Не хижі заклики пожеж Филипович Павло

Не хижі заклики пожеж,
Не безнадійний рев гармати, -
В поля майбутнього зайшла ти,
Минулу радість в них знайдеш.
Де жебраки? Уже людині
Земля готує вічний дар,
І сонце - золотий кобзар -
Збудило гори і долини.
І трави ждуть отар, і жде
Дніпро пташок - човнів веселих,
Ще мить - у місті і у селах
Життя розквітне, заугде,
А давнє слово на сторожі,
Напівзабуте слово те,
Як пишне дерево, зросте
У дні співучі і погожі.
ЗЕМЛЯ І ВІТЕР. Київ, 1922.