"Як зіграти Куку?"

Мій творчий вечір в Будинку Кіно 31 березня 24 року досі не завершився для мене крапкою в кінці звіту.
Три сценарії, згадані мною в той вечір в Будинку Кіно - «Сім повернень назавжди», «Історія одного Апокаліпсису» і «Расіном» - багато років лежали у мене і не рухались - в кожному не вистачало чогось дуже важливого, головного.
Лише після 24.02.2022 економні порції світла, що зрідка освітлювали довгі ночі осені-зими 22 року, допомогли мені викинути зайві слова, натомість знайти потрібні під звуки вибухів. Дійсність не лише прискорила і завершила роботу, але підказала рішення всіх трьох сценаріїв.
Як нам сьогодні знімати українське кіно? Як нам знімати кіно, не усвідомивши нового статусу України? Статусу країни, яка перетворилась з недодержави (за версією путіна), з іржавої педальної дрезини - на лідера серед держав, на локомотив?
Так, як знімали досі?
Ми вже давно не радянський союз, але й досі розповідаємо про себе, як про хворих. Чи воно у нас в генокоді після сотень років зомбування? Згадайте українського Героя, справжнього Героя - Переможця в українських фільмах радянського періоду. Переможці росіяни, а ми, у кращому випадку, бунтівники (з дозволу радянської цензури), але лузери.
Чи відповідає ця радянська догма статусу наших бійців, які воюють і перемагають?
Перемагати треба всім разом і сьогодні!
Ігрове кіно теж має воювати і перемагати! Сьогодні війна скрізь. Не лише в окопах - війна на кожній вулиці, в кожному трамваї, на кухні, на знімальному майданчику, на лекції, в школі…
Переможемо разом!