Сніг падав безшелесно й рівно / Максим Рильський / вірші про кохання, зимові вірші

Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.
І люди млисто пропливали,
Щезали й гасли, як у сні, -
І ми ішли й мети не знали
В вечірній сніжній тишині.
Вірші: Максим Рильський
Читає: Ліра

[@user-xh6kp6hx1d]

Дуже круто
Дякую