Шановна пані Наталю! Отримала задоволення слухати кожне слово від вас! Мелодійно,тепло,від душі. Мабуть з вами і інші автори мальовничо до вуха йдуть? Вельми дякую за творчість!
@@irinasavenko599 Пані Ірино, щиро дякую за таку високу оцінку. Сподіваюсь, Вам сподобаються і інші автори в озвучуванні. Буду рада чути Ваші враження! ♥️
Які у жаху бувають великі очі! Трохи карикатурно, та повчально! Людина сама собі намалювала страшну картину і ледве не потрапила в халепу! Дякую, пані Наталіє, трохи схоже на Зощенка! Мені подобається ваше читання!
О, так, пані Олено, страх очі засліпив. А Ви помітили, як вона на брата реагує? На початку декілька разів акцентується, що вона собі придбала цю хуртянку (за текстом постійно хотілось мені називати її "хуторянкою", боялась, аби не помилитися, так язик вязав інше слово:)). А потім виявляється, що то брат два роки на неї пахав і їй подарував. Дуже іронійне оповідання. У Хвильового, окрім його важких соціальних драм, багато іронії за текстами. Подобається він мені, звісно, треба там у нього фільтрувати його тяжіння до комуни, багато в ранніх творах захоплення і потім таке розчарування.
Най буде іронія,але йти дівчині в темряві самій додому дійсно ризиковано. То я розумію її страх. В юності я жила в промисловому місті, і ввечері зазвичай хтось мав зустрічати з рідних,якщо доводилося пізно повертатися. Дякую за читання.
Так, зрозуміліше стає той час через такі побутові обставини життя. Як і відсутність банальних речей, так і бажання мати якусь елегантну коштовну річ, за яку потім трясешся, щоб її не втратити. Сумні часи. Трохи нагадали мені наші голодні 90-ті. Пам'ятаю, як у коштовних хутрянках жінки їздили метро в давці часу пік, ці вироби затискувалися і шарпалися у натовпі, все це виглядало недоречно. Тоді теж було подібне нестримне бажання у багатьох жінок попри все і на останні кошти придбати собі ці хутра.
Дивно, що за часів радянщини (особливо до голодомору), родина робітників змогла купити дівчині хутрянку, яка, ймовірно, була пошита за кордоном. А загалом дякую, відкрила для себе твори українських письменників, які раніше були не доступні
Дякую, пані Тамаро! Так, іронійно, але стільки болі у ті часи. Працюючий брат, що ще дитина, намагання вижити завдяки соціальній активності (комсомол, стінгазети), прості бажання банально мати гарні речі, відчувати себе молодою, привабливою, бідні часи - зріст криміналу. Сумно це все, згодна.
Вподобайку цьому оповіданню я вже проставив, тому зроблю наголос на іншому. Якщо мені не зраджує пам'ять, то сучасники писали, що друга дружина Хвильового не дуже слідкувала за модою. Можливо тому Хвильовий і написав це оповідання
Цікава думка, Джеку. Може й так, може через відмову дружини елегантно одягатися і наслідувати буржуазні звички (у нього в "Іван Іванович" це гарно описано), ось ця головна думка тексту, що речі мають над людьми владу, й народилася. Тим паче в тих справді голодних роках. Адже ті самі письменники та їх родини утримувалися в більшості на кошти партії. Відомий Будинок Слово тому гарний приклад.
15 років брату і він уже працює на заводі? Два роки збирає на подарунок сестрі, тобто з 13-ти... А як же школа, товариші комуністи? Вечірня хіба. То дитина і працює, і вчиться. А відпочиває коли?
Так, безпритульні і діти з малозабеспечених родин у ті часи для держави були просто ресурсом. Страшно про це думати. Все ж за сто років хоч в цьому питанні світ трохи змінився.
Звернення до іншої людини: громадянка,як у слідчого.Витравили з лексикону інші форми звернення до дівчини -панна, панночка,бо всі товариші та громадяни.Та й зараз не можуть відвикнути від : женщина або мужчина,хоча як милозвучно сказати жіночко, добродію,юначе.Це ж як треба було зазомбувати людей,що молода дівчина тішиться дорученням зробити нікому не потрібну стінну газету(вона потрібна для комсомольського ватажка,що створює враження своєї значущості на займаній посаді).Важкі часи для простого люду описує Хвильовий,тож погано вдягненній героїні втрата теплого та гарного одягу видається катастрофою."Веселе життя в радянській державі".
@@samnasamaudiobooks Зрозуміло, що це були важкі часи воєнного комунізму, не вистачало робітників і родинам жодна копійчина не була зайва. Але в 13 років на завод... А може й раніше, бо Маркс їм з 9-ти років дозволив. Але експлуатували дітей тільки капіталісти, ага.
@@ijatsarenko8700 Романтику тих часів я зрозуміти ще можу. Причетність до створення чогось великого, чого ще ніде не було. Хвильовий не був зомбі. Але з часом почав розуміти, що його обдурено. І не тільки його. "Бур'ян породив бур'ян" (Макаревич). А історія з хутрянкою цілком вкладається в євангельське "Не збирайте на землі, де міль і ржа, а збирайте на небі."
@@ZoinkaZK Як на мене, іронічне. Бажання комсомольців мати гарні коштовні речі, хіба не іронія. У Хвильового багато головних героїв того часу і їх причетності до комсомолу, партії. В чому на Ваш погляд пропаганда тут?
Ага, Ви так цей текст побачили, цікаво. Але я не бачу в ньому пропаганди, як раз іронію, що всі того часу комсомольці так відштовхували від себе все "міщанське", "буржуйське", і водночас так до нього тягнулися, тим самим у цій бідноті система отримувала свою владу, побудовану на страхові. В новелі Хвильового "Іван Іванович" ця тема розкривається гарно, можливо, трохи під іншим кутом, але саме про напускну систему відмови від міщанства.
Так, і ця його особиста трагедія може розгорнути для Вас ту сторінку історії під більш глибшим розумінням. Багато хто з них справді тоді в комуні бачили перехід в нове життя. Почитайте його твори, не робіть висновок з одного почутого. Він увійшов до шкільної літератури і вважається одним із найяскравіших представників "Розстріляного відродження", як на мою думку, не дарма. І в його текстах Ви знайдете багато і іронії, і болі, і розуміння, в що вони тоді "вляпалися". І його слова щодо "найщирішого комуніста" відносилися як раз до того, що він дійсно щиро вірив в ідею і не усвідомлював, куди вона приведе інших. І наклав він на себе руки як раз тому, що побачив наслідки. Мало того, він тоді наприкінці 20-х першим почав дискусію, що Україна має орієнтуватися у літературі на Європу, а не на Росію, і коли почалися перші арешти кола його друзів, він відчував свою відповідальність за те і це ще стало однією з причин самогубства. Принаймні так трактують багато дослідників. Не берусь бути його адвокатом, але доля цікава і література, попри місцями ідейність, дуже цікава. Приймати її чи ні - то вже інше.
Дякую неперевершеній виконавці за пречудове виконання. Натхнення та наснаги
Як завжди дуже приємно слухати ваше чудове,характерне читання з багатьма барвами та співучою мовою.Дякуємо👏👏👍👍🇺🇦🇺🇦💙💛🌿🌿🌿
Пані Оксано, дуже приємно чути такі Ваші враження. Щиро дякую! ))
Дякую Вам за дуже приємне читання дуже цікавого твору!!! Хай квітне український ютуб!!!❤
Дякую вам за працю 😊❤
Приємно слухати Ваше прочитання. Чудове оповідання. Дякую😊
Шановна пані Наталю! Отримала задоволення слухати кожне слово від вас! Мелодійно,тепло,від душі. Мабуть з вами і інші автори мальовничо до вуха йдуть? Вельми дякую за творчість!
@@irinasavenko599 Пані Ірино, щиро дякую за таку високу оцінку. Сподіваюсь, Вам сподобаються і інші автори в озвучуванні. Буду рада чути Ваші враження! ♥️
Дякую за просвітництво! Важливу справу робите у вельми шановний спосіб.
Дякую ❤❤❤❤❤❤
Дякую за чудове прочитання твору
Це ж треба, який добрий брат, хоч менший, а піклується про сестру.
Так, а вона його за чоловіка зовсім не сприймає. ))
Дякую, що робите ближчим до нас Миколу Хвильового. Прослухала із задоволенням.
Які у жаху бувають великі очі! Трохи карикатурно, та повчально! Людина сама собі намалювала страшну картину і ледве не потрапила в халепу! Дякую, пані Наталіє, трохи схоже на Зощенка! Мені подобається ваше читання!
О, так, пані Олено, страх очі засліпив. А Ви помітили, як вона на брата реагує? На початку декілька разів акцентується, що вона собі придбала цю хуртянку (за текстом постійно хотілось мені називати її "хуторянкою", боялась, аби не помилитися, так язик вязав інше слово:)). А потім виявляється, що то брат два роки на неї пахав і їй подарував. Дуже іронійне оповідання. У Хвильового, окрім його важких соціальних драм, багато іронії за текстами. Подобається він мені, звісно, треба там у нього фільтрувати його тяжіння до комуни, багато в ранніх творах захоплення і потім таке розчарування.
@@samnasamaudiobooks дуже приваблива ідея багатьох бескорисливих людей захопила тоді, але й обдурила!
Най буде іронія,але йти дівчині в темряві самій додому дійсно ризиковано. То я розумію її страх. В юності я жила в промисловому місті, і ввечері зазвичай хтось мав зустрічати з рідних,якщо доводилося пізно повертатися. Дякую за читання.
Так, зрозуміліше стає той час через такі побутові обставини життя. Як і відсутність банальних речей, так і бажання мати якусь елегантну коштовну річ, за яку потім трясешся, щоб її не втратити. Сумні часи. Трохи нагадали мені наші голодні 90-ті. Пам'ятаю, як у коштовних хутрянках жінки їздили метро в давці часу пік, ці вироби затискувалися і шарпалися у натовпі, все це виглядало недоречно. Тоді теж було подібне нестримне бажання у багатьох жінок попри все і на останні кошти придбати собі ці хутра.
Дивно, що за часів радянщини (особливо до голодомору), родина робітників змогла купити дівчині хутрянку, яка, ймовірно, була пошита за кордоном. А загалом дякую, відкрила для себе твори українських письменників, які раніше були не доступні
Бідні люди! Що з ними робила радянська система! Не мати змоги та навіть боятися насолоджуватися законно заробленими благами 😢
Страшне оповідання про страшні часи. Багато чого між рядками.😢
В оповідачки - чудова дикція,приємний голос ❤
Дякую, пані Тамаро! Так, іронійно, але стільки болі у ті часи. Працюючий брат, що ще дитина, намагання вижити завдяки соціальній активності (комсомол, стінгазети), прості бажання банально мати гарні речі, відчувати себе молодою, привабливою, бідні часи - зріст криміналу. Сумно це все, згодна.
Вперше слухала оповідання Миколи Хвильового. Цікаво було.
Вподобайку цьому оповіданню я вже проставив, тому зроблю наголос на іншому. Якщо мені не зраджує пам'ять, то сучасники писали, що друга дружина Хвильового не дуже слідкувала за модою. Можливо тому Хвильовий і написав це оповідання
Цікава думка, Джеку. Може й так, може через відмову дружини елегантно одягатися і наслідувати буржуазні звички (у нього в "Іван Іванович" це гарно описано), ось ця головна думка тексту, що речі мають над людьми владу, й народилася. Тим паче в тих справді голодних роках. Адже ті самі письменники та їх родини утримувалися в більшості на кошти партії. Відомий Будинок Слово тому гарний приклад.
15 років брату і він уже працює на заводі? Два роки збирає на подарунок сестрі, тобто з 13-ти... А як же школа, товариші комуністи? Вечірня хіба. То дитина і працює, і вчиться. А відпочиває коли?
Так, безпритульні і діти з малозабеспечених родин у ті часи для держави були просто ресурсом. Страшно про це думати. Все ж за сто років хоч в цьому питанні світ трохи змінився.
Звернення до іншої людини: громадянка,як у слідчого.Витравили з лексикону інші форми звернення до дівчини -панна, панночка,бо всі товариші та громадяни.Та й зараз не можуть відвикнути від : женщина або мужчина,хоча як милозвучно сказати жіночко, добродію,юначе.Це ж як треба було зазомбувати людей,що молода дівчина тішиться дорученням зробити нікому не потрібну стінну газету(вона потрібна для комсомольського ватажка,що створює враження своєї значущості на займаній посаді).Важкі часи для простого люду описує Хвильовий,тож погано вдягненній героїні втрата теплого та гарного одягу видається катастрофою."Веселе життя в радянській державі".
@@samnasamaudiobooks Зрозуміло, що це були важкі часи воєнного комунізму, не вистачало робітників і родинам жодна копійчина не була зайва. Але в 13 років на завод... А може й раніше, бо Маркс їм з 9-ти років дозволив. Але експлуатували дітей тільки капіталісти, ага.
@@ijatsarenko8700 Романтику тих часів я зрозуміти ще можу. Причетність до створення чогось великого, чого ще ніде не було. Хвильовий не був зомбі. Але з часом почав розуміти, що його обдурено. І не тільки його. "Бур'ян породив бур'ян" (Макаревич).
А історія з хутрянкою цілком вкладається в євангельське "Не збирайте на землі, де міль і ржа, а збирайте на небі."
Щось я розгубилася- оповідання іронічне чи пропагандистське?
@@ZoinkaZK Як на мене, іронічне. Бажання комсомольців мати гарні коштовні речі, хіба не іронія. У Хвильового багато головних героїв того часу і їх причетності до комсомолу, партії. В чому на Ваш погляд пропаганда тут?
@@samnasamaudiobooks хіба не пропаганда - не треба вам те дороге шмаття, тільки заважає гарно працювати і робити газету.
Ага, Ви так цей текст побачили, цікаво. Але я не бачу в ньому пропаганди, як раз іронію, що всі того часу комсомольці так відштовхували від себе все "міщанське", "буржуйське", і водночас так до нього тягнулися, тим самим у цій бідноті система отримувала свою владу, побудовану на страхові. В новелі Хвильового "Іван Іванович" ця тема розкривається гарно, можливо, трохи під іншим кутом, але саме про напускну систему відмови від міщанства.
@@samnasamaudiobooks зараз прочитала у вікіпедіі, що він у передсмертній записці написав, що був найщирішим комуністом.
Так, і ця його особиста трагедія може розгорнути для Вас ту сторінку історії під більш глибшим розумінням. Багато хто з них справді тоді в комуні бачили перехід в нове життя. Почитайте його твори, не робіть висновок з одного почутого. Він увійшов до шкільної літератури і вважається одним із найяскравіших представників "Розстріляного відродження", як на мою думку, не дарма. І в його текстах Ви знайдете багато і іронії, і болі, і розуміння, в що вони тоді "вляпалися". І його слова щодо "найщирішого комуніста" відносилися як раз до того, що він дійсно щиро вірив в ідею і не усвідомлював, куди вона приведе інших. І наклав він на себе руки як раз тому, що побачив наслідки. Мало того, він тоді наприкінці 20-х першим почав дискусію, що Україна має орієнтуватися у літературі на Європу, а не на Росію, і коли почалися перші арешти кола його друзів, він відчував свою відповідальність за те і це ще стало однією з причин самогубства. Принаймні так трактують багато дослідників. Не берусь бути його адвокатом, але доля цікава і література, попри місцями ідейність, дуже цікава. Приймати її чи ні - то вже інше.