Надзвичайно цікаве обговорення. Дуже зайшов такий формат, коли можна наче перебуваючи з вами, у колі подруг за бокалом обговорити зміст прочитаної книги. Мабуть, навіть оберу наступну книгу зі списку ваших відео (щойно перечитаю усе що чекає свого часу на полиці). Як на мене, ваш контент заслуговує набагато більше переглядів, успіхів вам у розвитку!
Крута книжка) Про те, що Хома і Томаш це одна людина здогадалася до того, як він приїхав на хутір, бо якось дивно було, що тільки Тарас спілкувався з ним і щоб той не робив усі стверджують, що то був Тарас. А про те, що він ще й Хома якось все в купу для мене зв'язалося на поминках, а коли Марфа сказала, що сорок років тому Анна вилікувала хутір, то вже сумнівів не було, бо ж панночку вона "народила" незадовго після цього. Але тим не менш дуже було цікаво читати і кульмінацію, і розв'язку. Не хотілося відриватися від книжки, дуже в тонусі тримали елементи бійок і переслідувань, та ще й цей ряд смертей, нібито випадковий, але всюди так чи інакше свідком був Тарас. І я дуже рада, що пан Ілларіон логічно пояснив і вірування, і лікування від хвороби, і обставини смерті панночки, але при цьому зберіг містичний аспект. В кінці, коли Тарас закурив гашиш і виголосив Анні промову ну дуже схожу на ту, що йому Томаш в будинку казав, він сам позбавив Анну віри у можливе прощення і дійсно виступив для неї в ролі Вія (ні в якому разі не хочу сказати, що Анна не заслуговувала на свій фінал і її точно не мали пробачати, але оцей момент, коли Тарас сам злякався, що він говорить як Томаш, а на думку Насті Томаш говорив не голосом совісті, а саме, щоб морально знищити його ну дуже цікавий). І оці розповіді Насті, про те, що демони в душі і вони чіпляються за наші червоточинки і розкручують їх, спонукаючи нас до гріхів, а потім до страшних злочинів це одна з моїх улюблених думок в книжці. Оце коло це ніби символ такої гармонійної, чистої душі, а коли є якась "потертість" (фанатичне бажання помсти, прогинання під поганий вплив інших і так далі), то людина більше вразлива до спокус і може наламати дров дай Боже, як Лисиця, Анна, Марфа, та і Тарас, коли був в ролі Томаша. Про побиття Анни, я думаю це в неї не від фанатизму, а совість мучила і лупила себе. Вона мразота, але в книжці протиставляли страх і совість і думаю в ній це теж проявлялось. Коротше, є про що подумати, книга крута)
Вау, дякую) Цікаво🤩
Надзвичайно цікаве обговорення. Дуже зайшов такий формат, коли можна наче перебуваючи з вами, у колі подруг за бокалом обговорити зміст прочитаної книги. Мабуть, навіть оберу наступну книгу зі списку ваших відео (щойно перечитаю усе що чекає свого часу на полиці). Як на мене, ваш контент заслуговує набагато більше переглядів, успіхів вам у розвитку!
Дякуємо від усього серця ❤ (чотирьох сердець насправді ❤️❤️❤️❤️)
Крута книжка) Про те, що Хома і Томаш це одна людина здогадалася до того, як він приїхав на хутір, бо якось дивно було, що тільки Тарас спілкувався з ним і щоб той не робив усі стверджують, що то був Тарас. А про те, що він ще й Хома якось все в купу для мене зв'язалося на поминках, а коли Марфа сказала, що сорок років тому Анна вилікувала хутір, то вже сумнівів не було, бо ж панночку вона "народила" незадовго після цього.
Але тим не менш дуже було цікаво читати і кульмінацію, і розв'язку. Не хотілося відриватися від книжки, дуже в тонусі тримали елементи бійок і переслідувань, та ще й цей ряд смертей, нібито випадковий, але всюди так чи інакше свідком був Тарас.
І я дуже рада, що пан Ілларіон логічно пояснив і вірування, і лікування від хвороби, і обставини смерті панночки, але при цьому зберіг містичний аспект. В кінці, коли Тарас закурив гашиш і виголосив Анні промову ну дуже схожу на ту, що йому Томаш в будинку казав, він сам позбавив Анну віри у можливе прощення і дійсно виступив для неї в ролі Вія (ні в якому разі не хочу сказати, що Анна не заслуговувала на свій фінал і її точно не мали пробачати, але оцей момент, коли Тарас сам злякався, що він говорить як Томаш, а на думку Насті Томаш говорив не голосом совісті, а саме, щоб морально знищити його ну дуже цікавий).
І оці розповіді Насті, про те, що демони в душі і вони чіпляються за наші червоточинки і розкручують їх, спонукаючи нас до гріхів, а потім до страшних злочинів це одна з моїх улюблених думок в книжці. Оце коло це ніби символ такої гармонійної, чистої душі, а коли є якась "потертість" (фанатичне бажання помсти, прогинання під поганий вплив інших і так далі), то людина більше вразлива до спокус і може наламати дров дай Боже, як Лисиця, Анна, Марфа, та і Тарас, коли був в ролі Томаша.
Про побиття Анни, я думаю це в неї не від фанатизму, а совість мучила і лупила себе. Вона мразота, але в книжці протиставляли страх і совість і думаю в ній це теж проявлялось.
Коротше, є про що подумати, книга крута)
Класний відгук, дякуємо! Я теж дуже вподобала цю книжку 🥰
1:07:53 блін, якраз подумав про Тарантіно 😮
Зайшла ще тут переслухати кінцівку з враженнями 😁 «несіть тонометр», «визивайте екзорциста» 😂
Треба стікери з цими фразочками зробить)
59:52 ну так, але навряд удар по макітрі має цілющі властивості, хіба навпаки 😅
1:11:20 чого, думаю то посилання до "відтінків сірого". у будь якого олігарха має бути кімната для "особливих розваг". іфюноувотамінь🥸
1:03:20 о ні, це крінж. ще одна спроба похитнути мою впевненість. проте марна)
41:58 я думаю за для хайпу
1:22:33 це ж не перша її спроба. це типу ніби від свої долі не втечеш.
40:52 та фігня то всьо, і досі на долонях жодного волосся
55:02 та ні, це ж елементарно
Дякую за випуск, але будь ласка, ТарАсом, а не ТарасОм :)
а мені нравицця ТарасОм🙄
Це наслідки життя на Галичині 😇