Чому українці (не) повертаються | ебаут + Ольга Руднєва
Вставка
- Опубліковано 6 тра 2024
- Це соціальний сезон шоу ебаут.
У першому випуску говоримо про українців за кордоном. Чому важливо ходити на мітинги? Як відстань впливає на романтичні та дружні стосунки? Що з працевлаштуванням і як повернути людей?
Наті розповідає, як вирішила повернутися із сином в Україну і чому хоче реалізовуватися тут. Яся ділиться, що відчуває певну прірву досвідів з тими, хто за кордоном. А Мотричка наголошує, чому важливо не узагальнювати досвіди та не засуджувати рішення людей.
Запитуємо нашу гостю, СЕО Superhumans Ольгу Руднєву, чому вона відчуває провину, що не була в Україні 24 лютого, як її змінила війна та чи вдається підтримувати стосунки на відстані.
Заступниця Мінекономіки Тетяна Бережна пояснює, що буде з економікою через десять років, якщо українці не повернуться, які є грантові можливості та як на державному рівні вирішують проблему гендерного розриву в оплаті праці.
00:00 У цьому випуску
02:14 Скільки українців виїхали
02:59 Мотричка про рішення повернутися
06:22 Наті знову живе в Україні
10:32 Чому Яся залишилася в Києві
14:17 Глядачі про рішення (не) бути в Україні
18:54 Чоловіки не можуть виїхати
20:30 Нові виклики для жінок
21:07 Мітинги - це важливо
27:02 Бліц | Ольга Руднєва про те, як опинилася 24 лютого за кордоном
28:28 І чому відчуває провину
29:30 Адаптація мами та племінника за кордоном
31:54 Як відстань впливає на стосунки
33:51 «Мені бракує багатьох людей»
34:32 Комусь більше болить?
36:34 Як повертати українців
38:43 Робота в Superhumans
41:11 Як Ольгу змінила велика війна
42:26 Глядачі про стосунки на відстані
43:26 Трансформація дружби через відстань
46:25 Експертка | Тетяна Бережна прогнозує, що буде з економікою, якщо українці (не) повернуться
49:08 Гранти на бізнес та єОселя
55:26 Чи є відтік українців через безробіття?
56:09 Гранти для ветеранів та їхніх сімей
56:36 Програми для навчання
58:54 Рівень безробіття
01:00:49 «Дії держави мають орієнтуватися на добробут людини»
01:02:04 Чи орієнтований ЄС на повернення українців?
01:04:50 Гендерний розрив в оплаті праці
01:07:38 Працевлаштування за кордоном
01:13:26 Зрозуміти українців
01:20:04 Сторіз | Глядачки про досвід життя за кордоном
01:30:31 Підсумки
⚡ Дивіться першими епізоди з нових випусків і підтримуйте нас на Patreon: / ebaut
або на платформі Buy Me A Coffee: www.buymeacoffee.com/ebautebautf
Яся: / shalmaza
Наті: / nati.gresko
Мотричка: / motrichka
У нашому шоу може бути ваша реклама
Для співпраці: ebautebaut@gmail.com
Джерела: bit.ly/3Pwyby0; bit.ly/48svEhe; bit.ly/3rrwXwc; bit.ly/465gooM
Після коментарів під цим випуском рекомендуємо зайти у коментарі минулорічного випуску "Чому за кордоном (не) легко" і порівняти
ua-cam.com/video/ehGGxdKNRdo/v-deo.htmlsi=7-NM10p3LyjuJmP_
це спроба виправдатись?
Концентрація хейту рік тому трохи менша була. Хоча його там теж вистачає. Це добра демонстрація того, що прірва швидко зростає.
прірва між ведучими і людьми?@@punksyu2000
чи прірва між людьми і пропагандою, яка в цьому випуску дуже неслабо присутня. де привітання нас в новому світі совка?
Привіт. У відео ви згадували, що додасте до опису відео англомовні ресурси з інформацією про Україну аби ми могли шерити її з іноземцями. Поділіться, будь ласка, цими ресурсами🙏
Цікаво : а ще більше неоковирної і недолугої назви для каналу ви придумати не могли?
О так у українських жінок "найкраще життя" закордоном- працювати на заводах по 12годин по 6 днів на тиждень. Та всі з дитинства мріяли пахати без знання мови десь на клінінгу чи мити старих. Життя мрії...малувато ведучі знають і розуміють як українські жінки живуть закордоном з дітьми та старими батьками, бо самі жили в комфорті як в Україні, так і за кордоном. І це круто, але це в цьому відео видна ця відірваність від мільйонів українських жінок, які зараз не в дома. Жити у своїй інтелігентній хіпстерській бульбашці це супер комфортно, але якщо берешься за таку тему, то треба було б побачити як насправді ті люди живуть, а не взяти 3 відоса від подружок журналісток
А ви взагалі слухали про що тут ?
Авжеж, слухали, не глухі.Теревені аби гроші йшли.Про те, що пхаються в чуже життя вони не усвідомлюють, розсварюють суспільство теж.Добре балакати з захищеного Києва.Нехай би з Херсона чи Миколаєва, який рік щоденно обстрілювався, півтора роки немає води, носять відрами, побазікали.А взагалі ця тема смердить замовленням від друзів з влади.
Ну так, в Україні ж жінка працює там, де хоче, стільки, скільки хоче, і за ту платню, яку собі сама призначить...🤣🤣🤣
@@bondteti от тут згодна. Але кейсів також багато коли виїжджає не цвіт нації, доривається до пасивного прибутку …
@@valentynamusiyenko9031 потік свідомості 😅
Недавно почула вислів однієі психологині: ті, хто виїхав з України під час війни, зробив своє рішення вимушено; ті, хто залишився в Україні під час війни, також зробив своє рішення вимушено. Бо війну ніхто не обирав. І якщо люди зробили той, чи інший вибір, який є однаково складним, то це їх вибір, і він залежить індивідуально від кожної людини і від обставин, в яких ця людина перебуває. Як на мене, золоті слова.
нормас бо в нас безаконня і ні один не сидить за 33 роки. Довгий шлях чекає всіх
Ще не додивилась до кінця випуск, але вже складається відчуття, що дівчата-ведучі, котрі мають привілеї перед тими людьми, котрі мають звичайну роботу, як наприклад касир в супермаркеті і тд...починають критикувати людей, котрі виїхали за кордон, і де вони за кордоном за ту ж саму працю касиром получають більше грошей...Ви ціні на житло бачили для переселенці? Ці люди втратили все, свій дім, своїй речі, самих себе...А ви критикуєте їх за те що, вони втомились виживати в Україні, а хочуть жити закордоном. Абсудр. Дівчата, спустіться з небес. Краще б ви поговорили з якоюсь середньостатистичною переселенкою зі звичайною роботою/чи навіть безробітньою, як їй живеться зараз в Україні...Дівчата, робіть доповнення випуску, розкрийте тему, запросіть звичайних героїнь, а не богатих блогерів та подібних. Попросіть вибачення.
Я з вами згідна.
А нашо? Головне, щоб суспільство підтримало. А суспільство наразі хейтить тих, хто виїхав 🤷🏼♀️ для обʼєктивного розгляду ситуації потрібна сміливість, а це не про них..:
100% прочитала ваш комент і вирішила, що дивитись не буду. Запросіть маму трьох дітей і запитайте як їй живеться і які в неї є потреби і скільки вона отримує допомоги від держави
Дуже згодна. Просто це сидять і розповідають дівчата, 2 з яких поїхали не в першу безпечну країну, а в Бельгію, в якій один з найвищих рівнів соціальних виплат.
Вони на початку кажуть, що рішення повернутися складне і у всіх свої обставини, і розумніше для сімей із дітьми залишитися закордоном. Шкода, що Ви так сприйняли випуск
Ці дівчата дуже далекі від життя звичайних украінців і украінок. Якась тупа агітація абсолютно не підкріплена діями держави. Куди тим людям повертатися, якщо все знищено в їхніх містах і селах. А в тих , що мають домівки,але мали мінімальну зарплату, яка просто не дозволяє фізично виживати, де ім працювати в Украіні. Хейтити людей,що поіхали, це просто заказуха. Людина має мати право на вибір як вона хоче жити.
100% дівчата с**уть рожевими єдинорогами...
Напевно час відписуватись від ебауту
Неоднозначна позиція висловлена у цьому випустку - ті хто вирішив поїхати з України, "друзі які обрали жити своє краще життя" пофігу на їх контекст, викреслюємо.
Як взагалі люди тоді будуть повертатись після таких висловлювань? Як ви гадаєте це приємно вислуховувати тим, хто обрав жити в іноземній країні, заробляти, допомагати Україні? Наче як самі проговорили як складно починати з 0 в іншій країні, і в той же час захейтили та обезцінили тих хто не збирається повертатись.
Особисто мене це ображає, часто чую таку думку, що "ми ще будемо вирішувати чи дозволяти повертатись тим хто не зустрів війну в Україні", незважаючи на те що люди які це кажуть, зазвичай відсижують сраки перед телевізором удома, і власне нічого не роблять. Знаю особисто автора таких висловлювать, так з початку карантину як засів удома, так і не рипався, зараз переховується аби на фронт не забрали. Тобто доходу 0, Донатів напевно теж 0. Я за кордоном, заробляю кошти, і доначу на ЗСУ, але маю вислуховувати як мене засуджують.
Вони не додумалися до такого висновку. Підтримую вас.
Я такої думки не чула, мабуть у мене дуже безпечна інформаційна бульбашка. Але ваш коментар підтримую, дуже дивно коли ти щомісяця віддаєш гроші, а отримуєш хейт.
Ви будуєие життя від думки суспільства?шкода вас.
Бідненькі) всі щось вислуховують, українці в Україні за безпечність життя тут, наприклад. І особиста справа кожного як реагувати на хейт👌 Не донатьте, якщо позиція «ви такі сякі, а ось я доначу». ВСІ ДОНАТЯТЬ, це не примха
ВСІ донанять, це наше життя тут в Україні. До чого взагалі ваше «я маю донатити і ще маю вислуховувати»
В мене є питання до всіх, хто не з Донеччини-Луганщини і не був на фронті/волонтером з 14-го року. Чи були ви в контексті життя тих людей? Впевнена, що ні. Особливо по відношенню до «тимчасових переселенців», навіть тут нечесно назвали, бо ми біженці від війни, а не тимчасово переміщені особи. Я вже вдруге в цьому цікавому становищі, коли мені говорять що я покинула своє місто/країну, бо не люблю його/її. І тепер кажуть, сидячи в Києві в своєму житлі, - повертайся додому. А нічого, що мій дім в окупації вже десятий рік і я поїхала не в пошуках кращої долі.
+++
+++
Ви все правильно сказали!
Ви все правильно зробили. Не надягайте на себе чужі комплекси.
Дуже багато болю від того що за ці 8 років майже ніхто не мав на увазі беженців в нашої країні. Та ще і ми були пагані для багатьох.
Не стикалася з хейтом, через те, що якийсь час жила за кордоном, але прослухавши Наті зрозуміла, що це таке. Дуже категорична позиція "Я буду оцінювати тих людей, які не повернуться". Ви серйозно вважаєте, що маєте на це моральне право чи те що ваша оцінка когось цікавить? Бридко.
Так маємо право засуджувати тих, хто не повернеться
Цікаво, ким ви будете за кордоном без українського паспорта?
Так, маємо право засуджувати, тому що ці люди зрадили свою країну
@@LiubovMokВ якому місті чи селищі ви знаходитесь,де так безпечно, що ви дозволяєте собі такі судження.Де ховаєтеся, де відсиджуєтесь?
@@juiy_srakuтим же ким ти в Україні без українського паспорта, що за діч ви тут написали😅😂😂😂
Обожнюю людей які самі хочуть виїхати але кишку тонку мають) зате сидіти в Україні на дивані і пишатись собою то завжди)
@@LiubovMokа ви мабуть в окопі зараз?) чи мабуть волонтерите 24/7?)
Я за кордоном волонтерю надсилаю кошти)
Вважаю що я маю повне право засуджувати вас а ви мене ні)
І що тепер?😅
Дуже дивний випуск і якийсь маніпулятивний. Тема "Чому українці (не) повертаються", але ми чуємо три історії про те чому дівчата повернулися. Всі три повернулися з однієї причини - бо не могли реалізовуватися за кордоном в професії, мати звичний соціальний статус, а починати з нуля не змогли чи не захотіли. Ця причина повернення поширена, але основна причина чому жінки повертаються, це те, що чоловіки не можуть виїхати. Жінки або не хочуть ростити дітей без батька або просто не витримують самі з дітьми. Ну можна зрештою зрозуміти чому цю причину повернення не стали обговорювати) Але хотілося б почути голос тих хто не повертається, наприклад, через те, що зміг успішно інтегруватися, працює за професією, або працює на некваліфікованій роботі і живе при цьому краще ніж в Україні. Художниця яку найняв Дісней, айтішниці які працюють в силіконовій долині, жінки з сіл, що працюють на фермах і в теплицях Німеччини і Голандії і повертатися не хочуть. Може варто було б запроси и когось з цих людей? Пані з міністерства і її діалог з Ярославою це взагалі ....Коротше повіяло Марафоном єдиних новин і бажання дивитися наступні випуски пропало
Всі три повернулися з однієї причини - бо не могли реалізовуватися за кордоном в професії, мати звичний соціальний статус, а починати з нуля не змогли чи не захотіли. Так, тому не треба думати що всі люди як вони не зможуть знайти себе і реалізуватися, просто визнати то їм важко. Смішний випуск трьох нереалізованих овечок.
Саме такі думки і виникли при перегляді: осуд тих хто пройшов 7 кіл пекла і зміг або в процесі інтеграції в іншій країні.
Взагалі вважаю що виїхали ті жінки в яких "залізні яйця"
не уявляю, як у вас могло скластися враження, що вони повернулися від нереалізованості. Прямо казали ж, що людям ментально важко бути не вдома, коли вдома війна, коли там проходять такі страшні події. В біді краще бути вдома. Навпаки, від вашого коментаря враження, наче ви намагаєтесь виставити виїхавших сильними і успішними, а всіх, хто лишився - слабкими жертвами обставин. І це не виглядає добре з вашого боку
Повертатися якщо є робота. А ці панянки, впевнена, не мають думати, за що наступний місяць купити зимове взуття 😢 тож справді ,, марафон туману,,. В плати по безробіттю, та смішно, мала такий досвід, 600 грн на місяць - то наруга (((, маленьке місто, роботи немає, або у місцевих олігарчиків - не офіційно, або на мінімальну, і то це виключення. Куди повертатися, в коррупцію??
Залюбки дам інтерв'ю, чому саме я повернулася з Лазурного узбіччя, де мені було набагато краще, і де я набагато простіше знайшла себе, заробляла простіше та більше, працюючи за фахом, але вирішила вертатися через психологічне самопочуття дитини, яку затравили в школі, навіть, коли ми її змінили, бо саме система не підійшла моєму хлопчику. Взагалі, меня сподобався цей випуск, цікаво, як себе почували та почувають інші в наш важкий час.
Живу у Німеччині чотири роки. У максимально інтернаціональному просторі. Так ось: жодного з представників цього самого простору не вважають зрадниками своєї держави, жодну з них не вважають втікачами від «страшних бельгійських/канадських/французьких/британських тощо реалій». Не імігрантами, не біженцями, а людьми - вільними громадянами своєї країни та представниками культури у світі, патріотами, які владні обирати місце проживання за бажанням та потребою. Часто це місце може змінюватись і це має назву - глобалізація.
Чомусь, певна частина українців вважає, що повна ізоляція від зовнішнього світу - це єдиний правильний варіант існування нашої держави. Поки росіяни бігають та бідкаються по всьому земному шарі - українці всіціло мають гордо й тихо жити у себе на землі (що є чудово), але не може бути єдиною нормою. Хтось має жити у себе на Вкраїні, а комусь життя серед сотен інших культур і народів - як кисень. Звісно, всі мусять перебувати у контексті війни та робити все задля перемоги, це наш обов’язок, та це є дієво, але давайте, знову, не ставити всіх в один контекст. Ми всі різні, але це не робить нас менш свідомими, та менш вартісними українцями
Ахахаха, думки фемок і всякої нечесті)) комусь відірвало ноги, хтось віддав життя. Але я дирка яка живе 4 роки в Німетчині, і вважаю що потрібно ставити знак рівності між мною українкою і померлими 1000 юнаками і чоловіками, не діліть українців на меншвартісних і ні)) ахаха. Ору бля з дур.
Нас з сином закордоном тримає не війна, а те що сину поставили діагноз з яким ми в Україні 4 роки ходили по лікарям і ніхто не міг допомогти. Закордоном провели дослідження, посиавили діагноз, є лікар до якого ми можемо завжди звернутись та ходимо на контроль кожні 2 місяці і син отримує ліки які полегшують його життя і воно стало майже таким як у всіх. Ці ліки в Україні заборонені.
Це вибір без вибору
😂😂😂 вперше чую. Мені дауни європейські з апендицитом не допомогли
Анетта робіть все можливе для лікування свого сина і достойного життя. Україна назавжди в серці, але коли ти постійно читаєш про корупцію і крадіжки навіть під час війни... повертатися це дуже великий сумнів.
@@msmsmsa я тут з отітом теж ледь не оглохла. Але з серьозними діагнозами вони краще справляються. Парадокс, але є таке.
@@KonovalovaYelizaveta все набагато складніше. Чоловік в Україні і ми родина. І мені тут прям важко морально дуже. Але поки вибір без вибору(
@@anettan6033 моя особиста думка що європейська медицина заточена під хронічні та важкі захворювання тому що це економічно вигідно- клієнт з тобою надовго і грошей принесе багато( так навіть якщо це страховка😂) а о це все що треба швидко реагувати та лікувати прямо зараз- хіба то цікаво?))))))
Дівчата, живете трохи в бульбашці: нажаль все не так гарно і оптимістично як ви кажите; теж би хотілось попасти в цю бульбашку але нажаль знаходжусь в оточені, де часто доводиться стикатись з жорстокими реаліями і дуже прикро розуміти, що це більшість суспільства
Ви про що?
А конкретніше ?З яким реаліями ?
@@user-el5hl1zd3o дорогие парковки, сервис в заведениях хуже(
Вам і нам, ніколи не попасти в бульбашку дівчат... от, якби були якісь дівчата, що знають як живе касир, чи то водій тролейбуса. Навіть у Києві. І як живе переселенець в Німеччині, який був теж касиром. Тобто середньостатистичним громадянином. Тоді було б дуже цікаве інтерв'ю. А так, дівчата розповіли про себе і своє коло спілкування. І це нормально. Я не засуджую і нічого такого. Це їх суб'єктивні думки.
@@KonovalovaYelizaveta
А що вам заважає змінити своє життя ?
Ви нагадуєте мені позицію : ' Я маленькій человек 😪, пожалійте мене "
Подивіться історію розвитку Німеччини ,як вони відстоювали свої права ,як боролися з прорадянським поглядами у НДР
Моя особиста бульбашка має той розмір ,на який я розширюю свою свідомість , на скільки я готова вийти із зони комфорту !
Раджу поцікавитися історією успіху цих ведучих і зробити певні висновки 🤗 Можливо це змінить ваше життя 🤔
Гарного вам дня 🤗
це так дивно засуджувати людей, які виїхали, що вони живуть своє найкраще життя… я не можу цього осягнути. «от я тут, в Києві можу жити своє найкраще» - блять, ну молодець! особливо, коли ти жінка. я не розумію, шо за моралдрочерство. будем вибірково потім назад впускати в Україну? як обиратимем? послухають і охуїють ті, хто виїхав. де б ти не був, якщо ти не усвідомлюєш трагедію війни, ніяк через себе не пропускаєш і не допомагаєш - то це просто говорить про твої хуйові людські якості. все. а якщо ти лишився, тебе мобілізували, але ти не хотів, ти зраджуєш дружині, їбеш у прифронтових селах все, що рухається - ти герой? а якщо ти в Україні сидиш під обстрілами, з дітьми, потім коли вже майже окупація, і просиш волонтерів вивезти, і ті волонтери гинуть, бо ти не виїхала раніше, то ти ахуєнна українка?
Заволав з "їбеш в прифронтових селах все, що рухається". Харош! Познайомимось? 🤣
@@vermilinguas 😁😁
Я залишаюся в Україні. Підтримую друзів, що виїхали і хочу щоб вони залишалися в безпеці. Їм теж важко, не варто мірятися болем. Нам потрібно всім більше підтримувати один одного.
Підтримую! Треба гуртуватися та єднатися, а не винищувати залишки нашого єдинства. Не важливо, де хто знаходиться. Не важливо, хто якою мовою спілкується. Не важливо хто в якому фінансовому положенні зараз. Ми - українці. І кожен з нас відчув цей біль. Кожен з нас відчув ці стражданні на собі. Всі ми травмовані люди після 24 лютня 2022 року і не важливо в якому закутку всесвіту ми зараз знаходимось. Це і є наша доля. Перемогти РАЗОМ, а не ділити українців на «сорти, касти, ранги», а рушати у світле майбутнє в єдиному пориві з наснагою та жаданням створити краще майбутнє для нас та й наших дітей. Та хай йому грець треба вчитися у жидів. Вони без держави існували 2000 років і нічого - врешті-решт досягли свого 😂
Треба закріпити цей коментар бо це ознака адекватності
Дивлюсь всі ваші випуски, але після фрази "невиїзд чоловіків закордон це несправедливо, але в ситуації, якби в нас не було військового стану" був трохи здивований. Контраргумент про те, що жінки також на фронті мене взагалі добив. Це абсолютно нічого не змінює, кожна з вас трьох може в будь який момент виїхати закордон не маючи ніяких проблем з законом. Я, як чоловік, підтримую жінок. Підтримую всі закони, щоб жінкам було легше. Підтримую фемінітиви та вживаю їх в своїй мові. Підтримую жіночі купе, а потім чую ми за рівність, але.... Дуже зручна рівність
Також шокована. Комфортно бути феміністкою, коли тобі не треба на фронт і тебе не тримають в країні насильно
Аналогічно. Сам виїзжати не збираюсь незалежно від того, чи відкриті кордони чи ні, але комон. Це прям очевидна дискримінація по статевій ознаці як і зі строковою службою. Можна розводити демагогію на тему обгрунтована вона чи ні, але те що це дискримінація - факт
Погоджуюсь. Дуже класно казати про справедливість закриття кордонів , коли в тебе піхва. Оцей момент був дуже цинічним. Для мене ебаут раніше був топ оф ще топ. Але більше року все ні про що. А цей випуск забив останній гвіздочок у цю труну. Тільки мотричка балансує.
Погоджуюсь. Взагалі гидко бачити коментарі від жінок, які сидять дома на дивані, та засуджуюсь чоловіків, які не хочуть на фронт. І кажуть, що правильно, що чоловіків, які не на фронті ще, гребуть та відловлюють. Ніби ховаються за їх спинами. Гидко таке відношення
Я взагалі не зрозуміла тієї врази, ''але військовий стан'' .. тобто, але? Але ж і військові жінки не всі.
Дуже поганий післясмак залишив цей випуск. Як людина, яка весь час перебуває в Україні, абсолютно не розумію, як можна засуджувати тих, хто виїхав, тих, хто не планує повертатися, не розумію. Вперше розчарована випуском(
Тіж самі відчуття!
Знаю забагато патріотів, що так люблять Україну з пабів Німеччини, пляжів Італії з бокалом просекко та гірських схилах Альп, що аж нудить від їх патріотизму!
Залишаючись в Україні ми тримаємо економіку, платимо податки та утримуємо армію.
І з кожним місяцем люди, що виїхали тимчасово, стають людьми, що не повернуться. А ще більшість жінок, що виїхали вже розлучилися з чоловіками і влаштували нове життя собі і своїм дітям - це все втрачені покоління, тому в Україні скоро буде жахлива демографічна криза та переселенці з бідних країн.
Орієнтуйтеся не на псевдоеліту, якій і в Україні розкошувати вдається, а на звичайних людей. Працюючи за кордоном і пересилаючи гроші на підтримку, вони теж роблять свій внесок, не говорячи про те, що виховують дітей у чужій країні українцями з наміром отримати освіту й повернутися. Треба підтримувати один одного, це страшний час і де б не були люди, питання совісті виконувати свій обов'язок.@@yanatyutyunnik5297
так само розчарована...
Я не повернусь до України, тому що живу у стані війни з 2014 року (два обстріли міста, вижжене Широкіно, постійні блок-пости).. Я тільки відішла від цього десь у 2019, а в 2022 війна посадила мене у підвал і потім "подарувала" жахливу евакуацію. Мій дім знесли, мої друзі розкидані по світу, моє місте окуповане. Я не знаю, скільки я ще буду відходити від цього і третьої війни я просто не переживу.
Таке ж саме відчуття. Та не має довіри до государства що буде кінець нашим стражданням
Співчуваю вам❤️🩹 Пройшли роки, перш ніж я зрозуміла, що була в депресії з 14-го року. Дім в окупації, мама в окупації. Крім неї, найдорожче це дочка і кішка і вони зі мною. Біженство це не сироп з карамеллю.
@@user-bv9fn4cd9b Дякую. Так, саме так. Я зрозуміла, що події 2014-2015 дуже на мене вплинули лише згодом. Важко усвідомити, що буде на цей раз... Хоча деякі наслідки вже, звичайно, бачу. А так, я доначу і допомогаю батькам, але хочу просто спокійного життя, насолоджуватися життям.. Сподіваюсь, вам легше. Бажаю вам усього найкращого 🥰
В мене передоз від слова "досвід". Вперше за рік включила ебаут і згадала, чому відписалась
Дуже делікатна тема, для того щоби порушувати її зараз, немає на сьогодні в цьому необхідності, розбиратися як, коли, хто і з яких причин виїжджає або повертається. У кожного своє відчуття, світогляд і бачення свого місця. Дійсно у всіх нас дуже різний досвід цієї війни, для когось повернення може бути великим тригером. Ніхто не знає що саме конкретна людина бачила на свої очі, що втратила і за яких обставин. Це перше.
Друге, людей не можна оцінювати тільки як економічний ресурс. Розвиток і благоустрій країни - це в першу чергу вдалі політичні, ефективні економічні та соціальні рішення державного рівня, а не кількість людей.
В такий важкий час маємо лагідно і з великим розумінням, повагою та мудрістю ставитися один до одного. І тоді все буде добре) А дійсно важливих тем для обговорення вистачає і без цьрго.
Наприклад, чи все в нас готово до повернення захисників? Чи продумана модернізація урбаністичних моментів? Зараз стало набагато більше людей з обмеженими можливостями, на інвалідних візках, із порушенням зору/слуху, ПТСР? Тобто реабілітація/будівництво пандусів/світофори з обов'язковим звуковим супровідом/ полегшення бюрократії та багато іншого? Може краще на це спрямуємо свої сили і медіа ресурси?:)
Дякую.
Дивіться нас далі, бо ми будемо говорити і про планування міського простору, і про інклюзивність
@@ebautebautякщо ви будете так само однобоко й оціночно піднімати наступні теми, то цінності від перегляду немає. Дійсно у випуску (як писали люди вже) не вистачило думки тих, хто не планує повертатись, або тих, хто досі за кордоном. Ще момент - щодо кількості втрачених податків, якщо люди не повернуться, нумо дивитись реально: не всі їх сплачують і досі, не визнавати це - жити в бульбашці.
Попередні випуски подобались, лишали теж коктейль емоцій, але здебільшого надихаючих.
А коли чекати на випуск про те, скільки українців НЕ сплачують податки в Україні та продовжують отримувати ЗП в конвертах?
Ще можна зняти випуск про звільнення день в день.
Або про дітей з важкими діагнозами та інвалідностями, які можуть отримати належну допомогу і лікування лише не а Україні
а в цьому винні працівники чи роботодавці?
@@LiubovMok обидві сторони
А ще потрібно акцентувати увагу на таких роботодавцях. І чому так роблять роботодавці і так склалось. Тому що корупція в налоговій системі шалена і багато хто не може вижити інакше (в плані середній та малий бізнес)
@@martakovalyshyn943 яким чином винні працівники?
Тема складна. Сам з родиною за кордном (троє дітей). Як би це прикро не звучить, але ми не будемо повертатись до закінчення війни. Моє місто дуже суттєво постраджало, і там ми точно жити не будемо (це про те куди повертатись). Якщо повертатись, то треба шукати собі нове житло, роботу тощо. Це знову починати все спочатку.
Але головне питання Коли закінчиться війна? Від цього залежить кількість тих, хто повернеться. Я думаю, що більшість до кінця наступного року в Німеччині будуть вже мати нормальні роботи за освітою. Але складніше всього буде не дорослим, а дітям. Які повернуться в Україну. Я не уявляю як вони підуть в українську школу. Бо різні програми, досвіди дітей тощо.
Стосовно нас. Ми хочемо повертатись. Чи повернемось я не знаю. Але це не значить, що я люблю Україну меньше тих, хто лишився. Для всіх хто виїхав війна такий самий біль.
Всім перемоги, сил та терпіння.
Слава Україні!
Один з «поганих» випусків, з позиції засудження, бо я така класна повернулась.
Давайте будемо відверті, у вас трьох є куди повертатись - один, жодна з вас не пережила втрату всього, що «нажили» - два, ви не втратили роботу - 3, дитина є лише у одної з вас - 4. Такий субʼєктивний аналіз я можу продовжувати безкінечно, як аналізують життя за кордоном коментатори з ненавистю, бажаю кожному такого ж рівня ерудиції, як цей хейт.
Є люди, які роблять більше за кордоном для армії, аніж ви сидячи там, але коли переможемо, то саме ті, хто сидів будуть першими бігти і заявляти - це я, я тут був, я тут сидів, моя перемога.
Хоча ви забули, що не говорячи про донати, українці ходять тут на мітинги і постійно кричать, щоб привертати увагу до горя, яке прийшло на нашу землю. І повірте мені, аби ми тут мовчали, допомогу одразу діліть на 3, а то і менше.
Додам, працюю офіційно і не отримую виплати, бо зараз будете розказувати, що я сиджу на допомозі.
Ебаут, вам і команді окрема подяка за хейт і засудження, ви прекрасна модель радянського мислення, де сусіда треба задавити, щоб бути класним.
Оплески!
Ви праві
1,5 роки прожила всією сімєю закордоном в Нідерландах. Чоловік з нами, ми багатодітна сім'я . Чоловік себе дуже погано почував, всеобмежне почуття провини. Тому активно займались волонтерством, 40% своїх заробітків відправляли на донати. Самі волонтерили - відправили на фронт 20 щимових спальників, одяг, взуття, моцний генератор, який чоловік знайшов відремонтував та який поїхав поблизу бахмуту на шпиталь. Але спокою та життя не було. Всі думки та серце були в Україні.... хоча в нас було все дуже добре - житло, робота, всі діти адаптувались та соціалізувались. Якщо б ми того хотіли ми б дуже легко могли б залишитись назавжди... АЛЕ, сум і туга за своїми, ті українці, що живуть там - засмучували та чесно бісили.... всі розмовляють руснявою, що впливало на наших дітей, вони єдині, хто розмовляли українською. Батьки пасивні.. ми жили далеко від великих міст, їхати в Амстердам з дітками , було складно, тому намагалась організовувати мітинги власноруч. На 200 людей в нашому районі, прийшло 5 людей😢 і це так засмучувало... Повернулись, не можу сказати, що я безмежно щаслива, прчуття страху не полишає, ще переймаюсь долею дітей - безпека?! А ще освіта, ми живемо в селі, рівень був і до війни низький, а зараз жах!!!!! Школи знаходять виправдовування усім своїм гріхам війною і це дратує страшно. Зі свіх рупорів кричать , що треба повертати людей, АЛЕ, я як людина, яка повернулась не відчуваю, що мене тут чекали... людей можна повернути знідно трьох речей - безпека, освіта, медицина та робота ! Що з цих речей держава,як глобально, так і на місцях може забезпечити ?! Освіта мій найбільший біль в нашій країні ....😅
Батя забрав майбутнє у своїх дітей, круто, ще й багатодітний.... краще не розповідати нікому таке
@@user-bd4ep1zg3fваших порад ця жінка не просила. Буде розказувати, кому захоче і що захоче. А про майбутнє, так діти якщо захочуть, своїм розумом виїдуть.
«Як іноземні країни будуть віддавати українців» - формулювання шок, наче люди якісь речі!
У випуску не вистачає позиції людей, які виїхали та поки не повернулися або які не планують повернутися. Загалом випуск навіює вину за те, що люди виїхали з країни, де є війна (=ризик для життя).
Єдине, що порадувало, - адекватний погляд Мотрічки та її заклик не засуджувати та не хейтити людей, які наважилися бути закордоном щасливішими і які дозволили собі жити краще.
Ще одне про «формувати ставлення до українців, які не повернулися, коли вже буде безпечно» від Наті. То тоді загалом треба формувати ставлення до українців, які емігрували і до війни, як влучно зауважила Мотрічка. І це якось дивно звучить, бо еміграція - це особистий вибір і нічого кримінального там немає. І ділити на еміграцію до і після - дивно. Коротше, полюбила Мотрічку ще більше за цей випуск ❤
Дякуємо за відгук! Насправді було б ризиковано кликати на такий ефір людину, яка не готова повертатись, бо вона б отримала дуже багато хейту, скоріш за все. На жаль
@@ebautebaut так ви самі своїми наративами у цьому випуску підштовхуєте людей до того, що «виїхавші» - не такі, неправильні або взагалі злочинці. Ви просуваєте абсолютно однобокий погляд, у якому немає місця для діалогу, бо ви вже не вперше говорите на тему виїзду, але ніколи не надавали платформу нікому, хто з вами був би не згодний. Усі гості - це ніби гості з інтервʼю Гордона. Це дуже чутливі і життєво важливі теми, суспільству потрібні адекватні конструктивні діалоги, але навіть ви не наважуєтесь на це, бо, або, самі боїтесь осуду, або просто усі згодні з наративами, які просуваються. Обидва варіанти дуже печальні.
Ви отримали тимчасові візи , еміграція - це інше.
що б ви не говорили по цій темі - буде багато хейту, так би хоч освітили іншу позицію@@ebautebaut
дуже з вами погоджуюся! представити декілька анонімних думок з інстаграму - це не "почути людей, що не повернулися". якщо вже робите випуск на цю тему, то знайдіть тих, хто готовий поділитися альтернативною думкою, а не лише тих, хто зрадофілить довкола еміграції
Єдина адекватна думка була від Мотрічки: «не вам засуджувати людей, що не повернулися та не збираються». Нажаль, що у Наті, що у Ясі прослідковувалась чітка негативна позиція, що до переїхавших. Можливо, це через їхній особистий біль. Бо навіть якщо людина не хоче повертатись, то не ваша справа.
Мені було подекуди образливо чути їх ставлення.
А також Не вистачило ще іншої думки.
Ну нажаль ця прірва буде. У мене колишня дівчина виїхала у Німеччину. Ми не те щоб багато спілкуємося зараз, але в цілому в нормальних стосунках. Всеодно відчувається прірва сприйняття контекстів і багато людей після завершення війни не будуть розуміти контекст тих, хто поїхав. Насправді це вже відчувається. Просто що я це сприймаю як давність і не те щоб прям сильно в чомусь звинувачував людей. Це їх вибір, далі стоїть просто питання чи цікаві ми одне одному з урахуванням цієї прірви у контестах. Якщо так, то для мене особисто це проблемою не буде. Якщо ні, то просто припинено спілкуватися. Але багато людей можуть реагувати на це з відвертим негативом, тому нажаль позиция Ясі та Нати достатньо репрезентативна. А так то да, Мотрічка в цілому випуску прям ван лав, бо прям мої думки проговорила❤
Про яку саме прірву ви говорите?
Величезна проблема в Україні - це виховання дитини з інвалідністю, реабілітація, утримання, навчання такої дитини, ставлення до сім'ї з такою дитиною. Це прірва поряд із тим, що відбувається у Польщі. Тут наша дитина отримує все, що потрібно, є щасливою, добре почувається. Я усвідомлюю, що зараз моїй країні трохи не до нас. Це сумно, але правда.
Я дуже рада за Вас❤
Наші друзі з сином у якого синдром Дауна навпаки повернулись саме через те, що пішов відкат, довго чекати записи до спеціалістів, та коли попали зрозуміли шо все не підходить, стає гірше. Та повернулись в Харків до своїх занять.
Але в цілому в Европі інфраструктурі для людей з інваладністю я заздрю, дуже хочеться щоб у нас так було.
@@anettan6033 Це якраз про те, що дуже важко узагальнювати, кожна історія інша
Але поляки за чиї податки ви це все отримуєте вже також говорять, що їм «тошнить від українців».
@@dilan9794 Я працюю в Польщі по спеціальності і є запотребуваним спеціалістом, добра людино
А коли ж нарешті хтось заговорить про те, що перебуваючи за кордоном "ніким" людина почувається набагато комфортніше, ніж перебуваючи "дома" нібито кимось. Файно рахувати "громадян", які виїхали в величині сплачених податків🤣
Просто супер мотивація для повернення тих, хто виїхав
Просто жіночки трошки не думають про УКРАЇНЦІВ. вони в комфорті ( звісно, війна,але з терапевтом вони це пропрацьовують). Ну і вони МАЮТЬ ЗАЙНЯТИ СВОЮ НІШУ В УКРАЇНОМОВНОМУ ЮТУБІ. Навряд вони мають ще якусь мотивацію, проводячи ці пафосні посиденьки
Якщо метою випуску було насрати в душу жінкам, які взяли своїх дітей і відвезли їх в країни, де вони можуть бути в безпеці (право абсолютно кожної людини), працювати, забезпечувати свою родину і будувати своє життя з нуля, більшості без чоловіків поряд (так, окрім Німеччини є ще країни інші, і там ніхто виплати не отримує, і треба працювати, що наші люди й роблять), то авторки випуску впоралися на всі 100, вітаю👏
В Україні жити класно зі своєю справою, машиною та квартирою, щоб коли виходиш з ідеального ремонту, відразу в тачку, ями обʼїхав і ти вже в естетичному ресторані пʼш каву. Скоро йду здавати на права😅 лишилось ще квартиру придбати.
А ще можна піти на гарний манікюр, бо в ЄС він так собі і піти на тусу. Чи модне весілля. Адже в Києві війни немає
Я коли чую щось зневажливе по відношенню до тих українців, які виїхали дуже сильно замислююсь на рахунок повернення. Бо повертатися до України, де тобі будуть тицяти пальцем, що ти виїхав і жив за кордоном під час війни, це дуже велике випробовування, я думає багато людей цього злякається. 1:14:47
Мене це не лякає, тому,що в тій же Німеччині я бачу багато місцевого населення,яке теж не задоволена нашим перебуванням тут.Моїй знайомій з Дніпра просто заїхали в голову за те,що вона українка,вона була з малим сином,який від цього отримав шок,чула ,як німецькі бабусі розмовляли ,що українські біженці -це пародія.Краще бути в своїй країні,ніж присмикатися перед чужими і завжди бути в статусі "понаїхавшої"
@@user-mu4tx8ck8l ну в Німеччині ручні ледь не більше ніж німців в деяких містах тому не дивно що там таке відношення. В штатах не чула кривого слова, ну є відбиті люди які завжди будуть винити інших у своїх проблемах але і в Україні ми маємо багато таких
@@user-qf9to4lh8g в Україні ти вдома і маєш такі самі права ,як і інші і можеш відповісти,а в інших країнах ,ти на пташиних правах -сиди мовчи,не подобається -ти тут ніхто.
@@user-mu4tx8ck8l ай які ти тут права маєш, шо в бус зелений запхають)
@@andereybunin4877 ой,ще один мужчинка ,який боїться брутальних мужиків з автоматиками і на танчиках з рашки і боїться ,що йому зроблять бо-бо і посадять в зелений автобус і відправлять його слабенького на війну проти страшних російських мужиків.
Я одна побачила вигул білих пальт, як столичним пані (досить привілейованим) добре в Україні, і як їм було погано за кордоном? Своїм виправдовуванням чому ви виїхали і як вам соромно, що ви виїздили, ви навʼязуєте, що всім має бути соромно, що виїхали. Ще й треба надати підстави на «право на виїзд» - дитину, розбиту хату чи окупацію. Для обʼєктивності випуску не вистачає думки тих, хто вирішив не повертатися тимчасово чи ніколи. І тих, кого в Україні не чекає нічого хорошого у разі повернення. У тому числі через осуд.
О так, білі пальта людей які не змогли адаптуватися
Пані хотіли б залишитися в Лондоні чи Брюселі, але їх професії не дозволяють почуватися там пані, тому і прикриваються патріотизмом. ну і знання англійської ніхто не відміняв.
Абсолютно згодна) панянки які не бачать (не хочуть бачити) реальне життя, а живуть у якомусь своєму світі.. Світі який у хорошому районі Києва.. Було би добре пожити їм в трошки інших місцях. Це особисто моя думка.
@@user-qs9op5rj8b так мотріч походить зі злиднів, але памʼять коротка, яке в україні «прекрасне» життя до сексу з багатим дядьком
Згодна
Начебто шоу феміністичне, всі учасниці за рівноправ'я і ціллю є розглядати контроверсійні теми з різних сторін, але як мова зайшла за чоловіків - очі додолу, цитування теперішнього законодавства, рухаємось далі. Півтори хвилини з усього випуску присвячені цій проблемі.
Загалом, обрана тема випуску обговорюється з неймовірною обережністю та однобокістю. Це, в прицнипі, зрозуміло, але відчуття живої дискусії не вистачало. Дякую Мотричці за спробу розвернути ситуацію
вы нипанимаете, эта другое!)
Я пишаюсь тими батьками, що вивезли дітей подалі від цього жаху і щаслива за їхніх дітей, які завдяки цьому мають можливість не тільки мати здорову психіку, а й вивчити мову, навчитися адаптуватись, мати нових друзів тощо.
🤣🤣🤣🤣🤣🤣
Тобто для тебе війна це просто хороша можливість для імміграції. Будь ласка, не вертайся в Україну
@@LiubovMok а я ні на день країну не лишала, та я і не маю дітей поки, можу собі дозволити)
Шкода,що ти любиш і дбаєш про зовнішній вигляд більше,ніж про життя власних дітей 🤷♀️
@@user-rh8jq3yj9z які діти? Ти про що взагалі? Який зовнішній вигляд? Звернись до лікаря
@@LiubovMokв тому коментарі не було ані слова про можливості, ви побачили лише те що хотіли )
Найголовніше, як на мене, це втрата довіри до Держави. Зокрема, закриті кордони -- це закритий шлях до повернення цієї довіри. Це як з ощадкнижками колись, тільки набагато гірше -- хто мав досвід, то воно дуже надовго, а може й на все життя. І ніякі тьоті з розповідями про програми тут не зарадять, ніякі чарівні універсальні аргументи, і тим більше чийсь осуд. Причина того, шо люди не повернуться або виїдуть за першої можливості полягає саме у втраті довіри. Все інше -- похідні. І якщо дійсно перейматися питанням заохочення до повернення людей, починати треба саме з відновлення довіри. Нажаль поки спостерігається навпаки лише загострення цієї проблеми.
Перший ДІЗЛАЙК за увесь час.
З усією повагою до вас, але здається, що ваша свідома тусовка знаходиться у бульбашці серед блогерів/ медійних людей і людей з нормальним достатком, чиє життя немає спільного з виживанням і реальністю навіть у Києві, не кажучи про маленькі міста, тим паче про міста в окупації.
мій власний outcome від випуску:
- я як чоловік, не можу виїхати, не можу жити своє найкраще життя, не маю на це права.
-"нажаль", я як чоловік, я не можу отримати допомогу в службі занятості, хоча платив та плачу норм кількість податків.
- хейт, якщо я звалю чи звалю, а потім повернусь ( то це виходить дорога в 1 кінець..)
- людям без знань чи мови важкно знайти роботу в іншій країні (камон, гайс, для когось це супрайз?)
- повірити, що якщо агресія повториться я знову не впаду в ті ж умови, повірити))
- перший дізлайк для єбаут.
- Катерина Мотрич найкраща ❤
- не вистачає критичного мислення (повна фігня щодо єоселя, Вам варто спробувати чи поцікавитися як це працює, особливо в регіонах).
А розкажіть, чому ви не можете отримати допомогу в службі зайнятості?
1:00:19
хочу доповнити ваш коментар:
- одруження - тцк
- у вас проблема, терміново треба продати хату і виписати чоловіка - тцк
- влаштуватись на роботу -тцк
я виїхала за кордон через рік війни, на тиждень у дуже скромну відпустку. не користувалась ніякими допомогами бо не вважаю себе біженкою. але повертатись назад до коханої людини, і розуміти, що в мене хоча б є шанс на це все, а в нього ні, дуже боляче.
Також про соц житло з кредитом в 7% це прикол такий )) в Европі для не резидентів (в Португалії конкретно) іпотека 2,5 відсотки. Тому так, дуже заманливо :)
@@darynagaponova1513 ну, камон, в порто кВ по 250 к) то 7 відсотків при інфляції 12 то круто, просто дуже мало видають
Ніколи особливо не слідкувала за вашим каналом, але це відео подивилася. Вразило буквально усе. Від поганої європи до засудження людей що виїхали😂. І про це говорять елітні жіночки в києві які заробляють напевно ті самі гроші що і люди в європі. Ви б прожили на 6 тисяч😂 живуть вони своє найкраще життя і думають що ліпші за тих то поїхав... нема слів тільки відраза
саме лицемірне відео) вони ще на солані піднялись
Якщо метою цього випуску було підштовхнути українців залишитися в тих країнах, куди вони виїхали, то ви на 99% впоралися зі своєю метою. Один відсоток віднімаю за дорослу позицію Мотрічки - не засуджувати. Усе інше, що було сказано протягом усього випуску - чудова ілюстрація того, що засудження є невід’ємною частиною нашої культури. Засуджують у нас і друзів, і родичів, і знайомих, і незнайомих, короче усіх, хто намагається жити своє життя не так, як того вимагає суспільство. Обожнюю
Ну то сидіть, поки вам платять. Закінчиться шара (дай Боже скоріше) і я побачу як ви всі «діти землі» будете ломитись через кордон в слізно розповідати про донати і ваші страждання
До того ж ці люди залишилися\повернулися, бо краще себе почувають вдома в Україні. Я розумію засудження від людей, які набагато краще почували себе за кордоном і повернулися, бо час такий, а тут сова на глобус натянута
@@dilan9794 ви отримуєте задоволення від страждань інших?
Підтримую. Ще обов'язково потрібно виправдовуватися, чому ти не в Україні. Виїхав до війни і не повернувся в війну - ну нічого. Виїхав у війну без дитини - зрада. Може виїхав і сидиш на соціалі - ну почекай, скоро його відмінять і ми нарешті зрадіємо. Головне, щоб не жилося краще ніж тим, хто залишився. А хто залишився - всі молодці, неважливо хто чим займається в як це впливає на Україну.
А хто виїхав - ті щось винні тим, хто залишився. А правда в тому, що кожен робить рішення, яке вважає за потрібне, хоче донатить, хоче ні, хоче ходить на мітинг, хоче ні, хоче ходить але не донатить або донатить але не ходить, як завгодно. Хоче кричить про те, як допомагає, хоче не кричить.
Не можу зрозуміти, чому треба засуджувати людину за те, що вона для себе знайшла комфортніше на сьогодні місце за кордоном: з роботою/грошима, житлом, у безпеці? Чому потрібно якісь обіцянки роздавати про повернення, думаю мало хто зараз може щось планувати.
Не треба мірятися, кому важче і хто більша жертва. Закінчиться тим, що свій буде чужим.
Ви кажете "не треба мірятися ", в принципі правильно, можливо в якомусь ідеальному суспільстві. Зараз нереально. І буде ще довгий час нереально.
Ми кажемо росії від/батися від нас, а самі не можемо від\батися від своїх людей. Спочатку засуджували тих хто залишився, потім засуджували тих хто повертається з дітьми, тепер засуджують тих, хто не повертається. Що далі? Дуже однобоко, дуже. Мотрічка виглядає, як єдина свідома людина тут.
100%
звичайно добре, коли є до чого повертатись. коли є своє житло, коли є стабільна робота, яка в умовах інфляції дозволяє забезпечувати себе принаймні найнеобхіднішими речами. чи коли є родина, заради якої хочеться перебувати навіть в таких умовах відносної безпеки)
але ж це дуже привілейована позиція. навіть неймовірно привілейована. під неї підпадає лише незначний відсоток суспільства, і тому засуджуючи людей, які залишаються за кордоном щоб забезпечити власне виживання, ви засуджуєте тих людей, хто має менш привілейовану позицію в суспільстві (фінанси, житло, соціальне оточення), ніж ви.
Ніхто не говорить ще про те, що в деяких людях зʼявилася можливість допомагати фінансово своїй сімʼї (це сталося в моєму випадку, коли переїхала). Ми трішки забуваємо про економіку країни, про зарплатню та ціни на їжу. Засуджувати легко, але і поїхати та вивчити з нуля нову мову, знайти роботу, піти вчитися це не таке вже і маленьке випробовування.
«Повертати українців назад», але ми не річ, яку треба повернути.
Не хочеться повертатися після таких розмов про те, що з нами щось не так, бо ми тікали від загрози для життя.
Підтримую, що для повної картини дуже не вистачає думки тих, хто поки не повернувся. Таке собі обʼєктивне тонке або не тонке блеймінг тих, хто зараз не в країні. І аж ніби відчувається, що «коли повернешся суспільство не зможе тебе прийняти або зрозуміти».
Дівчата, давайте будувати країну де кожен вміє поважати думку іншого, війна як раз ідеальний час і випробування для нас як нації.
Негативні відчуття після перегляду вашого відео. Яка була ваша ціль?
Я наразі живу не в Україні і мені дуже прикро не чути нічого релевантного до своєї ситуації чи думок за півтори години випуску. Я перебувала в Київі до груня 2022 року і виїхала саме через зникнення єдності, про яку ви так багато говорили в епізоді та відсутність перспектив на нормальне життя. Ви говорите про свою бульбашку - навідміну від того, як знімали попередні випуски. А тезис "Ми як феміністичне шоу, яке топить за рівність прав і обов'язків жінок і чоловіків" і потім кажете що це нормально, що тільки чоловіки повинні служити і не можуть виїзжати за кордон бо в країні війна - ці фрази одна одній суперечать, це те саме що й жінка не повинна платити колишньому чоловіку аліменти, якщо він опікується дитиною, або заробляє менше.
Сподіваюсь ви на цю комлексну тему знімете другу частину і розкриєте її більш широко, бо наразі особисто для мене просто розширили прірву між тими хто в Україні і тими хто за кордоном.
Дякую за увагу
Чи могли би ви розповісти, будь ласка, що для вас стало усвідомленням "відсутності перспектив на нормальне життя"?
Звісно!
в мене є базові потреби, якщо узагальнити і взяти їх за пірамідою Маслоу то підем по списку того, чого в мене Не стало на час перебування у країні в стані війни, а саме з 10 жовтня 2022 (коли почались ракетні обстріли Київа)
сон, безпека: здоровʼя, життя, майна, майбутнього, сімʼя, впевненість, досягнення, творчість, розвиток, самопізнання. Чим далі по списку, тим менше я взагалі думала, що ці пункти колись можуть існувати в моєму житті, (+ дуже важко працювати в умовах відключення світла). І оскільки з 18 базових потреб не закривалось 12 - то для мене це не нормальне життя, і перспектив на покращення мені не виднілось@@ebautebaut
Дуже сумно було почути цю позицію про «ок, що чоловіки не можуть виїхати, бо в ЗСУ є жінки». Як одне відноситься до іншого, незрозуміло. Навіщо підіймати питання, якому виділяється 30 секунд часу і не давати жодної аргументації? Виглядало так, що «дивно цю тему оминути, бо буде хейт від меншості, але нічого такого казати не будемо непопулярного, аби не було хейту від більшості». Краще вже не згадувати тему, в якій не готові проговорити різні точки зору та надати агрументи кожній з них.
Тому що ця тема вимагала би окремого епізоду, але не згадати про це теж неможливо. До того ж, в умовах воєнного стану ми можемо спиратись на закони
@@ebautebaut ми не спихуємо на «наявний закон» такі питання, як узаконення одностатевих шлюбів, посилення покарання людей, що чинять насилля над жінками та дітьми, право на мітинги (проти знесення пам'ятників архітектури, держ. корупції, поліцейського свавілля тощо), бо наявність закону не означає те, що він не порушує права людини і його не потрібно міняти. До прикладу, ми (умовно ліберальна громада) підтримуємо шлюби ЛГБТК+, і хоча зараз цей закон прийняти неможливо, всі активно виказуються за одностатеві шлюби та тримають цю тему на плаву, так само, як і президент. А з цим питанням про виїзд чоловіків за кордон чомусь не так, бо ця тема досі «небезпечна для іміджу», хоча очевидно, що це порушення прав людини та дискримінація на основі гендерну. Вже не говорячи про насильство ТЦК.
Хочеться вірити, що в чоловічого «ебауту» стане духу про це поговорити. Цікаво, як там (якщо) будуть обговорювати цю тему в контексті рівності прав статей та гендерно-зумовленого насильства (ТЦК, кордон, насильство в армії). І про той факт, що вже є перша країна ЕС, яка відмовилася повертати чоловіків, які «втікли» з України.
Погоджуюсь.
Теж здається, що ведучі навмисне обійшли цю тему, оскільки, щоб бути послідовними, вони були б змушені розповісти про мінуси даного рішення, але побоялися це зробити. І я не вірю, що в чоловічому ебаут підіймуть тему заборони, бо боятимуться наступного дня бути люб'язно доставленими в тцк. Це вам не про толерантність до ЛГБТ філософствувати, це реально болюча і гостра тема в нашому суспільстві зараз.
@@exatceahна щастя ми не всі "ліберальна громада",яка підтримує лгбт шлюби,є люди з іншими поглядами.
Скільки трапляються інтерв’ю з людьми які втікали від війни за кордон і повернулись, то це завжди якісь «фешнбізнесментор»? Ну тобто це ніколи не звичайна людина, яка втратила роботу, або чій дім в окупації.. це саме та більшість яка і поїхала за кордон. Думку такої людини було б цікаво послухати.
Зараз дуже багато людей повернулися до Харкова, (і це далеко заможні чи медійні люди, точніше у Харків вони як раз не повертається), повертаються в основному бідні або середній клас, хто ментально не прижився, не зміг мінімально асимілювалися, не може вивчити мову. Маю таких знайомих. Плюс депресію через еміграцію ніхто не відміняв.
Плюс ваше питання лежить в площині класової нерівності, і очевидно, що люди середнього класу (як ведучі блогу цього) більш захищені від війни, ніж люди, які живуть у сельській місцині. Тому мешн захищені фінансов люди можуть відчувати ейфорію і «насолоду» від переїзду, бо можливо вони отримують там те, що середній клас українців/-ок по дефолту отримували у Києві, Одесі, Львові та Харкові.
я в ахуї. «ок, що чоловіки не можуть виїхати, бо в ЗСУ є жінки» і постанова є спеціальна мєжду прочім. півтори хвилини пливли за рівність, і на березі всрались. дуже зручно "в умовах воєнного стану спиратись на закони" коли твої права не обмежуться, а чоловіків - обмежуються. Тож допобачєння, проігноруйте цей комент, а коли наступний раз після обстрілу кукуха почне підтікати - змотайтесь на вихидні в варшаву відпочити, ще можете донат кинути шоб ніхто не предьявляв за нерівність.
Я переїхав за кордон до свого повноліття, зараз тут сам, навчаюсь, планую поступати до ВУЗу, в Україні я закінчував коледж і абсолютно не знав що робити, бо за 3 роки дистаційки (ще й рік під ракетами),нас толком нічому не навчили. Інколи я почуваю провину через те що обрав залишитися тут ,а не повернутися в Україну, але також я розумію що в моєму місті крім як підробітку в якійсь кафешці чи пекарні в мене особливо перспектив не було, студентів брати не хочуть, як і людей , що щойно випустилися ,бо потрібен досвід. В майбутньому хотілося б повернутися в Україну, але якщо в мене буде дитина, то напевно краще залишатися в Європі ,бо тут стабільніше і праця,і підтримка безробітніх, дикретна відпустка .
У Вас одне життя!
Ми з чоловіком поїхали з України 5 років тому, бо вже тоді не було роботи. А ми не студенти. Тобто робота була, але за копійки. У тих самих кафе та пекарнях закордоном ви зможете заробити собі на життя, в Україні - ні
я виїхала з двома дітьми до Хорватії. Добрі люди допомогають з житлом. Життя тут за власний рахунок. Минулого року працювала де приходилося - прибирання, таксі, стройка... До цього мала власну справу в Україні, і з осені поступово почала відновлювати дистінційно, але досі не той об'єм.
Цього літа вперше приїхали у наше деокуповане село - школи немає. Найближча у 12-15 км. При чому молодшу доньку треба в одну, бо для початкових класів переробили клуб 50х років, а старшу треба на другу зміну за 15 км у інше село...Та ще й сказали, що дітей потрібно на клас менше відправити в Україні, бо вони ж рік пропустили пропустили. У Хорватії діти вивчили хорватську мову+ додатково німецьку догнали за 3 роки і були на рівні місцевих відмінників по всіх предметах.
Я вже мовчу про умови, які у школі в селі в Хорватії на рівні приватних шкіл в Києві...
Цього року ми приїхали знов на навчальний рік сюди. Попри те , що мені в Україні морально легше і краще, і друзі. Але, на жаль, пріорітети очевидні - умов для дітей немає...На перше вересня була трансляція зі зруйнованої школи у нашому селі, потім журналісти мали там жеж частування( у підвалі була катівня якщл що..знайшли де обідати..)
Тим часом 1.5.роки пройшло - не розібрали навіть завали. Хоч би вже доваляли її.
У той же час, знайомі з Києва активно мене засуджували за повторний виїзд...
Богданівка, Броварський район 35 км від Києва
Українці не ходять на мітинги не томущо не хочуть, а томущо вони працюють по 12 годин щоб вижити закордоном, а мітинг о 12 годині у середу скажімо
Як на мене, один з найпровальніших ваших випусків. Дуже однобокий випуск, тому що очевидна бульбашка ведучих. Плюс запрошена гостя з міністерства це просто якийсь брехливий світ з рожевими єдинорогами, оце вийдіть на вулиці(бажано за межі Рейтарської в Києві) і розкажіть людям, як це так, у нас все казково пречудово… жодної констатації реального стану, окрім відсотку виїхавших, не було зазначено. І дві історії обрали, вибачте ні про що. Дуже рада що сестра ведучої знайшла роботу, про студентку взагалі нічого не зрозуміло, де вона, чим займається, що по факту, вибачте але щось про екала, а про що історія була не зрозуміло. Так і хочеться запитати, а що по іншим варіантам розвитку подій, обрали знову ж таки рожеві історії?
Якщо ви топите за реальне висвітлення подій, і реальну допомогу людям які живуть в Україні, маєте говорити правду, а не на «пів шишечки»..
Я знаходжусь в Україні, в Києві, за кордон вивезла батьків в кінці травня 22го. Знаходилась за кордоном якщо весь час додати, десь до двох місяців(це щоб показати свій контекст). Також декілька разів була у відрядженні, сукупно два тижні.
Дякую за здорову і адекватну позицію Мотрічки❤️ все інше ніби було метою зародити в українців за кордоном відчуття провини за їх вибір (+ жити за кордоном не завжди вибір)
Особливо прикро усвідомлювати, що ваша спільнота просуває наративи щодо того, що кожен має повернутися. ( читайте як «той, хто виїхав - зрадник»)
Особливо прикро, що навіть у цьому питанні громадянин демократичної країни немає права обирати, як йому жити чи виживати.
Особливо прикро чути обесцінювання досвіду тих, хто поїхав через війну та проживає наразі закордоном.
Ви маєте знати, що перемога буде спільною. Свідомі українці роблять дуже великий внесок у допомогу воєнним підрозділам, гуманітаркою і тд. І навіть ті, що живуть тут десятиліттями, і ті - що тут залишаться.
Це правда. Я бачу скільки ірландські українці, що давно переїхали, збирають допомоги фронту, звісно з допомогою біженців від війни. І це ті, хто робить це голосно. І знаю купу людей, хто робить це мовчки, як я (хоча я щойно це сказала вголос). Я не пишаюсь цим, це просто те, що я маю робити, бо як же інакше. Але і знаю таких, які за різних особистих обставин нічого не донатять. Але хіба вони від цього менші українці? Онкохворі, інваліди, родини з 3-5 дітьми, старі люди. Але вони ходять на мітинги, при нагоді говорять про Україну де тільки можна. Чи це не праця на користь Україні?
Право є, а от моральне право...
Я дуже сумувала за Україною, бо покинула свій дім вимушено. Але коли в минулому році я приїхала на кілька тижнів додому я зрозуміла, що комфорт життя занадто відрізняється від европейських країн. Можливо живучи в центрі Київа, вам дійсно вдома краще. Але після того як я поверталась неосвітленою вулецею з маршрутки 20 хвилин пішки по вбитим дорогам і на мене ще вискакувала зграя безпритульниї собак, я зрозуміла що мені краще закордоном.
На всьому готовому завжди краще)))
@@gotsa_drala не всі готові витрачати своє єдине життя на те щоб будувати країну з нуля.
За цей комфорт европейці платять чимало податків . Коли европа прибере всі ніштяки , які надала українцям - дуже багато хто повернеться на свої вулиці без ліхтарів )))
@@iraidamazko5938 власне я ніякими ніштяками тут не користуюсь і теж плачу податки. Але навіть з врахуванням податків рівень жития і зп тут краще.
@@popcorn1650 так, паразити - не готові, вони лише шукають на кому б причепитись і тягнути звідти
Дуже складна тема. Ми з чоловіком відчували що буде велика війна і виїхали за декілька тижнів до війни. Ми любимо подорожувати і останні 5 років багато подорожуємо. Зараз залишаємось за кордоном, знайшла подруг з якими відчуття що знайомі все життя, хоча ми поїхали в іншу країну. Київські подруги не розуміють як це ми не хочемо повертатись і везти свою доньку додому.
українське коло спілкування зараз в мене велике і тільки декілька людей хочуть повертатись. У всіх перший пункт це корупція. Ми ніколи не могли подумати що після повномасштабного наші чиновники можуть пиздить ще більше... і це лякає. я не можу покластися на державу що у моїх батьків буде гідна пенсія, я не можу бути впевнена що нерухомість добудується (привіт 3 квартири з замороженним будівництвом у УКРбуда).
Ми з подругами весь час донатимо, і це далеко не маленькі суми. А от київські подруги кажуть що вже виснажелись війною і донатами.
Все більше друзів сім'ями переїздять в інші країни без повернення, перевозячи бусами свої квартири закордон. і так, ми всі з вищою освітою. Я магістр права, мріяла про кар'єру в Україні, але знову ж таки за ліцензію сказали платити від 60 до 100 тис доларів, що зруйнувало мої мрії. Зато закордоном пропонують вивчити мову і йти до них працювати на високу ЗП.
за ці півтора роки була 4 рази в Україні бо відчуваю потяг до землі. Була і під час обстрілів і блекаут застала і 4 прильоти недалеко від будинку. Тому для мене не зрозуміло як можна сука пиздити під час війни...
Вам запропонували роботу юристом чи адвокатом без освіти ? Цікаво
Так, корупція процвітає,на жаль(
у мене червоний диплом магістра права. За кордоном треба рік на те щоб вивчить мову та місцеве законодавство. Вчитись 5 років якщо в тебе Болонська система не потрібно.@@yuliadanylenko789
Почитайте міжнародні новини, увійдіть в інфополе іншої країни і побачите скільки там корупціі. Подивіться що фактично зараз іде міжнародна холодна війна на інформаційному, економічному і політичному фронті. Це ілюзія що в наш час будь яка країна зможе вам 100 гарантувати безпечне життя, пенсію вам і вашим батькам, освіту в т.д.і т.п.
це добре, що ви з чоловіком виїхали заздалегідь і не порушували закон про перетин кордону.
Але скільки таких людей які купили собі справки про інвалідність і таке інше і потім за кордоном розказують про корупцію.
Корупція була і до війни і це як мінімум наївно очікувати від людей які крали, що щось зміниться в їх системі координат.
Те що ви описуєте це пасивна позиція, що ви нічого не вирішуеєте, а живете своє краще життя.
Але краще бути свідомим і допомагати боротись з корупцією, ходити на мітинги, підписувати петиції, шерити пости і максимально показувати свою громадянську позицію. Тоді з того буде толк, чим просто казати шо в нас корупція і як погано, бо це нажаль очевидний факт.
Мотрічка топ. Все інше в випуску повний крінж😂 Після таких випусків навіть якшо хотіла повернутись - тепер не хочеться😂😂😂 А де у випуску досвід і думка українців які виїхали? Крінжатіна🧟♂️
"війна - не місце для дітей" - красива фраза. Звісно, дітей треба рятувати з-під обстрілів та від окупації. Але ми з дітьми в Києві, де умовно безпечно. І ми тут, аби бути разом усією родиною. В наших комфортних умовах життя. Це наш вибір.
А ще мені страшно виїхати, щоб інтегруватися десь - я просто не хочу. Люблю свою країну. Але, звісно, житиму тут лише за умови, що тут Україна💛💙 тож, вболіваю за перемогу України, проживаю кожен день з надією та сподіваннями, що все складеться якнайкраще для нашої країни🤞
Декрет для чоловіків це сталось не зараз, як каже запрошена пані. Мій чоловік міг піти в декрет ще 17 років тому. Це по-перше. По-друге, я б і копійки не інвестувала в державний проект з наявним рівнем корупції. Я дуже роздратувалась від бесіди з пані експерткою. По-третє, для бюджетників створені невиносимі умови, забрано всі виплати за вислугу років і щорічні матеріальні допомоги, залишилась гола ставка і я не знаю як на ці гроші можна вижити, тим більше якщо ти одинока мати з окупованих територій. Коротше, я не вірю жодному слову(
Ніякої підтримки,повністю з вами згодна
Згодна повністю! Хочеться запитати скільки ця експертка заплатила за цей випуск.
"забрано всі виплати за вислугу років і щорічні матеріальні допомоги" - я бюджетник, моя подруга- бюджетниця, її мама теж працює в бюджетній організації, моя сусідка-держслужбовець. Ми всі працюємо в різних галузях, але виплату за вислугу років не зняли ні в кого, як і матеріалку. Декому зменшили зарплату, так, але надбавки не мають права знімати повністю. Навіть в законопроекті №8222, який буде діяти з 01.01.2024, передбачено не повне скасування, а зменшення виплат за вислугу років та обмеження премій на рівні 30%. У подруги подібна ситуація з невиплатою була, але виявилося, що це махінації їх керівництва на місці.Тому, уточніть, в якій Ви сфері працюєте?
@@ingialionka Реставрація, установа музейного типу. Музейники сидять на голій ставці.
@@dracomalfoy547 Дивно, поцікавлюся цим питанням у своїх.Рекомендувала б Вам в соцполітики міністерство написати-саме так робила подруга, якій не було доплат.
Позиція дівчат: я не засуджую, але засуджую. "Повертати". Не треба нікого повертати, люди - не речі. Кожен приймає рішення їхати чи лишитися сам, і несе за нього відповідальність. І це нічия справа, вгазалі. І ми не маємо формувати з приводу цього ніякої думки, бо у всіх різні обставини: діти, батьки, знищене житло або просто страх обстрілів. Війна триває, безпеки немає-це факт. Коли вона закінчиться? А жити треба просто зараз, винаймати житло, шукати роботу, влаштовувати дітей в школу. Біженці успішно інтегруються, і так, донатять не менше тих, хто лишився, а може і більше? Хтось міряв? Хто наближає перемогу краще, той хто ховається від призову за темними шторми, чи та, яка тягне дітей і третину зарплати з закордону скидає волонтерам? Не вчимося ми не лізти в чуже життя і справи із своїми переконаннями і оцінками, на жаль.
Я завідувачка відділення денної форми навчання в коледжі, моя ставка за штатним розписом складає 4000, роблять доплату до мінімалки, на руки виходить 5700... робота з документами 8 год на день 6 днів в тиждень... де платять 40000 ??? 😢😢😢Вже йду, вийду з декрету передчасно
Нажаль ведучі @ебаут Вас не зрозуміють!(
тільки почав дивитись, і одразу горить, зараз люди з достатком, будуть розповідати людям, яким у мирний час не вистачало на життя, що треба повернутись і жити у скруті. Ми не потрібні державі.
Це все мені дуже нагадало, як в часи совка, коли хтось їхав закордон, то або в універі, або на роботі робили збори і масово "журили" того, хто хоче поїхати. Свекров розповідала, як їх зігнали в актову залу в університеті і змусили проти волі купоросить одногрупника, який іммігрував. Яка Європа, дівчата? Були з совком в голові, так і залишилось. Людина має право жити, де хоче. Хочете любити Україну - любіть на здоров'я. Від інших - від'їб4ться
Давайте чесно. В Україні є місця відносно безпечні і для людей з дітьми. Я з Запоріжжя. Так, 24 ми з сином поїхали з міста і досі не повернулись в рідне місто , але ми вдома, в Україні. Моєму сину 7. Війна почалась, коли йому було 5. Я привезла його в центр України. В маленьке містечко. Він чує тривоги. Чує коли низько літають винищувачи, звісно наші, українські. ПВО і збиті ракети, рідко, але й тут бувають. Він не травмований, бо не здригається, спокійно говорить про війну. Він проживає своє життя і життя своєї країни. Звісно, з небезпечних міст, краще вивезти дітей, але не обов'язково виїздити з країни.
А життя на заході України, слава Богу, ще більш спокійне. Садки і школи відкриті і працюють.
Кожне рішення окремої сім'ї, батьків, їх власне і стосується тільки конкретної сім'ї. Без жодного засудження. Але й не з однією опцієї, що якщо у вас діти і ви свідомі батьки - вивозьте дітей.
Впевнена, що ті, хто вивіз дітей, також можуть розказати не тільки позитивний досвід.
Це не чесно. Ви вже забули хлопчика з Прикарпаття і чоловіка, який повернувся з фронту і загинув вдома? Родину в Києві на Лукʼянівці, яка приїхала побачитись з чоловіком і татом і загинула під обстрілом, а чоловік врятувався?
Це ваш вибір. Моя подруга в Донецьку теж запевнила себе, що маленька дитина не травмується від звуків вибухів, якщо мама поводить себе спокійно. Я, вперше побачивши дитину в її 7 місяців, побачила, що це не так. Але подруга змогла себе обманути.
Я сама постійно думаю, що хочу бути в Україні разом зі всіма проживати війну. Але я дивлюсь на дочку і хочу, щоб вона це не переживала. Вважаю, що я не маю права травмувати її навмисно. Три прильоти в жовтні минулого року були в місця, де одна з нас прогнозовано могли бути в той самий час, дуже-дуже близько принаймні. В минулому році це мене зупинило від повернення.
Дуже дивні "поради". Вам 24-го хтось дав план дій? Ви наче розумієте, як людям доводилося приймати рішення про майбутнє... Краще взагалі нічого не казати. Ваш досвід це ваш досвід. Нехай все складається у вас як найкраще.
Але немає жодної людини, яка має право щось радити, бо ви жодної відповідальності не берете за ці поради.
@@user-bv9fn4cd9b вибачте, не розумію, що саме не чесно? Лишатись з дитиною в Україні? Кожен приймає рішення тільки за себе. Для мене мати дитину не дорівнює обов'язково покинути країну. Такий мій вибір. Нікому його не нав'язую.
Не чесно, що є відносно безпечні місця для людей з дітьми?
Ви наводите приклади того, що сталось, але не наводите статистику тих, хто лишився в Україні з дітьми. Я не про Донеччину, Луганщину і інші вкрай небезпечні області, де йдуть, або дуже поряд бойові дії.
Думаю, ви зараз мені хочете пояснити ваш вибір, чому саме ви не повертаєтесь. Але це тільки ваш вибір і ваш досвід. Такий же особистий досвід, як і мій.
@@oleksandra_O що саме радити? Те, що я написала "відносно безпечні місця в Україні" це порада?
@@user-ex5nn4wg4e можливо це вже накрут звичайно, але таке враження що кожен намагається свій досвід показати, як єдиний вірний. А я лише зауважую, що це так не працює. Цей досвід не можна масштабувати усім... Дивує, що до вторгнення ми так само усі мали власний досвід, нащо тепер доводити, що саме ти вчинив правильно, а хтось кого ти не розумієш, ні?
Чому хтось думає, що має право засуджувати людей які не повернуться? Чому жертвенність заради держави то щось безапеляційне? То хто лишився - то їх вибір, давайте поважати людей хто зробив інший. Повірте, починати життя з нуля не так просто, особливо не маючи близьких і рідних поруч.
Я дуже люблю свою країну, я болію за неї, але я не хочу повертатися, бо в Києві я виживала а не жила, бо не мала часу і грошей на здоров’я, бо багато в чому собі відмовляла, бо батьки померли і мене нічого там не тримає крім любові до країни. В Канаді я вилікувала свою щитовидну залозу абсолютно безкоштовно, почала розуміти людей які можуть собі дозволити не економити гроші в супермаркеті, не знаю може я не права, але це мій вибір
Рада за Вас, що у Вас все на краще за межами України.
Ви праві, бо в першу чергу ви маєте обирати себе❤️
Щегель і Арєстовоч теж вибрали себе
Якщо ви в бідності жили в Києві , то і в Канаді будете так жити + ваша віза тимчасова
@@yuliadanylenko789 я не жила в бідності, мені з моєю професією вистачало грошей від зарплати до зарплати, а в Канаді з цією ж професією і працюючи вполовину менше годин я можу жити краще, і як би ви не бризкали ядом, в Україні так живуть нажаль багато
доволі зайнятно, що рідна сестра Наті емігрувала в Бельгію доволі давно, але Наті зазначає, що прийняла для себе рішення формувати свою думку про українців які не повернуться додому тільки тоді, коли війна закінчиться
я знаходжусь в Україні весь час з початку повномасштабного вторгнення, доначу, сплачую податки, але відверто не розумію за що і чому хтось вповноважує себе судити людей які з будь-якких особистих причин не збираються повертатись
це право кожного
комент без хейту, однак різниці між людьми які емігрували кудись через, скажімо, економічні проблеми України ще ДО початку війни і тими, хто це робить через ті самі економічні проблеми ПІД ЧАС війни, або робитиме ПІСЛЯ закінчення війни - НЕМАЄ.
життя одне і ніхто не має права засуджувати інших людей за бажання мати більш забезпечене життя, якщо вони цього досягнуть не у рідній країні
якщо мені зараз хтось напише у відповідь про соц допомогу яку українці отримують за кордоном - це апріорі не аргумент, бо вона колись закінчиться, і люди будуть там працювати так само як і тут мали би. різниця в тому що виконуючи одну і ту саму роботу за кордоном можна мати кращий рівень життя в загальному. це факт з яким важко сперечатись
перший результат в гуглі за пошуковим запитом середньої зп в Україні станом на 2023 є показник в розмірі 18 914 грн.
це середня вартість оренди квартири в Києві.
mind your own business і буде вам щастя, друзі
Коли постійно говорять, що війна буде довгою. Хтось говорить, що до 2030 року. Хтось говорить, що Росія нападе вдруге. Ніхто вже не повірить в шашлики. І люди, які мають синів підростків, звичайно бояться повертатися. Я розумію що Батьківщина і все таке, але ми не Авраами, щоб жертвувати своїми дітьми заради країни. Щоб хтось мав гарну кар'єру, міг бути щасливим в Україні, хтось за це має померти. І ніхто не хоче щоб це був їхній син чи брат. Я не знаю яка мати свідомо захоче цього і ще буде гордитися, що от він герой. Держава не дає гарантії безпеки дітям. Це ще одна причина, чому не повертаються. Нам кажуть що ми будемо як Ізраїль. Але це тупе порівняння. Палестина навпаки як Україна. Вона слабша і матеріально, і в плані підтримки. Ізраїль це сильніша країна. А ми навпаки слабші за Росію. Дякуючи іншим країнам, ми змогли і можемо існувати.
На моменті про чоловіків, всі опустили очі. Зачитали наказ. Трохи розчарована, бо саме це найгостріша тема, де багато всього можна нарешті озвучити
Ми й озвучили
Є Закон! Не мають права виїзджати чоловіки, окрім зазначених! Баста! Досить цих торгів. І на моє переконання має бути розроблена та законодавчо підкріплені дії по поверненню «жінок з бородою» в Україну, які купили виїзд і сидять за кордоном.
@@dilan9794 так само є закон, який забороняє одностатеві шлюби. Досить торгів? чи може потрібно прагнути кращого?
@@dilan9794 і нащо їх повертати?
@@dilan9794на який закон, і яку саме статтю ви посилаєтесь?
сидять 3 нафарбоівні жінки з Києва, в стильному одязі при грошах і думають як повернути людей які виїхали бо хочуть жити так само, але не мають змоги робити це в Україні. Ви за межі Києва хоч раз виїжджали? там люди кожного дня думають як би ракета не влетіла в їх дім. У дітей немає змоги ходити в школу, бо є ризик загинути. Я сама сиджу в Україні бо в мене є можливість жити нормально, але я бачу як військові скаржаться на те що про них не дбають, що вже казати про жінок з сел і деокупованих територій, де в тій же Херсонщині людям не вистачає грошей на газові балони і вони готують їжу на вогнищі. Це просто ганьба сидіти і думати ЯК ПОВЕРНУТИ ЛЮДЕЙ. Хочеться повезти вас на Херсонщину і відкрити очі на те як живуть там люди
ми тому згадали про те, що про повернення мова йтиме тоді, коли буде безпечно. зокрема, коли ракетні обстріли того ж Києва (а також Львова, Тернополя чи Старокостянтинова) теж припиняться
❤ підтримую!!!
Війна одна на всіх у нас, вона змінила життя кожного. І тепер особиста справа людини як справитися з цією ситуацією у їхньому власному житті.
Особисто мене дуже сильно злить чуже бажання мене «повернути». Я жила за кордоном в розвинутих країнах і до війни, планувала ще раз поіхати вчитися і подорожувати ще до війни. Я вважаю Київ своїм домом і роблю те, що в моїх силах з перших днів війни, і як волонтер, і платник податків, донатер, і майбутній психотерапевт. Я відповіла для себе на запитання, який внесок я хочу і можу зробити для перемоги і відбудови. У Києві я не маю власного житла, не маю чоловіка, який захистив би мене в об’єктивно не безпечному Києві, мені важко будучи чутливою переживати постійні обстріли. І мене злить це бажання інших людей викликати в мені почуття вини за перебування за кордоном. Питання висвітлене дуже однобоко. Як волонтер, я бачила багато людей у дуже складних життєвих ситуаціях. Це інший прошарок суспільства, який живе від зарплати до зарплати. І думає, чим годувати дітей. На мою думку, зараз уся суспільна робота має іти на об’єднання Українців, а не гру на почутті вини і мріянні хто скільки зробив.
Я вас підтримую, але як чоловік може захистити під час ракетних загроз? Бо всі інші наче небезпеки такі самі, як і до війни
Дякую за цей коментар.
@@oksanalyzohub8920 я мала на увазі не обстріли. Я в Києві буваю часто, і кожного разу дуже некомфортно себе почуваю при оренді житла, особливо, коли консьєржі чоловіки починають загравати, знаючи, що я живу одна. Мені це дуже не комфортно.
Дякую за коментар. Також було зовсім незрозуміло контекст шерінгу досвідом ведучих, коли ніхто з них не хотів і не зміг адаптуватися в нових країнах. Хотілося б почути успішні кейси українців закордоном, які обрали для себе не жити завтрашнім днем, а адаптуватися і набувати нового досвіду тут і зараз, бо життя продовжується. Дуже неприємний присмак після випуску
люди лишаються також через те, що сцять не реалізуватися закордоном, лишати зону комфорту, лінь або нестачу сил заново облаштовуватися, неспроможність інтегруватися, незнання мов, страхи-страхи-страхи, і далеко не завжди через патріотизм, яким, нажаль, прикриваються. а може й самі не можуть розібратись у власних почуттях в емоціях, тому називають це так. вдома все легше - це факт. завжди легше лишитись у звичних умовах, звичному менталітеті, спілкуватись зрозумілою рідною мовою. і поганого нічого нема, але треба відсікати істинні причини.
точно)))
а ви виїхали і не ссите, судячи з коменту? ви не розглядаєте такої причини, як НЕбажання виїжджати за кордон не через страх нереалізації там, а через усвідомлення того, що тут, в Україні, ти більше корисний?)
@@vyshnevska8 я рік як повернулась в Україну. і то жила в 10 хв від кордону, бо постійно їздила в Україну. розглядаю такий варіант, є і така мотивація у людей. але на власні очі частіше бачу інші причини.
@@vyshnevska8 дай боже, якщо більш корисний, і це є мотивація
@@kit_ta_divka у мене все оточення з таких людей, які корисні, і є мотивація. тому зичу вам розширяти перелік причин. людей багацько, причин іще більше) гарного дня!
Дівчата заробляють далеко не як середньостатистичні українки. Мені сподобалось, як хутко опустили коментар "захотіла заробляти більше, ніж 6 тисяч гривень"
Не всі можуть бути айтішниками та блогерками. З заробітком в Україні дуже важко. А після війни буде ще гірше. Медійним не зрозуміти. Страшно, то страшно усім, але ці дівчата живуть не в одному світі зі звичайними українцями.
Частина людей не повернеться, бо немає куди. Частина - бо вкладуть багато зусиль для того щоб почати все з початку в новій країні, частина бо не захоче працювати за копійки в Україні (і це правда - багато знайомих HR кажуть, що вже зараз люди подаються на вакансії для яких вони over qualified аби лиш мати якусь роботу). Так, ми всі прагнемо перемоги, але давайте усвідомлювати, що після неї нам ще багато років вджобувати, щоб мати життя хоча б такого рівня як до повномасштабного вторгнення. І я можу зрозуміти людей, які не знайдуть в собі сили або бажання це робити.
Ого. У випуску, довжиною в півтори години питанню про невиїзд чоловіків відано хвилину часу. Типу, ви або вже зовсім не зачіпайте цього, або хоч якось подискуйте, розкрийте хоч щось) Хоча, це ж "феміністичне шоу", чому я дивуюсь))
Цікаві наводите аргументи:
1) є такий закон. Ну так, є. І він напряму обмежує мої права, насамперед, як людини, а не чоловіка. Дуже радий, що є такий закон, який обмежує мою свободу.
По-перше: що це взагалі за обов'язкова така військова повинність в 2023 році?)) Тобто мене, за гендерною ознакою сегрегують проти моєї волі і змушують йти ризикувати своїм життям. Яке, як поки ми всі знаємо, у мене одне, а розпоряджатись ним може якась безлика субстанція, під назвою "держава". Прикольно. І не треба зараз мені наводити приклад держав скандинавії, Швейцарії та Ізраїлю з обов'язковою військовою повинністю. Якби ми жили так, як ці країни і рівень армії був хоч на якийсь відсоток схожий на їх армії (при всії повазі до людей, що зараз боронять Україну. Але рівень оснащення та військової освіти, а не просто закидування людей "на м'ясо" не стає у порівняння. Та навіть якби в нас могли толково вчити (так, саме вчити) бути військовим, то більше б людей погодилось би служити. Вже б перемогли давно. А коли все розкрадалось десятиліттями, а зараз "йди служи, бо ти чоловік", ну хз, не хочеться. В більшості розвинених країн західного світу, до якого ми так яро себе відносимо, вже давно немає цієї повинності і люди вибирають це за професію, навчаються роками і потім на контрактах працюють. Різниця, трошечки буквально, відчувається.
по-друге: все шоу дівчатами топиться за те, що кожен сам вправі вирішувати як розпоряджатись своїм життя. Що не треба засуджувати і все таке. Так де ж воно? Ну, чоловіки не можуть вирішувати це зараз. Проти своєї волі. Я вважаю, що є певна кагорта свідомих чоловіків, які принципово не хочуть йти до армії, коли є таке відношення. Може краще ми самі вирішимо як діяти? Чи не про це ви говорите все шоу?
2) "Сказали б, що це несправедливо, але в ситуації, якби в нас не було воєнного стану". Я чесно переслухав разів з 10, бо не вірив, що це звучить. Ще й з таким невимушеним обличчям)) А шо трапилось? А куди ділась рівність, коли війна? Чому не боремось за рівність у військовій галузі і за рівні права і в тому числі під час війни? Дивно. Цікава якась така рівність. Чи ми боремось тільки коли є безпосередній "шкурний інтерес"? Коли мова йде про менеджерські позиції, про зп на роботах, коли йдеться про рівність у політичному полі і тд. Ну ви зрозуміли. Де шось таке "смачненьке". Чомусь ніхто не бореться за рівністю прав жінок пожежниць чи чахтарів, наприклад. Чи в тій же армії. Тобто фемінізм працює лише за те, що цікаво, а не загалом за рівність. Це ясно, їдемо далі))
3) наводиться приклад із кількістю жінок в ЗСУ. 50 тисяч загалом (я знайшов цифру 60 тисяч), із них 5к на передку. Добре, це прийнято. Загальна кількість ЗСУ - 700 тисяч. Виходить, що жінок меньше 10%. При всій повазі до всіх, хто в зсу, в тому числі і до жінок, скільки б їх там не було, але де тут рівність? І чому це наводиться, взагалі, як аргумент, що раз ми представлені в армії ми можемо виїжджати? Це що за зв'язок такий, що за причинно-наслідкові зв'язки?)) Давайте, якщо я вчора перевів бабусю через дорогу (добре, давайте трьох бабусь), то я завтра матиму право збити когось на авто і мені за це нічого не буде? Зв'язок десь приблизно такий самий, а точніше його нема. А що робити з жінками, які залишились, але не в зсу? Вони ж теж лишились, але чомусь про них не йдеться. Якщо та, хто читає це - жінка не в зсу, то маєш обуритись )) Дуже слабка аргументація, бо базуючись на ній, якщо чоловіків так багато в зсу, то вони мають ще більше право виїжджати. Це щоб просто показати всю абсурдність цього аргументу. А якщо взяти до уваги скільки українців виїхало загалом і який відсоток із них жінок та дівчат, то ситуація буде прямо протилежна. Такі справи
Я розумію, чому так відбувається. Бо державі насрати на рівність і на думку громадян. В будь-якій країні, насправді)) бо влада вона така, безпринципна. І зараз незрозуміло що буде, якщо випустити чоловіків. Може ніхто не виїде, а може виїде половина, ніхто не знає. І що потім робити? Що буде з зсу, економікою, країною в цілому? Скоріш за все, нічого хорошого. Бо як мінімум, хоч один чоловік та й виїде. А держава з цим одним чоловіком буде краще і багатше, ніж без нього. Навіть без одного.
Дуже розчарований однобокістю та беззубістю випуску загалом і в цьому питанні конкретно. На таких випусках далеко не виїдете.
На момент початку повномасш.вторгнення я була тимчасово за кордоном.Приїхала в липні цього року на місяць додому в Харків.Після побаченого прильота і того сука жаху,що я відчула,жодна модна кицька з київського бомонду хай мені не розповідає де мені жити.23 тривоги було в один день.Мій моральний стан,моя кукуха мені дорожче,мені з цим жити.Плюс ставлення людей навкруги,це мене просто шокувало.Я не знаю,чи повернусь,але мені глибоко пофіг хто і шо про це думає.
Я виїхала закордон 26 лютого, бо в мене якраз навчання мало початися закордоном. Отак от співпало. Я на той момент навчалася і в Україні, і закордоном вже як 2 роки і мала навчатися ще 2.
І нібито я виїхала не як біженка, а студентка, при цьому після закінчення навчання повернуся в Україну, бо я ніколи і не хотіла жити деінде. Але я вже одно відчуваю, як наче осуд, що я закордоном.
Дивно читати, як люди розмірковують і засуджують як і де живуть біженці, не маючи такого досвіду.
Я знаю багатьох, хто був вимушений приїхати, бо рідні міста окуповані або розбомблена домівка. І ці жіночки працюють на заводах, на дуже тяжких працях, аби мати змогу оплатити звичайну оренду за кімнату/квартиру. Такого життя я б нікому не побажала.
Звичайно, за час вторгнення люди навчилися підлаштовуватися/звикли до життя закордоном. І навіть при цьому, більшість з мого оточення хочуть повернутися, а третина вже повернулася в Україну.
Люди, які не виїзжали, мають розуміти, що життя закордоном складне, іноді навіть нестерпне. Бо ти не розумієш і ніколи не зрозумієш інший менталітет, тих людей і завжди будеш для них чужий. Але іноді дійсно немає вибору і приходиться навчатися жити наново в іншій країні, щоб хоч якось жити
Дуже люблю ебут, але саме цей випуск взагалі не туди. Дуже сумно, що тепер окрім правого берегу, лівого берегу, тих хто перейшов на українську нещодавно та тих, хто розмовляв нею завжди, тепер ще й є ті, хто залишився, та ті хто поїхав. Може досить хейтити одне одного?
З початку війни живу в Україні. За кордон виїзжаю кожні декілька місяців на 1-2 тижні. Якби не ці виїзди, я би, мабуть, вже зійшла з розуму, так як вдома я не можу нормально спати, через постійне відчуття тривоги і страху. Я розумію, що цей стан дуже псує моє здоров'я, а в Україні мене тримає лише те, що чоловік не може виїхати за кордон. Я не знаю скільки ще років/місяців я зможу так жити. Відсутність можливості планувати своє життя - це не те, як я хотіла би жити ще декілька років. На жаль(
Дівчата, ви тут дружно розказали, що не здатні «напрягтись» за кордоном щоб отримати той самий рівень, який маєте дома))) браво, я патріот, посиджу вдома, бо лінива (*тобто люблю Україну)
Я вперше дивлюсь шоу: поясніть ви як себе позиціонуєте? Культурні діячі? Журналісти? Блогери? Хайпожери на делікатних темах? Агенти ворожого іпсо?
Сподіваюсь ви зробите висновки читаючи коментарі вашої аудиторії🙌🏼
Основні 3 причини чому НЕ повертаються:
1. Відсутність верховенства права в Україні
2. Низькі доходи і туманні перспективи їх значного росту
3. Війна, яка триває, і відсутність гарантій повторення війни вдруге
Яке верховенство права ? Більшість хто виіхав і сидить на чорних роботах без прав і перспектив на майбутнє. Завод по 12 годин і умови не як для місцевих часто.
1. Верховенство право здобувається контролем зі сторони громадян. Це саме питання громадянського тиску. Якщо вам начхати на політику, громадянське суспільство, ви не хочете контролювати владні структури, то ви ніколи не поважали демократію як такову і не розумієте її механізми.
2. Низькі доходи у всіх. У вас є всі можливості свому збудувати компанію мрії, або приєднатись до класних команд в Україні.
Про 3 пунк, якщо коротко: «якщо Ви програєте - я не повернусь, якщо Ми виграємо- то я повернусь».
Будь ласка, не повертайтесь з таким пасивним світоглядом. Ви насправді з тих, хто завжди буде тягнути суспільство вниз.
Зупинимось на останньому пункті: ніхто, крім ЗСУ, не завершить війни і не зробить усе можливе, аби росія знову не напала
Згодна, потрібні суттєві зміни в економічній системі, бо купа державних підприємств ще з радянських часів так і не денаціоналізовані, це корупціонери, які роблять все, щоб економіка так і лишилася совковою, бо державні підприємства не мають метою прибуток, вони працюють за планом. Прикро, що в нас така потужна громадська позиція, такі сучасні люди, а економічна модель та корупція не змінилися за 30 років
І шара яку поки що дає Європа
Хотілось би, щоб не було еджизму при працевлаштуванні і це також і на добре оплачувану працю, тоді точно повернулось би набагато більше людей з закордону
Побвчимо що станеться з таким ставленням роботодавців, як не молодих ))
В внз цього року недобори, навіть в топових на топові спеціальності. Більше половини знайомих випускників вступили за кордоном, або довчаються там і не розглядають повернення
Люди на ходять на мітинги бо працюють з ранку до ночі з понеделка по суботу. Робочий день з 6.00, і до роботи ще треба добратись. Один день вихідний, хочеться лягти і не вставати.
Я та сама яка знайшла кохання свого життя закордоном і навіть за це отримала хейт) мені здається, що забрала всі номінації по хейтк. Мені писали, шо я і русню звала на Донбас (я з дрнецької області) і те що виїхала шукати кращого життя, а всі патріоти залишилися. Так от. По перше якщо вам так огидно від того що європейці живуть своє життя, уявіть як було мені, і не тільки мені, слухати в Дніпрі до моменту повномасштабного вторгненння, що з людьми з Донбасу працювати не можна, що ми всі промиті, натомість я тут у Німеччині
розповідаю німцям що Азов це не нацисти, приводячи аргументи, поки люди, які залишилися в Україні пишуть що люди на Донбасі не достойні крові кращих синів Батьківщини. Поїхала закордон, сім’я залишилася в 40км від бахмуту і мені прийшлось навчитися приймати вибір інших, навіть коли це дуже боляче і це найближчі люди. Бажаю вам того же. Це їх вибір залишитися, а у біженців був вибір поїхати..вибір це був без вибору. І я добре заробляю тут с самого початку і доначу по сотням євро, але ніколи я думаю не буду на одному рівні з ккраїнцями, які залишилися і жили до 2022 без війни. Не судіть і не судимі будете.
Я взагалі майже не спілкуюсь с друзями, які виїхали. Якщо перші місяці ще була якась ілюзорна близькість, то потім вона розвіялася вітром. Вони поїхали «жити своє найкраще життя», як вони сказали, і війна це не привід ставити на паузу довоєнні звичні інтереси, як то подорожі/шопінг і тд. Тому в якомусь моменті ми просто зрозуміли, що по різні сторони барикади. Я вже не зрозумію їх, вони не переживають і не відчують ніколи те, що відчуваю і за що переймаюсь я. Кожному своє. Необхідний був час, щоб перестати засуджувати в сприйняти це як їх особистий вибір
влучно сказано. така сама історія
Так і ви ніколи не відчуєте і не зрозумієте що відчувають ваші друзі і яке у них насправді життя за кордоном 🤷🏻♀️
Більшість, хто за кордоном не показують в інстаграм своє справжне життя, сльози, проблеми, відчуженя. Бо тільки ж ті, хто залишились, знають, що таке біль) Тому у вас складається враження, що всі, хто за кордом просто гріють попи на пляжах )
Не дивуйтесь тоді, коли будете розчаровуватись по життю багато разів, бо ви складаєте не правдиве враження від людей і піклуєтесь тільки про свої почуття )
Саме цей випуск - чергове нагадування наскільки нашому суспільству далеко до ЄС.
О так, мене просто вивернуло
100%
А нащо Україні те ЄС?
Хочеться подивитись на ситуацію трохи з іншого боку. Люди, які виіхали за кордон і асимілювалися в повній мірі, чи частково, мають той самий досвід "починати життя з нуля" про який говорять дівчата. Кожна з них або не змогла його здобути, або свідомо відмовилась здобувати. Уточнюю, що це не засудження, а просто факт, про який вони самі розповідають. Не кожна людина повинна отримувати всі досвіди світу ))) Але якими цінними для відновлення краіни можуть бути люди, які знають як відновлювати своє життя з руїн і починати з початку.
Я поїхала з україни в жовтні, коли зрохуміла що длпомога від держави на відбудову житла буде після перемоги- так скахала місцевп влада. А за кордоном мені допомогли з житдом. Тому чхала я на засудження тихх хто не жопомогає людям з житлом яки вони втратили
Ми - феміністична програма, ми - за рівноправність, але не зараз, зараз хай чулувіки тут з розуму зходять сидячи загнаними у клітці, хай втрачають ментальне здоровʼя і роботу, хай розпадаються їх сімʼї, хай їх діти дорослішають без батька, поки ми собі мотаємось у Бельгію, Угорщину, Польщу, Британію і тд. І плювати, що НІДЕ в Конституції не сказано, що захист країни - це обовʼязок виключно чоловіків, і плювати, що НІДЕ у Конституції не написано, що основоположні права людини можуть порушуватись виключно через її стать, ми скажемо те, що на повісточці і що лайки збиратиме. Вибір Ясі не виїжджати - це її ВИБІР і ніхто нікому не має права таких навʼязувати вибір, коли мова про життя, тому надмінність її тону не є нормальною. Ну а інші 2 панянки - це взагалі аут: одна поїхала в перший день і найскладніші 2 місяці війни була в повній безпеці, поки танки на Київ йшли, друга взагалі у Бельгії спокійно жила, поки люди втрачали все, що мають, але обидві тут сидять і кажуть "сорі тут війна похуй на вас чулувіки хай ваші життя знищуються". Усі ви зробили вибір і ви маєте на нього право. То якого дідька ви не виступаєте за те, щоб у інших людей теж було право на вибір? Чому ви його маєте, а вони - ні? Бо в них член, а у вас вагіна? А ви точно феміністки? Чи як більшість, які феміністки тільки коли це вигідно для власної дупи? Про які рівні права в майбутньому ви тут будете розповідати цим чоловікам, якщо у найскладніший момент життя ви відібрали у них все? Подумайте про те, скільки сексизму зародилось в українських чоловіках за ці 1.5 роки, бо вони живуть в стойлі як третій сорт, бо народились саме такої статі, і вони бачать, що жінкам абсолютно на це похуй. Після війни у соціумі буде пиздець ще більший, ніж є зараз, і вина у цьому буде і на кожній з вас. А ще подумайте про те, скільки чоловіків по всіх куточках України загинули, бо вони не могли покинути місце, де їм було некомфортно і небезпечно, тому що їх право на виїзд обмежили, хоча ваше - не обмежили, і що через ось цю різницю вони тепер мертві, бо окупація, ракета або шахед, а ви у платтях ляси точете.
Полностью поддерживаю, спасибо за ваш коммент (не пришлось смотреть этот блевотный видос). Я была на 99% уверенна, что их разговор будет именно таким, как вы его описали.
Ну что ж, очередные тп вскрыты, идём дальше.
Ситуація в якій зараз опинилися чоловіки - це пекло.
Але хочу нагадати те, що часто забувається: фемінізм це все ж про права жінок, при тому що від перемоги над патріархатом виграють обидві сторони. Але у відповідь на такий претензійний комент постає питання - а ви до війни, коли у чоловіків в житті в більшості сфер були переваги, за жіночі права боролися? Бо поки чоловікам жилось краще то ніхто навіть не думав відкривати рота про рівноправність. Але як тільки один з небагатьох недоліків цієї системи вкусив за жопу, то відразу постали претензії до жінок, чому вони не борються за ваші права. Так ви самі б за рівні права поборолися, бо зазвичай цього чомусь вимагають у феміністок.
Ще раз повторю - я абсолютно не підтримую ідею гоніння людини на смерть без її вибору, це жесть і такого не повинно існувати в принципі. Але ваш комент трохи смішний, бо патріархат у нас процвітав дуже довго і чоловіки десятиліттями із радістю користувалися цією системою. А на отакі «маленькі» мінуси як обовʼязок захищати країну у разі чого не звертали уваги, бо це здавалося чимось, що ніколи не довелося б робити. А феміністки при цьому боролися у тому числі за права жінок займати будь-які військові посади.
Поточна ситуація це також наслідок патріархату, системи створеної самими чоловіками, то чому знову гонити на жінок? Це не жінки вирішили що їм не можна воювати бо «а хто ж буде інкубатором і відроджуватиме країну» . Зараз вперше за історію настали умови в яких жінкам обʼєктивно живеться краще, (що при цьому не вони самі собі організували), і кількість «ко-ко-ко» і звинувачень які летять саме на їх адресу, ну це просто смішно.
+++
@@Mia-wh6hl підтримую та завжди підтримував фемінізм усіма можливими способами, бо патріархат - це зло, і для жінок, і для чоловіків, і для суспільства. Особисто мені патріархат нічого гарного не дав і я хотів би прожити життя в соціумі, де його немає. Але я вже зараз бачу, що говорити з іншими чоловіками про рівні права стає неможливо, і не тому, що вони якісь совкові чи зросійщені, а тому що на на банальну тезу «усі люди рівні і заслуговують мати однакові права на все» вони моментально відповідають апеляцією до ситуації з виїздом і питають де і яка тут рівноправність та просто не хочуть далі слухати. Як доносити ідеї про рівні права людям, які буквально в цей час сидять у клітці? Так, жінки багато страждали через порушення їх прав, але те, яких масштабів зараз набрало порушення прав чоловіків - це просто інший рівень, це питання натурально життя та смерті, тому такі коментарі і така реакція. І ваша позиція, типу, у мене все життя була з/п на 18% менша, ніж у колеги, тому всі чоловіки тепер заслуговують тут померти під обстрілами - це повний деструктив. Ми подолаємо усі проблеми, і різницю у з/п, але якщо зараз не піднімати більш нагальні питання - то багато проблем самі зникнуть, бо зникнуть (помруть, виїдуть і тд) чоловіки. А ми ж на одному боці. Маємо бути точно.
@@user-yr5vt2tf1q
Я думаю при спробах говорити з людьми про рівні права треба просто нагадувати, що вони зараз в клітці НЕ через жінок, а саме через патріархат і товстожопиків в ВР, які роблять закони, яких самі дотримуватися не будуть, а більшість ж них це якраз чоловіки. І у чоловіків з жінками патріархат це спільний ворог. Мені здається що нападати у цій ситуації саме на жінок це просто легший вихід із ситуації, так простіше викинути свою образу на світ і своє становище, але це все ж нелогічно і не допомагає, бо не вони у цьому винні, просто тепер ваги перехилилися в їх бік.
Я знову таки наголошу, що не вважаю ситуацію зараз якоюсь рівномірною відплатою чоловікам. Ситуація у них зараз це абсолютно найгірше що з людиною може статися. У мене є достатньо рідних і знайомих чоловіків і я бачу що це з ними робить, це ні з чим порівнювати не можна.
Я наголосила лише на тому, що таки переважна більшість чоловіків навіть не думали про права жінок поки система працювала на них, але як тільки стрілка перевернулася, то відразу крики з усіх боків і вимоги до феміністок боротися за права чоловіків. Ну камон, це трохи дічь. Ми будемо далі разом (дуже надіюся) працювати проти цієї системи, але треба перестати звинувачувати невинних. Не те що невинних, а тих хто багато років уже боровся з цим всім, поки чоловіки згадували про рівні права лише під відосами про фемінізм, і те тільки щоб поспорити в коментах (сумна правда).
Дуже рідко пишу коментарі, але після перегляду просто хочеться кричати від безвиході. Невже дійсно в Україні таке відношення до тих, хто не зміг жити в Україні? В 14му, коли виїжджала з Донецька була зрадницею для тих, хто залишився. А для решти українців зрадниками стали ті, хто не виїхав. Виїхала в Польщу пів року тому, бо фізично було погано. Не маю жодних виплат. Нас ненавидять в Польщі і тепер ненавидять ще й в Україні. Я це вже проходила. Але замість того, щоб помʼякшити цей, сподіваюсь, стереотип, ви дали зрозуміти, що по поверненню потрібно буде ще раз довести, що ти українець. Ніхто не знає. як нам тут "бринить". Зараз як фотожурналіст працюю над проєктом про бізнес в Кракові і не тільки зі своїх слів знаю, як це важко: жити в новій країні, вчити нову мову, переживати за близьких, які залишилися в Україні, намагатися заробити гроші та боротися з тривожністю.
Абсолютно ніхто з моїх друзів не осуджують тих, хто виїхав. Мені дуже шкода, що вам доводиться пройти через ці відчуття. Не розумію цих "зрадницьких настроїв" також, адже українці за кордоном можуть активно донатити на ЗСУ і підтримувати військових.
Дівчата не розуміють як це - обнулити життя і починати все з початку. Вони явно не на фронті, у них є робота і в їх будинок не прилітало, вони красиво вдягнені і напомажені. Сидять і судять інших.
Абсолютно ідентична ситуація…(((
Дякую за випуск, дякую що нікого не засуджували і не закликали повертатися до закінчення війни. Проте є зауваження щодо Ярославиного пояснення щодо заборони на виїзд з України: заборона на виїзд під час воєнного стану в жодній статті не прописана, ні в Конституції, ні в інших законах. І навпаки: Конституція (закон прямої дії) забороняє дискримінувати громадян за жодною ознакою, і за статтю зокрема, навіть під час воєнного стану. Ця заборона, це чистої води свавілля нашого президента і рнбо, це незаконно і це нам вилізе боком коли (або якщо) заборона на виїзд буде відмінена і почнеться синдром відкладеної еміграції. І це вже зараз негативно впливає на ситуацію в країні (втоплені в Тисі, прикордонне "сафарі" і травля собаками громадян, розбиті сім'ї, все це вж ніяк не позначається позитивно на суспільстві).
Погоджуюсь. Заборона на пересування та виїзд одна із основних причин мого бажання скоріше виїхати бо є страх, що потім ще більше обмежать в правах
Я часто чую що причиною залишитися за кордоном є діти і зруйноване життя але ніхто не каже про медицину. Я зі своїм чоловіком у якого не працюють нирки буду залишатися за кордоном допоки буде надаватися допомога саме медична. І мені особисто, хочеться від того ридати, я хочу жити в Україні! Але камон там( в Нідерландах) він реально може жити своє повноцінне життя. А в Україні він інвалід 1 не робочої групи, який потребує постійного догляду.
Хотів би щоб українці які виїхали відкривали нашу чудову країну іноземцям та показували які чудові люди тут живуть. Єдине, кого я осуджую, так це тих, хто «ми поза політикою», «ми нічого не вирішуємо» та «як їм погано тут жилось». Ось таких людей я не розумію. Не треба виправдовувати свій виїзд поливаючи брудом країну. Бажаю кожному реазілуватись та прославити свою країну досягненнями та вчинками де б ви не були.
серед 2.8 млн українців, що виїхали до рф, не всі були депортовані, давайте чесно. купа людей виїхали за власним бажанням і взагалі не вважають себе вимушено переміщеними. не треба жити в ілюзіях
Згодна, вони їхали у рашу свідомо!
Та хай там сидять і не повертаються :) ніколи і паспорти хай змінять
@@polinatenта нехай, тіки не треба викривлювати статистику та самим собі замилювати очі, ніби всіх цих людей насильно вивезли. треба визнавати, що проросійського гімна в країні завжди було багато і досі є
💯
А потім вони будуть повертатися і казати, що їх насильно депортували. Впевнена, що так і буде.
Я ніколи не хотіла жити не в Україні, ніколи. Хоча було дуже важко, якщо чесно. І ось я вже понад рік в Ірландії. Я би повернулась, бо так тяжко бути не вдома, але я не хочу, щоб моя дитина ночувала в коридорі арендованої халупи і чула вибухи. Була б вона доросла, я б була вдома, бо моя відповідальність за дитину вже би закінчилась.
Як ви думаєте, куди повертатись людям, в кого нічого немає в Україні, просто немає нічого, крім любові до України?
Люди, які повертаються через Київ трохи в шоці від цього «свята життя» порівняно з містами в яких багато руїни. Хоча я радію, що життя триває. А ще цікаво чи є статистика сердцевих нападів у людей, що вижили і виїхали та статистика суїцидів. За два дні почула від кількох знайомих про депресивний стан і від подруги про бажання вмерти, бо вона у відчаї.
Погоджуюсь!
Є дуже багато люде, які й до війни жили в арендованих квартирах.
@@mariavaria1484 Я, наприклад. Не до війни, а до повномасштабного вторгнення. До війни я мала будинок і повну родину. До повномасштабного вторгнення я працювала на двох роботах і виконувала замовлення після роботи, мій робочий час в день загалом тривав 18 годин, іноді менше іноді більше. Бо я фактично мати-одиначка.
А в Ірландії у вас своя квартира і ПМЖ вже ? 😏 оцінюйте ситуацію адекватно. Ірландія вам потрібна , а ви там - ні.
@@yuliadanylenko789 Ваша іронія недоречна. Я і в Укрвїні непотрібна. Ви знаєте яке відношення у нас до музеіїв і музейників? Так я вам можу розказати. Люди виживають на чистому ентузиазмі, як і інші науковці, тільки музеї викреслили з науки взагалі. Може я не потрібна в Ірландії, як ви кажете, але до мене ірландці ставляться добре, дали мені прихисток. На відміну від українців, на жаль. В нас моя професія реставратора, а тим більше художника, вважається чимось неважливим і навіть непотрібним. І я повторюю, що ніколи не бажала жити не в Україні, так сталося, що мені тут запропонували допомогу і я їхала сюди з впевненістю, що побуду тут щонайбільше 3 місяці і повернуся. Я прожила 6 років в селі, старалась ладнати з людьми, розписала стіни в школі, бо моя дитина там вчилась, проводила бескоштовно майстер-класи, привозила фольклорний гурт…Ви думаєте мене прийняла громада? Коли я переводила дитину в київську школу, бо вже не витримала булінгу зі сторони вчителів і дітей, класна керівниця радісно сказала на прощання: Добре, що вона йде до іншої школи. А дитина при цьому приносила до рейтингу школи перші міста на районних конкурсах.
І до речі, ніхто так не гнобить біженців тут, як українці, які переїхали 15-20 років тому за кращим життям. Не всі, звісно, є дуже хороші люди, я постійно їх зустрічаю і хочу вірити, що їх більшість, хоч особисто стикнулась з підлим вчинком якраз з боку українки на посаді.
Дуже надіюся що ми не повернемося до України на ПМЖ...Не бачу майбутнього для своїх дітей...та і чоловік 23 роки працює закордоном....22.02.22 страшне розпочалося,але для моєї родини це обернулося шансом...і таких як наша родина багато...
То чому під час військового стану ми не маємо дотримуватися рівності? Чому це ок, що майже всі чоловіки у нас невиїзні і можуть попасти під призов у будь- який день. А більшість жінок - ні і спокійно їздять собі закордон і приїжджають сюди на манікюри, нарощування, фотосесії і їдуть назад подорожувати та жити краще життя. А чоловіки не мають право жити краще життя? У чоловіка треба щоб не було селезінки, руки, ноги ітд, тоді він може жити краще життя і то, це ще не факт.
Це не рівність.
Треба було або ширше розкрити цю тему так як є, болісно і несправедливо, або не зачіпати її, мені здається. Бо чоловіки і наші сини теж мають право жити життя, так само як жінки і дочки.
Боже,які бідненькі ваші чоловіки, сидять 1,5 роки в хаті без манікюру. Поки інші чоловіки захищають їхню сраку вже 1,5 роки без вихідних і відпусток.
Так, я теж "сиджу на дивані" з дітьми за спиною СВОГО чоловіка. Але чому за його спиною має сидіти ще і ваш бідненький-нещасний чоловік я не розумію.
Хоче десь їхати і "жити своє краще життя" то нехай їде в Росію - через окуповані території легенько можна туди добратися 😄
Наті живе в ілюзіях, сподіваюсь що її «холодним душем» стануть історії людей з дітьми, без можливостей, виснажені бюрократією країни де все нове, відірвані від близьких, рідних та всього над чим працювали все життя, які мають бути безперестанку вдячними всім навколо. Сама ж не витримала і повернулась додому, а тепер з видом мучениці засуджує тих в кого вистачило сил не зламатись. Ким би ви не були, Наті, завжди залишайтесь людиною.
І нерозуміння як це не всі українці не ходять на мітинги і обурення з цього приводу просто смішне. Якийсь дитячий садочок, візьмемось за ручки і всі разом .. купа мас з дітьми, виснажені роботою , вивченням мови , дітьми і своїм життям , які постійно донатять і підтримують свою кукуху , але цього замало. Найважливіше що можуть шкодити українці закордоном - це не піти на мітинг, в дбати про себе, своє ментальне здоров’я, свою сімʼю і дітей і свою фінансову спроможлність. Бо виснажений і згорівший, в постійній депресії ти нікому не потрібен. Мітинги це супер, але не обязаловка, як в совку. Кожен є самостійної свідомою людиною і обирає сам як витрачати свій ресурс найефективніше. Було б класно якщо б Ната розказала не що кому робити, а що саме вона зробила для України і для свого оточення, коли жила закордоном, може надихнуло б, в так 🤢
Я живу за кордоном давно і я перестала взагалі спілкуватись з двома подругами, яким допомогла переїхати на початку війни. Одна транслює виключно повну наслолоду життям і подорожами по європах, а інша допомогла нелегально виїхати колишньому, який її бив в харкові, приїхати до німеччини і отримувати тут виплати. Він в україні був лайном, а тепер тут обворовує країну, в яку я в тому числі плачу податки. Це харить. Гуманітарку передає українська діаспора, яка виїхала своїм розумом ще до війни, а більшість тих, хто виїхав через війну - чилить і навіть не ходить на мітинги.
Дякую, ви повернули мені віру в діаспору 👍 Жаль, що у вас такий досвід з подругами
Після ценізму стосовно чоловіків, просто закрив відео. 👏👏👏
Я підтримаю жінок і рівність всіх людей. Ніхто не повинен бути дескридитован за статевою ознакою, і підтримка цієї нерівності в наш час - якось крінжово, особливо від феменісток.
ПС: наведений котраргумент взагалі не є аргументом.
я студентка, зараз вимушено знаходжусь за кордоном, але раз на пів року маю можливість навідати родину в Україні. і кожен раз коли я повертаюся я відчуваю себе вільніше і щасливіше, тому логічно думаю про те, щоб повернутися з кінцями. шукаю роботу і овва, студенти без досвіду нікому не потрібні, або ти можеш працювати за 4000 6/1, або розводити людей в офісі. і ні одне, не інше не приваблює. сумно дійсно, що мало хто зацікавлений в новому поколінні і немає нормальних умов для початку свого карʼєрного початку, щоб також підтримувати економічно країну. я всим серцем люблю Україну і хочу повернутися , але поки я «студентка без досвіду, але готова навчатися» я там не потрібна, на жаль. можливо повернусь, коли матиму «1-3 роки досвіду в цій сфері», але чи потрібно мені вже тоді це буде? сумно це все..
Ця ситуація була і до війни, задовго до 14го року. Студентам без досвіду було складно знайти роботу, тому всі влаштовувались на менші зарплати для отримання цього самого досвіду . В роботодавця не має часу навчати нові кадри, роботодавець хоче щоб людина с перших умовних днів почала працювати. В любій країні світу сторона яка наймає спеціаліста чекає від нього досвід. Хіба що це не робота в сфері обслуговування.Не слід оперувати саме цим , будьласка
Ви можете починати зі стажувань, волонтерства чи проходження практики, це теж буде частиною досвіду, яка потім знадобиться роботодавцю
@@ebautebautале такі стажування зазвичай або дуже низькооплачувані або тобі взагалі доводиться працювати за досвід. Це може тривати півроку-рік і дозволити це собі може дуже невелика кількість людей, яким у цей час готові матеріально допомагати батьки. Інакше людині просто не буде за що жити.
@@boron3618 «люба країна в світі, яка наймає спеціаліста, чекає від нього досвід» - ні, в Європі дуже жваво наймають студентів на ОПЛАЧУВАНЕ стажування, чого я в Україні не бачила жодного разу. В Чехії мене найняли на погодинне стажування і платили за ці години, навчали, навіть курси безкоштовні є.
будьте імігрантом, а не біженцем. Вимушені біженці на пару тижнів потусити додому не приїжджають. Тому може пора це визнати?
Враження, після випуску що сякі такі українці повиізджали за кордон, а ще якщо не рятувала дитину чи батьків то ваще прощення вам нема, осуд себе і всіх інших...і ніхто особливо не питався тих хто виїхав, а чого не повернулись лише стандартне опитування .Мотрічка, дякую, що єдина сказала, не треба осуджувати ви не знаєте як воно в кожного.... Замість задоволення як зазвичай, після перегляду лиш гіркий присмак печалі.... 😢