Українська поезія

Веду розмову. З ким веду, навіщо.
Веду розмову з краєм неземним.
І хоч гроза, хоч вітер всюди свище
Я тут, я поруч, я щоденно з ним.
Біля городу, у саду, на полі.
Я повідаю світу про своє.
Я бачу пташку, що тремтить в неволі,
Я чую серце кожну мить моє.
Я відчуваю, як пече невпинно
У грудях - це пече страшна війна.
І мені гірко, на душі пустинно.
І пух летить, летить біля вікна.
Летить в минуле кожна мить сучасна.
Була, була та й небом подалась.
І плаче знову матінка нещасна.
І скоро Вербна, ну а далі Страсть.
А там і Паска. Світле Воскресіння.
А нині піст, очищення душі.
Висить в диму небеснеє склепіння,
А в лісі повно знову черемші.
А в полі вітер і "летить" кульбаба.
Біліє одинока алича.
Листочки вкрили і вербу, і граба.
Цвіте земля, палає як свіча.

[@molfar1000]

Просимо підтримати наш канал, за можливістю, переказом зручною для вас сумою на картку ПриватБанк ⤵️
5169 3600 2165 4599
Анатолій Р.
Або монобанку
send.monobank.ua/jar/5cSNEokTnn
Дякуємо!
🔻 запрошуємо на наш телеграм канал за посиланням⤵️
t.me/Ukraine1_000