🩺 Лекція: Клінічна психологія. Внутрішня картина хвороби. Вступ до клінічної психології/ Олена Гант
Вставка
- Опубліковано 27 січ 2025
- Кандидат психологічних наук, доцент Олена Гант запрошує вас на лекцію, яка охоплює основи клінічної психології, зокрема внутрішню картину хвороби - одну з центральних тем у взаємодії психолога з пацієнтом.
🔍 На лекції ви дізнаєтеся:
Що таке внутрішня картина хвороби і як пацієнт сприймає власне захворювання.
Як психологічні та емоційні фактори впливають на перебіг хвороби та процес одужання.
Основні принципи роботи клінічного психолога з пацієнтами різних категорій.
Методи оцінки та корекції психічних станів у клінічній практиці.
Ця лекція є вступом до клінічної психології та корисною для студентів психології, медичних працівників та фахівців, які цікавляться психічним здоров’ям і впливом психологічних факторів на лікування.
🔔 Підписуйтеся на канал, щоб не пропустити нові лекції та корисний контент!
❤❤❤❤❤❤❤❤❤
🥧🥧🥧🥧
22-га хвилина, чи не ризиковим буде питання про відвідування пацієнта?
Якщо наприклад не відвідують , а пацієнт про це не замислювався , ми понуремо його у більш гірший стан ніж був , як далі викручуватись з цієї ситуації
Питання про відвідування пацієнта близькими чи друзями може бути делікатним і справді викликати емоційну реакцію, якщо пацієнт усвідомить, що йому бракує уваги чи підтримки. Це особливо ризиковано, якщо пацієнт раніше не замислювався над цією темою, і таке питання може викликати почуття самотності, розчарування або образи. Проте правильний підхід до обговорення цього питання може не лише уникнути негативних наслідків, а й стати ресурсом для терапії.
Як уникнути погіршення стану?
Формулюйте питання нейтрально і відкрито: Замість прямого запитання "Чи вас відвідують близькі?" можна запитати: "Яка роль близьких у вашій підтримці зараз?" або "Чи маєте ви зв’язок із тими, хто для вас важливий?" Такий підхід не ставить акцент на відсутності уваги, а дозволяє людині розповісти про важливі для неї зв’язки.
Слухайте безоцінково! Якщо пацієнт ділиться тим, що його не відвідують або він почувається самотньо, важливо слухати з емпатією, уникаючи суджень чи співчуття, яке може виглядати зверхньо. Наприклад, можна сказати: "Це може бути складно, особливо зараз. Давайте подумаємо, як можна змінити ситуацію або знайти джерела підтримки для вас."
Сфокусуйтесь на ресурсах! Якщо пацієнт відчуває самотність, можна запропонувати обговорити альтернативи, наприклад:
- можливість дистанційного спілкування (дзвінки, повідомлення);
- участь у групових заходах, якщо це можливо в умовах реабілітації;
- звернення до волонтерів чи організацій, які надають емоційну підтримку.
Якщо стан пацієнта погіршився?!
1. Визнання емоцій.Якщо пацієнт відчуває біль або розчарування, важливо це визнати: "Я розумію, що це може викликати неприємні почуття. Це важлива тема, і ваша відвертість допомагає зрозуміти, як ми можемо допомогти вам впоратися з цим."
2. Перенаправлення уваги. Спробуйте перемістити акцент із того, що пацієнт не має, на те, що можна зробити для поліпшення його стану. Наприклад: "Давайте подумаємо, як ви могли б відчувати більше підтримки. Можливо, ми можемо знайти способи налагодити зв’язок із тими, хто для вас важливий?"
3. Запропонуйте практичні рішення: Наприклад:
- телефонний дзвінок з рідними;
- знайти групу підтримки серед інших пацієнтів;
- залучити психолога чи соціального працівника для допомоги в налагодженні зв’язків.
4. Повернення до сильних сторін! Важливо нагадати пацієнту про його внутрішні ресурси: "Ваша здатність говорити про це - це вже великий крок. Це означає, що ви готові працювати над тим, щоб відчувати себе краще."
Ризиків можна уникнути, якщо питання про відвідування ставити не як тест чи перевірку, а як частину обговорення соціальної підтримки. Головне - підтримувати тон, який спонукає до конструктивного діалогу, і залишатися уважним до реакцій пацієнта. Якщо виникають складнощі, завжди можна змінити фокус розмови на інші ресурси чи способи покращення емоційного стану.