Дорогі мої, думаю ви помітили, що мене дуже цікавить тема ментального здоров'я. В першу чергу через те, що я проходжу шлях до себе справжньої. Скажіть, чи цікаво було би вам побачити окремий випуск про клінічну депресію? Або про тривожність? Пишіть свої думки та питання під цією гілкою. І не забувайте про 25.000 лайків ❤
Залюбки подивилась би Ваше дослідження на цю тему. Знаю що Ви перфекціоніст в хорошому сенсі і можете розгорнуто показати усі моменти. Та навіть вплинути на суспільну думку Дякую Вам за роботу ❤
Дуже цікаво. Сама під час війни мала депресію. Це лікуюся, але вже одужую. Це дуже важкий шлях, особливо, коли поряд люди не розуміють до кінця, що таке депресія. Вважаю, що про це треба говорити і треба пояснювати. Про тривожність, думаю дуже актуально теж, особливо зараз. При чому це не тільки про жінок. Багато чоловіків теж страждають на ці захворювання, але просто мовчать. Мовляв, чоловіку соромно про таке говорити. Але це треба лікувати. Бо інакше наша нація просто з дубу рухне. А нам ще дуже багато треба зробити
Відвертість людини, що побула в полоні... Нам ніколи не зрозуміти навіть тисячну долю його почуттів. Давайте розкривати цю тему. Суспільство має знати, що відчувають наші воїни. Це дасть шанс нам зрозуміти і підтримати наших Героїв.
Це яку треба мати силу внутрішню, якщо так спокійно і твердо переказує події. Це ТОП особистості! В мене в 20 років загинула подруга, я плакала 6 місяців. А тут…
Повірте, я не хочу знецінювати його і захоплююсь його силою, але нам ніколи не зрозуміти почуттів іншої людини, навіть якшо вона втікла від війни за кордон і там покінчила життя. Ця тема набагато масштабніша ніж тільки про військових. Всім однаково херово, коли до цього доходить... Просто причини у всіх різні..
Мій дядько вбив себе коли йому було десь 32 роки (10 років тому). Кажуть «от раніше депресій не було, понапридумували», а потім розказують історії як «дід пішов в сарай і повісився».
В сім’ї мого чоловіка дід теж повісився, і всі такі та він просто пити почав тай того. Зараз дивишся і розумієш, що алкоголь це тільки підтвердження того, що у людини були психологічні проблеми з якими він не справився нажаль(
Раміна, дякую що підіймаєте цю тему. Цього року наш кум покінчив з собою у віці 39 років, була депресія, яку він не лікував. Це смертельно небезпечне захворювання і важливо щоб люди розуміли це і могли вчасно допомогти своїм близьким.
це влучний вираз - смертельно небезпечна хвороба. Мені здається, цей вираз треба усюди розповсюджувати. Цікаво, яка статистика людей вмерших від раку, наприклад, а яка статистика людей вмерших від депресії. Щось мені здається, що цифри можуть бути дуже схожими. Дякую, що про це говорите, дякую всім тим, хто ділиться своїм досвідом! Я сподіваюсь, що все більше і більше людей почнуть розуміти що це таке і зможуть допомогти близькій людині, як що бачать, що з нею щось не так.
сама лікуюсь від депресіі і знаю як це важко,коли рідні кажуть тобі "займись чимось і візьми себе у руки, тобі просто нема чим зайнятись" Депресія - страшна хвороба і іі потрібно лікувати
@@user-ph5ff3mg2o В тому числі. Потрібно звернутися до психіатра й підібрати медикаменти, якщо буде така потреба. Й паралельно працювати з психотерапевтом.
Це найгірше, коли й так дуже погано і близькі люди знецінюють словами «це лінь, візьми себе в руки, через не хочу» і таке інше. Єдиний вихід для мене був не спілкуватися з ними і насправді самостійно інколи легше. Але фішка в тому, що коли ти лежиш потрібно щоб хтось був поруч, готувати їжу, платити за житло і т.д. Коли немає грошей і депресія - це просто катастрофа
Доброго дня. Мене звати Маша, мені 19 років. Я не спала вже два місяці. Це були мої перші слова, які я сказала своєму психоаналітику, до якого мене направила неврологиня. Так сталося, що в 19 років у мене почався важкий період, коли я зазнала проблем із психікою та нервовою системою, і це переросло в безсоння. Це те, що я зараз розповім. Воно не пов'язане з депресією, але стосується антидепресантів. Можливо, комусь буде корисно прочитати мій досвід. У моєї мами ще з дитинства були проблеми зі сном, це, напевно, її хронічний діагноз. Я також з дитинства стикалася з подібним. Тиждень поганого сну чи майже його відсутність були для мене нормою, це повторювалося періодично. Це не завжди було пов'язано зі стресом, це просто траплялося. Я сприймала це як творчі ночі, адже після них у мене зазвичай дуже розвивалося критичне мислення, активізувалася творчість, і в голову приходило багато креативних ідей. Я прокидалася натхненною на реалізацію цих ідей. Однак поступово ситуація почала погіршуватися. Були певні зовнішні причини, які призвели до того, що я не спала два місяці. Перший місяць я взагалі не спала, а на другий - перший тиждень могла спати годину на ніч, потім 15 хвилин, а потім знову не спала. Бувало, що засинала вдень і навіть не пам’ятала цього. Моє здоров'я різко погіршилося, я втратила увагу та концентрацію. Я намагалася спати: одягала беруші, маску для сну, лягала спати без телефону, але заснути не виходило. Мене постійно мучив невпинний потік думок, що дуже заважало. На цю проблему звернув увагу мій брат, який сказав: «Я тебе просто беру за руку, і ми йдемо до лікарні». Тоді я була студенткою і розуміла, що навіть якщо визнаю проблему, не зможу фінансово собі допомогти. Я могла лише піти на діагностику, і на цьому все закінчилося б. Але брат наполіг, і ми відвідали двох спеціалістів. Перший спеціаліст поставив мені діагноз депресії, хоча я впевнена, що це не була депресія. Другий невропатолог сказав, що це крайня стадія, з якою він може допомогти, далі вже потрібен психіатр. Прийом був дуже довгим, бо я була дуже загальмованою. Лікарка сказала, що першочергове завдання - дати мені можливість заснути, а далі будемо боротися з причиною, а не лише із симптомами. Так і сталося: спочатку призначили транквілізатори, але вони не допомогли. Далі ми перейшли на антидепресанти та мелатонін. У моєму випадку антидепресанти були потрібні не для боротьби з безсонням, а для того, щоб викликати побічний ефект - сонливість. Поступово антидепресанти почали діяти, і мені одразу стало краще: я не почувалася пригніченою, мені не було погано. Я почала повертатися до життя, моє здоров'я відновлювалося - зір, пам'ять. Я приймала тоді багато таблеток, бо вони завжди йдуть в комплекті з підтримуючими речовинами. Потім я почала відвідувати психоаналітика, послуги якого оплатив мій брат, за що я йому дуже вдячна. І після цього я почала розбиратися зі своїм психічним станом. Висновок такий: не бійтеся, пробуйте допомогти собі, які б ці методи не були. Просто спробуйте, бо сидіти і нічого не робити - це не вихід. Я приймала антидепресанти рік, відновила сон. Діагноз безсоння залишиться зі мною на все життя, але тепер я знаю, як собі допомогти і як вчасно помітити перші ознаки його повернення. Знання, як собі допомогти - це сильна зброя. Раміна, Дякую дуже за тему, за героїв і за всю прокладену роботу. Це те що треба пошируювати, нести в маси і адаптовати в буденне життя і беденні розмови. Було багато порад, розвіювання міфів та підтримки. Дякую.
Дуже знайомий досвід, також у 25 років почалося безсоння і місяцями не могла заснути, допомогла подорож та зміна картинки за вікном, вихід з зони комфорту
Привіт Маша у мене також два місяця безсоння + емоційний стан ,коли мені нестерпно жити. Почала лікування антидипресантами + снодійне. А ще мені допомагає один лайфхак. Лягаю до 11:00 ночі, виконую дихальну вправу, глибокий вдох через ніс і повільний видих через зімкнені губи; а ще розслабляю кожну групу м'язів: " моя права рука важка як камінь ( декілька разів) моя ліва, права ного, спина... і не контролюю коли засинаю. Здоровя вам Маша і спокою нам усім.
І я 5 років спала... Навколо всі тільки і могли сказати, що «та ти просто лінива, завжди такою була». Як добре, що стало сил перестати слухати таких «гарних знайомих» і родичів. По трішечки приходжу в себе.
Сама була тою людиною, яка вважала, що депресія це щось надумане. Поки не стикнулась з нею особисто. Перестала спати, через втрату сну почала дуже погано себе почувати спочатку фізично, а потім і ментально. Дійшло до того, що стала байдужою до всього. Навіть до того: чи буду жити завтрашній день. Були і розмови з хлопцем, з подругами, і вино))) Та коли зрозуміла, що сама вже " не вивожу" звернулась за допомогою до спеціаліста. Тому, хочу сказати: не закривайтесь в собі, шукайте людей, що допоможуть, шукайте вихід- він завжди є ❤.
Меня после очень тяжелого 5 летнего развода когда-то вытащила именно собака. Взяла щенка и пришлось кормить, гулять, убирать и т.д. Ну и до психиатра себя дотащила. Держитесь!
Дякую, що говорите про це! У мене була сильна депресія. Вже рік на АД, півтора в терапії. Стало краще! Я довго заперечувала, що зі мною щось не так (майже рік), бо я ж сильна, я не можу мати якусь депресію, це ж для лінивих (думала я). Потім вже неможливо було не звернути увагу, коли вага +8кг при тому, що їси раз на день дай бог, крокомір показує 12кроків на день, а статистика перебування в соц.мережах 8-10 годин на добу... Сна не було, просто лежиш і думаєш як краще покінчити з собою, бо життя ніби йде, а ти як за склом дивишся на нього, не пам'ятаєш як жив до цього, а я музикант, і коли вмикала відео з концертів не розуміла, що це я граю, бо відчуття було, ніби я взагалі незнаю, що таке ф-но і ніколи за нього не сідала. Панічні атаки через день, стало страшно виходити навіть в магазин під домом, улюблена їжа перестала радувати, а подивитися незнайоме кіно стрес... Відносини сипляться, бо дивишся на кохану людину і нічого не відчуваєш, знаєш, що кохаєш, але не пам'ятаєш як, лібідо 0. +до того страшна криза сенсів, бо в якийсь момент світ рухнув і я в цих руїнах не бачила свого місця. Дякую рідним, що зрозумінням віднеслись і допомогали. Мама знайшла першого спеціаліста онлайн, бо наживо не було сили говорити, чоловік не пішов, а навпаки взяв всю відповідальність за моє фізичне благополуччя, взагалі не сказав і слова, що вдома стабільно немає поїсти чи брудно, чи немає інтиму... Шлях пройшла дуже важкий. Без ліків, терапії і підтримки не було б кому писати цей коментар
Читаю та плачу... Я з Вами! У Вас все буде добре! Така схожа до моєї історія у Вас... Мій чоловік також і готував, і годував, і прибирав, і ледь на руках мене не тягав... Як він витримав, незнаю... Я всім серцем бажаю, щоб Ви назавжди повернулися до стану, в якому Вам добре! Мої обійми!
Боже, я стикнулась з депресією, але справилась сама, були думки і про суіцид, не могла нічого робити, бачила тільки погане в цьому світі. Не знаю, як справилась. Я просто знала, що чоловік і мама не переживуть, якщо я піду з життя за власним бажанням. Мабуть не така сильна депресія була, але було дуже погано, я навіть не можу пояснити ці відчуття. Дякую за випуск 🙏🏻 Які страшні історії 😭
Слава Богу, що ви справилися самостійно! Я зараз в процесі терапії, відчутно легше не стає. В мене не було суїцид@льних думок, але й бажання жити нема. Особливо важко вранці прокидатися, просто не знаєш для чого. Й від цього стає соромно, боляче, виникає страшенне почуття провини. Бо головою розумієш - живи і радій, а зробити цього не можеш.
Дякую за випуск! Тема надважлива, адже зараз немає жодного українця, який почуває себе емоційно стабільно. Якщо ми частіше говоритимемо про депресію, знатимемо про цей діагноз більше, то зможемо вчасно роздивитися, що комусь із оточення потрібна допомога.
Я теж справилась самостійно❤ Точніше, мені допоміг лікар психіатр. Я прийшла на прийом і розповіла, що зі мною відбувається. Волосся вирване та страх відкрити комусь двері, чекаєш вечора щоб всі заснули і не було нікого. Лікар каже : вам потрібний душ контрастний та барбовал.😮 Тоді я зрозуміла, що мені ніхто не допоможе окрім мене самої і настав час будувати своє життя власноруч. Минуло 15 років❤️сьогодні я щаслива людина.
Дякую за цей випуск. Зараз лікуюсь від депресії. За декілька тижнів терапії та препаратів значно покращився стан, покращився сон, настрій навіть веселий. З'явилися сили займатися спортом, готую щось смачне, експериментую...Звертайтеся до лікаря. Не опускайте руки, коли з першого разу щось не виходить, шукайте "свого" спеціаліста, ліки які підходять саме вам. Все буде добре❤
Я здивована як мало контекту на дану тему, наскільки вона важлива в нашій країні, і нашому населенню. Я голосуючи за всі можливі додаткові теми, тривожності, серотоніну, все про що є забобони, заборони і помилкове ставлення. Треба допомагати розуміти військових, її сім'ї, і ставити на державному рівні.
Раміна, велике вам дякую за випуск. Мій двоюрідний братик покінчив з собою у 2013 році у віці 27 років через депресію. Ви навіть не уявляєте скільком людям ви допоможете.
Євгеній, величезне дякую за те що ви говорити про свої переживання це так сміливо ви приклад для наслідування. Бережіть себе нехай у вашому житті буде гармонія та злагода
Дякую за надважливу тему та відвертість вашу і приклади гостей. Я сьогодні склала останній екзамен на вступ в університет на практичну психологію. Сподіваюсь в майбутньому дати користь нашому суспільству. Ми зможемо бути щасливими та успішними, підтримуймо один одного ❤
Дуже важливо говорити про цю тему публічно, на велику аудиторію. Дякую за це🙏 На жаль, маю в сім’ї саме такий випадок про який говорила лікарка - зранку людина «трималася», посміхалася, казала, що все добре, а вже в обід повісилася… І всі навколо неї казали - та це лінь, вона лінується, все добре з нею. Я щось підозрювала, але мене не було поруч, спілкувалася лише по телефону, була не до кінця обізнаною з темою депресії і ознаками потенційного самогубці… Досі звинувачую себе за те, що не втрутилася і не допомогла. Якби ж теперішні знання мати в той час… але, на жаль😞
Як тяжко це слухати! А люди це все прожили! Дякую вам, Раміна, за те, що говорити про це! Дякую вашим героям за сміливість розповісти на широкий загал і розповідаючи, знову пережити ці страшні події.
Мій тато військовий з 2014 року. Протягом останніх кількох років він має депресію. Здається, що йому нічого не допомагає, навіть антидепресанти. У нас, в сім'ї, недостатньо знань як допомагати людині з депресією, підтримувати її, так як правильно себе поводити з нею. Після перегляду цього відео виникло бажання ще детальніше вивчити питання депресії і навіть знайти контакти психологічної підтримки для військових та їх сімей. Дякую за корисний контент! Проте, нажаль, мені не вдалось додзвонитись на гарячу лінію і виникло почуття, що такий інститут як гарячі лінії з психологічної підтримки це непрацююча система. Сумно, що коли людині погано і їй терміново потрібна психологічна допомога, вона, в найкращому випадку, почує релаксаційну музику замість гудків в телефоні під час очікування відповіді від спеціаліста...
Дякую, це надважлива тема. Нам мало вижити фізично - варто приділяти значну увагу саме ментальному здоровʼю, нам ще розбудовувати своє майбутнє в Україні.
Як вчасно побачила це інтерв'ю, стільки відголосків з мого життя. Саме зараз сама себе витягую з такого стану. 10 років живу з відчуттям ніби проживаю своє життя, ніби я в коробці а життя поза нею. Пішла зараз на танці і починаю жити життя.
Мені подобається Раміна тим, що вона завжди дає висловитися людям. Не навʼязує власні історії і не робить якихось довгих словесних підкатів перед тим як поставити питання. Як дехто. Дуже вразила відвертість гостей. Я живу поряд з людиною, яка має психіатричний діагноз, зараз лікується і постійно знецінює медикаментозну терапію. Це важко прийняти й не провалитися у співзалежність. Бажаю всім, хто зараз на шляху до здоровʼя, якнайшвидше дістатися ремісії та одужати. А тим, хто поруч - сил та впевненості.
Яка близька мені тема.Я вже дуже багато років в депресії.Двое дітей,роками праця без відпустки,проблеми.Довело до того що пропав сон,апетит,повна замкнутість,валяння на дивані,начхати на свою завнішність.Колись яскрава ,комунікабельна,завжди доглянута дівчина була,зараз повна сірість.Волосся геть посивіло.10 місяців назад був суїцид.Чудом врятував посторонній чоловік.Реанімація і знову життя.Рідні тільки цькували,та казала що лінтяйка яка накручуе себе.Відвернулись.Маючи родину я повністю самотня зі своїми чорними думками.І майже рік думки що я тоді ,при суїциді,зробила правильно не покидають.Дивлюсь такі випуски,та специалістів.Все розумію,але то як крапля кисню на підводну лодку.
Як Вас розумію.Правда в мене немає дітей.Завжди думала як це страшно бути мамою коли в тебе депресія.Сил немає привести себе до ладу, не хочеться нікого бачити, просто ненавидиш цей світ, а тут ще треба дітям увагу, турботу давати....
Мені так хочеться, щоб у вас все було добре. Знаю, що слово добре дуже банально звучить. Я також недавно розчарувалась в різних і починаю прилипати до дивана і читаю книжки, щоб відволікатися. А колись любила спорт (
Дуже страшно до цього дійти і так хочеться вас підтримати. Материнство буває таким неможливо важким. Ніби і проблем серйозних немає, але здається, що я не впораюсь (теж 2 дітей). В терапії вже півтора року. Тримаюсь тільки завдяки психологу.
@@user-ek1nq6me5w Нажаль ні.Через три дні після реанімації мала піти в самостійне життя,пішла на роботу.Мене з реанімації треба було віддати комусь в руки.Маму визвали яку я не бачила три роки.А мама через три доби попросила нас піти.Нажаль особливо ні часу ні коштів на психолога нема.Я звичайно шукала намагалась,не скажу щоб прям сильно.Декілька раз обломилось,та я і кинула цю справу.
Дякую за випуск, заспокоює, що я не одна така.. Близькі не розуміють і не підтримують, кажуть «це все вигадки, яка ще депресія!? В тебе є руки ноги, життя, а значить не може бути депресії! Вже зовсім не поважаєш людей, яким дійсно погано!»
Ті, хто не був і не є за "сірою ширмою" сприйняття буденності, і ті, в кого мого не було ефекту "сповільненої зйомки" щоранку, і ті, хто не розуміє,як будучи соматично здоровими, хочеться постійно прилягти і щоб тебе ніхто не чіпав , ніколи не зрозуміють тих людей, які були на дні тої проблеми депресії Бажаю тим,хто має цю хворобу, мати шалено неймовірну підтримку і розуміння від родини і друзів І , неодмінно, хорошого лікаря,що буде супроводжувати Вас на цьому шляху одужання Про Вашого ГЕРОЯ, що пройшов полон без емоцій дивитися неможливо. Але про це варто говорити суспільству Співчуттям ми звісно не допоможемо тим,хто ,НА ЖАЛЬ, пройшов полон, але українці мають знати, які нелюди наші сусіди і як сильно нинішньому поколінню і нашим нащадкам треба їх ненавидіти А головне: зробити, врешті,ті висновки Мені сумно,що ще є люди,які не усвідомили те,що наші вороги і їх попередники зробили з Україною та українцями
Я дуже розумію геооїв. В мене доходило до такого, що я бачила видіння, чула голоси. Дивилася тілько драми. Лежала. Спала. Забивала на роботу. Не щнаю як я вижила. Не знаю. До психолога звернулася тілько в цьому році.
Раміна, дуже дякую за розкриття вкрай актуальної теми! Я подавала свій проект на грант, який пов'язаний із тим, щоб допомогти мобільно військовому/ветерану із постійною психологічною допомогою. Усі експерти теж підтверджують важливість цієї теми. Мені просто потрібна ІТ-підтримка і зв'язок із психологами, достатньо мотивованими допомогти військовим/ветеранам. Наразі проблема і з доступом до психологів, і з їх ЗП. Я дуже мотивована продовжити боротися за цю ідею, бо я вже довго її досліджую. Скористаюсь вашими контактами для співпраці і надихаюсь цими інтерв'ю. 😇 Будь ласка продовжуйте!
Дякую за випуск! Зараз як раз проживаю стан, коли не радує абсолютно нічого і немає бажання навіть на елементарні речі, що стосуються гігієни, наприклад Якось перебирала в голові різні варіанти, щоб зрозуміти, що теоретично могло б мене потішити і зрозуміла, що крім того що пофіг на якісь звичайні речі, які мене раніше радували типу прогулянки, подорожі, концерти, кіно, шопінг, тощо, мені пофіг буде навіть якщо завтра закінчиться війна, ми переможемо, розвалиться росія Ну типу я розумію, що це безумовно добре, що закінчиться горе і жах для всієї країни, але емоційно мені байдуже і це дуже страшний стан, я такою раніше ніколи не була До лікаря ходила, мені назначили антидеприсанти, але я так само як і герої випуску, поки не наважилась почати приймати їх, вже 1.5 місяці наважуюсь. Проте під час перегляду випуску, натиснула паузу і зробила замовлення в аптеці, зранку піду забирати і в цей же день почну приймати. Сподіваюсь, що підійдуть з першого разу🤞🏻 Ще раз дякую за випуск! Хочеться ще один випуск з лікаркою, щоб ще більш детально розібрати дану проблему і доносити суспільству, що це саме хвороба. Бо наприклвд моя 52-річна, досить прогресивна мама говорить, що антидеприсанти це зло, що погані настрої і апатія буває у всіх, треба справлятись самому і пройде...
Будь ласка, не бійтесь антидепресантів. Чому б не спробувати? Мільйони людей по всьому світі вживають антидепресанти і лікуються і більше до них не повертаються) Я купляла в аптеці, то аптекарка сказала що також приймає цей препарат що і я. Вона усміхнулась і сказала: "щось начебто помагає" Будь ласка, зробіть крок на зустріч новому життю і новій собі. Я наприклад жалію що втратила багато часу і не почала лікування раніше. Але все можна виправити. Краще пізно, ніж ніколи)
І навіть якщо будуть побічки перший час, треба потерпіти. Якщо є потреба то прикривайте гідазепамом. І якщо не підійде з першого разу- не біда. Підійде інший. Але в будь-якому випадку все буде добре. Слухайте лікаря
це не прогресивність знецінювати ваш стан і відчуття, а також вірити в конспірологію, що ліки це "зло". тільки лікар (психотерапевт) може визначити, чи потрібні вам антидепресанти!
Я якось завджи відчувала, що Христина мені дуже імпонує чимось, але не розуміла чим саме, а після розриву стосунків з Сергієм я спостерігаю за інтерв’ю, за трансформацією Христини і тепер чітко бачу, що це була абсолютно інша людина під зовнішньою оболонкою, маскою. Коли ця маска спала, я спостерігаю за вами і ви мені так подобаєтесь, у вас такий класний вайб! Нарешті ви можете бути вільною, собою. Думаю, в якомусь іншому житті ми могли б товаришувати ☺️
Надважлива тема, велике дякую! Відрефлексувала, місцями було важко дуже! Як раз тільки почала терапію, тепер тільки шкодую, що так довго мовчала і ховала свої стани. А також змінила свою думку про антидепресанти! Дякую дуже! Чекатиму ще випусків на цю тему. Всі гості неймовірні, дякую за щирість, всім бажаю щасливого життя без депресії ❤
Раміна, будь ласка, зробіть випуск з людьми, які проходять шлях депресії або пройшли, коли у них є діти і немає фактичної допомоги. Це можуть бути дружини військових, наприклад, але не тільки. Одиноких матусь багато і ця тема дуже актуальна і для мене.
Щиро вдячна вам за цей випуск, усім його учасникам та учасницям дякую, що поділилися своїми історіями. Насправді дуже важливо розуміти, що ти не один(-на). На жаль, більшість людей не усвідомлює що це за хвороба, як вона працює, які має симптоми та наслідки. Психіатриня абсолютно правильно підкреслила, що ніхто не зрозуміє це відчуття, якщо сам його не відчує. Проте, знати, розпізнавати, підтримувати, тощо - це надзвичайно важливо у наш час
Кожна людина ,що розповіла,не побоялася -велике дякую. Я часто підмічала ООО,це у мене таке.... Я розумію,про що ви.... Всі гості відкрились по новому,щиро і глибоко. Дякую вам за те,що робите❤❤❤ для мене найліпший випуск
Дякую, ще не дивилась, але впевнена, що там буде багато корисної інфи. Раміна, дуже дякую за те, що ти ділилась своїм досвідом з прийомом антидепресантів, мені це допомогло прийняти рішення, бо коли я вперше звернулась до психіатра, вона рекомендувала (дуже сильно) мені антидепресанти ще півтора роки тому, але я була така залякана, що відмовилась, як результат, тимчасове полегшення, але Капец які качелі весь цей час, перманентна апатія, чорно-білий світ. І от якраз написала знову психіатру, щоб почати приймати антидепресанти, вірю, що скоро мій світ знову буде кольоровий 🙏🏻
Теж перенесла депресію . Зараз все добре , вже як 2 місяці без антидепресантів. Зараз слухаю цей випуск і мені стало себе так жаль , бо я слухаю це те , що і зі мною було . Але водночас , думаю що як добре , шо зараз все добре і я вчасно це все вирішила і пережила це. Цей період стається не в один день , це все накопичується день за днем і тоді вже тобі все , дуже тяжко на душі і фізично теж . Звертайтесь до лікарів ! Говоріть з близькими! Психіатр , таблетки , розмови з психологом, підтримка близьких …. це 100 % допоможе вам вийти з цього стану !
Раміна, яку ви велику роботу зробили цим випуском! Дякуємо вам за вашу працю. Нам українцям, покаліченим війною, потрібна допомога, тільки дуже часто ми це ігноруємо. Нажаль для багатьох це до сих пір не хвороба а просто поганий настрій.
Дуже вдячна за те що герої випуску діляться такими своїми складними станами , це дуже допомагає зрозуміти що ти не один в такому стані і що є краще життя після такого досвіду Дякую Раміна за вашу роботу ❤
Раміна, дякую! Це дійсно дуже важлива тема. Я теж думала, що тримаюсь і можу все подолати. Поки терапевт не призначив антидепресанти направлені проти мігрені. А причина- психіка. І обовʼязково в терапію. Ось так на 3ій рік і плачу на сеанс і визнаю, що я це все не вивозила.. але сподіваюсь, ви гребу.
Я наразі вивчаю ментальне здоров'я в університеті Великобританії. Дякую за такий інформативний випуск! Вся інформація щодо депресії- це правда і дуже шкода що цій хворобі приділяють так мало уваги!!😢😢😢
Дуже дякую за випуск який є абсолютно доречним для кожного українця.Було би класно запросити у наступний випуск різних спеціалістів.Можу порекомендувати лікаря психіатра Євгена Скрипника,який працює в Сумах,а також створив свою онлайн клініку де допомагає людям з психічними захворюваннями,а також цікаво запросити дитячого психіатра,адже є ще й дитяча депресія яку нажаль взагалі ніяк не розкрили.
Дякую, Раміна! Дуже гарне відео вийшло. Бо я багато читав і багато дивився про це, але тільки після (і під час) перегляду цього відео прочув і зрозумів, бо у самого ніколи не було такого стану, окрім деяких сильних стресів, але від них наслідки не так довго тягнулись. Завдяки цьому я краще буду розуміти і ставитись до побратимів і друзів з проблемами. Дякую!
дуже вдячна Вам за ваш вклад в обізнаність людей, щодо цієї теми. Я сама страждала з 2014 року від депресії. я вже гуглила як можна покінчити життя самогубством. хоча з виду все було "як думали люди" (машина, квартира, одружена). але жити не хотілось. підтримки не було, бо всі думали, що мені просто сумно. добре, що в мені знайшлись сили самій піти до психіатра. чім більше людей будуть знати, що це хвороба реальна, яка губить людей - тим більше людей залишаться жити
Дякую, що піднімаєте тему депресії, тривожності. Це надважливо зараз. Теж проживаю непростий період життя, коли потрібно віднайти спокій в своїй душі та серці, віднайти себе. Хто зараз проживає депресивний період - я з вами, так важко, але ви впораєтеся. Сил кожному!❤
Надважливий випуск! Найстрашніше - це слухати історії і згадувати свій стан під час депресії … Здавалось, що це ніколи не закінчиться. Дай Боже сил усім, хто травмований пережити це і згадувати лише як страшний сон.
Дякую за цей випуск ❤ зніміть будь ласка ще про тривожні розлади ,які призводять до втрати свідомості і схожих станів ,здається було б корисно сьогодні ,бо коли люди з цим стикаються це страшно і взагалі не зрозуміло з чим це пов'язано ,людина це не пов'язує з тривожним розладом взагалі .
Раміна, я так щиро дякую вам 🫶 Переживаючи третій епізод депресії, де одні антидепресанти вже не можуть вирішити проблему, я так розумію учасників інтерв’ю Мені так болить. Досі. 9 місяців лікування, коли немає стабілізації. Думки «іншим гірше», «я маю допомагати військовим», «це не найстаріше в житті». А я просто не хочу відкривати очі зранку. У мене немає сил жити. Я досі не маю чіткої стабілізації, після лікування препаратами. Я досі не вірю, що цьому є позитивний фінал. Я досі не знаю, як вигребтися з цього. І тепер я розумію, що я не одна. Мені так болить. Мені так соромно, що я саме така. Чому я не можу бути просто «звичайно»? Я б так хотіла бути такою, як інші. Невже я так багато хочу Я так не хочу викликати жалість до себе. Але я так не розумію як далі. І не розумію навіщо
Ви точно не одна. Багато людей проходять подібне персональне пекло депресії. Жодним чином не знецінюйте свій стан, для його лікування прийняття грає не останню роль. Чи займаєтесь ви із психологом? Якщо для вас актуально, можу порекомендувати безкоштовний центр психічного здоров’я, де зверталася до психолога, і мені допомогла прекрасна спеціалістка. Ви не одна🫂
Ваш стан колись пройде, немає в цьому світі нічого сталого. Подивіться на наших гостей інтервʼю, у кожного свій шлях та метод лікування. Ви обов'язково знайдете свій і зможете відчути життя до та після. Головне знайте, що ви робите все, що можете. І цього достатньо
Вдячна вам. Ви навіть не уявляєте, наскільки важливо піднімати цю тему. Я страждаю біполярним розладом з 15 років. Але, на жаль, діагноз мені встановити лише 4 роки тому, 11 років по тому, як в мене з'явилася перша депресія. Протягом цих років я зверталася до різних спеціалістів з різними скаргами, але, на жаль, жоден з них не побачив в них ознаки депресії. Лише кілька років тому, коли про це стали говорити відкрито, я змогла зрозуміти, що зі мною, і звернутися до правильних спеціалістів. Але, на жаль, втаречних років юності вже не повернеш....
У мої 15, коли теж захворіла на БАР, вже було дуже багато інформації, я вишукувала що могла і розуміла вже тоді, що зі мною. Проте, теж багато часу втрачено було через стигму й насилля батьків... І, знаєте, мені до біса шкода Вашого досвіду. Але знайте, що за кожним заходом сонця йде його схід. Так, минуле болить і шкода часу, але - Ви все ще з нами та все ще можете дуже багато чудових речей принести у світ. Я вірю у Вас, хоч і не знаю. Щиро.
Дякую!!! Неймовірні відкриті люди і їх історії. Хотілось би подивитися нові випуски на теми які б допомогли рідним і близьким людям усвідомити, що з їх близькою людиною щось відбувається. Ви торкаєтесь цієї теми, але хотілось би більш розгорнуто. І ще важлива тема, коли близька людина відмовляється від терапії, від АД і навіть від походу до лікаря. Дякую! Раміна, Ви та ваша команда просто неймовірні!!!!
Побачила анонс цього випуску і через кілька хвилин натрапила на дуже популярну тезу: "не кажи, що ти втомився, бо навіть наші захисники не можуть собі це дозволити, тож нічого тут нити". Цікаво, що це так демотивує, що хочеться одразу йти вішатись, а не працювати на перемогу. Наскільки краще було б трохи переформулювати і не добивати ближніх: "так, мені теж дуже важко і відчуваю страшенну втому, але ми маємо продовжувати роботу, щоб досягти спільної мети". Я так розумію, що такі жорсткі відповіді більше адресовані тим, кому пофігу, аби своє не впустити, але їм і на це буде пофіг, а емпатичних людей це доб'є раніше за російську ракету чи кулю.
Я своєму психологу сказала, що як я можу скаржитися на погане емоційне самопочуття, коли іншим ще гірше. На що вона відповіла, що кожен має свою біль і право на неї. Банальні слова, але мені вони дозволяють тепер принаймні озвучувати свої стани.
Дуже цікавий та потрібний випуск. Нарешті прийшов час, коли не соромно признатись в тому, що у тебе депресія. Про це потрібно говорити. Цей випуск повинні подивитись всі, і ті хто пройшов цей шлях, і ті хто проходить, і це буде дуже корисно для тих людей, котрі не знають як підтримати своїх рідних у цьому стані) дякую за випуск)
Знімайте ще відео. Розкажіть Раміна про себе, що х вами зараз, якщо звісно ви готові. Ще про депресії одиноких матерів дуже цікава, бо в мене саме ця проблема. Дякую!!!❤❤❤🤗
Раміна, дякую Вам за цей випуск! Ви підіймаєте дійсно важливі та актуальні теми. Буде цікаво й надалі дивитись випуски на теми пов'язані з ментальним здоров'ям
Дякую за те ,що піднімаєте таку важливу тему. Я зараз проходжу через це і надіялась,що справлюсь сама,але не можу. Тому це відео надихнуло мене звернутись по допомогу до лікаря. Перший крок я вже зробила і признала,що маю проблему. А сьогодні йду до лікаря. Для мене важливим є досвід інших людей,тому що я відчула,що я не одна.❤
Дякую за це відео всім хто причетний до нього. Тема депресії та її подолання дуже важлива в нашому суспільстві. Для себе після перегляду я вирішила звернутися до психолога або психотерапевта
Надзвичайно цікава та дуже потрібна робота. Дякую усім гостям за відвертість. Як же приємно слухати класні роботи українською, дякую, Раміні та команді.
Раміна - як завжди - респект за такий контент🎉 Дуже багато людей подякують вам за цю гіперчутливу і актуальну тему на цей час, але будуть і ті, котрі до цього ставляться з насмішкою... На жаль, наше суспільство таке... Не доросле, не адекватне, байдуже до чужого горя... Навіть попри те, що це вже є проблемою, а під час війни - це стане проблемою номер один в Україні 😢 Але ви МОЛОДЕЦЬ, РАМІНА!!! Добре, що ви у нас Є!!! Тримаємось 🎉💛💙
Дякую, що підняли таку важливу тему. У мене була клінична депресія. Не хотілося просинатися вранці, при цьому я нормально не спала і юула постійно втомлена. Була апатія, а потім зриви зі сльозами та істериками, алкоголем. Я пішла до психіатра, і психотерапія і медикаменти допомогли, але це був довгий шлях. Сумно було, коли навіть близькі люди не розуміли цього стану, кажучи, що це дурниці і лінощі.
Дивлячись цей випуск, я зрозуміла, що у мене була депресія 😮 Дуже добре це описують герої відео, 1 в 1 …. Надважлива тема!! Раміна, як завжди дякую за Вашу працю 👏🏻🧡
Дякую за тему, нарешті хтось підіймає цю тему, занадто складно зараз балансувати, багато людей не можуть впоратися і приховують свою потребу в допомозі💔
Дорогі мої, думаю ви помітили, що мене дуже цікавить тема ментального здоров'я. В першу чергу через те, що я проходжу шлях до себе справжньої. Скажіть, чи цікаво було би вам побачити окремий випуск про клінічну депресію? Або про тривожність? Пишіть свої думки та питання під цією гілкою. І не забувайте про 25.000 лайків ❤
Залюбки подивилась би Ваше дослідження на цю тему. Знаю що Ви перфекціоніст в хорошому сенсі і можете розгорнуто показати усі моменти. Та навіть вплинути на суспільну думку
Дякую Вам за роботу ❤
Дуже цікаво. Сама під час війни мала депресію. Це лікуюся, але вже одужую. Це дуже важкий шлях, особливо, коли поряд люди не розуміють до кінця, що таке депресія. Вважаю, що про це треба говорити і треба пояснювати. Про тривожність, думаю дуже актуально теж, особливо зараз. При чому це не тільки про жінок. Багато чоловіків теж страждають на ці захворювання, але просто мовчать. Мовляв, чоловіку соромно про таке говорити. Але це треба лікувати. Бо інакше наша нація просто з дубу рухне. А нам ще дуже багато треба зробити
Так! Було б цікаво розібратись в цій темі також
Так , особливо про тривожність та як з нею справлятися
Так, обожнюю ваші випуски на такі теми! Це дуже актуально
Відвертість людини, що побула в полоні... Нам ніколи не зрозуміти навіть тисячну долю його почуттів. Давайте розкривати цю тему. Суспільство має знати, що відчувають наші воїни. Це дасть шанс нам зрозуміти і підтримати наших Героїв.
Це яку треба мати силу внутрішню, якщо так спокійно і твердо переказує події. Це ТОП особистості! В мене в 20 років загинула подруга, я плакала 6 місяців. А тут…
Повірте, я не хочу знецінювати його і захоплююсь його силою, але нам ніколи не зрозуміти почуттів іншої людини, навіть якшо вона втікла від війни за кордон і там покінчила життя. Ця тема набагато масштабніша ніж тільки про військових. Всім однаково херово, коли до цього доходить... Просто причини у всіх різні..
Я за фільми на нетфлікс і книги
Мій дядько вбив себе коли йому було десь 32 роки (10 років тому). Кажуть «от раніше депресій не було, понапридумували», а потім розказують історії як «дід пішов в сарай і повісився».
100%
Я знаю сімʼю. Де батько повісився а потім і син. Бо колись казали обидва що вони самотні і від маленького приколу над ними сталось таке….
Дуже влучно ...
В сім’ї мого чоловіка дід теж повісився, і всі такі та він просто пити почав тай того. Зараз дивишся і розумієш, що алкоголь це тільки підтвердження того, що у людини були психологічні проблеми з якими він не справився нажаль(
@@lerakolyzhuk2040теж знаю подібну історію💔
Раміна, дякую що підіймаєте цю тему. Цього року наш кум покінчив з собою у віці 39 років, була депресія, яку він не лікував. Це смертельно небезпечне захворювання і важливо щоб люди розуміли це і могли вчасно допомогти своїм близьким.
Мої співчуття ... дякую, що написали (
це влучний вираз - смертельно небезпечна хвороба. Мені здається, цей вираз треба усюди розповсюджувати. Цікаво, яка статистика людей вмерших від раку, наприклад, а яка статистика людей вмерших від депресії. Щось мені здається, що цифри можуть бути дуже схожими. Дякую, що про це говорите, дякую всім тим, хто ділиться своїм досвідом! Я сподіваюсь, що все більше і більше людей почнуть розуміти що це таке і зможуть допомогти близькій людині, як що бачать, що з нею щось не так.
Коментар.
сама лікуюсь від депресіі і знаю як це важко,коли рідні кажуть тобі "займись чимось і візьми себе у руки, тобі просто нема чим зайнятись"
Депресія - страшна хвороба і іі потрібно лікувати
А як її лікувати, медикаментозно?
@@user-ph5ff3mg2o В тому числі. Потрібно звернутися до психіатра й підібрати медикаменти, якщо буде така потреба. Й паралельно працювати з психотерапевтом.
Це найгірше, коли й так дуже погано і близькі люди знецінюють словами «це лінь, візьми себе в руки, через не хочу» і таке інше. Єдиний вихід для мене був не спілкуватися з ними і насправді самостійно інколи легше. Але фішка в тому, що коли ти лежиш потрібно щоб хтось був поруч, готувати їжу, платити за житло і т.д. Коли немає грошей і депресія - це просто катастрофа
Аналогічно
Дякую за це інтерв’ю! Деякі епізоди переглядала по кілька разів.
Доброго дня. Мене звати Маша, мені 19 років. Я не спала вже два місяці.
Це були мої перші слова, які я сказала своєму психоаналітику, до якого мене направила неврологиня. Так сталося, що в 19 років у мене почався важкий період, коли я зазнала проблем із психікою та нервовою системою, і це переросло в безсоння. Це те, що я зараз розповім. Воно не пов'язане з депресією, але стосується антидепресантів. Можливо, комусь буде корисно прочитати мій досвід.
У моєї мами ще з дитинства були проблеми зі сном, це, напевно, її хронічний діагноз. Я також з дитинства стикалася з подібним. Тиждень поганого сну чи майже його відсутність були для мене нормою, це повторювалося періодично. Це не завжди було пов'язано зі стресом, це просто траплялося. Я сприймала це як творчі ночі, адже після них у мене зазвичай дуже розвивалося критичне мислення, активізувалася творчість, і в голову приходило багато креативних ідей. Я прокидалася натхненною на реалізацію цих ідей.
Однак поступово ситуація почала погіршуватися. Були певні зовнішні причини, які призвели до того, що я не спала два місяці. Перший місяць я взагалі не спала, а на другий - перший тиждень могла спати годину на ніч, потім 15 хвилин, а потім знову не спала. Бувало, що засинала вдень і навіть не пам’ятала цього. Моє здоров'я різко погіршилося, я втратила увагу та концентрацію.
Я намагалася спати: одягала беруші, маску для сну, лягала спати без телефону, але заснути не виходило. Мене постійно мучив невпинний потік думок, що дуже заважало. На цю проблему звернув увагу мій брат, який сказав: «Я тебе просто беру за руку, і ми йдемо до лікарні». Тоді я була студенткою і розуміла, що навіть якщо визнаю проблему, не зможу фінансово собі допомогти. Я могла лише піти на діагностику, і на цьому все закінчилося б. Але брат наполіг, і ми відвідали двох спеціалістів.
Перший спеціаліст поставив мені діагноз депресії, хоча я впевнена, що це не була депресія. Другий невропатолог сказав, що це крайня стадія, з якою він може допомогти, далі вже потрібен психіатр. Прийом був дуже довгим, бо я була дуже загальмованою. Лікарка сказала, що першочергове завдання - дати мені можливість заснути, а далі будемо боротися з причиною, а не лише із симптомами. Так і сталося: спочатку призначили транквілізатори, але вони не допомогли. Далі ми перейшли на антидепресанти та мелатонін. У моєму випадку антидепресанти були потрібні не для боротьби з безсонням, а для того, щоб викликати побічний ефект - сонливість.
Поступово антидепресанти почали діяти, і мені одразу стало краще: я не почувалася пригніченою, мені не було погано. Я почала повертатися до життя, моє здоров'я відновлювалося - зір, пам'ять. Я приймала тоді багато таблеток, бо вони завжди йдуть в комплекті з підтримуючими речовинами. Потім я почала відвідувати психоаналітика, послуги якого оплатив мій брат, за що я йому дуже вдячна. І після цього я почала розбиратися зі своїм психічним станом.
Висновок такий: не бійтеся, пробуйте допомогти собі, які б ці методи не були. Просто спробуйте, бо сидіти і нічого не робити - це не вихід. Я приймала антидепресанти рік, відновила сон. Діагноз безсоння залишиться зі мною на все життя, але тепер я знаю, як собі допомогти і як вчасно помітити перші ознаки його повернення. Знання, як собі допомогти - це сильна зброя.
Раміна, Дякую дуже за тему, за героїв і за всю прокладену роботу. Це те що треба пошируювати, нести в маси і адаптовати в буденне життя і беденні розмови. Було багато порад, розвіювання міфів та підтримки. Дякую.
Дякую ❤
Дуже знайомий досвід, також у 25 років почалося безсоння і місяцями не могла заснути, допомогла подорож та зміна картинки за вікном, вихід з зони комфорту
Маша,дякую що поділилась. Бажаю тобі міцного здоровʼя і фізичного і ментального!
Як вам пощастило що вас підтримав брат. Здоровʼя вам ❤
Привіт Маша у мене також два місяця безсоння + емоційний стан ,коли мені нестерпно жити. Почала лікування антидипресантами + снодійне.
А ще мені допомагає один лайфхак. Лягаю до 11:00 ночі, виконую дихальну вправу, глибокий вдох через ніс і повільний видих через зімкнені губи; а ще розслабляю кожну групу м'язів: " моя права рука важка як камінь ( декілька разів) моя ліва, права ного, спина... і не контролюю коли засинаю. Здоровя вам Маша і спокою нам усім.
Як психотерапевт особливо радію цьому випуску!
Дяяякую гостям, дякую, Раміна 🤍
Звiсно, чим бiльше пропаганда того, щоб при будь яких проблемах звертались до Вас - тим Вам радiснiше
@@kirtanis4529найтупіший коментар
🤞🏻❤️
@@kirtanis4529особливо знаючи, що в Україні доказові методи практикують одиниці
Стараннішого інтерв'юєра треба ще пошукати. Раміна кожне ваше відео це топ ❤️
❤️
І я 5 років спала... Навколо всі тільки і могли сказати, що «та ти просто лінива, завжди такою була». Як добре, що стало сил перестати слухати таких «гарних знайомих» і родичів. По трішечки приходжу в себе.
Сама була тою людиною, яка вважала, що депресія це щось надумане. Поки не стикнулась з нею особисто. Перестала спати, через втрату сну почала дуже погано себе почувати спочатку фізично, а потім і ментально. Дійшло до того, що стала байдужою до всього. Навіть до того: чи буду жити завтрашній день. Були і розмови з хлопцем, з подругами, і вино))) Та коли зрозуміла, що сама вже " не вивожу" звернулась за допомогою до спеціаліста. Тому, хочу сказати: не закривайтесь в собі, шукайте людей, що допоможуть, шукайте вихід- він завжди є ❤.
В мене так само
@@user-fg4cv5cghn6sта сама історія 💔🫂🫂🫂
Можливо ви можете порекомендувати спеціаліста?
Зараз переживаю такий етап..Тримаюсь заради батьків і своїх собак. Змушую себе вставати і кудись йти.
Меня после очень тяжелого 5 летнего развода когда-то вытащила именно собака. Взяла щенка и пришлось кормить, гулять, убирать и т.д. Ну и до психиатра себя дотащила. Держитесь!
Тримайтеся! Любіть себе! Бережіть себе! Рятуйте себе! Все буде добре 💛💙
@doji_dog чи хочете ви поговорити ? Я 28 річна дівчина яка також живе заради своєї тваринки - котика
Тримайтеся! Обіймаю 🤗
Тримайтеся ❤❤❤
Дякую, що говорите про це! У мене була сильна депресія. Вже рік на АД, півтора в терапії. Стало краще! Я довго заперечувала, що зі мною щось не так (майже рік), бо я ж сильна, я не можу мати якусь депресію, це ж для лінивих (думала я). Потім вже неможливо було не звернути увагу, коли вага +8кг при тому, що їси раз на день дай бог, крокомір показує 12кроків на день, а статистика перебування в соц.мережах 8-10 годин на добу... Сна не було, просто лежиш і думаєш як краще покінчити з собою, бо життя ніби йде, а ти як за склом дивишся на нього, не пам'ятаєш як жив до цього, а я музикант, і коли вмикала відео з концертів не розуміла, що це я граю, бо відчуття було, ніби я взагалі незнаю, що таке ф-но і ніколи за нього не сідала. Панічні атаки через день, стало страшно виходити навіть в магазин під домом, улюблена їжа перестала радувати, а подивитися незнайоме кіно стрес... Відносини сипляться, бо дивишся на кохану людину і нічого не відчуваєш, знаєш, що кохаєш, але не пам'ятаєш як, лібідо 0. +до того страшна криза сенсів, бо в якийсь момент світ рухнув і я в цих руїнах не бачила свого місця. Дякую рідним, що зрозумінням віднеслись і допомогали. Мама знайшла першого спеціаліста онлайн, бо наживо не було сили говорити, чоловік не пішов, а навпаки взяв всю відповідальність за моє фізичне благополуччя, взагалі не сказав і слова, що вдома стабільно немає поїсти чи брудно, чи немає інтиму... Шлях пройшла дуже важкий. Без ліків, терапії і підтримки не було б кому писати цей коментар
Читаю та плачу... Я з Вами! У Вас все буде добре! Така схожа до моєї історія у Вас... Мій чоловік також і готував, і годував, і прибирав, і ледь на руках мене не тягав... Як він витримав, незнаю... Я всім серцем бажаю, щоб Ви назавжди повернулися до стану, в якому Вам добре! Мої обійми!
Дуже розчулив ваш коментар. Я дуже щаслива, що вас оточують ТАКІ рідні люди. Щастя вам❤
Боже, я стикнулась з депресією, але справилась сама, були думки і про суіцид, не могла нічого робити, бачила тільки погане в цьому світі. Не знаю, як справилась. Я просто знала, що чоловік і мама не переживуть, якщо я піду з життя за власним бажанням. Мабуть не така сильна депресія була, але було дуже погано, я навіть не можу пояснити ці відчуття. Дякую за випуск 🙏🏻 Які страшні історії 😭
Прочитала, і відчуття ніби я сама це написала 😢 було теж саме. Дуже важлива тема!
Слава Богу, що ви справилися самостійно!
Я зараз в процесі терапії, відчутно легше не стає. В мене не було суїцид@льних думок, але й бажання жити нема. Особливо важко вранці прокидатися, просто не знаєш для чого. Й від цього стає соромно, боляче, виникає страшенне почуття провини. Бо головою розумієш - живи і радій, а зробити цього не можеш.
@@Ната-н6фв мене таке саме. Ви в терапії на АД?
Дякую за випуск! Тема надважлива, адже зараз немає жодного українця, який почуває себе емоційно стабільно. Якщо ми частіше говоритимемо про депресію, знатимемо про цей діагноз більше, то зможемо вчасно роздивитися, що комусь із оточення потрібна допомога.
Я теж справилась самостійно❤
Точніше, мені допоміг лікар психіатр.
Я прийшла на прийом і розповіла, що зі мною відбувається. Волосся вирване та страх відкрити комусь двері, чекаєш вечора щоб всі заснули і не було нікого. Лікар каже : вам потрібний душ контрастний та барбовал.😮 Тоді я зрозуміла, що мені ніхто не допоможе окрім мене самої і настав час будувати своє життя власноруч. Минуло 15 років❤️сьогодні я щаслива людина.
Дякую за цей випуск. Зараз лікуюсь від депресії. За декілька тижнів терапії та препаратів значно покращився стан, покращився сон, настрій навіть веселий. З'явилися сили займатися спортом, готую щось смачне, експериментую...Звертайтеся до лікаря. Не опускайте руки, коли з першого разу щось не виходить, шукайте "свого" спеціаліста, ліки які підходять саме вам. Все буде добре❤
Я здивована як мало контекту на дану тему, наскільки вона важлива в нашій країні, і нашому населенню. Я голосуючи за всі можливі додаткові теми, тривожності, серотоніну, все про що є забобони, заборони і помилкове ставлення. Треба допомагати розуміти військових, її сім'ї, і ставити на державному рівні.
где мало?) миллионы книг,статей,видео...
Раміна, велике вам дякую за випуск. Мій двоюрідний братик покінчив з собою у 2013 році у віці 27 років через депресію. Ви навіть не уявляєте скільком людям ви допоможете.
😞 сумно
І мій братик , у 2020-му році, у віці 34 років 😢
@@user-ug7zk6rd6w я вам співчуваю 💔 Це дуже тяжко і боляче
Євгеній, величезне дякую за те що ви говорити про свої переживання це так сміливо ви приклад для наслідування. Бережіть себе нехай у вашому житті буде гармонія та злагода
Дяка за освічування важливої теми.Пишу це,як професійний психолог,що супроводжує людей в тяжких станах.Нажаль,це реальність сьогодення для БАГАТЬОХ.🙏
Дуже важливий випуск, дякую Раміна. Ці люди - герої. Якби б знати як допомогти 😥
Дякую за надважливу тему та відвертість вашу і приклади гостей. Я сьогодні склала останній екзамен на вступ в університет на практичну психологію. Сподіваюсь в майбутньому дати користь нашому суспільству. Ми зможемо бути щасливими та успішними, підтримуймо один одного ❤
Дуже важливо говорити про цю тему публічно, на велику аудиторію. Дякую за це🙏
На жаль, маю в сім’ї саме такий випадок про який говорила лікарка - зранку людина «трималася», посміхалася, казала, що все добре, а вже в обід повісилася…
І всі навколо неї казали - та це лінь, вона лінується, все добре з нею. Я щось підозрювала, але мене не було поруч, спілкувалася лише по телефону, була не до кінця обізнаною з темою депресії і ознаками потенційного самогубці…
Досі звинувачую себе за те, що не втрутилася і не допомогла. Якби ж теперішні знання мати в той час… але, на жаль😞
Як тяжко це слухати! А люди це все прожили! Дякую вам, Раміна, за те, що говорити про це! Дякую вашим героям за сміливість розповісти на широкий загал і розповідаючи, знову пережити ці страшні події.
Мій тато військовий з 2014 року. Протягом останніх кількох років він має депресію. Здається, що йому нічого не допомагає, навіть антидепресанти. У нас, в сім'ї, недостатньо знань як допомагати людині з депресією, підтримувати її, так як правильно себе поводити з нею. Після перегляду цього відео виникло бажання ще детальніше вивчити питання депресії і навіть знайти контакти психологічної підтримки для військових та їх сімей. Дякую за корисний контент! Проте, нажаль, мені не вдалось додзвонитись на гарячу лінію і виникло почуття, що такий інститут як гарячі лінії з психологічної підтримки це непрацююча система. Сумно, що коли людині погано і їй терміново потрібна психологічна допомога, вона, в найкращому випадку, почує релаксаційну музику замість гудків в телефоні під час очікування відповіді від спеціаліста...
Чи звертались ви до @veteran_hub? Чула, що вони допомагають з психологічною підтримкою військовослужбовців та їх сімей.
Рівень відвертості гостей вражає, дуже їм вдячна. Плакала багато разів. Обіймаю подумки кожного.
Я теж
Дуже цікаво побачити ще випуски і про депресію і про тривожність і окремо про антидепресанти та приклади їх вживання! Дякую за таку важливу тему !
Дякую героям за те, що змогли поділитися
Давайте 50 тис лайків і про тривожність і про депресію. Дуже крутий випуск, дякую. Я таки звернусь, обов‘язково
Дякую, це надважлива тема. Нам мало вижити фізично - варто приділяти значну увагу саме ментальному здоровʼю, нам ще розбудовувати своє майбутнє в Україні.
Як вчасно побачила це інтерв'ю, стільки відголосків з мого життя. Саме зараз сама себе витягую з такого стану. 10 років живу з відчуттям ніби проживаю своє життя, ніби я в коробці а життя поза нею. Пішла зараз на танці і починаю жити життя.
Мені подобається Раміна тим, що вона завжди дає висловитися людям. Не навʼязує власні історії і не робить якихось довгих словесних підкатів перед тим як поставити питання. Як дехто. Дуже вразила відвертість гостей. Я живу поряд з людиною, яка має психіатричний діагноз, зараз лікується і постійно знецінює медикаментозну терапію. Це важко прийняти й не провалитися у співзалежність. Бажаю всім, хто зараз на шляху до здоровʼя, якнайшвидше дістатися ремісії та одужати. А тим, хто поруч - сил та впевненості.
Дякую ❤
Згідна, багатьом треба брати приклад
Все, що робить Раміна - лайк до того, як включила. Дякую ❤️
Яка близька мені тема.Я вже дуже багато років в депресії.Двое дітей,роками праця без відпустки,проблеми.Довело до того що пропав сон,апетит,повна замкнутість,валяння на дивані,начхати на свою завнішність.Колись яскрава ,комунікабельна,завжди доглянута дівчина була,зараз повна сірість.Волосся геть посивіло.10 місяців назад був суїцид.Чудом врятував посторонній чоловік.Реанімація і знову життя.Рідні тільки цькували,та казала що лінтяйка яка накручуе себе.Відвернулись.Маючи родину я повністю самотня зі своїми чорними думками.І майже рік думки що я тоді ,при суїциді,зробила правильно не покидають.Дивлюсь такі випуски,та специалістів.Все розумію,але то як крапля кисню на підводну лодку.
Як Вас розумію.Правда в мене немає дітей.Завжди думала як це страшно бути мамою коли в тебе депресія.Сил немає привести себе до ладу, не хочеться нікого бачити, просто ненавидиш цей світ, а тут ще треба дітям увагу, турботу давати....
Мені так хочеться, щоб у вас все було добре. Знаю, що слово добре дуже банально звучить. Я також недавно розчарувалась в різних і починаю прилипати до дивана і читаю книжки, щоб відволікатися. А колись любила спорт (
Дуже страшно до цього дійти і так хочеться вас підтримати. Материнство буває таким неможливо важким. Ніби і проблем серйозних немає, але здається, що я не впораюсь (теж 2 дітей). В терапії вже півтора року. Тримаюсь тільки завдяки психологу.
А ви змогли відпочити та відновитися? Займаєтеся з психологом?
@@user-ek1nq6me5w Нажаль ні.Через три дні після реанімації мала піти в самостійне життя,пішла на роботу.Мене з реанімації треба було віддати комусь в руки.Маму визвали яку я не бачила три роки.А мама через три доби попросила нас піти.Нажаль особливо ні часу ні коштів на психолога нема.Я звичайно шукала намагалась,не скажу щоб прям сильно.Декілька раз обломилось,та я і кинула цю справу.
Глобальна робота зроблена. Щиро дякую Вам і Вашій команді!!
Глянула відео, і одразу замовила ліки виписані невропатологом! Це дуже надихаюче. Важко признатись самій собі , що в тебе є проблема
Дякую за випуск, заспокоює, що я не одна така..
Близькі не розуміють і не підтримують, кажуть «це все вигадки, яка ще депресія!? В тебе є руки ноги, життя, а значить не може бути депресії! Вже зовсім не поважаєш людей, яким дійсно погано!»
В мене схоже. І чоловік не розуміє, і мама якось ніби трохи насміхається.. ;-(
Ті, хто не був і не є за "сірою ширмою" сприйняття буденності, і ті, в кого мого не було ефекту "сповільненої зйомки" щоранку, і ті, хто не розуміє,як будучи соматично здоровими, хочеться постійно прилягти і щоб тебе ніхто не чіпав , ніколи не зрозуміють тих людей, які були на дні тої проблеми депресії
Бажаю тим,хто має цю хворобу, мати шалено неймовірну підтримку і розуміння від родини і друзів
І , неодмінно, хорошого лікаря,що буде супроводжувати Вас на цьому шляху одужання
Про Вашого ГЕРОЯ, що пройшов полон без емоцій дивитися неможливо.
Але про це варто говорити суспільству
Співчуттям ми звісно не допоможемо тим,хто ,НА ЖАЛЬ, пройшов полон, але українці мають знати, які нелюди наші сусіди і як сильно нинішньому поколінню і нашим нащадкам треба їх ненавидіти
А головне: зробити, врешті,ті висновки
Мені сумно,що ще є люди,які не усвідомили те,що наші вороги і їх попередники зробили з Україною та українцями
Я дуже розумію геооїв.
В мене доходило до такого, що я бачила видіння, чула голоси. Дивилася тілько драми. Лежала. Спала. Забивала на роботу.
Не щнаю як я вижила. Не знаю. До психолога звернулася тілько в цьому році.
Раміна, дуже дякую за розкриття вкрай актуальної теми! Я подавала свій проект на грант, який пов'язаний із тим, щоб допомогти мобільно військовому/ветерану із постійною психологічною допомогою. Усі експерти теж підтверджують важливість цієї теми. Мені просто потрібна ІТ-підтримка і зв'язок із психологами, достатньо мотивованими допомогти військовим/ветеранам. Наразі проблема і з доступом до психологів, і з їх ЗП. Я дуже мотивована продовжити боротися за цю ідею, бо я вже довго її досліджую. Скористаюсь вашими контактами для співпраці і надихаюсь цими інтерв'ю. 😇 Будь ласка продовжуйте!
Дякую за випуск!
Зараз як раз проживаю стан, коли не радує абсолютно нічого і немає бажання навіть на елементарні речі, що стосуються гігієни, наприклад
Якось перебирала в голові різні варіанти, щоб зрозуміти, що теоретично могло б мене потішити і зрозуміла, що крім того що пофіг на якісь звичайні речі, які мене раніше радували типу прогулянки, подорожі, концерти, кіно, шопінг, тощо, мені пофіг буде навіть якщо завтра закінчиться війна, ми переможемо, розвалиться росія
Ну типу я розумію, що це безумовно добре, що закінчиться горе і жах для всієї країни, але емоційно мені байдуже і це дуже страшний стан, я такою раніше ніколи не була
До лікаря ходила, мені назначили антидеприсанти, але я так само як і герої випуску, поки не наважилась почати приймати їх, вже 1.5 місяці наважуюсь. Проте під час перегляду випуску, натиснула паузу і зробила замовлення в аптеці, зранку піду забирати і в цей же день почну приймати. Сподіваюсь, що підійдуть з першого разу🤞🏻
Ще раз дякую за випуск! Хочеться ще один випуск з лікаркою, щоб ще більш детально розібрати дану проблему і доносити суспільству, що це саме хвороба.
Бо наприклвд моя 52-річна, досить прогресивна мама говорить, що антидеприсанти це зло, що погані настрої і апатія буває у всіх, треба справлятись самому і пройде...
Навіть якщо не одразу все підійде, вам підберуть ті, які підійдуть. Це нормально. Наші гості підтвердили це у випуску.
Будь ласка, не бійтесь антидепресантів. Чому б не спробувати? Мільйони людей по всьому світі вживають антидепресанти і лікуються і більше до них не повертаються)
Я купляла в аптеці, то аптекарка сказала що також приймає цей препарат що і я. Вона усміхнулась і сказала: "щось начебто помагає"
Будь ласка, зробіть крок на зустріч новому життю і новій собі. Я наприклад жалію що втратила багато часу і не почала лікування раніше. Але все можна виправити. Краще пізно, ніж ніколи)
І навіть якщо будуть побічки перший час, треба потерпіти. Якщо є потреба то прикривайте гідазепамом.
І якщо не підійде з першого разу- не біда. Підійде інший. Але в будь-якому випадку все буде добре. Слухайте лікаря
@@user-uc7uu4xp6y дякую за підтримку!
Я вже третій день п'ю, жодних побічок)
це не прогресивність знецінювати ваш стан і відчуття, а також вірити в конспірологію, що ліки це "зло". тільки лікар (психотерапевт) може визначити, чи потрібні вам антидепресанти!
дякую про важливу тему! кажу як людина, в якої діагностували 10 річну депресію
Дуже щиро дякую Вам! Це так зараз важливо та корисно....
Можливо навіть комусь врятує життя!🫶
Я якось завджи відчувала, що Христина мені дуже імпонує чимось, але не розуміла чим саме, а після розриву стосунків з Сергієм я спостерігаю за інтерв’ю, за трансформацією Христини і тепер чітко бачу, що це була абсолютно інша людина під зовнішньою оболонкою, маскою. Коли ця маска спала, я спостерігаю за вами і ви мені так подобаєтесь, у вас такий класний вайб! Нарешті ви можете бути вільною, собою. Думаю, в якомусь іншому житті ми могли б товаришувати ☺️
Найважливіше щоб під час депресія бул поруч людина яка розуміла і могла допомогти
Надважлива тема, велике дякую! Відрефлексувала, місцями було важко дуже! Як раз тільки почала терапію, тепер тільки шкодую, що так довго мовчала і ховала свої стани. А також змінила свою думку про антидепресанти! Дякую дуже! Чекатиму ще випусків на цю тему. Всі гості неймовірні, дякую за щирість, всім бажаю щасливого життя без депресії ❤
Раміна, будь ласка, зробіть випуск з людьми, які проходять шлях депресії або пройшли, коли у них є діти і немає фактичної допомоги. Це можуть бути дружини військових, наприклад, але не тільки. Одиноких матусь багато і ця тема дуже актуальна і для мене.
Як вчасно вийшов цей випуск!!!🙈❤️ дякую
Щиро вдячна вам за цей випуск, усім його учасникам та учасницям дякую, що поділилися своїми історіями. Насправді дуже важливо розуміти, що ти не один(-на). На жаль, більшість людей не усвідомлює що це за хвороба, як вона працює, які має симптоми та наслідки. Психіатриня абсолютно правильно підкреслила, що ніхто не зрозуміє це відчуття, якщо сам його не відчує. Проте, знати, розпізнавати, підтримувати, тощо - це надзвичайно важливо у наш час
Дуже сильний випуск, весь проплакала. У мене депресія і ці люди ніби говорили з моєю душею
Кожна людина ,що розповіла,не побоялася -велике дякую. Я часто підмічала ООО,це у мене таке.... Я розумію,про що ви.... Всі гості відкрились по новому,щиро і глибоко. Дякую вам за те,що робите❤❤❤ для мене найліпший випуск
Дякую за випуск! Ви підняли дуже важливу і актуальну тему для нашого суспільства
Я думаю кожен знайде для себе відповіді!
Дякую за важливі акценти, Раміна!
Гостям- величезний респект за відвертість🙌
Дякую, ще не дивилась, але впевнена, що там буде багато корисної інфи. Раміна, дуже дякую за те, що ти ділилась своїм досвідом з прийомом антидепресантів, мені це допомогло прийняти рішення, бо коли я вперше звернулась до психіатра, вона рекомендувала (дуже сильно) мені антидепресанти ще півтора роки тому, але я була така залякана, що відмовилась, як результат, тимчасове полегшення, але Капец які качелі весь цей час, перманентна апатія, чорно-білий світ.
І от якраз написала знову психіатру, щоб почати приймати антидепресанти, вірю, що скоро мій світ знову буде кольоровий 🙏🏻
❤
Надважливий випуск🙏🏼 дякую, Рамі, за висвітлення цієї проблеми!
Теж перенесла депресію .
Зараз все добре , вже як 2 місяці без антидепресантів. Зараз слухаю цей випуск і мені стало себе так жаль , бо я слухаю це те , що і зі мною було . Але водночас , думаю що як добре , шо зараз все добре і я вчасно це все вирішила і пережила це.
Цей період стається не в один день , це все накопичується день за днем і тоді вже тобі все , дуже тяжко на душі і фізично теж .
Звертайтесь до лікарів !
Говоріть з близькими!
Психіатр , таблетки , розмови з психологом, підтримка близьких …. це 100 % допоможе вам вийти з цього стану !
Бідні хлопці ❤️🩹довгих років життя вам. Мої рідні пережили полон… дуже співчуваю. Це так боляче.
Дуже важлива тема, люди в депресії повинні розуміти, що вони не одні і що їм можна допомогти
Раміна, яку ви велику роботу зробили цим випуском! Дякуємо вам за вашу працю. Нам українцям, покаліченим війною, потрібна допомога, тільки дуже часто ми це ігноруємо. Нажаль для багатьох це до сих пір не хвороба а просто поганий настрій.
Раміна, щиро вдячна за Ваші проєкти, що кожного разу все більш глибокі і важливі для кожного. Дякую
Дуже вдячна за те що герої випуску діляться такими своїми складними станами , це дуже допомагає зрозуміти що ти не один в такому стані і що є краще життя після такого досвіду
Дякую Раміна за вашу роботу ❤
Раміна, дуже дякуємо за Вашу роботу і висвітлення таких важливих тем. Ви робите величезний внесок в наше майбутнє і перемогу. Слава Україні
Раміна, дякую! Це дійсно дуже важлива тема. Я теж думала, що тримаюсь і можу все подолати. Поки терапевт не призначив антидепресанти направлені проти мігрені. А причина- психіка. І обовʼязково в терапію. Ось так на 3ій рік і плачу на сеанс і визнаю, що я це все не вивозила.. але сподіваюсь, ви гребу.
Я наразі вивчаю ментальне здоров'я в університеті Великобританії. Дякую за такий інформативний випуск! Вся інформація щодо депресії- це правда і дуже шкода що цій хворобі приділяють так мало уваги!!😢😢😢
Дуже дякую за випуск який є абсолютно доречним для кожного українця.Було би класно запросити у наступний випуск різних спеціалістів.Можу порекомендувати лікаря психіатра Євгена Скрипника,який працює в Сумах,а також створив свою онлайн клініку де допомагає людям з психічними захворюваннями,а також цікаво запросити дитячого психіатра,адже є ще й дитяча депресія яку нажаль взагалі ніяк не розкрили.
Женя Галич, дякую за щирість, чесність і відвертість! Ти крута людина ❤
Дякую за висвітлення цієї теми
Дякую, Раміна!
Дуже гарне відео вийшло. Бо я багато читав і багато дивився про це, але тільки після (і під час) перегляду цього відео прочув і зрозумів, бо у самого ніколи не було такого стану, окрім деяких сильних стресів, але від них наслідки не так довго тягнулись. Завдяки цьому я краще буду розуміти і ставитись до побратимів і друзів з проблемами. Дякую!
дуже вдячна Вам за ваш вклад в обізнаність людей, щодо цієї теми. Я сама страждала з 2014 року від депресії. я вже гуглила як можна покінчити життя самогубством. хоча з виду все було "як думали люди" (машина, квартира, одружена). але жити не хотілось. підтримки не було, бо всі думали, що мені просто сумно. добре, що в мені знайшлись сили самій піти до психіатра. чім більше людей будуть знати, що це хвороба реальна, яка губить людей - тим більше людей залишаться жити
Це все мегацікаво!!! Хочу і про тривожність і з лікаркою ще випуски! Дякую Вам безмежно за Вашу роботу ❤
Так, дуже було б цікаво про тривожні розлади подивитись. Актуально.
Дякую, що піднімаєте тему депресії, тривожності. Це надважливо зараз. Теж проживаю непростий період життя, коли потрібно віднайти спокій в своїй душі та серці, віднайти себе.
Хто зараз проживає депресивний період - я з вами, так важко, але ви впораєтеся. Сил кожному!❤
Дякую за ваші слова 🙂
Надважливий випуск! Найстрашніше - це слухати історії і згадувати свій стан під час депресії … Здавалось, що це ніколи не закінчиться. Дай Боже сил усім, хто травмований пережити це і згадувати лише як страшний сон.
Дякую за цей випуск ❤ зніміть будь ласка ще про тривожні розлади ,які призводять до втрати свідомості і схожих станів ,здається було б корисно сьогодні ,бо коли люди з цим стикаються це страшно і взагалі не зрозуміло з чим це пов'язано ,людина це не пов'язує з тривожним розладом взагалі .
Дякую!! Найкращий Ваш випуск!!! Дякую гостям що поділилися своїм досвідом! Це хоробро! ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Раміна, я так щиро дякую вам 🫶
Переживаючи третій епізод депресії, де одні антидепресанти вже не можуть вирішити проблему, я так розумію учасників інтерв’ю
Мені так болить. Досі. 9 місяців лікування, коли немає стабілізації. Думки «іншим гірше», «я маю допомагати військовим», «це не найстаріше в житті». А я просто не хочу відкривати очі зранку. У мене немає сил жити.
Я досі не маю чіткої стабілізації, після лікування препаратами. Я досі не вірю, що цьому є позитивний фінал. Я досі не знаю, як вигребтися з цього.
І тепер я розумію, що я не одна. Мені так болить. Мені так соромно, що я саме така. Чому я не можу бути просто «звичайно»? Я б так хотіла бути такою, як інші. Невже я так багато хочу
Я так не хочу викликати жалість до себе. Але я так не розумію як далі. І не розумію навіщо
🫂🫂
@@yuliiarogers2006тримайся, сонечко 🤗 ти побачишь - все буде добре, тільки не здавайся, і працюй над мисленням - це важливо ❤️
Ви точно не одна. Багато людей проходять подібне персональне пекло депресії. Жодним чином не знецінюйте свій стан, для його лікування прийняття грає не останню роль.
Чи займаєтесь ви із психологом? Якщо для вас актуально, можу порекомендувати безкоштовний центр психічного здоров’я, де зверталася до психолога, і мені допомогла прекрасна спеціалістка. Ви не одна🫂
@@alionasiryk6700Доброго дня) а можете мені дати контакти цього безкоштовного центру?
Ваш стан колись пройде, немає в цьому світі нічого сталого. Подивіться на наших гостей інтервʼю, у кожного свій шлях та метод лікування. Ви обов'язково знайдете свій і зможете відчути життя до та після. Головне знайте, що ви робите все, що можете. І цього достатньо
ДЯКУЮ за випуск ❤ Зніміть, будь ласка, про тривожність 🙏🏻 Я тривожна людина і мені б зотілося розібратися в цій темі 🫣
Треба і про тривожність і про депресію. Дуже чекаю нових випусків.
Дуже важливий випуск. Важкий і цікавий одночасно. Дякую учасникам,що погодилась відкрити про себе таку правду. Дякую команді за роботу.
Вдячна вам. Ви навіть не уявляєте, наскільки важливо піднімати цю тему. Я страждаю біполярним розладом з 15 років. Але, на жаль, діагноз мені встановити лише 4 роки тому, 11 років по тому, як в мене з'явилася перша депресія. Протягом цих років я зверталася до різних спеціалістів з різними скаргами, але, на жаль, жоден з них не побачив в них ознаки депресії. Лише кілька років тому, коли про це стали говорити відкрито, я змогла зрозуміти, що зі мною, і звернутися до правильних спеціалістів. Але, на жаль, втаречних років юності вже не повернеш....
Дякую ❤ минулого вже не повернути, добре, що зараз ви в тому стані, коли можете жити та відчувати.
У мої 15, коли теж захворіла на БАР, вже було дуже багато інформації, я вишукувала що могла і розуміла вже тоді, що зі мною. Проте, теж багато часу втрачено було через стигму й насилля батьків...
І, знаєте, мені до біса шкода Вашого досвіду. Але знайте, що за кожним заходом сонця йде його схід. Так, минуле болить і шкода часу, але - Ви все ще з нами та все ще можете дуже багато чудових речей принести у світ. Я вірю у Вас, хоч і не знаю. Щиро.
@@Soncepoklinna Щиро вам дякую за підтримку. Просто, коли озираюйсь назад, бачу велику чорну прірву довжиною в 10 років, а потім вже хоч якесь світло
Дякую!!! Неймовірні відкриті люди і їх історії.
Хотілось би подивитися нові випуски на теми які б допомогли рідним і близьким людям усвідомити, що з їх близькою людиною щось відбувається. Ви торкаєтесь цієї теми, але хотілось би більш розгорнуто. І ще важлива тема, коли близька людина відмовляється від терапії, від АД і навіть від походу до лікаря.
Дякую! Раміна, Ви та ваша команда просто неймовірні!!!!
Побачила анонс цього випуску і через кілька хвилин натрапила на дуже популярну тезу: "не кажи, що ти втомився, бо навіть наші захисники не можуть собі це дозволити, тож нічого тут нити". Цікаво, що це так демотивує, що хочеться одразу йти вішатись, а не працювати на перемогу. Наскільки краще було б трохи переформулювати і не добивати ближніх: "так, мені теж дуже важко і відчуваю страшенну втому, але ми маємо продовжувати роботу, щоб досягти спільної мети". Я так розумію, що такі жорсткі відповіді більше адресовані тим, кому пофігу, аби своє не впустити, але їм і на це буде пофіг, а емпатичних людей це доб'є раніше за російську ракету чи кулю.
Я своєму психологу сказала, що як я можу скаржитися на погане емоційне самопочуття, коли іншим ще гірше. На що вона відповіла, що кожен має свою біль і право на неї. Банальні слова, але мені вони дозволяють тепер принаймні озвучувати свої стани.
@@olenap2390о, у мене те саме. Добре, що є психологи, які це говорять 🙂
мене ці слова не демотивують, але, так, ваш варіант був би кращий
Дуже цікавий та потрібний випуск. Нарешті прийшов час, коли не соромно признатись в тому, що у тебе депресія. Про це потрібно говорити. Цей випуск повинні подивитись всі, і ті хто пройшов цей шлях, і ті хто проходить, і це буде дуже корисно для тих людей, котрі не знають як підтримати своїх рідних у цьому стані) дякую за випуск)
Клас,дякую за роботу та інформацію! Дякую гостям за їх досвід✨
спеціалістів,які надали професійну інформацію ⭐️
Дякую за цей випуск. Дуже хочеться щоб як можна більше людей подивилась цей випуск.
Неможливо переоцінити важливість теми
Дякую за випуск! Було цікаво послухати Женю та Асана. Взяла корисне за замітку.
Це якійсь новий стрибок нового формату. Дуже багато питань до самого себе під час перегляду. Дуже потужно. Дякую.
Знімайте ще відео. Розкажіть Раміна про себе, що х вами зараз, якщо звісно ви готові. Ще про депресії одиноких матерів дуже цікава, бо в мене саме ця проблема. Дякую!!!❤❤❤🤗
Раміна, дякую Вам за цей випуск! Ви підіймаєте дійсно важливі та актуальні теми. Буде цікаво й надалі дивитись випуски на теми пов'язані з ментальним здоров'ям
Вітаю, пані Раміна
Дякую за такий надважливий випуск
Щиро дякую....
Шокуюча інформація, але ми не маємо права від неї ховатися.
Дякую за те ,що піднімаєте таку важливу тему. Я зараз проходжу через це і надіялась,що справлюсь сама,але не можу. Тому це відео надихнуло мене звернутись по допомогу до лікаря. Перший крок я вже зробила і признала,що маю проблему. А сьогодні йду до лікаря. Для мене важливим є досвід інших людей,тому що я відчула,що я не одна.❤
❤❤❤ дякую будьмо свідомими до реалій сьогодення, наших емоцій і відчуттів
Дякую за це відео всім хто причетний до нього. Тема депресії та її подолання дуже важлива в нашому суспільстві. Для себе після перегляду я вирішила звернутися до психолога або психотерапевта
Це найкраще що я бачила за своє життя .
Подяка вам за вашу роботу і розкриття таких впжливих тем! Дуже хотілось би, щоб зняли випуск про тривожність.
Дякую за цю важку та важливу тему! Вам та вашій команді, гостям цього випуску ментального здоров'я та сил!
Надзвичайно цікава та дуже потрібна робота.
Дякую усім гостям за відвертість.
Як же приємно слухати класні роботи українською, дякую, Раміні та команді.
Раміно, дуже дякую за випуск! Це дуже важливо та підтримуюче! Будь ласка, робіть більше випусків про ментальне здоровʼя!
Раміна - як завжди - респект за такий контент🎉 Дуже багато людей подякують вам за цю гіперчутливу і актуальну тему на цей час, але будуть і ті, котрі до цього ставляться з насмішкою... На жаль, наше суспільство таке... Не доросле, не адекватне, байдуже до чужого горя... Навіть попри те, що це вже є проблемою, а під час війни - це стане проблемою номер один в Україні 😢 Але ви МОЛОДЕЦЬ, РАМІНА!!! Добре, що ви у нас Є!!! Тримаємось 🎉💛💙
Дякую, що підняли таку важливу тему. У мене була клінична депресія. Не хотілося просинатися вранці, при цьому я нормально не спала і юула постійно втомлена. Була апатія, а потім зриви зі сльозами та істериками, алкоголем. Я пішла до психіатра, і психотерапія і медикаменти допомогли, але це був довгий шлях. Сумно було, коли навіть близькі люди не розуміли цього стану, кажучи, що це дурниці і лінощі.
Дивлячись цей випуск, я зрозуміла, що у мене була депресія 😮 Дуже добре це описують герої відео, 1 в 1 …. Надважлива тема!! Раміна, як завжди дякую за Вашу працю 👏🏻🧡
Дякую за тему, нарешті хтось підіймає цю тему, занадто складно зараз балансувати, багато людей не можуть впоратися і приховують свою потребу в допомозі💔
Дякую за цей випуск! Багато корисної інформації! Було б цікаво подивитись випуск про тривожність.