Лихі люди |5|. Панас Мирний

#watchua
Пишу цей текст вже опісля запису відео.
Розгляньмо долю Петра Телепня та відшукаймо причину його божевілля. Почнемо з останньої сцени - зустрічі з матір'ю. Він каже їй: "мене мати вчила любити", а потім виправляє себе: "ні, не любити, а мучити", від чого мати дивується. Чи то Петро, а краще уникати його імені та використовувати прізвище - Телепень, бо воно красномовне; збожеволів, що говорить дурниці, чи то осмислений текст? Все ж таки другий варіянт правильний.
Я перевірив початок оповідання і помітив, що вся розмова з матір'ю - це доведення їй, що Телепень буде вчитися та піде на службу, а вона у свою чергу це заохочувала своєю ЛЮБОВ'Ю. От звідки взялася у збожеволілого Телепня така думка. Все його життя показало йому, ЩО сталося б із Телепнем, якщо б він продовжив ЛЮБИТИ: він пішов би на службу і став би Шестірним.
Наскільки б Телепень не був божевільним, але клепки у нього виявилося достатньо, щоб зрозуміти, що мамина "любов", то насправді "мука" для нації.
Чому нації?
Тому що, любивши-мучивши, Телепень з необхідністю сам запроторив би Жука до в'язниці. І на цьому б не був його кінець. Він би ловив отих "бунтовиків, що сполохнули замлілі та закльовані людські душі". Так метафорично Панас Мирний назвав провідників нації, бо цензура того часу - 1875 рік - була антиукраїнська. Емським указом створено перелік заборонених книг, серед яких і були "Лихі люди". Але повернімося до долі Петра. Телепень став би служити московському цареві, як то зробив Шестірний.
Божеволіє він через свою слабкість. У своїх читаннях я наголошував на них, їх було п'ять. Глибоко описує слабкодухість Телепня власне перша сцена в школі. Коли за нього заступився Жук, то Петру стало "жаль Шестірного". Йому було жаль людини, яка за своє зло отримувала покарання. У людини, що так мислить просто немає иншої долі, як не збожеволіти, бо мислить криво.
Окремо розгляньмо долю Шестірного. Це лакей, зрадник, пристосуванець, нікчема та безвольна істота. На останньому прикметникові я загострю увагу.
Шестірний від початку оповідання підлягав під волю старшого, а може навіть статуснішого. Згадайте, що сталося далі у школьній сцені. Вчитель знав, чиїми руками покарати инших учнів, він знав, що Шестірний буде згоден на таке, бо Шестірний не має своєї волі, він прогнеться під будь-кого статуснішого, ніж він. Тоді він карав Жука. І робив то з насолодою.
Далі Шестірний іде глибше, він взагалі відрікається від своєї волі, віддає її цареві, а краще сказати розчиняє свою волю у його волі, тим самим, стаючи рабом царя. Він почав москворотити (я пропускаю сцену з гуртожитком, іду одразу до сцени у в'язниці), шукати тих, хто б цікавився "лучим устройсвам общєства" (тобто антицарською ідеологією), тим самим відловлюючи всіх противників царя. Типовий фсб'ешник чи нквд'ист чи скільки там вже в москві вони змінювали назви однієї і тієї ж самої структури, що піклується про збереження тоталітарного антилюдського режиму.
Але все ж повернімося до безвольности Шестірного. Він віддав свою волю цареві в обмін на статус, гроші та дружину. Чи не типовий приклад продажу душі дияволу? І так, він то все отримає. Він матиме статус, гроші та дружини. Хоч насправді то все належатиме царю, бо Шестірний це безвольна істота, не людина, раб. Уся власність Шестірного, то власність царя, як і він сам. Він із самого дитинства до того йшов. Він вже давно навчений підлягати під сильних особистостей. Він не діє за власним переконанням доброго/злого, правильного/неправильного. Він повністю віддав людську подобу цареві, щоб назавжди бути у безпеці, впевненості, силі та владі.
Якщо ж у царя служать такі прихвосні, то хто ж тоді насправді є цар?
Чому на цьому творі не наголошували раніше?