РАДЯНСЬКА ЛЮДИНА: психологічний портрет любителів совка/ПАЛАЄ
Вставка
- Опубліковано 6 жов 2022
- Ініціатива наказуєма. Людина людині вовк. Щоб у вас все було - і вам за це нічого не було.
Беріть тазик, будемо рефлексувати про те, як совєти травмували психологію цілих поколінь. Що це палає, красна звізда? Ні, це вогнище, на якому ми палимо піонєрські галстучки арестовичів.
Бренд "Не хустка"- унікальні хустки з картинами українських художників та елементами української культури.
Це знайомство з героями, які творять нашу Україну, це любов до свого.
Кожен виріб - не просто шматок тканини, це сімейна реліквія.
Частину коштів від продажу "Не хустка" донатить на культурні потреби України та співпрацює із УКФ.
cutt.ly/PBohKYb
З питань реклами: / sorochechkin
Підтримайте нас лайком, коментарем та тут:
mono bit.ly/3HNxEn9
(5375 4115 0604 6296)
patreon / palaye
PayPal palaye2111@gmail.com
Емма - / emmocean
Яна - / yanabrenzey
TikTok / nam_palae
Дарка Бунтарка - • МОДА СРСР та ЄВРОПИ 🧦🤯...
Моя бабуся, вихована інтелігентна людина, розповідала мені, як її батька дивом не закрили через те, що він з колегами подарував на ювілей товаришу дорогий годинник з гравіруванням імен всіх, хто долучився. Забрали всіх, чиї прізвища були на тому годиннику, а його там не було, бо під час замовлення гравірування про нього забули, коли він був у відрядженні. Сіли всі. Бо "звідки в простого залізничника такі гроші". Так от. При цьому вона обурювалася, коли я зневажливо відгукувалася про СРСР. Наші безкінечні суперечки закінчилися після єдиного мого аргумента. Такі люди дійсно щиро не розуміють, що все оте умовно "гарне", що вони пам'ятають, є невід'ємною частиною ГУЛАГу, репресій і голодомору. Що це одна цілісна система, в якій без цих жахіть не було б їхнього "найкращого" пломбіру 🙄
Все просто- зараз війна, але ми хіба увесь час в печалі, щохвилини в жаху і стражданнях. Ні, бо так влаштована людська психіка, що стирає погане і залишає хороше. Тільки те, що справило непоправну шкоду на психіку і здоров'я не забувається. Ми ж не ненавидимо німців зараз, так? Чи італійців? Чи поляків? З усього треба робити висновки, але не всім людям це вдається. Інтелігентні, освічені і виховані не рівнозначне розумні. Бо розумні люди вміють не брати інформацію, а перевіряти і шукати, опрацьовувати її, аналізувати. Яна також казала про ментальність виживання - ця ментальність ще з часів Російської імперії, бо й 60 років від скасування кріпацтва не минуло, як прийшов СРСР. А у нас на роботі прибиральниці і досі одна папір краде- і не через безгрошів'я, бо звикли, що є безнаказанність.
Жах😥
@@ingialionka Нє тут трохи не про те. Там людям вбивали психіку. Знаю по свої бабусі (82 роки), вона всю школу вчилася за сталіна...там повний пиздець у голові по части срср.
В них вже рецептори не ті, тому й не можуть знайти той смак ніде
Це ідеальний приклад і комментар!!!
Палає особливо від 2 явищ:
1) безумовна повага до віку
2) нерозривний зв'язок з родиною
Поясню чому палає:
1) розум від віку не залежить. Від віку залежить мудрість. Мудрість це поєднання розуму й досвіду. Розум мають ДАЛЕКО не всі. Одже ДАЛЕКО не всі дорослі й старі мудрі. Вік не показник якостей людини. Це просто вік
2) якщо твій родич або ціла родина псують тобі життя чи просто погані люди, ти НЕ зобов'язаний з ними спілкуватися. Це вони мають поводити себе по-людськи, а не ти "зрозуміти й підлаштуватися"
Дякую за коментар.
Я це не так давно лише зрозуміла: про вік, і про родичів.
Ооо, ніби мої думки озвучили. Можна в 30 років мати більше досвіду ніж в 70. Мудрість - це осмисленний досвід, це якщо ти пережив якусь ситуацію і зробив висновки, багато людей взагалі до таких процесів не схильні. Те ж саме про родичів, якщо якась людина токсична, але є членом родини - це взагалі не причина псувати собі життя комунікацією. Я задумувалась звідки оцей фетиш на «це ж родина» і прийшла до думки, що в радянські часи важко було довіряти, бо скрізь доноси, можна було вірити дуже обмеженому колу людей. Звідси і ось ця настороженість до незнайомців і терплячість до будь-яких вибриків родичів. Дуже контрастує з західним підходом, де навіть батьки і діти один до одного в гості без запрошення чи хоча б попередження не йдуть і з порадами не лізуть.
Згодна, як кажуть: "іноді ти просто старий дурак"
100%
@@Bmtab згодна з вами, але і мас культура у вигляді того ж кіно, американського найбільше мені здається, формує думку, що токсичні родичі можуть виправитися і настане хепі-енд, дуже багато такого токсичного кіно. Взагалі-то було б цікаво подивитися ефір дівчат на цю тему
Мені подобається як писав Симоненко
" .... У кожного "Я" є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми - не безліч стандартних "я",
А безліч всесвітів різних.
Ми - це народу одвічне лоно,
Ми - океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".
В СРСР не жила жодного дня, але, нажаль, вивчила "безцінний досвід": не висовуйся, не будь вискочкою, з бідної сім'ї без зв'язків - значить нічого в житті хорошого не світить і багато чого іншого в дусі слабкої людини яка ні на що не впливає. Пам'ятаю як моїй мамі сусідка казала: "Як це ти доньку збираєшся вчити якщо жодної свині на екзамени не маєш".
Дякую, дівчата, ви чудові! Мені 66 років, совок пам'ятаю, все було жахливо, згадую з відразою. Ви абсолютно правильно все розповідаєте,але нинішнім совкам це не допоможе. Потрібна зміна поколінь.
Хустки чудові, в мене вдома досі є такі килими. 💙💛
Зміна поколінь не допоможе. Совки в сім'ях передають цей трипер дітям та онукам. Сьогодні є вже 16-річні совкодрочери. Сурпрайз: вони всі узькочєлюстниє))))
@@user-qx1ph4fg9c тоді допоможе, на жаль, війна: я прожила в окупації два місяці, було повне враження повернення в совок з усіма його "принадами".В будь якому разі, ніщо не вічне. Більшість нашої молоді вже вільна від цієї чуми.
@@user-qx1ph4fg9c вже допомагає) мене оточує купа людей, які конфліктують з батьками про совок на різних рівнях: від побутового рівня до соціальної відповідальності.
Тому можу сказати з упевненістю, що діти наразі роблять дуже багато задля свого теперішнього і майбутнього. Батьки, наприклад, не підтримують еко-активізм і через 30 років в нас закінчиться прісна вода, а батьки все пиз*дять за внуків.. яким пити не буде чого і дихати не буде чим 💁
P.s моя мама навіть кричить за те, що я сортую пластик, обзиваючи мене лахмітницею💪
Дякую, батьки, ви наша "опора" 🤡
Власне, я ненавиджу совок. Він руйнує моє життя. А від батьків часто хочеться відректися.
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. ГОСТи вже багато в чому застаріли, в нас є свої норми - ДСТУ. Проте ні ті не інші не є обов'язковими (окрім винятків). В нас дозволено виробникам самим встановлювати норми (ТУ). Тому у нас не всі продукти найкращі, буває що і найгірші. Наприклад наші цукерки, де дозволено не класти шоколад взагалі, тому здебільшого його там і нема. Або чіпси в яких купа посилювачів смаку і ще багато всього, коли в країнах ЄС більшість чіпсів це майже одна картопля і сіль. А от про морозиво, не знаю яке було морозиво в тому совку, але в Італії наприклад дуже високі вимоги до морозива, вони ним пишаються і часто виграють міжнародні конкурси, тому назвати його "поганим" в мене язик не повернеться. Але попри все мені більше подобаються наші хімічні чіпси, деяке "морозиво без молока" чи "шоколадні цукерки без шоколаду", бо натуральний шоколад я не люблю. Але назвати їх "кращими" чи "кориснішими" в мене язик не повертається. Якби я захотіла харчуватися якісними продуктами то я б вибирала саме український (ДСТУ) і міжнародний стандарт (ISO) і разом з ТУ або вирощувала б сама що могла. А в совку взагалі майже нічого не було, а що було своє вирощене, те й забирали. Краще великий вибір між якісним і не дуже ніж дефіцит.
@@user-qx1ph4fg9c переважно, але не тільки , на превеликий жаль.
Давайте повний кансел дристовича! Це ганьба що він має стосунок до влади, маємо домогтись його звільнення
Я за! Таким ідіотам як він місце в расєі або в саюзі, але не в Україні
Пиздити, як Шуфрича👌
💯
Хаха ! Дристович !😂 класна поганялка !
Так якого звільнення? Офіційно він не займає жодної посади в Офісі Президента)
Про підїзди в мене є дуже показова історія. Коли я була мала ми всі жили в Києві і разом із сусідами наводили порядки у підїзді, фарбували стіни, ми з мамою садили квіти і всі були гуртом. Так склалося життя що потім моя мама переїхала до росії і вона була просто шокована. Усім тупо насрати як і в чому вони живуть. Мама щодня замітала підїзд а там щодня зявлялися нові папірці і пусті пляшки. Намагалися сваритися, та все марно. Малі діти її посилали матом. Мама намагалася садити квіти під вікнами - їх завжди топтали або зривали, і плювали їй на голову з балконів. Це просто прірва
Дякую за тему. Я жила в срср, нічого доброго не пам'ятаю тільки черги і без вибору. Хустинки дуже класні, замовлю на подарунок.
Та яка там прірва? Такого як ви з мамою робили нема і в половині українських будинків. Я от жив в трьох, і один з них - типовий, по-совковому засраний будинок з облізлими стінами та сміттям. Інші два були без такої жесті, але й такого, що ви описуєте в своєму будинку - не було. Коли бував в будинках інших людей, також було далеко від ідилії. Насправді в нас може й не така жесть, як в рашці (хоча там теж не всюди жесть, а в нас в маленьких містах гірше ніж в Києві), але совок дуже часто проявляється. А про те, як потворять будинки усілякими балконами, утепленнями і кондиціонерами - годі й говорити. Це роблять взагалі майже усі
На щастя про під'їзди рососії тільки чула, але навіть згадуючи під'їзд моєї тітки - там принаймні його не засирають так сильно
(При тому, що я не можу сказати, наскільки в них поширена якась сумісна робота з покращення)
Моя мама до цього часу страждає відкладеним життям. І вона навіть не вірить, що в 60 років можна щось змінити в собі😔 Це дуже сумно. А я справжня гедоністка, і мені за це не соромно. Я щаслива, коли роблю те, що приносить задоволення. Сумую лише, коли рідні не можуть собі цього дозволити.
Читаю, і наче про себе.
Все теж саме. Мама все життя відкладала, боже, навіть зараз, навіть банальні речі. І від цього дуже тяжко позбутись.
Насправді, дуже тяжко переконати таких людей, це повинно змінитись покоління. Наші діти вже цього не знають і це прекрасно.
Моя мама теж така, пам'ятаю з дитинства як вона діставала з шафи гарну нічну сорочку, довгу до підлоги, напівпрозору, рожевого кольору, міряла її, я захоплено дивилась, потім вона клала її назад в шафу і казала " буду в ній спати коли квартиру получим і в нас буде окрема кімната". На той час ми жили в однокімнатній. І от я виросла, мама постаріла, а квартиру ми отримали коли мені виповнилось 20, а мамі 50, і так вона ні разу ту сорочку і не одягала..
@@Halynka_ka а чого у 50 не одягти?
@@fgcjkd не знаю, фігура була вже не та, що в 35-40, мабуть соромилась
І моя мама теж все життя відкладала життя і досі відкладає і мені це в спадок передала, але намагаюсь від цього позбавитись. Вона дивується, що мені не потрібні її сервізи, рушники та набори постілі (абсолютно нові, які вона все життя відкладала мені), бо я купую нове і кажу її, щоб нарешті почала сама тим всім користуватись.
я пів року всім розказую, що Арестович кончений, а мені всі розказують, що він робить якусь дуже важливу справу і таку заумну, що ніхто толком не може пояснити чи показати результат того.
дякую вам, як же добре, коли натрапляєш на людей з адекватною точкою зору.
Це зло! Я теж…
Арестович мегакончений
розумієте, це ваша думка про нього, а у ваших знайомих інша думка. Може перстанете лізти до них і кожен залишиться при своїй.
@@user-rl9uk9sc5b а я й не лізу, просто, коли арестович виринає з черговим трешем у інформаційному полі то не можливо не відреагувати на його висер. мені до ньго не було діла ніколи хоча він і до повномасштабної війни поров діч.
@@user-rl9uk9sc5b думка думкою, але проблема в тому, що Арестович дуже небезпечний. У нас, нажаль, дуже багато людей що ставлять його на п'єдестал і він міліонам вливає гівно в голови.
Я народжена в СССР. У пам'яті відобразилися три картинки:1) де не плюнь - Лєнін, він був усюди! 2) Черги, черги, дефіцит! 3) похорон Брежнєва - на алих подушечках - безконечні нагороди. Жах і кошмар! У собі ненавиджу маленького совкового тєрпілу. Ніяк не можу ту гидоту із себе вичавити. Дякую, дівчата!
Улюблена фраза моєї бабусі була: "хорошего понемножку"... Останні роки часто її згадую і розумію, скільки ж обмежень программується в голові з такими фразами, які з дитинства постійно чуєш.
А мені здається ця фраза про помірність. Принаймні я так її сприймала, і так мені транслювали батьки.
Тобто щоб не було перенасичення будь чим, ненажерності. Щоб хороше було не все й відразу, а щодня рівномірно.
І ще для того, щоб відчувати цінність - адже цінується те хороше, чого небагато.
@@all_in_you_r_mind В мене ця фраза асоціюється з обломом. Ти радієш чомусь, але треба себе пересилити та не сильно захоплюватись. Так, про помірність. Але в поганому значенні. Економія, на завтра треба залишити, бо може не вистачити. (Тут я не буквально про їжу чи щось, а образно). Про це і йшлося в відео. Синдром відкладання на потім та щоб не виділятись.
@@natali1085 в мене як і в тані в хорошому)
А у нас в родині вона застосовується з іронією, коли щось гарне закінчилося.
@чулий лилик дуже прикро, що так сталось. Ці фрази реально мають велику силу. Хоча в основному їх казали просто за звичкою чи жартома
Мені 23 і мене бісить в радянській людині найбільше те, що я іноді знаходжу її у собі
Дякую за відео
І основне, що народилась ж вже не в союзах, але оці нюанси присутні в житті🥲 мені теж 23, я це помічаю і мені лячно
@@userissimo19 тому що оточення старшого покоління: батьки, бубусі, дідусі, вчителі - ще вихідці з радянського союзу. Або пострадянські часи - всі 90-ті роки мали ще дуже багато спільного з світоглядом союзу.
Ви не одна! Боремось з цим разом)
@@userissimo19 а можна детальніше? В чому це проявляється?
@@userissimo19 відваги! Ви бачите і не передавайте своїм дітям!
Ох, в моєму рідному селі люди 30 років не можуть звикнути, що за воду треба платити. Це ж ппц, ще б за повітря гроші брали б. Усі пояснення, що ви платите за трубопровід і його обслуговування розбиваються об погляд «ти шо довбо**б». Так от коли вони зрозуміли, що безкоштовної води більше не буде то всі поголовно врізали в трубопровід свої труби поза лічильником. А на всі спроби обслуговуючої компанії присікти цю фігню заявляли «а в нас частная собственность, тільки спробуйте зайти в двір». Коротше коли борг по селу за воду став декілька мільйонів, то обслуговуюча компанія плюнула і перестала обслуговувати наш трубопровід. Літом півсела без води, бо потрібен більш потужний насос, а друга половина заливає городи. Коли згорів насос то голова спробувала зібрати гроші на новий, бо ОК послала подалі, поки не сплатять борги. Як думаєте, хто скинувся на новий насос? Правильно, ті хто сидить літом без води. І то все село тоді 3 міс. сиділо на криницях і всі кругом були виноваті. Коротше, бісять неймовірно.
Так . Дуже багато такого.. навіть елементарно плювання на тротуар, бички.. срач у під'їздах, пивні пляшки по обочинах.. і багато іншої гидоти. Чекаємо, коли вимруть.. і робимо все, що в наших силах
Ну по-перше, є різниця чи індивідуальне житло чи багатоквартирний будинок. У приватних будинках люди самі викопали криниці і каналізацію, самі її обслуговують, то чому вони мають платити якщо вони взагалі не під'єднані до водогону? А в квартирах, де є водогін, то звісно, платити треба. А по селах вкрай рідко є багатоповерхівки, там переважно приватний сектор. У моєму селі трубопроводу нема за винятком кількох багатоповерхівок, решта людей робили воду собі самі у будинках, купували насоси і викопували криниці, було б дивно якби вони ще й платили за послуги, які вони надають собі самі
@@marysid228 эммм, ви не зрозуміли, по всьому селу йде трубопровід, який прокладений ще за радянських часів. В кожному дворі є криниця(ну майже), але це криниця як бетонна яма, яку ти наповнюєш водою з трубопроводу, провсяк випадок. Село в Миколаївській обл., це степ, бідний на підводні джерела. Є трубопровід, що качає воду з єдиного джерела на одному з країв села. Той край, що ближче, використовує всю воду на полив і внутрішніх потреб, хоча знають, що насос слабкий і іншій половині села вода бачиться лише з пізньої осені по весну. Люди, що поливають городи врізали в трубопровід свої труби поза лічильником і за воду яка йде на полив не платять. Інші, що далі від насосу сидять без води на криницях, які заповнюють в ті рідкі моменти коли вода є. Наприклад, коли дощ і ніхто не поливає. І ті, що далі від насосу і дармової води платять за весь свій спожитий обсяг. Так історично склалося. А інші вважають, що всі їм винні, і не вбачають в лівій трубі нічого поганого, бо це ж вода, вона була безкоштовна за СССР, а село не було аж таким великий в той бік, де води ще не вистачає. Хоча якби всі платили по ціннику, то контролювали б скільки тонн води вони вливають в землю, і тоді б води вистачало всім.
Совкодрочество людей в моєму оточенні завжди було через почуття несправедливості. Їм з дитинства казали що робити та любити. Була зрозуміла політика партії, достатньо було її дотримуватись, щоб тебе не критикували. Це тривалий час працювало. Вони всі дружньо разом страждали, ненавиділи інакших та чекали, що потім їм хтось дозволить щасливо жити. А зараз вони опинились у світі, який працює інакше. Вони все ще тяжко пашуть за копійки, чи отримують жалюгідну пенсію. А поряд ці самі інакші, які самореалізуються, піклуються про своє здоровʼя, інвестують собі на пенсію, не соромляться відпочивати та бути щасливими. І працювати можуть на так важко. Вони ще і власну думку мають, не терплять образ, можуть критикувати "чесного прцівника" за сексизм, гомофобію та расизм. Совєтську людину цей когнітивний дисонанс просто знищує з середини, тому її єдине бажання це повернутись у радянський союз, де її переконання знову будуть працювати, а все інші відправляться по заводам, гулагам та теж будуть страждати.
Факт. Це дуже тяжко...
пам'ятаю, як на початку 2000-х одна мала написала в місцеву газету нашого малого містечка, що для підлітків в місці немає занять, нема куди себе діти, то дівча затягали по кімнатам міліції, і усіляко проводили роз'яснювальну роботу (ТАК! не шукали що покращити в місті, а закривали рот дитині). В містечку й на сьогодні не дуже що змінилось, а дівчинка давно закінчила Могилянку
коли там вже ті совєцькі люди повимирають, вимбачте. Уже нема сил, чому наші діти мають страждати, бо Арєстович їв морозиво за 3 копійки
То треба, щоб виздихали тi молодi, що дрочать на совок, бо ïм " казали, що там було все дуже добре"
Зараз діти більш радянські. Більші совок молодь. Тому що ніхто з них не бічив як там жили. Взагалі молодь дурна, що капець. Тому зеленський чи якась Полякова яку профінансує якийсь медведчук коломойський буде їх вибір
@@user-ey3yr6xo4i Лавров, розлогінься
@@user-ey3yr6xo4i, здається, ви насрали собі в штани
@@user-ey3yr6xo4i ой хто б казав ,а Януковича ,теж молодь теперешня вибрала ???????
Пишу коментар не тільки, щоб поширювати український контент, а ще тому, що дуже гарна індивідуальність в дівчат і вчать людей трішки думати,а не бути масою яка пливе по течії.
Я просто не переношу коли "За рахунок твого комфорту та придушення твоїх почуттів та емоцій треба робити "що подумає та людина, яку ти вперше бачиш або бачиш раз в рік".
«Не кричи - сусіди почують» - лейтомотив дитинства
Як же точно сказано!
@Артемій Орел це не про це, повірте, я точно знаю, що мала на увазі моя мама, бо «не виносити сміття з хати» - це фактично її життєва філософія, щоб не сталось, головне щоб ніхто не знав, що щось не добре, страждай, вмирай, але мовчи. Ми всі люди, усі можуть біситись і бути емоційними (сусіди в тому ж числі), з підлітками взагалі важко, якщо я чую, що сусіди сваряться, я хіба можу зайти перевірити чи не потрібно викликати поліцію, але аж ніяк не засуджувати, тим паче якщо кричать підлітки. Звичайно, якщо оці розбірки щодня - це вже ознака чогось нездорового, але час від часу люди мають потребу викричатись і це не щось ненормальне (принаймні якщо дивитись на це з точки зору психології). Сусіди можуть шуміти по-різному, і ремонт, і гучна музика, банально пральна машинка та пилосос видають шум, якщо це до 22:00 - це не порушення закону, а якщо постійно боятись збентежити сусідів, то недалеко до шизи з розряду «не буду вночі змивати воду в унітазі», бо ж сусід з чутливим сном може прокинутись. Ми живемо в великих мурашниках, тиші не буде, бо за вікном автомобілі, діти кричать на майданчиках, собаки гавкають і т.д . Навіть в лісі птахи співають. Поважати інших - прекрасно, але між вічним криком і страхом дихати є середина діапазону і оптимально для ментального здоров‘я бути десь посередині цієї прямої
Ооо, коли щось тобі не подобається, то «ну всі вчаться в цій школі, а тобі не подобається щось???». Повне стирання індивідуальності та можливості мати свою думку.
Мені палає всі 17 років, які я живу на Брайтоні. Кожен раз, спілкуючись з людьми після 40, які приїхали з совка і навіть з України 90-х, стикаєшся з древніми, як гімно мамонта, кліше, тупими фразами з совкових фільмах, тупе рос-дібілібачення з Сукабєєвими і безкінечними повторами новогодніх огоньков
Шо вони роблять в Америці га? Чого не шукають раю в расєі?)
@@iva_zavalna мабуть, приїхали на зло ворогам, які відібрали в них улюблену країну 😊
Погоджуюсь з вами на всі 100%! А ще мене найбільше дратує, що оці люди за 40 з Брайтона наївно очікують, щоб я оті всі совкові фразочки і повадки знала, виконувала і використувувала, коли маєш з ними справу. А коли я чесно в лице говорю, що я народилась в незалежній Україні, знати того всього не знаю і для мене совок це пережиток минулого, то у відповідь отримую лише здивування і обурення, наче для них я дикунка якась абощо.
@@iva_zavalna Тому і не шукають, що раісся їм нахрен не потрібна, а совок закінчився. Тому, як говориться, приємно згадати, та ні з ким поділитися
@@iva_zavalna Колбасная эмиграция.
Для мене розмови з мамою - це повний набір всіх «штампів» з вашого відео. Я висовувалась, міняла роботи, багато разів просто так літала в Європу, просто могла сидіти без діла (ну відпочивати теж не можна, бо ж треба кудись бігти і щось робити), машину маю, квартиру теж і можу собі дозволити не моніторити кожен цінник в магазині (я про їжу). Але це зовсім не вписується в те, що було в моїй сім’ї до мене)) тобто до мого усвідомленого самостійного існування, тому мене родичі обізвали «пані». І це якось образливо, бо я чуже не беру, багато працюю і завжди за можливості займаюсь благодійністю (це теж «Нє прівєтствуєтся», бо ж треба собі берегти на чорний день). Але бачу позитив - я перервала це коло хворих установок) і тепер мої діти не отримають багаж штампів (хіба від бабусі).
@Артемій Орел В самому слові "пані" як такому немає нічого поганого, але дивлячись з яким підтекстом і якою інтонацією воно сказане😏 Я розумію, про що говорить автор, типу пані - вискочка, всі довколо прості і скромні, "а ти, пані, ти гля шо собі надумала, типу краще інших чишо".
@Артемій Орел Ні я, ні Ви не знаємо реальної ситуації і реальних стосунків у цій родині, тому судити про гордість і зневагу, я думаю, не варто.
@Артемій Орел А я вам і не давала порад, просто висловила свою думку, як і ви, до речі. Дивна у вас реакція на звичайний коментар, як у "пані" під час ПМС. На все добре.
Людей з радянським мисленням не ефективно переконувати "не радянськими" методами.
Не варто від них чекати того, на що вони не здібні.
Якщо ми хочемо, наприклад, знести якийсь пам'ятник, ми це робимо, як це робили з леніним у 2014-ому.
Справа в тому, що коли ці пам'ятники люди скинули, радянські люди не прийшли, і не поставили його назад.
А чому? А тому, що вони не можуть проявити ініціативу. Як ви і кажете у відео, вони здатні об'єднатись лише заради чогось поганого, наприклад, бути проти чогось або когось, щоб нічого не змінювалось.
Але коли зміна вже відбулась, вони її, зі скрежетом на зубах, приймають, і живуть далі.
Браво 👏🏻👏🏻👏🏻
Цей коментар має рацію.
@Любовь спасет мир! Follow the way of love.
1) Я можу Вас здивувати, але ненормативну лексику використовують і письменники, і ведучі, і українські військові, і звичайні люди. Згадайте сороміцькі вірші у записах Шевченка. По-перше, під час війни це нормально вживати дані вислови. По-друге, використовується частіше лайка для вираження емоцій, яку загалом вважають цензурною.
2) Будь-яке морозиво може бути смачне, якщо іншого нема й не було. Ця історія нагадує росію, де зараз роблять "натуральний" шампунь, який усіма можливостями намагаються виправдати його якість.
3) Логіки поки тут не находжу. Не розумію у якій країні ЄС можна знайти місто, де все одно на гігієну та правила зберігання їжі та не отримати штраф. Цей бізнес ніколи не виживатиме. Далебі, критика завжди потрібна, навіть, коли за вашими словами все було добре.
P.S.: Може я чогось і не розумію, але звертатись словом "девочки" або "дівчата" недоречно. На мою думку 16-річного хлопця, це зверхнє ставлення. Те що жінка молодше Вас, не означає, що ви маєте право називати її дівчиною.
@@sun4son221 не витрачайте часу на цю "дєвочку" зі Слобожанщини, вона копіпастить усюди цей дроч на совок і не хоче чути аргументів))
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. віруючі в прикмети люди, яка ганьба. Це російськомовне дещо, що взагалі не має поваги до чудових панянок ще буде нав'язувати свою думку? Матюки, як і лайка - абсолютна норма, яка до рососісії відношення не має, адже більшість з неї з'явилась ще до заснування москви. Їдьте на росію і живіть у своєму совку, ви тут зайві.
В мене срср асоціюється з бідністю, відсутністю вибору та корупцією. Батьки прожили половину життя в срср і ніколи не хотіли щоб це повернулося.
За коррупцію сажали, а при сталіні розстрілювали. Там була інакша система - ти- мені, я - тобі. Самий богатий "олігарх" мав посаду директора універмагу чи меблевого магазину.
@@MsTataBu протягати родичів в хороші універи або на високі посади - це теж корупція і такого було дуже багато. В університетах за хабарі оцінки ставили. Може десь і арештовували, але явище корупції від цього не зникало.
@@Christina-nf1lx ні, не ставили. Боялися, бо доносів було багато. Але "натурою" ,якщо чоловіки, брали, бо дівчата таке нікому не казали.
За хабарі- це вже 90ті
Я двадцять років прожила у Радянському союзі і тридцять у незалежній Україні,з упевненістю можу сказати що все що ви сказали про радянський союз можна також віднести і до сучасної України.
@@user-zp7ey6eh2x ну корупція і бідність можливо, але в меншій мірі. А от про відсутність вибору я категорично не згодна з вами. В Україні в цьому плані все досить непогано. Я проживаю в одній з найрозвиненіших країн і мені іноді не вистачає того різноманіття, яке є в Україні.
Я така щаслива, що ці теми зараз піднімаються. Мене повеселило, що є таке правильне слово - совкодрочери. Помітила, що певно ви єдині лідери думок, з ким я завжди на всі сто згідна. Сижу, як ота совєцька собачка в машині, махаю головою 😂
Відсутність базових речей і дроч за минулим. Для мене , знаковим стало те, що в на початку 80-х в Німеччині були автоматичні пральні машинки, які вартували одну зарплату. А в нас в кращому випадку машинка, яка зїдала колготи і інші речі. В моєї прабабці було трохи техніки, зокрема, телевізор. Коли я мала б лягати спати, до нас приходили дивитись новини сусіди з п'ятьх будинків, бо в них того ж телевізору не було. І багато іншого
Чудовий випуск, як завжди! Дякую!😊 Мене дуже обурює, коли радянські люди кидаються фразами «маєш поважати старість» чи «от доживеш до моїх років», виправдовуючи ними свою хамську поведінку в громадських місцях-наприклад, у громадському транспорті. Так собі маніпуляція… Глибоко переконана, що поважати треба абсолютно всіх людей за умовчанням, а не лише літніх. До того ж, чого це я мушу поважати людину, яка ображає мене, зазіхає на мої права чи гідність, бо вона дожила до літнього віку… У відповідь на образу чи хамську поведінку слід відстоювати свої психологічні та фізичні кордони, а не «поважати старість»))
Повністю погоджуюсь, похилий вік - це не завжди про мудрість... Буває, що це просто про старість🤷
Мій чоловік так до одного старшого хамовитого чоловіка казав: те, що ви довше землю топчете, вам пошани не робить
А ніхто і не сперечається, що той ваш пломбір робили по госту, питання лиш що то за гост такий і чому вимоги до якості продуктів харчування були такими низькими?@Любовь спасет мир! Follow the way of love.
@@hrystyna_kafka це бот, не зважайте. дивна в людини робота - навіщось нав'язувати іншим, що в європі погана їжа). а щодо гостів - навіть якщо були й нормальні гости - то продуктів за ними вироблених все одно було не дістати. по більшості тих гостів не дотримувались - в молочні продукти тоннами доливали воду (навіть не кип'ячену), в ковбасі було повно випадкових щурів - маю свідчення очевидців, які дожили до цього часу - і, до речі, теж ностальгують за совком))). особливо люблять хвалитися тим - як вони вправно "діставали" ті чи інші дефіцитні продукти - мабуть неандертальці теж любили б поностальгувати за молодістю, за тим, якими вони були вправними та хитрими мисливцями - якби доживали до старості, звичайно)))
Проблема в тому, що всі літні люди зараз радянські. Інших немає. Поважати всіх? Не згоден. Повагу - заслуговують. А ось ШАНА до старості - записана в Біблії.
ТОму ось питання 2 години образ і обпльовування - це добре. Тільки дайте визначення - кого кривоссухи називають 'совкодрочерами'?
Немає визначенння. Є перелік проблем, відхилень у тому числі - уявних, і немає визначення. А тому - немає можливості щось виправити, змінити покращення.
Я вже багато років військовий і одна з перших "премудростей", які почув - це "ініціатива тойво ініціатора". Радий, що зараз ця дурниця викорінюється.
Дякую за роботу, залюбки дивлюся коли маю змогу. Ви чудові!
а що цей вираз означає? бо взагалі не вдупляю
@@mrtvyanjel "ініціатива їбе ініціатора" = "не висовувайся, бо дістанеться на горіхи" - у совку дуже сильно просувався наратив "бути як всі", не показувати, що в тебе є якісь свої ідеї, дівчата про це в відео також згадували
Крутий випуск. Дякую. Жах радянського союзу не тільки у бідності, а ще й у дефіциті. Зіпсовані речі не викидали не тому, що не було грошей. Гроші,до речі, були. Вони потім на зберкнижках у дев'яності- згоріли. Проблема була у тому, що не було речей. У мене й досі психотравма залишилась. Я спочатку купую нові речі, і тільки потім утілізую старі. А черги по 4 години теж добре пам'ятаю. Особливо було образливо, коли простояв у черзі, а товар скінчився, а ти втратив час, сили та не отримав те, чого хотів. Саме тому я й ненавиджу совок та свіх совкодрочерів. Нічого хорошого не було у совку.
Скільки барахла моя сім‘я розбирала коли померла бабця🤯 і якесь мило (з тих ще радянських часів), пелюшки, якийсь мотлох. Оцей дефіцит і страх, що щось може потім бути в дефіциті штовхав людей на купівлю і зберігання різного непотребу
Мені бабуся розповідала як покійний дідусь роками відкладав гроші в банку (скляну), а потім ті всі гроші не зміг обміняти, при тому, що міг з легкістю купити авто, зробити ремонт і безліч всього. Бо була ж ефемерна впевненість у майбутньому. Оце так, а потім спився від втрати.
@@olena_p.v._ і в моєї купа грошей на книжках згоріла, бо зарплата була нормальна, а купити щось було нереально
@@Bmtab ви ось це про свою бабусю розповіли, то в мене так робила по батьковій лінії. Все накопичувалося та так і поцвіло. У мене ж в родині прийнято, щоб речі віддавати тому, хто їх більше потребує, а не зберігати на горищі задля онуків і правнуків. Я не кажу, що треба все своє роздавати, просто в моїй сім'ї так робили, тобто не зациклювалися на речах.
@@olena_p.v._ моя мама якось частково. Тобто її вже не так це все зачепило, але все ж теж має цей пострадянський синдром, наші з братом речі завжди віддавала нужденним, бо це те, що точно ніколи нікому не згодиться, але купу всього нового навіщось береже (ті ж рушники, постільне білизну і т.д), хоча після повномасштабного вторгення, коли приїхало багато переселенців в місто все ж велику частину винесла і віддала, тим кому треба. Я речі в хорошому стані в які більше не влажу або не планую носити спершу роздаю подругам, що лишається - віддаю в Ласку. Але звичка зберігати різне барахло (типу коробки з нп чи пупирчату плівку на випадок «треба буде відправити, навіщо купувати нове і засмічувати ще більше планету) і в мені відгукується😔
Так влучно сказано про відкладене життя. В моїх батьків точно синдром відкладеного життя, мені здається до певної міри й сама цим хворію..
Публічне присоромлення було і в 2017 році. Я в школі була відмінниця, але одного разу втрапила в халепу перед самим випуском. Про це привселюдно на лінійці сказали, і щей почали принижувати, вимагаючи пояснити ситуацію для інших учнів задаючи максимально принизливі і провокативні питання. Перед тим, діалог з викладачами вже був, все було роз'яснено. Вчителі в моїй школі були гомосоветікусами, ще тими, таких треба пошукати. Ця ситуація насправді нанесла мені велику травму. Пройшло вже 5 з гаком років, а забути це не можу.
У нас таке в школі кожного тижня по понеділках було, де на лінійці відчитували учнів перед усіма, які зробили щось не так🫠 настільки це жесть як зараз подумаю
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Жінко не висирайте фігні, чесно. ЄС як і Україна як і США і будь яка країна має плюси і мінуси. До того ж в ЄС є дуже багато країн, в кожній країні є свої проблеми.
Дівчата молодці 👍👍👍😊 справжні, сучасні, самокритичні, круті😊
Ця 'любофь спасьот мір' то певно бот! Бо один і той самий коментар копіює в різних відповідях. Тому не бачу сенсу щось відповідати їй...
@@oleksandrakaplun8456 я теж про це подумала, тож просто проігнорувала)
100 % бот! Люблю читати коментарі і це вже якийсь там надуятий її комент
На рахунок школи-яу тепер пам'ятаю,як хлопчика з паралельного класу витягнула зауч за вухо при всіх, бо він його пробив. А коли вона почула що мама йому дозволила, то там такі пропуски почалися, що ми всі в шоці вкопані стояли
Я звідти родом, з того совка і у мене стійка алергія на все "совєтське". Моє відношення сформувала мати, яка мені дитині розповідала про репресії, голодомор, війну. Дивуюсь, як вона мені це все довірила. І не казала мовчати, але мені в голову не приходило з кимось цим ділитися.
Дякую вам за ваші відео 💚 Мене теж бісять всі ці наслідки совка... Всі ці совкодрочери... Арестович взагалі мерзота... Поки воно мріє про савєцкій саюз, в якому він майже не жив, про ідеалізований совок, як зараз р¥¢ня малює в своїй пропагандистській грі атомік харт, я пам'ятаю про той совок з розповідей прабабусі... Мене бісить що досі велика частка українців хочуть сильну руку у владі, що люди чекають пока за них все вирішать, що мої деякі знайомі взагалі не бачивши того совка мріють про нього.... А особливо мене душить від ненависті коли я бачу як якісь старі люди, які в совку були в начальниках чи навіть у зв'язках з владою, починають розказувати як вони там легко машину купили, як їздили на відпочинки, як у них звісно трохи відібрали будинків щоб не зовсім було видно що вони занадто багаті, але тим не менш в них величезні території... поки мої родичі гнили в селі без документів в колгоспах...
У мене в подруги дідусь був партійним діячем, то йому трьохкімнатну квартиру дали, а бабуся ж працювала вчителькою і отримувала копійки.
Совецька людина особисто у мене асоціюється тільки з підлістю. В житті намагаюся уникати людей любителів совка. Жити порядно і чесно в Радянському Союзі не можна було. Чесність моїх бабусі і дідуся (які працювали паршивою інтелігєнцією вчителями) вилазила їм постійно боком в цьому гидотному радянському світі. Не було там нічого прекрасного. Прекрасно там було гидким і непорядним людям. Пробачте за різкість, але я не довіряю людям, які розповідають про те, як добре жилося у радянському союзі.
@followthewayoflove.6577копіпаст і тарабарщина.... пиши людською
@followthewayoflove.6577ви щось таке придумали аж читати смішно)
Сварка і мати це вже давно не якесь табу, тим паче дівчата цим не зловживають, розширте кругозор трохи)
Вдячна своєму татові за патріотичне виховання. Завдяки йому все, що було пов'язане з совком, з дитинства асоціювалось у мене з відразою та сірістю. Тато багато розказував, як страждали мої дід і баба. Дід відсидів 10 років у таборах за те, що був в УПА. Потім його система все життя принижувала і обділяла за це. Пам'ятаю, тато розказував, що якось працівникам колгоспу роздавали якесь відстійне мило, але моїй бабі навіть того не дали, бо ж "дружина політв'язня". Так було у всьому, на жаль. Все життя вони гарували у колгоспі, працювали навіть ночами, щоб відпрацювати трудодні. А скільки таких родин було в Україні, яких система все життя гнобила..
Мою бабусю односельчани запроторили до психлікарні, а потім вона наклала на себе руки.. це якщо коротко. А так в цій історії було дуже багато підлості, гнилі і гівна
@@TalkoO співчуваю( скільки ж болю і біди терпіли наші предки через русню
Чудовий випуск. Треба відходити якнайдалі від радянської сірості, брехні, холопства та приниження людської гідності.
Більше всього від радянської людини палає те, що я народилась в незалежній Україні, але все одно впізнаю в собі деякі риси.
Це і мені знайомо...
Виховували ті, що народилися і виховувалися в совку.
Мій сусід - совкодрочер 47 років. Ми через це сварилися кілька разів, він сам через це посварився з одним з небагатьох своїх друзів. Але він пояснює свою любов до совка теплими спогадами про щасливе дитинство, коли всі жили в мирі, була стабільність, батьки заробляли на базарі. Тобто, він більше дрочить на своє дитинство, бо зараз він "просто" таксист із купою фінансових та фізичних проблем.
Так завжди, люди ностальгують за часами коли «коліна не крутило» і «мама була жива», але провести оцю примітивну паралель не можуть і думають, що часи були кращі. Класно ностальгувати за дитинством, де в тебе не було жодної відповідальності окрім сходити в школу і прибрати кімнату, інша справа - доросле життя, де треба працювати, платити комуналку, піклуватись про дитину. Колись один дідусь в чат-рулетці Луганському (український дідусь, бо перед виборами Луганський робив стріми саме з українцями)сказав: «я зустрічаю в чат-рулетці ностальгуючих по союзу і кажу, що як мене пробирає ностальгія, то я йду й шукаю найдовшу чергу, це важко зараз, але я стараюсь, стою в ній і зазвичай попускає. А якщо дуже сильно накриває, то знімаю туалетний папір в туалеті і кладу замість нього газету - ностальгія проходить моментально».
@@Bmtab Добре сказали)
Емма та Яна, дякую вам. 100% погоджуюсь з вами. Не висовуйся, не виділяйся, будь сірою мишою - основні тези радянського життя.
Я розповім під трохи іншим кутом. Історія збірна з моїх родичів родом з СРСР (сам я його не застав, і добре).
Ностальгія по СРСР тримається більше не на тому, що там було прям добре, а на тому, наскільки складними і болючими були трансформаційні зміни. Бо нормальний ринок в нас не сформувався навіть за 30 років незалежності.
По-перше, ринок перекошений через маркетинг, який чомусь дуже просуває, скажімо, шоколад, чи алкоголь, але чомусь не просуває, скажімо, медиків, чи МНСників. Навіть я відчуваю себе трохи винним через те, що заробляю на програмуванні в десятки разів більше, ніж родичі, що працюють, хвилиночку, в КРИТИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ. І хоча це словосполучення набуло дуже великої ваги в останній час, умови та оплата праці щось нікуди не зрушились. Ті самі "22 мільонера ганають м'яч поки пожежник ризикує життям за $200 на місяць". Речення -- дурний "класовий" мем, але не зовсім на порожньому місці. На заході, між іншим, цього перекосу немає, або він менший. Медик чи інженер енергомереж там заробляють не менше за ІТвців.
По-друге, багато людей втратили майже всі заощадження. Моя родина серед них. Так, той "сбєрбанк" був тією ще шарашкою, бо влада через обмеження права власності не давала особливого вибору з управління сімейними активами, але. В людей гроші були, а потім їх не стало.
По-третє, людям робітничих професій та бюджетної сфери (а ми пам'ятаємо про перекос ринку) стало майже неможливо отримати хоч якесь житло. Натомість в СРСР його роздавали. Якими б убогими не здавалися "Хрущовки", але вони стоять до сих пір. Я в Черкасах бачив новосторої, які тріскались за рік-два. (Це окрема розмова про те, на що перетворюється бізнес за відсутності відповідальних споживачів)
Ринкова економіка сама по собі річ добра, якщо люди ведуть себе відповідально. Але коли людей, в яких десятиліттями вбивали бажання і можливості конкурувати, викинули в жорстке конкурентне середовище, їм стало ПОГАНО. Не тому що совок був хороший, а тому що відбулося потрясіння, від якого мало хто оговтався.
Люди можуть не те щоб сумувати за СРСР, а через те, що були змушені пережити такий перехід. До того ж у віці сформованої людини, яку з принципу "роби все для всіх і тобі буде добре" до принципу "головне - розумно відстоювати власні кордони та інтереси" не перевчиш.
Відкидання можливих причин і емоцій таких людей призводить до того, що прірва між ними та нами тільки росте. Ми апелюємо до самоповаги, гідності, можливостей самовираження та самовизначення. А вони - до шматка хліба, на який важливою та чесною працею заробити чогось зненацька стало важко.
P.S. Головний "герой" відео - це щось особливе. З нього в мене також Палає.
Слава Україні та всім Героям, Захисникам, Захисницям 💙💛🔱🖤💗🙏Дякую Вам.
От Яна розповідала, що радянська ментальність вплинула на її дитинство. Мені 17 років, і досі пам’ятаю реакції однокласників у початковій-середній школі на «вискочок», на прояви індивідуальності
Я 76-го року народження.
Пам`ятаю в другому класі ми отримали посилку від родичів, де мій дядя ходив в загранку по морю. І у мене з`явилась курточка ПОМОРАНЧЕВОГО КОЛЬОРУ. Дівчата, це було щось нереальне. Я бачила себе зі сторони яскравою квіткою серед сірих, коричневих і чорних пальто. В зимку тоді на вулиці неможливо було побачити кольровий верхній одяг.
Жесть!............
«Сиди на той жопе» - це фраза яка ну просто неймовірно бісить. Це зведене в абсолют «Не висовуйся», яке я чую всю дорогу від своєї мами. Але я весь час собі повторюю, що я вже доросла і можу сидіти на будь-якій жопі, ахах.
🤣🤣🤣
Єдине що дуже шкода, що у вас настільки мала аудиторія порівняно з Арестовичем і тим його дружбаном московським , які забирають мізки ще доволі ватної публіки.
Канал у Емми і Яни дуже добре росте і їх аудиторія обов’язково буде збільшуватись. Популяоність арестовича це хвороба в суспільстві - коли люди не хочуть виходити із зони комфорту і залучати критичне мислення замість споживання популізму.
Бидла завжди більше , було , є й буде . Прогресивна частина людства завжди у меншості . Але це не робить їі менш прогресивною
аморфне бьідло що дивиться Арєстовіча легко перекриваєься активною свідомою молоддю навіть в співвідношенні 10:1
Так, але ми всі, з вами в тому числі, своєю активністю, змінюємо цю ситуацію 😉
@@ritaitenko8880 Правильно.
Старих пердунів після 60 треба розстріляти!
Ви молодці, цю тему треба піднімати! Не чекати, "доки вимре покоління савєцкіх людей", а допомагати їм позбутись наслідків мозкомийки. Хай живуть з нами, і почуваються гідними громадянами а не "малєнькім чілавєкам". Ющенко пропагував термін "маленький українець", ото була гидота, я це досі пам'ятаю. Хвалабогу, коли його обирали я ще не мала права голосу))
арєстовічь - це діагноз. "Я савєцкій школьнік" - така щира правда! Він явно з тих одиниць-мажорів, котрим гарно жилось. І він так і залишився школьніком, варто лиш послухати його хвилинку, - одразу видно підліткову самозакоханість.
Мені колись бабця моєї подруги сказала: «ваше покоління заживе тільки коли вимре моє» і це дуже сумно, а з іншої сторони - показник того, що навіть серед людей, більша частина життя яких пройшла в союзі, є люди з адекватним мисленням (на відміну від ,молодшого років на 40 від бабці, арестовича). Вона взагалі незвичний погляд для людей того покоління висловлює, ніякої ностальгії за союзом, лиш обурення, що оплата в колгоспі була незалежала від якості та об‘єму роботи, обурення чергами, пустими магазинами і оцією можливістю отримати щось нормальне лише «по блату»
@@Bmtab сумно, не те слово( Вони заслуговують жити гідно вже зараз, після того жахіття в клятому союзі. Моя бабуся лише кілька років як припинила хнюпати за ним, бо просто почала згадувати своє дитинство. Їй 80, чим люди старші - тим кращі в них спогади про далеке минуле. Тому ми, онуки, маємо підтримати цих людей, щоб у них з'явили нові, хороші спогади.
@@Viky.A.V. в моїй сім‘ї ніхто особливо не ностальгував, бо гроші були, а купити щось на них чи поїхати кудись було нереально, потім все те «добро» погоріло на книжках. В мене два прадіди загинули на війні, залишивши купу дітей напів сиротами, ще один повернувся калікою і от конкретно мої бабусі та дідусі не тащились від «дня пабєди». Але ось всі ці заморочки «не кричи - сусіди почують», «це на свято», «шо скажуть люди?», відкладання життя і нових речей на потім як наслідок відстійних часів все ж мали не лише бабусі з дідусями, але й батьки, навіть мене це зачепило. Це сумно, сподіваюсь наше покоління не передасть цей «спадок» дітям
@@Bmtab о так, і ми навіть не усвідомлювали раніше, звідки в нас ця зараза! Нас їй навчили, і це просто дикість. Мені знадобились роки, щоб маму витягти з того стану "перфекціоніста-міщанина". І, як я знаю, ті люди що воювали - зазвичай не святкували пабєду, бо знали їй ціну.
А я голосувала за Ющенко і зараз бы так зробила знову. А знаєте чому? Поцікавитись в інтернеті кого він переміг на виборах.
Боже яка прекрасна ідея з хустками, піду куплю в подарунок сестрі, в неї якраз скоро день народження
Я теж думаю на новий рік замовити і собі і мамі і сестрі 😅
Як страшно мені в свої 32 роки побачити так багато ознак психології радянської людини.
Тому що так виховали, заклали батьки та оточення.
Дякувати Богові, це все ж (сподіваюся) в симбіозі з толерантністю до людей з різними поглядами, та моральною легкістю віддати добровільно частинку коштів на суспільні потреби. Дякую за випуск. Болючий про травми поколінь, але дуже корисний.
після цього випуску вийняла з коробочки новенькі біленькі навушники, які тримала на випадок, якщо старенькі зламаються
В сенсі - Репін російський? Він родом з Чугуєва. В Харкові є його чудова експозиція.
До речі, Айвазовський теж з України. 🙂
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. блять, шуруйте блищіть на росію, діамант ви наш необробленний
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Іди вслід за руським кораблем, ботяра
Мені 30 рочків, я народилась за незалежної України, але багато ознак совєтского чєловєка бвачу і в собі.
Я сподіваюсь, що своїм дітям я це не передам.
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. о, то ви просто бот?) а я ще до самоаналізу вашого намагаюся звертатися))). Алла, не звертайте уваги, ця "любов" пише не вам, а просто відробляє свої гроші)
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Я теж з Харкова і моя мама теж з віком почала говорити, що при союзі було спокійно, стабільно, смачні продукти, доступна медицина тощо. Але у мене є один аргумент: вона все життя прожила в Харкові, який забезпечувався на тому ж рівні що і Москва. Вона звикла, що на ринку можна купити що завгодно у будь який день, що є універсами і з чергами, але можна приймати, що хочеш. Україна завжди жила багато у часи Брежнєва А ось коли вона поїхала до своїх родичів у Рибінск, з грошима доречі, там не було базару, а у магазинах були лише кілька в томаті і морська капуста. І коли вона була молодою, вона дуже прагнула поїхати за кордон, навіть згодна була їхати до Афганістану. мабуть з часом літні люди починають прикрашати часи своєї молодості і уселяки пройдисвіти цим дуже успішно користуються. Бережіть себе і своїх батьків від маніпуляторів.
Мені 38 і я, коли в дитинстві дивилась «мацква сльозам не вірить» завжди мріяла жити в такій квартирі як у героїні. Мені так подобалось ось це її мазюкання рук кремом перед сном, зашторювання штор і лягання на той роздовбаний диван)) а кімната Саші)) а її навушники! Це коротше була мрія)) дивно, але коли почалися нормальні фільми та серіали, з нормальними інтер’єрами та речами, то я чомусь про них не мріяла) так, вони гарні, але такого ж точно не буде, чого мріяти) напевно так.. доречі перша наша з чоловіком квартира була по плануванню рівно такою)) хоча це була новобудова 2009року)
Як біолог за освітою заявляю, що мені несамовито палає від зловживання фразою "генетичний код"!!!
Я не біолог, і мені також палає… Від генетичного коду і до євгеніки не далеко 🤡
Це фраза-лакмусовий-папірець до визначення кретинів
Да, це вони необачно про код написали. Мене це також тригернуло
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Ви так нічого і не зрозуміли. В тому і вся суть гомо совєтікуса, що людина живе потребами свого шлунка. А стосовно вульгарних слів я з вами згідний - дівчатам не личить.
@@user-xc5sh2jk7x а хлопцям личить?
Цікаво про корисне. Іноді за собою бачу деякі зазначені наслідки радянського дитинства і намагаюся їх позбуватися. Дякую за український контент!
І в мене таке ж. Основне аби наше покоління не передало цей «безцінний спадок» дітям.
Дякую дівчата! Ви коли заговорили про естетику облаштування квартир, то я згадала, що ще в мене викликає повне нерозуміння. Расскажу просто міні-історію. Приїхав до мене батько з московії. (Він вже багато років там живе. Це сімейний біль. До повномасштабного вторгнення ще якось намагалися до нього достукатись, але нажаль, батька в мене вже немає). Так от, до чаю він приніс коробку шоколадних цукерок (не з росії, місцевих) простих, з гарною картинкою і написом на коробці, що це за цукерки. Попили чаю, а потім він мені каже: "Дивись яка гарна коробка. Тут можно зрізати картинку, вкласти в рамочку і повісити на стіну." Я нічого не сказала, просто подумки покрутила пальцем біля скроні. Стара людина, що з нього візьмеш. На наступний день до мене в гості прийшов мій колишній хороший знайомий, і побачив туж коробку. Я розповіла йому про ідею батька, як курйоз. Він не зрозумів: "А що таке? Дійсна гарна картинка..." Потім я згадала, як багато було у бабусі на стінах всіляких таких дивних прикрас. І якщо раніше, коли може це була єдина можливість закрити дірку в стіні, це якось вкладалося в голову. То зараз, коли в магазині "Все по 3" можна купити більш естетичну картину вартістю, як коробка шоколадних цукерок, як можна вважати нормою, щоб в квартирі щось таке висіло на стіні?!?!?!
Збори для ганьби це просто жесть🤦🤦🤦 з дитинства пам'ятаю як в початковій школі скликали пару груп до купи на лінійку і вчителі чмирили хлопчика з мого класу через те що він часто забував чи то книжки, чи ще щось там вже точно не пам'ятаю. А я стояла і думала як він почувається від такої "уваги". І чому для цього треба збирати пару класів дітей? І чому не додумалися просто поговорити з ним чи його батьками, знайти необхідні слова, або запровадити ті самі грьобані шкафчики з замками щоб було все запасне і не треба було ті кілограми книг носити кожен день.
я пам'ятаю випадок з дитинства, це був клас третій, мої батьки на той час розлучились. мій батько прийшов до мене в школу з цукерками, але я була така розлючена та ображена на нього, що не захотіла навіть слухати його, почала плакати, щоб він пішов. після цього вчителька викликала мене до дошки і перед усім класом почала принижувати, що я не мала так робити, що він мій батько, що я погана. досі пам'ятаю, як неприємно було через те, що всі дивилися на мене, неначе пропалювали дірки в мені. досі не розумію, чому не можна було окремо зі мною поговорити, чи подзвонити мамі. нащо було так принижувати дитину, батьки якої розлучилися, і тепер вона має вчитися жити з цією травмою
@@user-iv9vc3wo1v співчуваю вам😔🤦
Це справді просто неймовірно, бачити в собі цього гомосовєтікуса, хоча ні дня не прожила в радянському союзі. «Що скажуть люди» та «будь така як всі, не висовуйся» це те, що намагаюсь викорінити з свого майндсету останні 5 років, і кожного разу при прийнятті якогось рішення розумію, що ці дві установки мною ще досі керують, та головне обмежують мене як ніщо інше. Дякую за відео, отримаю просто величезну дозу рішучості в тому, що рухаємось в правильному напрямку!
Яка я щаслива, що народилася в 2001 році. Якимся чудом в Миколаївській області вчителька української мови та літератури разом з вчителькою історії виплекали в мені безмежну любов до своєї нації і країни. Дід з росії, мати свідок ієгови, всі далекі від України та політики. Дуже рада, що моя внутрішня націоналістка з дитинства, тишком-нишком росла з кожним роком і виросла в дику ненависть до росії і совку.
Моя мама ще дитиною класно вакцинувалася від "тримати на потім". Їй звідкись привезли набір фломастерів на 30 чи 40+ кольорів. Не 8 чи - розкіш - 12, а декілька десятків відтінків. Щастю не було меж. Малювала вона ними? Тримала, жаліла, скниліла над ними, поки нарешті не відкрила, а вони позасихали. Отак.
Шикарний ефір як завжди. Для виховання у собі гідності!
Насправді, оці тези "мєлєнькій чєловєк" і "ти нічого не вирішуєш, ТАМ за тебе вже все вирішили" існували навіть у моїй свідомості, хоча я 1997 року, нас реально так виховували!!! Лише після того, як я свідомо проголосувала на останніх виборах, зрозуміла, що мій голос чогось вартий і я можу на щось впливати!
Всі 10 років у школі чув: У русских собственная гордость! І це в Українській ССР. Гордились голой дупою.Молодці дівчата! І заставка с тим другом фашиста Дугіна - класс! СССР - був також фашистькою державою.
Прекрасний випуск!🔥🔥🔥 Все це радянське викорінюю з себе багато років. Усвідомлюю власну цінність. Але завжди ж оцей синдром самозванця, бо не висовуйся.
І ще нема відчуття власного дому, бо ти ніби завжди на тимчасовому житлі: дім батьків, гуртожиток, зйомна квартира, переїзд з Донецька в 14у, життя під Києвом з відчуттям тимчасовості і знову переїзд після 24 лютого.
росія постійно краде мій дім, відбирає пам’ять про історію. Я правнучка кулака, висланого в Сибір. Його донька, моя бабуся, була вивчена на вчительку російської мови і літератури, жила під Донецьком. І зараз цей совок на окупованих територіях знову намагається відібрати пам’ять історії в моїх батьків.
Але я вже пам’ятаю. І дам своїй дитині всю інформацію про історії її сім’ї. Щоб вона знала. І ніколи не жила отим радянським минулим. Зло має зупинитись на мені.
Я - остання література в алфавіті. Казали нам в школі, мабуть, коли ми вчили цей самий алфавіт. Я народилась після розпаду совка...
Здається я тепер розумію, чому у нашому класі було так мало дітей
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Ви взагалі хто?
Так, згодна ось це " я - остання літера в алфавіті" на чолі з утисками індивідуальності ще той наслідок радянщини. Срср зробив настільки соромким казати"я", говорити про себе, про те що знаєш чи чим пишаєшся. Влучне зауваження загалом.
Дівчата, мені так подобається ваші голоси, мова і взагалі слухати вас, що навіть рекламу не промотую, так приємно слухати вас! І взагалі побачила анонс випуску і йшла радісна додому з думкою, що прийду і буду слухати Палає.
Рідко пишу коментарі, але декілька разів чула, що Емма їх читає, тому захотілось зробити приємно)
@Любовь спасет мир! Follow the way of love. Любовь спасєт мір, по-перше, мені похуй, що вони матюкаються. Вони на відміну від вас розмовляють українською, що є більш важливим ніж наявність мату. І якщо ви думаєте, що лаються тільки окупанти, то я не знаю, що вам сказати. По-друге, саме про таких любителів натурального морозива, як ви, йдеться у відео. По-третє, до чого тут взагалі якість їжі? Оберіть для себе, що є важливішим: жити в розвиненій країні ЄС з високим рівнем життя чи нарікати на їжу і казати шо в есесесер єда била лучше. І так, Емма, наскільки я знаю, жила і вчилась у Німеччині, тож в теорії зможе подискутувати з вами на рахунок якості їжі в заграніце.
@@evayevaeve та це бот російський, воно під кожним коментарем вилазить
@@Byogabae та щось захотілось на когось позлитись і цей любов виліз вчасно
Мій тато перестав нарешті згадувати про найсмачнішу мороженку й ковбасу за 5 копійок, коли почалася повномасштабна війна. Особливо щемко про "відкладене життя" - я лиш декілька років тому відкинула з голови це "відкладене", яке закладалося в мене бабусею й мамою.Дякую за відео❤️
А моя інтелігентна бабуся, яка беззаперечно має деякі несвідомі травми гомо советікуса, навряд чи змогла б дивитися цей випуск. Коли наприкінці ви згадуєте родичів-совкодрочєрів, ви навіть термінологічно стаєте над ними. І навіть якщо ви тисячу разів праві, зверхність не породжує рефлексію. Тому вашу розмову буде цікаво послухати тим, хто вже ставиться до совка з презирством, але якщо ви зазіхаєте на просвітницьку діяльність, це справді не той формат. Однак я дякую за контент. Декілька думок, які в мене нещодавно заблукали на періферії, вдалося нарешті спіймати.
Так, дівчатка, багато вам ще потрібно дізнатися про українських художників, бо Янина фраза, що ми не знали українських художників, а знали лише Шишкіних, Рєпіних - привела мене в ступор.
Ілля́ Юхи́мович Рє́пін - російський та український художник із козацького роду на прізвисько Ріпа, стар. Рѣпа. На вулиці Терещенківській, 13 в Києві перед входом до Київської картинної галереї стоїть пам'ятник Рєпіну, адже він видатний українець, що народився в Чугуєві.
Про синдром відкладеного життя в точку. Ледве відучила маму відкладати все на потім: подаровані рушники, посуд, пательні, замовляти суші, бо хочеться, а не «та дорого якось, хай колись на свято». Тепер і вдягає нові речі, і не накопичує вінтажний непотріб у шафах.
Просто хочу сказать дякую за ваші відео! Спочатку було дуже страшно відмовлятись від російського контенту, бо здавалось що у нас нема цікавих відео, і не буде чим зайняти мозок. Тепер чекаю на кожне ваше відео! Бажаю швидкого зросту і великих переглядів)❤️
Є класний сайт «маніфест» там прям підбірки українських каналів по тематикам. Рекомендую, багато чого класного там знайшла
Дівчата, ви трошки злили ментальність 90-х і радіанську. В радянському союзі не було туалетного паперу, щоб його красти. І люди вважали, що все їх спільне, а звідси- нічиє. В нашому селі бідним був лише ледар і алкаш. І коли прийшов совок, вони селян «розкуркулили». Забрали їх худобу, знаряддя праці, інструменти в колгосп і головою поставили «пролетаріат» - тобто найбіднішого в селі. Мій прадід і дід ходили в колгосп до свого коня і своїх корів (бо в них реально їх забрали). А вже мій тато втратив почуття власності, бо все було всіх і крали всі. Совок зламав в наших людей почуття власності і відповідальності за рівень свого життя, який залежний від завзяття і працьовитості…
33:55 але мені пояснювали, що юридично нам буквально належить лише квартира всередині. Навіть стіни будинку, які утворюють кубик нашої квартири - вже не наші.
Звісно, мешканці можуть дбати про добробут під'їзду, але юридично цей під'їзд їм не належить
Нещодавно чула від мами фразу: "От би мені хтось роботу дав". Тобто не я сама маю її знайти, а хтось має дати🤦♀️
Дякую! Під час перегляду в мене було відчуття, ніби я з подругами на кухні розмовляю. Зараз ми всі по світу розкидані, але так приємно знову відчути таку атмосферу.
Мені дуже подобаються теми, які ви підіймаєте.
Дякую за такий прекрасний канал 🤗
я люблю читати коменти, та читаючи ваш - мене йокнуло. Бо я тільки зараз усвідомила, що "розмови на кухні" - це не тому, що дуже комфортно було, а тому що місця більше не було ніде.І це через маленькі кімнатки та маленькі будинки, які будувались у совкє. вау Дякую за ваш комент)
@@allabova4545 а й справді 😟😱
Дякую, що звернули увагу. Це ж совок розповсюдив комунальні квартири, де люди просто на голові жили один у одного.
Тема дуже важлива і цікава.
Хустки сподобались.✨ Очікувала, що хтось із вас все-таки приміряє хустку, як вона пасуватиме на шиї чи на голові. Бо так вийшло трохи, на мій погляд, якесь мняття, розгортання, як щось чужеродне))))
Відкладене життя це є найгірше, як на мою думку. Я це спостерігала в своїй родині - речі відкладали на "моє заміжжя" (коли мені було 7, наприклад). Мій чоловік навчив мене вдягати нові речі одразу після купівлі та я дуже вдячна йому за це.
Що було добре у Радянському Союзі, так це те, що відмінили тілесне покарання в учбових закладах (у Новій Зеландії, наприклад, їх було скасовано у 1985р), а також рівні права для жінок та чоловіків (в мене стається вибух мозку коли я чую, що у багатьох країнах жінка не могла сама взяти іпотеку ще у 70х).
Я щаслива, що народилась в вільній Україні та не застала цього всього кошмару. Батьки часто пояснювали мені чому "Совок"- це було не ок.Залишилось тільки знищувати спогади про все це, та доносити людям, що потрібно позбавлятись всіх совкових стереотипів та суджень. Ми живемо в інший час з іншими принципами і бачимо все по іншому.
Я на ці хустки вже давно задивляюсь 😍
Щаслива, що ніколи не знала, що таке радянський союз😊 Дякую за випуск!!
Ваший канал - це той випадок, коли перед переглядом ставиш лайк, бо знаєш, що буде круто😏
Дякую за крутий контент!🌸
Дівчата,все що ви говорите дуже важливо,рада що в нас така мудра молодь. Я народилася і вчилася в срср,але коли він розпався була дуже щаслива. Хоч тоді фігансово було дуже важко.
Нещодавно, проїжджаючи повз розбомблений будинок офіцерів у Вінниці в тролейбусі, я почула як деякі бабусі і дідусі ностальгували за ковбасою по 2.20 . Мене це вбило. В них свобода нижче ковбаси в пріорітеті їх цінностей
Жесть(((
Моя бабуся 86-років завжди говорить: "Як же добре зараз жити".
і моя. особливо, з приводу продуктів. казала, що коли хтось хворів, за шматком лимону треба було йти в ресторан і принижуватися, аби дали хоч трошки. Зараз вона купує по 6-8шт в магазині. Мабуть, це - гіперкомпенсація.
я дуже втомилася пояснювати, що усе хороше, що було, що виживало в радянському союзі, це не завдяки, а "вопрєкі", бо людина так влаштовано, що хоче жити і навіть серед жаху і лайна буде намагатися творити і мати трішки щастя. особливо, коли це не росіяни, а інші національності совка. я жила всього три роки при совку і я не розумію, як мама викручувалася, щоб хоч ми могли їсти і носити якийсь одяг
А особисто я вважаю, що треба дати людям спокій. Краще слідувати за собою, а не намагатися змінити інших. Якщо людина жила у радянські часи, пам'ятає їх, має приклад іншого життя у вільний та незалежній Україні, але при цьому все одно вважає, що у совку їй було добре - ви її не переконаєте. І якщо така людина нікому свої погляди не нав'язує, то і їй не потрібно намагатися щось нав'язати.
Медійні особистості типу Арестовича це вже інша тема, хоча і тут можна подискутувати, оскільки у нас в країні все ж таки свобода слова.
Тема спірна на мій погляд, але дякую, що підняли її 💛💙
Чудове відео, народилася 1996 року, але всі ці наративи про «хорошего понемножку», сервізи що досі пиляться у батьків вже як мінімум 20 років і накопичування сміття, бо ж знадобиться - присутні і у моєму житті, добре що не в моїй сім’ї з чоловіком а вже тільки у батьків.
так приємно і одночасно болісно чути, як пращури невідомих мені людей проживали схожі досвіди в їх житті, як і мої. Про борщ з лободи і корову рятівницю, я чула схожі фрази і розповіді від своїх старших, і зараз бачу шо це була важка буденість більшості людей(
Тащуся від Вашої музичної заставки!
В середній школі я дуже любила носити різні значки на сумці, стрічки, чіпляла багато всього. Бабуся казала, що я схожа на дурня з її дитинства, який теж обвішувався ґудзиками і значками. Хочеш вирізнятися через зовнішність - дурень. Вона ж розказувала, як на роботу (а це вже були десь 80-ті) вона могла носити лак для нігтів тільки якогось бежевого чи світлого рожевого кольору. Коли вони з подругою вирішили поекспериментувати , додали в лак зеленку і тип синім кольором, що вийшов, нафарбували нігті, їх із соромом змусили той лак зчистити. Мама і тітка в школу не могли носити сережки, бо це "чого вирядилася типу вважаєш себе кращою і красивішою?" . Тому в мій підлітковий період, коли йде протест проти шкільної форми через носіння яскравих зелених кросівок та футболки замість блузки і навмисне розпатлане волосся замість хвоста мама хоч і сварилася, намагалася направити мене в сторону "дівочності", але не забороняла виражатися і навіть допомагала мені фарбувати волосся. Мої мама з тіткою пройшли через аналіз їх життя в радянському союзі, винесли уроки і залишили цей стиль життя в минулому. Але ж скільки батьків не пройшли через цей шлях і радянський союз досі в їх сім'ях живе і здрастує?
Як я Вас підтримую! 🇺🇦
Дякую за згадки про нашого Стуса!
Загалом, хороший випуск вийшов!
@@followthewayoflove.6577 господи, людино, утихомирся з своїм спамом
Я хоч і народилась у незалежній Україні, але, послухавши вас, маю таке відчуття, що все життя прожила в Радянському союзі 😥
@Иван Иванов все бл..ть.
Моя начальниця сьогодні згадувала як її приймали в піонери. Каже тоді дуже пишалася цим, а сьогодні і згадувати про це страшно
Бо неприйняття в піонери то був сором, хрест на посаді і благополуччі, осуд суспільства і т д.
Лайк за буковинський килим)) все дитинство дивилася на нього 🥰
Вперше дякую комусь за рекламу😸😸😸
Дякую, дівчата, вподобайка за рекламу і навіть не авансом, ви класні! Обожнюю вас 😘❤️❤️❤️
Я минулого року в сторіс друзів побачила як вони пили, з тих блакитних рибок з сервізу . І я така -"А що з них можна пити?" Всю цю радянщину, відкладання життя на потім треба вичищати з власних мізків.
У нас ці маленькі рибки слугували як підставки для серветок на свята.
у мене ці рибки червоні і дід в буфеті там гачки зберігає, хах
моя бабця, 39го року народження, що зросла на тернопільщині, все дитинство напарювала мені думку про вєлікій савок. при тому історії про пломбір були впереміш з історіями про друзів дитинства, яких вивезли/вбили/змусили зникнути. в свої 14 я почала вчити історію у школі, тому в мене з"явилось купа питань до неї. як вона, народжена на тернопільській землі, може так поклонятись совку, який стільки жахіть зробив. десь з того часу наші стосунки похерились назавжди. її пісенька "за радянщини всі мали освіту, всі мали роботу, ніхто не крав, а зараз сидите безробітні, одні мають яхти - інші не мають шо жерти. а репресій ніяких не було. ти мене вчити будеш шо там було? ти там ніколи не жила!" . на мої слова: "а як же натуся, подруга твоя, чию родину одного ранку вивезли з вашого села і ти більше ніколи не бачила її?" -- вона просто впадала в ступор, я ніби чула як у мозку повільно починають рухатись ржаві коліщата, а тоді рух зупинявся і вона просто забувала це питання, продовжуючи своє "всі знали чого чекати від майбутнього, ніхто не боявся лишитись бездомним" . мене це так лякало тоді, в мої 14-15 років. в років 19 я просто вважала свою бабцю дурною, мене до болю то ображало, мовляв "чому вона так вперто закриває очі??". після цього випуску прийшло нове усвідомлення: "вона просто не витримала. психіка не витримала втрат та страхів. вчепилась за той довбаний пломбір, щоб вижити і трохи жити. перетворила любов до пиріжків за три копійки на фіксацію, якір, зациклення, навязливу думку. вона не дурна і не лиха, а просто зламана". дякую вам, це усвідомлення принесло мені полегшення .
Одне з того, що мене найбільше дратує так це "синдром відкладеного життя"
постійно намагаюсь вибити цей феномен зі своєї мами
Дякую, дівчата, за неймовірний контент!
Моя тітка до мозку кісток ссср-продукт. Окрім іншого, таким людям важко щось довести, їх поплавлений мозок настільки пручається логіці, що будь-які намагання віднайти там бодай крихту здорового глузду приречені апріорі. При цьому, всі її аргументи на користь совєтов закінчуються не почавшись словами "да-да-да-да", сміхом і переведенням теми. Ще із характерного, це психологія Ємєлі: я нічого не буду робити, щастя має саме линути в руки, інакше то не таке вже і щастя.
Обов'язково "мені всі винні", в першу чергу "загниваючий захід".
І, звісно, класика, жити так, щоб бути зручною людиною для "совєтского общєства".
Як сказав мій двоюрідний брат: Мойсею знадобилось 40 років ходити пустелею не просто так.
Питання в тому, чи є у нас стільки часу?
дівчата, що ви робите! я зупинила відео і пішла хустку вибирати😉❤️
Дівчата, неймовірне дякую вам за ваш контент!
Дуже хочу поділитися з вами історією своєї родини зі сторони матері та зі сторони батька, контрастність якої дещо дивує мене й досі.
З маминого боку бабуся та дідусь походять з Кмінь-Каширського району, що на Волині та ще застали життя при польській владі. Їхні батьки були заможними селянами, які своєю працею заробили на всі статки. В родині моєї бабусі були великі паї та достатньо велике поголів'я худоби та наймані робітники, а дідусевій родині належала кузня, яку націоналізували. У 1939-1940 роках, коли прийшла радянська влада, батька моєї бабусі забрали на підвал та змусили підписати "добровільну передачу" майже усього майна на користь колгоспу, а інакше уся родина потрапила би до заслання в Сибір. Бабуся дуже часто і з сумом згадувала як її родина жили до приходу радянщини і як стало після. Не зважаючи на все, моя бабуся завжди шила та купувала собі гарний одяг, намагалася "діставати" красиві пальта та черевики, навіть у повсякденності користувалася одеколоном та завжди купувала додому гарний посуд. Все це ніколи не стояло в сервантах та не ставало кормом для молі в шафі, а використовувалось кожного дня. У неї не було можливості купувати чеський кришталь, польський порцелян та французькі парфуми -- вона насолоджувалась тим, що могла собі дозволити, робила свій побут гарним, ніколи не сварилася за розбиту тарілку і ніколи не відкладала життя на потім.
Зі сторони батька історія дещо "дзеркальна". І бабуся, і дідусь походять з Дніпропетровщини і жили в невеличкому місті, але теж в приватних будинках. Хоча бабусин батько і працював в банку, та заможною їхню родину не можна було назвати. Вже в повоєнні роки бабусину маму було заарештовано та відправлено в тюрму на п'ять років через те, що начальник складу, де вона працювала, звинуватив її в крадіжці продовольства. Не зважаючи на такий сімейний "бекграунд" моїй бабусі вдалося закінчити в Києві технікум, влаштуватися на комбінат швачкою, а згодом вступити до партії та, спочатку, стати головою цеху, а згодом і потрапити на роботу до міністерства легкої промисловості УРСР. Бабуся мала змогу виїжджати в країни соц.блоку і привозила звідти той самий кришталь, порцеляновий посуд, мельхіорове столове приладдя, різнманітні тканини, модні журнали та косметику. Однак, в повсякденному житті вона користувалася тим, що "не шкода" , тому на столі часто були тарілки зі сколами з різних дешевих сервізів та виделки і ложки з алюмінію, а косметика могла лежати невикористаною роками. І не дай Боже ти дістанеш з серванту якусь гарну тарілку, або бокал. Мені і досі видається дивним те, що людина, яка через свою приналежність до партії, могла дістати майже все, що не було доступним простій селянці, мала набагато гірший побут. І саме від неї я частіше чула ностальгічні висловлювання про часи СРСР та спогади про те "як же там було добре".
Не подумайте, що я хочу якось очорнити свою бабусю з батькового боку. Обидві мої бабусі дуже сильно мене любили і з кожною з них у мене пов'язані дуже теплі дитячі спогади. Я лиш переказую те, що бачила на власні очі.
І мені дійсно палає через відкладене життя та установку, що усе гарне має стояти в серванті/лежати в шафі до кращих часів, а побут не повинен бути гарним. "Не одягай, замажеш", "Постав на місце, а то розіб'єш", "Це лише для гостей", "Навіщо купувати гарний домашній одяг? Воно усе вимажеться", тощо...
Дівчата, вельми дякую вам за цей випуск!Це як раз моя болюча тема. Як завжди все чітко обґрунтували❤