Марк хоть сетует, что новый президент США недостаточно быстро вводит новые уровни давления на Москву, но все равно вектор у этого правильный. Где дроны по НПЗ, там и до томагавков дело дойдеи
Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...) Загубилося серце моє - десь в нескоренім Києві першопрестольнім… Десь над вільною - простір-безОглядней! ДнІпра згубилось… Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні… Десь - в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!.. Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці… У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! - для знов-пекельних димів… Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних, Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів… Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи - за столиком біля віконця?.. чи - «фронті» - своєму?.. Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів… Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими - Очима, повними Сльоз Непоемних… Отих Сльоз - життєтвірних! - розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!.. Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах - невимОвних… Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них - «НевичЕрпність»!.. Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море - не, На якусь невимірнУ Горерлу! - кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!.. Моє серце - якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо… Що не може росія забрати - навік, але й Україна - ще трішки! - остАточно взяти… Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі - розтрощено… Моє серце - це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного - від супостатів… Навіть в - ріднім! Криму - воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»… Моє серце - тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! - душ… «П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й - українським апострофом! - Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!.. І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти - у Криму! у рідненькім… Все вкрай-губиться - в сЕрцях друзів близьких… ну а може - у їхнім Безсерді пала?!.. Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! - з’єдналися для моєй Неньки… І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось - «дотла!»... Так тонуло те серце моє в прірві сльоз - сльоз-перлин юної одеситки*… І «ховалося» втішно воно - у «Перлині у моря», яку відстояли - такі ж! - героїні й герої - навІк! - В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках: У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях «ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!.. І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! - втрачалось… Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце - дорозривав… на ГоргОрі - дорозпинав! Просто страчувалось! сердЕнько - в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах… У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах - у Сумах Суцільних - «руський» страчав Світ Його з ліку Землі! - у суцільних Болях - тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»… В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце - навік-залишАв!.. Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх - безсумнівних, крокАх - неминучих… Уповільнених нині, у - ледве помітних, теж у загублених дещо - крокАх… Я загублювая серце десь у дівочих очах - завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих, В візеруночках їх вишиванкових, тих- дивовижних на диво! - я серцем - пропав!.. У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце - те ненароком-світанне!.. І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його - животворній! - воді… І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим - те серце повстане, Те, що поки незриме і мною самим! - як й з сердечних Глибин НововітязІв статних Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика - з тих Сердець Надгероїв- Воїв!.. Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім… Загубилось - у снах золотих… у якихось - софіївських! - снах… Загубилось в тарасовім стоні віків - в тім, на жаль, незавершенім стоні… Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься - «исконной»!.. І - знайдЕться, знайдЕться! - знов серце моє - в тих Просторих й Прозорих СпівАх!.. (Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція - 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів. Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу… *»Юна одеситка» - мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
Відмова від Мрії, або Маленьке Диво (Вірші із Криму!) (Присвячується Алісі Яресько, дивовижній 7-річній дівчинці із Сум, яка віддала усі назбирані за 3 роки гроші на «Сегвей» - на дрон для Української Армії) Коли розжерла душі нам атака та - неОсяжно-звіряча… Коли нещадно, непрощадно! «Охматдіт» навік у душах запалав… Коли розчулись на весь світ невимірно-цинячий Із-під уламків голоси - невикрично-дитячі… Й весь Киів - усім миром! - рятувать допомагав… Неначе - ненароком! - проклятьмущая жалОбная куліса Розсяялась! як не була, - бо сонечком безкраїм Явилась дівчинка з казковим іменем «Аліса», І першою! дала рашистам«відсіч»- дивовижную! - за «щент» лікарні!.. Коли країни дві! - чужу й свою - розрушує нелюдська нелюдина, Коли скотина невимІрна губить - і чужих, й своїх - людей! - Ця неймовірна дівчинка, ця надзичайно-незвичайная дитина Від Мріі - усього Дитинства - враз! відмовилась для Мрії - усієй Країни!.. Заради нашой Перемоги «вщент»! забула про «Сегвей»!.. Цілу «скарбницю»! накопичену - замість «Сегвею» віддала на дрон ти, - В свої - сім років! - щоб на крилах Мрій дитячих долетів - аж до кремля!.. Щоб втілив у життя те - бажане - до смерті! - усім Фронтом, Й усім Народом - від вмираючих старців до ненароджених - в утробі мами - немовлят!.. І що там «немовлятна» ваша армія, вірніше - армагедія! - «Армагидотне» лишенько... перед цим Подвигом Душі дитячой?! - Перед цієй скарбницею безсрібництва! - у час .Трагедії! - Пред невеличким, але ввік-безцінним «коштиком» - побачте!.. Вовік - неоцінимим! - Коли здатнії лиш - рушить «охматдіти», Ви! - із своєй тваряче-«творчой» силой, лИшати Майбутнього себе і нас! - В той час вирощуєм, виховуємо ми таких - чарівних! - діток, Що обнадіюють і - обдаровують! - Майбутнім всю Планету, - на весь час!.. Не знаєм ми… Але Аліса точно! знає, що - ми будем жить! - й в нас пестить Упевненість у тому, - на колінцях у своєй прекрасной мами! - Прозоро-світлим словом із прозоро-ясним сенсом... Й прозоро-чистим поглядом... й прозоро-щирим серцем!.. І мама плаче… Й плачу я… Й ведучі плачуть - і Дмитро, й Олеся… Й вся Вкраїна, плаче, знаю я, - світло-дитячими сльозами!.. Ми Переможем, українці, ви не смійте навіть сумніватись! - Звісно! - Коли такії дітки є Майбутнім нашим! - Так «сегвейно»! мчать у - Переможний - нас - кінець!.. І буде жить квітучо-вільна Україна! - І «казковая» Аліса Ще буде на «Сегвеї» мчатися своєй омріяной - Країною Чудес!.. (9 серпня 2024 року, фінальна авторська редакція - ранок 11 серпня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Цю дівчинку з її мамою запросили до себе в один із своїх щовівторкових стрімів Дмитро Гордон і Олеся Бацман, бо перед цим Аліса віддала усі свої накопичені гроші на збір Дмитра Ілліча на розвідні дрони для Української Армії. Мене дуже розчулив, дуже вразив цей дитячий вчинок, як, думвю, і дуже багатьох у нашій країні… До того ж це відбулось у день найжахливішої трагедіїї - атаки на «Охматдіт», де лікувались тяжко хворі діточки… Ідея віршу в мене народилась майже одразу, але визрівав він у моїй душі доволі довго. Ось нарешті написав і представляю вашій увазі свій новий твір… УВАГА! ПРОХАННЯ: Якщо хтось буде читати із Сум і випадково знають цю сім’ю, буду дуже вдячний, якщо зможете передати присвячені Алісі вірші… Мої щирі співчуття із Криму усім постраждалим і їх близьким у Сумах... Царство Небесне і світла пам'ять - безвинно загиблим... Велика подяка Марку Захаровичу і чарівній Олені - за круті спільні стріми, за невтомну, високопрофесійну, потужну, яскраву, надважливу працю на інформфронті на благо нашої України!..
Видит Бог , путина "исполнить" и отпеть готов был один человек типа "Япончика" ... Вот только по деньгам не договорились , он настаивал на отдельных тарифах по каждому пункту . Есть мнение , что сам себя и предложил под погонялом "Чёрный МОнах" . Ну а там долго были в ступоре от такого приближённого помощника .
Щиро дякую Слава ЗСУ 🇺🇦
Спасибо! Отличный эфир!
алене и марку респект как всегда и лайк
Спасибо за ваш эфир ! Вы лучшие! Слава Украине!!! Слава ВСУ !❤❤❤
Спасибо за эфир. Посмеялся от души.
Алёна и Марк Приветствую Вас
❤❤❤😂😂😂🎉🎉🎉!!!
Слава Украине и ЗСУ 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
HELLO FROM SYDNEY, RESPECT❤🎉😊!!!!!!!! SLAVA UKRAINE, SLAVA IZRAEL❤🎉😊!!!!!!!!!!!!
Thank you 🇺🇦
Олена вам такая Прическа супер 🙌🏻
Это не причёска.
Вести пошлины и санкции против страны,которая в Европе убила под 200тыс человек?Нееет,лучше против Канады.
Паня Курбанова сегодня одета как школьница. Оригинально и неожидано.❤❤❤❤❤
Вы меня опередили насчёт Курбановой школьницы это ей идёт 🎉 ей вообще все идет❤
Училка..
Олена❤ та Марк👍🏻Дякую! Слава Україні та ЗСУ! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Русская армия полностью обеспечивается Мозырьским НПЗ. 😉
Марк хоть сетует, что новый президент США недостаточно быстро вводит новые уровни давления на Москву, но все равно вектор у этого правильный. Где дроны по НПЗ, там и до томагавков дело дойдеи
А если до Орешников?
А с чего пускают томогафк интересно. За соломинку хватаетесь, Трамп уже продал Украину обратно продавать не будут уже)
Марк немного ошибается касательно покушения на Брежнева. Погиб водитель ЗИЛа-111 Игорь Жарков. Космонавты Николаев и Береговой были легко ранены.
Рязанский НПЗ это Роснефть.
Интересная мысль про то, что выброс Карлсона про покушение на Путина это вброс от Москвы. Очень логично звучит.
Загубилося серце… (Зовсім нові вірші із Криму...)
Загубилося серце моє - десь в нескоренім Києві першопрестольнім…
Десь над вільною - простір-безОглядней! ДнІпра згубилось…
Десь у гірких рядках «Кобзаря», у його незавершенім стоні…
Десь - в безодні Вкраїнської Пісні, в крізь-Тьмарно-співочих глибинах!..
Десь в безодні боїв загубилося серце моє, у пилюці…
У пекельнім диму десь… гартується, пеклиться! - для знов-пекельних димів…
Загубилося серед відважних бійцівських cердець і сердЕньок матусиних,
Що відважно тримаються, стійко чекають додому Синів…
Загубилося серце… в безсонних очах?.. чи - за столиком біля віконця?.. чи - «фронті» - своєму?..
Й розгубилася творчість - від серця! - cердешна моя… перед Мужністю наших ЗахІсниць і Вдів…
Й… розг(р)убилося! - серце моє чоловіче пред тими - Очима, повними Сльоз Непоемних…
Отих Сльоз - життєтвірних! - розтаяло й тане сердЕнько в дивах чаро-Дів!..
Тане… гУбне… під Течієй Горя, і тоне! в віршах - невимОвних…
Все віршечки, віршЕчки черпа… Та не тоне! від них - «НевичЕрпність»!..
Невичерпністю Горя Каховського, гублячись, серце моє Украй-з- Море - не,
На якусь невимірнУ Горерлу! - кинуто Хвилей НастУпу Нікчемності!..
Моє серце - якась висота під Бахмутом, Авдіївкой, Часовим Яром і тощо…
Що не може росія забрати - навік, але й Україна - ще трішки! - остАточно взяти…
Моє серце - це рОзрив-серце якесь, що в Бучанськім погромі - розтрощено…
Моє серце - це хрест цвинтарів неосяжних, Безхрестя безмірного - від супостатів…
Навіть в - ріднім! Криму - воно губиться… у рашистськім полоні, на «острові»…
Моє серце - тепер «острівець»… cеред тисяч безлюдяних, а може і - бЕзлюдних! - душ…
«П’ятий острів» повинен шукати на рідній землі, й - українським апострофом! -
Тут біль Серця мого заважає воланням оркІв все ж зливатись - в Єдиний Смерть-Туш!..
І все губиться… серце моє… рідний Крим так й не змігши знайти - у Криму! у рідненькім…
Все вкрай-губиться - в сЕрцях друзів близьких… ну а може - у їхнім Безсерді пала?!..
Й найближчії руки в - найглибшую Прірву! - з’єдналися для моєй Неньки…
І між нами постала Одеса, потрібна так «русскому сердцу» навіщось - «дотла!»...
Так тонуло те серце моє в прірві сльоз - сльоз-перлин юної одеситки*…
І «ховалося» втішно воно - у «Перлині у моря», яку відстояли - такі ж! - героїні й герої - навІк! -
В, Слава Богу, - Вкраїнських! - ховалося серце притульно, - в безцінних примітках:
У перлинних садах і «Софіївки», й Олександрії», і в «асканІйських» розквіттях
«ПЕрлин»-квіток… В колисці «перлинної» волі, що Бог «Запоріжжям» нарік!..
І ховалося серце в безкрайнюю Скрізь, і тому скрізь губилось, усюди! - втрачалось…
Ну а ворог «пелЮстки» йому дарував… серце - дорозривав… на ГоргОрі - дорозпинав!
Просто страчувалось! сердЕнько - в дніпрянах, херсонцях, авдіївцях і полтавчанах…
У Ізюмі, в Чернігові, в Харкові, у Маріуполі, в Сумах - у Сумах Суцільних - «руський» страчав Світ
Його з ліку Землі! - у суцільних Болях - тих рядків вічно-бЕзвісних, вічно-«начасних»…
В перекреслених і перекривавлених! вІршах я серце - навік-залишАв!..
Я загУблював серце моє у крокАх Перемоги, крокАх - безсумнівних, крокАх - неминучих…
Уповільнених нині, у - ледве помітних, теж у загублених дещо - крокАх…
Я загублювая серце десь у дівочих очах - завзятущо-квітучих, у віщо-блискучих,
В візеруночках їх вишиванкових, тих- дивовижних на диво! - я серцем - пропав!..
У тих диво-Світах, і у диво-Світанках тих творчих Світів загубилося серце - те ненароком-світанне!..
І у Світязя світлих глибинах, у чистій, криштальній його - животворній! - воді…
І з отих українських прозорих глибин, знаю - Вітязем нОвим - те серце повстане,
Те, що поки незриме і мною самим! - як й з сердечних Глибин НововітязІв статних
Повстає найсердечніша, найвідвертіша лірика - з тих Сердець Надгероїв- Воїв!..
Ввік-залишилось серце моє… там, в нескоренім "Серці", у Києві першопрестольнім…
Загубилось - у снах золотих… у якихось - софіївських! - снах…
Загубилось в тарасовім стоні віків - в тім, на жаль, незавершенім стоні…
Але!.. лють їх ворожа не знає, що стон той в нас Піснею зветься - «исконной»!..
І - знайдЕться, знайдЕться! - знов серце моє - в тих Просторих й Прозорих СпівАх!..
(Ввечері 2 грудня, в ніч з 2 на 3 грудня 2024 року, фінальна авторська редакція - 25-26 січня 2025 року) Автор: Федір Федоров. Текст містить багато оказіоналізмів.
Радий представити вашій увазі, мої дорогі співвітчизники ці мої нові вірші, які були одною з найдовших, з найскладніших моїх поетичних робіт, адресованих моїй рідній країні під час цієї страшенної Біди… У цьому творі втілено дуже багато різноманітних почуттів, відчуттів, вражень, роздумів, переживань… І в сюжетній і підспудній основі його лежить сумбурність, своєрідний «потік свідомості», дуже стрімка, калейдоскопічна зміна образів… І такий спосіб написання, побудування твору, спосіб відображення дійсності, на мою думку, найбільш вірно і точно виражає приголомшливу неспокійність, сумбурність, «буревісність» нашого часу…
*»Юна одеситка» - мова йде про Руслану Данілкіну, військову Збройних Сил України, якій я присвячував свої вірші «Посвящение Женскому Мужеству», юну героїню, яка в 17 років пішла добровільно на фронт і лишилася ноги внаслідок бомбардування міста Херсон окупантами…
Луценко, будь ласка, не запрошуйте більше Олена❤
Відмова від Мрії, або Маленьке Диво (Вірші із Криму!)
(Присвячується Алісі Яресько, дивовижній 7-річній дівчинці із Сум, яка віддала усі назбирані за 3 роки гроші на «Сегвей» - на дрон для Української Армії)
Коли розжерла душі нам атака та - неОсяжно-звіряча…
Коли нещадно, непрощадно! «Охматдіт» навік у душах запалав…
Коли розчулись на весь світ невимірно-цинячий
Із-під уламків голоси - невикрично-дитячі…
Й весь Киів - усім миром! - рятувать допомагав…
Неначе - ненароком! - проклятьмущая жалОбная куліса
Розсяялась! як не була, - бо сонечком безкраїм
Явилась дівчинка з казковим іменем «Аліса»,
І першою! дала рашистам«відсіч»- дивовижную! - за «щент» лікарні!..
Коли країни дві! - чужу й свою - розрушує нелюдська нелюдина,
Коли скотина невимІрна губить - і чужих, й своїх - людей! -
Ця неймовірна дівчинка, ця надзичайно-незвичайная дитина
Від Мріі - усього Дитинства - враз! відмовилась для Мрії - усієй Країни!..
Заради нашой Перемоги «вщент»! забула про «Сегвей»!..
Цілу «скарбницю»! накопичену - замість «Сегвею» віддала на дрон ти, -
В свої - сім років! - щоб на крилах Мрій дитячих долетів - аж до кремля!..
Щоб втілив у життя те - бажане - до смерті! - усім Фронтом,
Й усім Народом - від вмираючих старців до ненароджених - в утробі мами - немовлят!..
І що там «немовлятна» ваша армія, вірніше - армагедія! -
«Армагидотне» лишенько... перед цим Подвигом Душі дитячой?! -
Перед цієй скарбницею безсрібництва! - у час .Трагедії! -
Пред невеличким, але ввік-безцінним «коштиком» - побачте!..
Вовік - неоцінимим! - Коли здатнії лиш - рушить «охматдіти»,
Ви! - із своєй тваряче-«творчой» силой, лИшати Майбутнього себе і нас! -
В той час вирощуєм, виховуємо ми таких - чарівних! - діток,
Що обнадіюють і - обдаровують! - Майбутнім всю Планету, - на весь час!..
Не знаєм ми… Але Аліса точно! знає, що - ми будем жить! - й в нас пестить
Упевненість у тому, - на колінцях у своєй прекрасной мами! -
Прозоро-світлим словом із прозоро-ясним сенсом...
Й прозоро-чистим поглядом... й прозоро-щирим серцем!..
І мама плаче… Й плачу я… Й ведучі плачуть - і Дмитро, й Олеся…
Й вся Вкраїна, плаче, знаю я, - світло-дитячими сльозами!..
Ми Переможем, українці, ви не смійте навіть сумніватись! - Звісно! -
Коли такії дітки є Майбутнім нашим! - Так «сегвейно»! мчать у - Переможний - нас - кінець!..
І буде жить квітучо-вільна Україна! - І «казковая» Аліса
Ще буде на «Сегвеї» мчатися своєй омріяной - Країною Чудес!..
(9 серпня 2024 року, фінальна авторська редакція - ранок 11 серпня) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
Цю дівчинку з її мамою запросили до себе в один із своїх щовівторкових стрімів Дмитро Гордон і Олеся Бацман, бо перед цим Аліса віддала усі свої накопичені гроші на збір Дмитра Ілліча на розвідні дрони для Української Армії. Мене дуже розчулив, дуже вразив цей дитячий вчинок, як, думвю, і дуже багатьох у нашій країні… До того ж це відбулось у день найжахливішої трагедіїї - атаки на «Охматдіт», де лікувались тяжко хворі діточки… Ідея віршу в мене народилась майже одразу, але визрівав він у моїй душі доволі довго. Ось нарешті написав і представляю вашій увазі свій новий твір…
УВАГА! ПРОХАННЯ: Якщо хтось буде читати із Сум і випадково знають цю сім’ю, буду дуже вдячний, якщо зможете передати присвячені Алісі вірші…
Мої щирі співчуття із Криму усім постраждалим і їх близьким у Сумах... Царство Небесне і світла пам'ять - безвинно загиблим...
Велика подяка Марку Захаровичу і чарівній Олені - за круті спільні стріми, за невтомну, високопрофесійну, потужну, яскраву, надважливу працю на інформфронті на благо нашої України!..
Адрес напиши в Крыму какой😂
🎉
Покушение на Брежнева было у Боровицких, а не у Спасских ворот. Никто из космонавтов не погиб. Погиб шофёр. Учи матчасть Фейкин. 😁
Видит Бог , путина "исполнить" и отпеть готов был один человек типа "Япончика" ... Вот только по деньгам не договорились , он настаивал на отдельных тарифах по каждому пункту . Есть мнение , что сам себя и предложил под погонялом "Чёрный МОнах" .
Ну а там долго были в ступоре от такого приближённого помощника .
Жалко Марка. У него видно рубашки закончилась. Уух. Эти лапочки...😅. Спасибо за эфир
Kurbanovu lyubim kak svoyu
Олена не дозволяйте Фейгіну лаятися матами. Це дуже Вам не личить
@@СергейПосохов-ь2р это прямой эфир, завтра этого уже не будет
Разговоры были чер е з дипкорпус. Не напрямую
+
Янукович Медведчук Арестович ( яма).
Румыны хотят о, Змеинный наверно я так думаю , ну Одесу никто им не даст 🎉
ТРАМП ТРАМП ТРАМП
Вам никого не поминает Юлию Караулову))))
Oh duvnax
Быстро работаеш,админ?
Луценко повезло побывать между Рамисом и Марком к удаче))) господи… я не могу с него))
Ti, nashem, nekoqda ne budeshkanay
Ti, nashem, nekoqda ne budesh
Ti, nekoqda nasshem ne budesh
Никаких переговоров еще не было и пока не намечаются не вводите народ в заблуждение.Россия ни на какие уступки не пойдет,ваши надежды напрасны
Ну да,по вашему зомбо ящику ещё ничего не сказали!
Пипец,фейкин опустился до уровня уличной шпаны,фразы, жесты, всё у тя будет,но не сразу, Алёна, Алёна что за форма, что-то напоминает...
Мазертакер Карлсон
Здозніть зі своїми переговорами! Тільки перемога!
может хватит вам всем болтать? Всё равно не Истину говорите,Курбаново а в Сумах сегодня не трагедия,или только в США трагедия,а Курбаново?