Дуже гарна тема. Думаю, така мізогінія пов'язана з тим, що більшість людей живе нещасливим життям, нав'язаними цінностями. Жінки мають слабку позицію в суспільстві, тому їм легко впарити чужі інтереси - як то обслуговування чоловіка, дитину не тоді коли вона цього хоче, звідси необдумані шлюби, дитина, щоб як у людей. І далі ці люди ненавидять всіх навколо
Це було б не так сумно, але настільки правда…А коли ти живеш класним життям і материнство не руйнує твоє щасливе життя, то тебе намагаються загнати назад. Тобі має бути важко як всім 😢
Зараз переживаю ці перші місяці життя з немовлям 🥹 Тепер трішки легше від того, що я не одна така яка може плакати днями і відчувати себе поганою мамою та не «насолоджуватись» материнством. Дякую за відео, деяким людям варто тепер задуматись, перед тим як говорити такі речі новоспеченим мамам 🤗 З часом стає легше, і так у всьому ❤
Ви на 100 % праві. Я живу за кордоном і маю щастя порівняти ставлення людей до мам тут і в Україні. Це прірва, дівчата. В Україні більшість людей чомусь вважають за сенс життя повчати інших людей і завжди налаштовувати на поганий негативний лад. Я для себе називаю це країна мазозистів, тобто людей кайфуючих від поганого та негативного. Що казати, далеко не ходжу- моя власна мама така. Інколи мені було більш важко боротися із її закидонами аніж виховувати маленьку дитину. І це я ще була в ізоляції від інших оточуючих людей. Дівчата, в Україні, тримайтеся та вибудовуйте свої власні кордони і не давайте нікому руйнувати ваш досвід і майбутнє!
Ви мені дуже імпонуєте. І у Вас класно, що не збулося. Але про себе можу сказати наступне. Мені допомагав і чоловік і мама; я не залишалася практично одна з дитиною; і це все одно було саме важке, що було в моєму житті. Я перечитала десятки книг до і під час вагітності. Але ніхто мені не сказав, як буде важко. І дуже шкода. І мені шкода, що ця тема так замовчується в суспільстві. В мене було безсоння місяцями, я думала що просто не виживу; Так сталось, що гормональний збій і дуже-дуже-дуже неспокійна дитина; малий у місяців 7 перестав плакати постійно; я перевірила йому все, і все добре; Мені шкода, що ніхто з моїх друзів, родичів мене не залякував, бо я б може була готова до жесті, яка зі мною відбувалася. Я одразу після народження мала ідеальну фігуру, кращу ніж до вагітності, а через 3 місяці таку як ще в школі; але це мене не радувало, мені взагалі було все одно, яка там вага. я відвідувала психолога, що трохи помагає. Та думаю все залежить від того, на скільки спокійна дитина. У найкращої подруги на тиждень менша дитинка, і в неї все супер-ідеально; в неї нема нічого, з того, що було в мене. Є різний досвід, добре, коли ти знаєш, чого чекати, на крайняк.
Дякую за цікаві відео) Моя мєнталочка в якомусь сенсі тримається на ваших відео, бо більшість кажуть про те, як розділити обовʼязки, як має щось там робити татусь тощо, бо не у всіх він зможе просто бути поряд (нагадую, війна в країні, багато хлопців і дівчат в ЗСУ і тупо не можуть бути поряд зі своїми дітьми). Мене дуже харить і я готова кидатись на людей хто вже дає поради як мені жити, що мені робити з майбутньою дитиною (а я на 8 місяці вагітності) що станеться з моїм тілом коли єдине що на сьогодні мене турбує - як не поїхати дахом в майбутньому. Як від «порадників» відбиватись я вже не знаю, бо не можу з усіма обробити звʼязок 🙃 дуже б хотілось всіх токсиків побити як тарганів
Довго розмірковувала коли ж той ідеальний момент, коли можна сказати родичам / друзям про вагітність. Прийшла до висновку, що у 7 років дитини - як раз ідеально - вагітність пройшла, коліки/зуби/вакцинація/прикорм закінчились, букви вивчені, садки/«развівашкі» пройдені, всі непотрібні ідіотські подарунки благополучно не подаровані (з прикладу материнства сестри кажу). Знайомтесь з новим членом суспільства, любі родичі!
А я думаю що таке кажуть якраз ті, які взагалі не в курсі існування психотерапії. Я таких називаю "психологічно тупі". Мене всю вагітність залякували. Я оголосила про вагітність на 20му тижні і мені написали "готуйся до токсикозу". ХА ХА перший триместр вже пройшов і токсикозу у мене не було, розумники! Потім "готуйся до 3го триместру! Не будеш спати!" Потім "спи поки можеш!" Ха ха! Я спала нормально і всю вагітність і зараз тьху тьху тьху спимо. Я собі зробила висновок, що таке пишуть тупиці. Тому я не сприймаю їх залякування
Боже, як точно ви описали!!! Казали,добре що не часто. Малі діти -малі біди,великі діти-великі біди. Та слава богу і розумним бабусям- нічого- діти з тим ростуть! ( Тобто- хвороби,зуби травми і тд)І школа і садок- все як у всіх!у мене дві дівчинки- дуже різні! Дуже! Одне точно- делегуйте турботу про дитинку- і бабусям і татові,няні- а самі- спіть,ідіть в басейн,наберіться сил! Забудьте,що ви найкраща мама- ви просто хороша мама! Якщо не погуляєте,а поспите двоє з малим- то небо не впаде на землю,що ви не погуляли!!! Нажаль я була гіпертривожна мама за першою донькою- за дпугою- якраз зрозуміла- що таке насолоджуватись материнством. Повірте не з кожною дитиною це можливо! Банальні слова-- що все буде прекрасно- мене ставили на ноги!
Повністю з вами згідна . Оці фрази « насолоджуся материнством» або «дальше буде важче» просто деколи вбивають тебе морально . Тобі і так тяжко а тебе ще більше заганяють в глухий кут . Дякую що розкриваєте всі ці моменти . І дійсно після перегляду ваших відео мені особисто стає трішечки легше зрозуміти що я не одна мама з такими проблемами.
Дякую велике,Лєна,за таку актуальну тему,добре,що підняли її🤗 Найбільше дратує те,коли тобі говорять чи натякають,що ти перебільшуєш і реагуєш на все якось дивно чи бурно(((
Мені теж такі дикі слова кажуть особливо під час вагітності.Раніше реагувала дуже болісно і плакала,і відбивалася словесно,і ображалася...Тепер стараюсь пропускати все попри вуха,ну як не все ,то хоч більшість.Стараюсь з такими токсиками не спілкуватись,навіть в чатах блокую таких.Вони зовсім не жертви,вони нападники і вампіри.Вони шукають жертв і я все кажу,що для таких кров вагітних мам дуже солодка.Як це дивно не звучить ,але факт є фактом. В мене зараз 6 вагітність і приходиться вшосте вислуховувати всяку дурість.Особливо про те що я стара і дітей забагато(в мене буде 4та дитинка,двоє померли на 6місяці вагітності).Про те як мені тяжко і буде ще тяжче,бо вродиться четверте,а я лишилась сама без чоловіка на чужині і т.д.Помагає знаєте що? Зосереджуватись на тих добрих і співчутливих людях,які стараються розрадити і допомогти,а не добивають.Часто роздумую над мудрими висловами з Біблії і щирих друзів,які не лишають в біді.Це дає сили жити далі і радіти дітьми і життю,адже діти дар від Бога,позитивних моментів більше,а труднощі як є то вони помалу проходять...У важкі хвилини діліться своїми почуттями з добрими і позитивними людьми,їх не багато але вони все ж таки існують😆....будьте щасливі🥰😘🤗💝💖💗💓💕
@@juliav9481 Дякую за теплі слова.Я дуже слабка насправді.Незвикла сама приймати рішення чи брати на себе багато відповідальності.Кожен день прошу сил у Бога.Деколи важко ,особливо емоційно...але теж підтримка друзів допомагає справлятись🥺
Я думаю , що у таких жінок дуже важке і складне материнство і вони хочуть , щоб у всіх так було , і їм буде від цього легше 😂😂😂а насправді -у кожного свій підхід і до дитини і до сліз , і до зубів , хто ,як сприймає . То саме з пологами: можна їхати народжувати з очікуванням страшного болю і тд , а можна їхати на день народження дитини і налаштовуватися на позитив . Пологи процес болісний , але негативне налаштування робить тільки гірше
Зараз я на 6 місяці вагітності і це почалось. Ти сама цього хотіла, тепер будуть істерики, сльози, памперси, безсонні ночі. І мені хочеться в такі моменти послати всіх за кораблем. А потім я ще довго плачу і жалію себе. Тому зараз скажу всім майбутнім мамам - наше тіло виносить в собі маленьку людину - це колосальний труд. І ви маєте право бути неідеально і грубіянкою. Якщо хтось починає роздавати поради «непрохані» одразу посилайте їх. Обіймаю кожну!
Не бойтесь, все будет хорошо, не привычно, по другому, но когда вы устанете или роздратуєтесь, посмотрите на вашего ребеночка, насколько он без защитен и как нуждаеться в вас ❤❤❤, мне это давало силы.
Класна тема! Трішки боюсь що люди будуть лізти зі своїми коментарями коли народжу, а я буду не в ресурсі їх послати😅. Я розумію які складнощі мене можуть чекати, та все ж рішення народити дитину ми приймали свідомо і хочемо насолодитись батьківством а не жити в страху що "чекай далі ще буде". Люди не вміють проживати своє життя, та чомусь думають що мають право комусь щось говорити як експерти..
Дякую за корисний україномовний контент, дуже актуальна тема. Мій біль зараз, через місяць після кесаревого розтину живіт досить великий, але дехто зі знайомих при зустрічі дозволяє собі жарти на кшталт, "Невже ти знову вагітна?" або " Ще одну дитинку не витягли?" Дивно, чому люди собі таке дозволяють казати, адже пройшов усього місяць, імені і так неприємно, що зараз не у формі.
Лєна, щиро вдячна за те, що ви так влучно висловлюєте думки і почуття багатьох (якщо не всіх!!!) Кожне ваше відео це дуже достойний матеріал українською!! Стисло, цікаво, корисно = любов!❤️🔥 На щастя, більша частина дівчат мені казали: «як би важко не було, памʼятай, це мине!» але були і ті які намагались розказати «правду»😂. Але я була дуже налаштована нікого не слухати і не вірити у страшилки, особливо про пологи. Я хочу лише свій досвід, яким би він не був!
Було тяжко. Хоча в мене було 2 няні + допомагав чоловік, хатня помічниця. Також я ще трохи працювала з 3го місяця після пологів - то було в кайф. І незважаючи на це з дитиною я проводила мінімум 8 годин на день + ніч. Як підтримали жінки: привезли дитячих речей, тістечка, патчі на очі. І приїжджали в гості та просто були поряд. Токсичні? Токсичні гінекологи коли бачили мене ховались в кабінети, а я йшла до своєї. (Довелось познайомитись коли мій гініколог була у відпустці) Загалом мало лізли, бо я маю гарні кордони і гостра на язик. То побоювались мені фігню казати. А як сказали, то потім послухали відповідь та обходили мене стороною 💪🔥 А от багато трешаку по цій темі від жінок та клієнток знаю, нажаль. 😢
Так відгукуються ваші слова! Все вірно говорите. Я спочатку думала що, якщо існує пекло на землі то я в нього попала. Зараз нам 2 місяці, ми спимо уночі і ходимо на шашлики) просто з коляскою)))
Вдячна за цікаві відео, дуже влучно говорите. Дивимось разом з чоловіком) Ви могли б розповісти про котика? Як його поява вплинула на Ваше життя, як він взаємодіє з дитиною?
Дивлюсь вас під час вагітності і багато чого цікаво послугати зі сторони не зацікавленої людини, про життя мами та дитини про чоловіка, бо дуже багато таких непроханих коментарів які чуєш, але ж я готова до цього, навіщо ж тоді дітей заводити
Це відео в саме серце для мене зараз, залишилися дні до зустрічі з дитиною. Зараз мене залякують материнством саме ті родичі, які раніше казали за «часікі» і питали «ну коли вже». Тепер здається, що вони зловтішаються🙈 Питають щось типу як ти для того, щоб сказали, що далі буде гірше. Навіщо тоді питати? Щоб обесцінити мої почуття і зайвий раз сказати, що моєму життю скоро кінець і буде далі гірше. Паралельно у них позиція «діти - це щастя» і «не народила - не повноцінна жінка». Як весь цей треш зароджується у головах таких щасливих мам і навіщо вони лізуть я не розумію. Планую ігнорити і не жалітися ніколи цій людині, якщо чесно, просто не хочу, щоб мене добивали.
Люди просто не вміють спілкуватися. Вони запам'ятовують свої найважчі моменти і одразу хочуть це вивалити на вас. Причому у такій формі наче у тебе буде те саме (а це не факт). Ні щоб сказати: "у нас було так, ми робили з цим так." Треба більше, як ви правильно сказали, думати спочатку кому і навіщо ви це кажете.Це працює не тільки на тему вагітності
ви праві, з культурою спілкування в нас не так шоб вже все добре було, нещодавно дізналась що є така штука як "овершерінг" коли людина не думаючи вивалює на голову іншій ну тупо все що думає чи знає, зовсім не думаючи про наслідки для того хто це все вислухає. яка цінність такої інформації? особливо коли ніхто не просив? питання риторичне. і так, в нас люблять залякувати, не тільки вагітних, не тільки породіль, і не тільки на Хеллоуїн 😅
Лєна, дивлюся усі ваші відео і дуже вдячна за контент. Багато чого резонує. Багато чого згадую, бо стикалась на власному досвіді. Єдиний момент, прохання (в контексті цього відео): не кажіть, будь ласка, про депресію, якщо ви не переживали це в житті; не вживайте цей термін. У відео була фраза типу «я впадала у паніку і депресію». Депресія - серйозне захворювання; знаю, бо хворіла на неї. Вибратися дуже важко. Тепер, коли чую, коли люди вживають це слово у мові просто так, дуже тригерить.
Дуже сподобалося, що піднімайте такі питання. Вбачаю найбільшу проблему в тому, що в школі не готують молоде покоління до батьківства. В нас чудові народні традиції підтримки і взаємопідтримки молодих матусь, і хотілося б їх повернути в наше життя. Всім матусям бажаю щасливого досвіду материнства! Здоров'я і щоденної ніжної турботи про себе! Буде добре мамі - буде добре всім!
Мені пощастило мати дуже гарних подруг, які дуже підтримували мене. Говорили зараз тяжко, але буде легше, тримайся. Буде дуже делікатними. Але я сиджу в чаті мам, після курсів про пологи і там можна запитати одна у одної про різні моменти з дитиною. І там писали от я качаю по 4 години на день, дитина за ніч поспала 7 хвилин, ха-ха-ха смайлики. І їй так спокійно відповідали о а я думала не їла, не милась три дні вже, ніхто не помагає. І жарти, всі відповідали дааа це норма, всі так живуть. Я це читала і була в жаху страху. Боже, оце і зі мною таке буде Але цього не сталося, так, було дуже важко, але можна було з дитиною організувати мінімальний побут. І далі йшли вихваляння хто більше страждав зі смайликами і жартами. Типу змагання матерів героїнь. Може їм так легше, але мене це вводило в ступор.
Я наслухалась ДО цього і до квеста з пологами навіть не дійшла)))) А потім люди дивуються, чого падає народження... На рахунок підтримки. По своїм подругам з дітьми можу сказати. Що всі молоді мами справлються і справляються добре для своєї дитини і їм про це треба казати...
Мамам реально важко і не вистачає підтримки. Сама мама вже рік, і досі недокінця це прийняла, були серйозні проблеми зі здоров‘ям синочка, чоловік на фронті, я перед самими пологами дивом виїхала з Чернігова де пережила величезний стрес, і напевно депресія післяродова теж не посприяла легкій адаптації до нової ролі. Я ще й досі питаю в досвідчених мам знайомих « а коли легше буде?», на що відповідають або «вже ніколи», типу « малі діти- малі проблеми, великі- великі проблеми». А я так хочу почути, що вже скоро легше, що буде поступово налагоджуватись, а не що далі гірше. І найбільше мене лякає власна лють, можливо то наслідок депресії, можливо така от вада характеру, але я дико дратуюсь, а потім накочує провина, і відчуття, що я жахлива мама і що дитині краще було б без мене. Підозрюю я не одна маю такі проблеми і розхитані емоції, сподіваюсь то минуче. І насолоджуватись материнством я ще навчусь.
Усталость и раздражение ходят рука об руку. Доктор Комаровский видео ролик посмотрите Нервная Мама. И Людмилу Петрановскую Мама на Нуле и Родитель над Пропастью.
Я маю скоро народити і останні пів року від усіх чую залякування про пологи, про материнство і т.д. А ще поряд з цим вмовляння не готуватись до цих подій, не читати книжки не ходити на лекції, бо все одно нічого не допоможе і все буде не так.. дуже дратує
Мені дуже не вистачало підтримки, більше було "а що ти хотіла ? Це ж дитина, вона плаче, йди до психолога " . А мені було просто треба щоб сказали що все пройде, що я сильна, що все буде добре
«Все тепер вашому колишньому життю прийшов кінець» «змиріться що сон тепер НІКОЛИ не буде як раніше» «тепер ви НАЗАВЖДИ не будете на самоті» і тд… найкумедніше що це кажуть люди нашого віку (30+\-). Старше покоління якось більш адекватно коментують в моєму оточенні - більше заспокоюють. А ровесники деякі (не друзі а далекі знайомі) прям зливають свої проекції та негатив одразу при якомусь кежуал короткому спілкуванні :)
Яка мета ? Ми всі жертви жертв. Той хто пройшов через те жахіття і каже про це. До того як плануешь завагітніти треба спочатку всі свої дитячи психотравми у психолога чи психотерапевта вилікувати. Тоді буде легше не будешь на поганому загострять свій зір. Важко всім, але психологічно травмованним мамам важче в 100 разів. За коліками ріжуться зуби, потім перехідні кризи в 3 роки, 5 років, 7 років т.д. Мамой бути дуже тяжко. В мене одна донька і більше й не хотілося. Зараз донька вже доросла. Але спогади про те материнство ще й досі яскраві і кошмарять мене. Як я це витримала коли донці було 5 років то розлучилась с чоловіком він аліменти не платив. На мої плечі все і дві роботи і донька. Була на межі нервового зриву від емоціонального та фізичного перевантажання. Щастя настало тільки тепер коли донька вже доросла 😊
І про те що дитина часто хворіе коли ходить у дитячий садок це щира правда. У мене донька 3 чи 4 дня ходила в садок і дві неділі дома після лікування ще й лікар рекоминдував щоб сразу не водили в садок. А щоб імунитет підняти треба днів 5 щоб вдома побула. І це не допомагало знову 3 чи 4 дні в садочку і 2 неділі вдома. Я з лікврняних не вилазила донька хворіла по 15 разів на рік ОРВІ та Гострий Бронхіт. І в першому класі теж хворіла і дома часто була. Потім вже на козинному молоці імунітет став підніматись і хворіть стала менше.
А взагалі ще колись давно собі напланувала, що як завагітнію, то нікому не скажу окрім партнера, а на 5-6 місяці взагалі поїду на кілька місяців закордон (як робили до війни) - і можна до пологів нічого не повідомляти, бо тебе бачать лише на фото. Такі думки не від того, що я социфобка якась, а від того, що люди взагалі ніяких меж не розуміють, доводиться або різко окреслювати кордони, або просто дистанціюватись. Це, звісно, більше родичів стосується, бо друзі та приятелі - то тепла і комфортна бульбашка здебільшого.
Вы знаете это как с родителями всегда найдётся что обсудить с психологом. Если б вам никто не сказал а у ребенка лазли зубы месяц, вы б не знали куда бежать, а вам сказали неделю, а у вас пару дней оказалось. Люди рассказывают свой опыт, можете их сразу остановить. У меня 3 ребенка, если б мне кто то рассказал с первым, что первые 3 месяца вы спать не будите, я б не поверила. А с дочкой никаких колик, я даже работать успевала, сейчас сыну 1 год и практически весь год спали по ночам. Старший отходил в садик суммарно наверное 4 месяца за 3 года, все время болел. Я тоже когда его повела, подумала ура садик)). Оказалось все время болеет. Все у всех поразному, точно как было уже не будет.
Я нещодавно сдавала тест на толерантність до глюкози . Мене матусі в Тік тоці накрутили , що це пекло , що ця водичка жахлива , і що мене може рвати і тд. Я приїхала вже зелена на аналіз , мене трясло до капець . А по факту , напій нормальний , посиділа дві години теж нормально , трошки нудило на початку , але це не пекло , жах і тд
по своему опыту. Встречаешь знакомых у тебя 1 ребенок, а у них родился второй. И тут к тебе вопрос а вы когда второго? Это как упрек и превозношение. Потом у тебя появляется второй и им как то все равно, хотя это очевидно, но нахуа было спрашивать. Так что держись впереди куча неприятностей от окружающих. Все сделано так чтобы мы не оставляли потомство. Для детей одежда, обувь как для взрослых ато и дороже. Сейчас много чего не работает
Є відчуття, що представники старшого покоління дійсно хочуть зловтішатися, хоча, можливо, і не всі. Вони там колись постраждали через дітей, а тепер - наша черга. Але це, як ви і сказали, - токсичність. Проте, крім старих жінок, є ще й токсичні молоді, які проти дітей, і розказують, що їх не варто заводити, бо так не поживеш для себе, адже вони відберуть весь твій час, гроші та здоров'я. Але хто питає про такі поради? І я тут подумала, що чиєсь материнство для токсичних людей просто можливість проявити свою натуру, сказавши щось, що може задіти. І причина тут не в тому, що ви стали чи збираєтеся стати мамою: подібне можуть з будь-якого приводу сказати.
Зараз мені складно сказати, бо чим довше я мама тим більше мені пофіг на залякування. А на початку так, я була дуже вразлива і гостро сприймала будь-яке «легко ніколи не буде». І не обовʼязково від близьких, це міг бути якийсь грубий чи необережний коментар в тік-току чи інсті.
Дуже гарна тема. Думаю, така мізогінія пов'язана з тим, що більшість людей живе нещасливим життям, нав'язаними цінностями. Жінки мають слабку позицію в суспільстві, тому їм легко впарити чужі інтереси - як то обслуговування чоловіка, дитину не тоді коли вона цього хоче, звідси необдумані шлюби, дитина, щоб як у людей. І далі ці люди ненавидять всіх навколо
Це було б не так сумно, але настільки правда…А коли ти живеш класним життям і материнство не руйнує твоє щасливе життя, то тебе намагаються загнати назад. Тобі має бути важко як всім 😢
Зараз переживаю ці перші місяці життя з немовлям 🥹 Тепер трішки легше від того, що я не одна така яка може плакати днями і відчувати себе поганою мамою та не «насолоджуватись» материнством. Дякую за відео, деяким людям варто тепер задуматись, перед тим як говорити такі речі новоспеченим мамам 🤗 З часом стає легше, і так у всьому ❤
Ви на 100 % праві. Я живу за кордоном і маю щастя порівняти ставлення людей до мам тут і в Україні. Це прірва, дівчата. В Україні більшість людей чомусь вважають за сенс життя повчати інших людей і завжди налаштовувати на поганий негативний лад. Я для себе називаю це країна мазозистів, тобто людей кайфуючих від поганого та негативного.
Що казати, далеко не ходжу- моя власна мама така. Інколи мені було більш важко боротися із її закидонами аніж виховувати маленьку дитину. І це я ще була в ізоляції від інших оточуючих людей.
Дівчата, в Україні, тримайтеся та вибудовуйте свої власні кордони і не давайте нікому руйнувати ваш досвід і майбутнє!
Ви мені дуже імпонуєте.
І у Вас класно, що не збулося.
Але про себе можу сказати наступне.
Мені допомагав і чоловік і мама; я не залишалася практично одна з дитиною; і це все одно було саме важке, що було в моєму житті.
Я перечитала десятки книг до і під час вагітності.
Але ніхто мені не сказав, як буде важко.
І дуже шкода.
І мені шкода, що ця тема так замовчується в суспільстві.
В мене було безсоння місяцями, я думала що просто не виживу;
Так сталось, що гормональний збій і дуже-дуже-дуже неспокійна дитина; малий у місяців 7 перестав плакати постійно; я перевірила йому все, і все добре;
Мені шкода, що ніхто з моїх друзів, родичів мене не залякував, бо я б може була готова до жесті, яка зі мною відбувалася.
Я одразу після народження мала ідеальну фігуру, кращу ніж до вагітності, а через 3 місяці таку як ще в школі; але це мене не радувало, мені взагалі було все одно, яка там вага.
я відвідувала психолога, що трохи помагає.
Та думаю все залежить від того, на скільки спокійна дитина.
У найкращої подруги на тиждень менша дитинка, і в неї все супер-ідеально; в неї нема нічого, з того, що було в мене.
Є різний досвід, добре, коли ти знаєш, чого чекати, на крайняк.
Я не мама, але ваші відео дуже цікаві та пізнавальні. Дякую за ваши чудову роботу!
Це те що мене зараз найбільше дратує, дякую за таку підтримку ❤
Дякую за цікаві відео)
Моя мєнталочка в якомусь сенсі тримається на ваших відео, бо більшість кажуть про те, як розділити обовʼязки, як має щось там робити татусь тощо, бо не у всіх він зможе просто бути поряд (нагадую, війна в країні, багато хлопців і дівчат в ЗСУ і тупо не можуть бути поряд зі своїми дітьми).
Мене дуже харить і я готова кидатись на людей хто вже дає поради як мені жити, що мені робити з майбутньою дитиною (а я на 8 місяці вагітності) що станеться з моїм тілом коли єдине що на сьогодні мене турбує - як не поїхати дахом в майбутньому.
Як від «порадників» відбиватись я вже не знаю, бо не можу з усіма обробити звʼязок 🙃 дуже б хотілось всіх токсиків побити як тарганів
Довго розмірковувала коли ж той ідеальний момент, коли можна сказати родичам / друзям про вагітність. Прийшла до висновку, що у 7 років дитини - як раз ідеально - вагітність пройшла, коліки/зуби/вакцинація/прикорм закінчились, букви вивчені, садки/«развівашкі» пройдені, всі непотрібні ідіотські подарунки благополучно не подаровані (з прикладу материнства сестри кажу). Знайомтесь з новим членом суспільства, любі родичі!
А я думаю що таке кажуть якраз ті, які взагалі не в курсі існування психотерапії. Я таких називаю "психологічно тупі".
Мене всю вагітність залякували. Я оголосила про вагітність на 20му тижні і мені написали "готуйся до токсикозу". ХА ХА перший триместр вже пройшов і токсикозу у мене не було, розумники!
Потім "готуйся до 3го триместру! Не будеш спати!"
Потім "спи поки можеш!"
Ха ха!
Я спала нормально і всю вагітність і зараз тьху тьху тьху спимо.
Я собі зробила висновок, що таке пишуть тупиці. Тому я не сприймаю їх залякування
Боже, як точно ви описали!!! Казали,добре що не часто. Малі діти -малі біди,великі діти-великі біди. Та слава богу і розумним бабусям- нічого- діти з тим ростуть! ( Тобто- хвороби,зуби травми і тд)І школа і садок- все як у всіх!у мене дві дівчинки- дуже різні! Дуже! Одне точно- делегуйте турботу про дитинку- і бабусям і татові,няні- а самі- спіть,ідіть в басейн,наберіться сил! Забудьте,що ви найкраща мама- ви просто хороша мама! Якщо не погуляєте,а поспите двоє з малим- то небо не впаде на землю,що ви не погуляли!!! Нажаль я була гіпертривожна мама за першою донькою- за дпугою- якраз зрозуміла- що таке насолоджуватись материнством. Повірте не з кожною дитиною це можливо! Банальні слова-- що все буде прекрасно- мене ставили на ноги!
Повністю з вами згідна . Оці фрази « насолоджуся материнством» або «дальше буде важче» просто деколи вбивають тебе морально . Тобі і так тяжко а тебе ще більше заганяють в глухий кут . Дякую що розкриваєте всі ці моменти . І дійсно після перегляду ваших відео мені особисто стає трішечки легше зрозуміти що я не одна мама з такими проблемами.
Дякую велике,Лєна,за таку актуальну тему,добре,що підняли її🤗
Найбільше дратує те,коли тобі говорять чи натякають,що ти перебільшуєш і реагуєш на все якось дивно чи бурно(((
Мені теж такі дикі слова кажуть особливо під час вагітності.Раніше реагувала дуже болісно і плакала,і відбивалася словесно,і ображалася...Тепер стараюсь пропускати все попри вуха,ну як не все ,то хоч більшість.Стараюсь з такими токсиками не спілкуватись,навіть в чатах блокую таких.Вони зовсім не жертви,вони нападники і вампіри.Вони шукають жертв і я все кажу,що для таких кров вагітних мам дуже солодка.Як це дивно не звучить ,але факт є фактом.
В мене зараз 6 вагітність і приходиться вшосте вислуховувати всяку дурість.Особливо про те що я стара і дітей забагато(в мене буде 4та дитинка,двоє померли на 6місяці вагітності).Про те як мені тяжко і буде ще тяжче,бо вродиться четверте,а я лишилась сама без чоловіка на чужині і т.д.Помагає знаєте що?
Зосереджуватись на тих добрих і співчутливих людях,які стараються розрадити і допомогти,а не добивають.Часто роздумую над мудрими висловами з Біблії і щирих друзів,які не лишають в біді.Це дає сили жити далі і радіти дітьми і життю,адже діти дар від Бога,позитивних моментів більше,а труднощі як є то вони помалу проходять...У важкі хвилини діліться своїми почуттями з добрими і позитивними людьми,їх не багато але вони все ж таки існують😆....будьте щасливі🥰😘🤗💝💖💗💓💕
Ви дуже сильна жінка! Бажаю вам і вашим діткам здоров'я і щастя 🐣
а людям треба навчитись не пхати носа в чуже життя і не давати непрохані поради.
@@juliav9481 Дякую за теплі слова.Я дуже слабка насправді.Незвикла сама приймати рішення чи брати на себе багато відповідальності.Кожен день прошу сил у Бога.Деколи важко ,особливо емоційно...але теж підтримка друзів допомагає справлятись🥺
Привіт❤ я на 9 місяці вагітності, і мені дуже корисна ця інформація! Дякую❤
Я думаю , що у таких жінок дуже важке і складне материнство і вони хочуть , щоб у всіх так було , і їм буде від цього легше 😂😂😂а насправді -у кожного свій підхід і до дитини і до сліз , і до зубів , хто ,як сприймає . То саме з пологами: можна їхати народжувати з очікуванням страшного болю і тд , а можна їхати на день народження дитини і налаштовуватися на позитив . Пологи процес болісний , але негативне налаштування робить тільки гірше
Зараз я на 6 місяці вагітності і це почалось. Ти сама цього хотіла, тепер будуть істерики, сльози, памперси, безсонні ночі.
І мені хочеться в такі моменти послати всіх за кораблем. А потім я ще довго плачу і жалію себе.
Тому зараз скажу всім майбутнім мамам - наше тіло виносить в собі маленьку людину - це колосальний труд. І ви маєте право бути неідеально і грубіянкою. Якщо хтось починає роздавати поради «непрохані» одразу посилайте їх.
Обіймаю кожну!
Не бойтесь, все будет хорошо, не привычно, по другому, но когда вы устанете или роздратуєтесь, посмотрите на вашего ребеночка, насколько он без защитен и как нуждаеться в вас ❤❤❤, мне это давало силы.
@@Faun-01 дякую 🤩
Класна тема! Трішки боюсь що люди будуть лізти зі своїми коментарями коли народжу, а я буду не в ресурсі їх послати😅. Я розумію які складнощі мене можуть чекати, та все ж рішення народити дитину ми приймали свідомо і хочемо насолодитись батьківством а не жити в страху що "чекай далі ще буде".
Люди не вміють проживати своє життя, та чомусь думають що мають право комусь щось говорити як експерти..
Дякую за корисний україномовний контент, дуже актуальна тема. Мій біль зараз, через місяць після кесаревого розтину живіт досить великий, але дехто зі знайомих при зустрічі дозволяє собі жарти на кшталт, "Невже ти знову вагітна?" або " Ще одну дитинку не витягли?" Дивно, чому люди собі таке дозволяють казати, адже пройшов усього місяць, імені і так неприємно, що зараз не у формі.
Жесть, які ідіоти. Вибачте, нема інших слів… легкого відновлення, памʼятайте - ви зробили ого-го, привели в світ людину 🤍
Котик так ефектно з'явився😂
Лєна, щиро вдячна за те, що ви так влучно висловлюєте думки і почуття багатьох (якщо не всіх!!!)
Кожне ваше відео це дуже достойний матеріал українською!! Стисло, цікаво, корисно = любов!❤️🔥
На щастя, більша частина дівчат мені казали: «як би важко не було, памʼятай, це мине!» але були і ті які намагались розказати «правду»😂. Але я була дуже налаштована нікого не слухати і не вірити у страшилки, особливо про пологи. Я хочу лише свій досвід, яким би він не був!
Було тяжко. Хоча в мене було 2 няні + допомагав чоловік, хатня помічниця. Також я ще трохи працювала з 3го місяця після пологів - то було в кайф.
І незважаючи на це з дитиною я проводила мінімум 8 годин на день + ніч.
Як підтримали жінки: привезли дитячих речей, тістечка, патчі на очі. І приїжджали в гості та просто були поряд.
Токсичні? Токсичні гінекологи коли бачили мене ховались в кабінети, а я йшла до своєї. (Довелось познайомитись коли мій гініколог була у відпустці)
Загалом мало лізли, бо я маю гарні кордони і гостра на язик. То побоювались мені фігню казати. А як сказали, то потім послухали відповідь та обходили мене стороною 💪🔥
А от багато трешаку по цій темі від жінок та клієнток знаю, нажаль. 😢
Так відгукуються ваші слова! Все вірно говорите. Я спочатку думала що, якщо існує пекло на землі то я в нього попала. Зараз нам 2 місяці, ми спимо уночі і ходимо на шашлики) просто з коляскою)))
Вдячна за цікаві відео, дуже влучно говорите. Дивимось разом з чоловіком) Ви могли б розповісти про котика? Як його поява вплинула на Ваше життя, як він взаємодіє з дитиною?
Дивлюсь вас під час вагітності і багато чого цікаво послугати зі сторони не зацікавленої людини, про життя мами та дитини про чоловіка, бо дуже багато таких непроханих коментарів які чуєш, але ж я готова до цього, навіщо ж тоді дітей заводити
Це відео в саме серце для мене зараз, залишилися дні до зустрічі з дитиною. Зараз мене залякують материнством саме ті родичі, які раніше казали за «часікі» і питали «ну коли вже». Тепер здається, що вони зловтішаються🙈 Питають щось типу як ти для того, щоб сказали, що далі буде гірше. Навіщо тоді питати? Щоб обесцінити мої почуття і зайвий раз сказати, що моєму життю скоро кінець і буде далі гірше. Паралельно у них позиція «діти - це щастя» і «не народила - не повноцінна жінка». Як весь цей треш зароджується у головах таких щасливих мам і навіщо вони лізуть я не розумію. Планую ігнорити і не жалітися ніколи цій людині, якщо чесно, просто не хочу, щоб мене добивали.
На 39тижні - аналогічна ситуація. Тримайтесь🙏
Люди просто не вміють спілкуватися. Вони запам'ятовують свої найважчі моменти і одразу хочуть це вивалити на вас. Причому у такій формі наче у тебе буде те саме (а це не факт). Ні щоб сказати: "у нас було так, ми робили з цим так." Треба більше, як ви правильно сказали, думати спочатку кому і навіщо ви це кажете.Це працює не тільки на тему вагітності
ви праві, з культурою спілкування в нас не так шоб вже все добре було, нещодавно дізналась що є така штука як "овершерінг" коли людина не думаючи вивалює на голову іншій ну тупо все що думає чи знає, зовсім не думаючи про наслідки для того хто це все вислухає. яка цінність такої інформації? особливо коли ніхто не просив? питання риторичне. і так, в нас люблять залякувати, не тільки вагітних, не тільки породіль, і не тільки на Хеллоуїн 😅
Класну тему підняла, я думаю що таке знецінення в суспільстві можна побачити не тільки у ставленні до матусь, а і взагалі у спілкуванні людей😢
Лєна, дивлюся усі ваші відео і дуже вдячна за контент. Багато чого резонує. Багато чого згадую, бо стикалась на власному досвіді. Єдиний момент, прохання (в контексті цього відео): не кажіть, будь ласка, про депресію, якщо ви не переживали це в житті; не вживайте цей термін. У відео була фраза типу «я впадала у паніку і депресію». Депресія - серйозне захворювання; знаю, бо хворіла на неї. Вибратися дуже важко. Тепер, коли чую, коли люди вживають це слово у мові просто так, дуже тригерить.
Так, врахую. Я вклала в це слово «пригнічений стан», але дійсно це не коректно 🤍
Дуже сподобалося, що піднімайте такі питання. Вбачаю найбільшу проблему в тому, що в школі не готують молоде покоління до батьківства. В нас чудові народні традиції підтримки і взаємопідтримки молодих матусь, і хотілося б їх повернути в наше життя. Всім матусям бажаю щасливого досвіду материнства! Здоров'я і щоденної ніжної турботи про себе! Буде добре мамі - буде добре всім!
Мені пощастило мати дуже гарних подруг, які дуже підтримували мене. Говорили зараз тяжко, але буде легше, тримайся. Буде дуже делікатними. Але я сиджу в чаті мам, після курсів про пологи і там можна запитати одна у одної про різні моменти з дитиною. І там писали от я качаю по 4 години на день, дитина за ніч поспала 7 хвилин, ха-ха-ха смайлики. І їй так спокійно відповідали о а я думала не їла, не милась три дні вже, ніхто не помагає. І жарти, всі відповідали дааа це норма, всі так живуть. Я це читала і була в жаху страху. Боже, оце і зі мною таке буде
Але цього не сталося, так, було дуже важко, але можна було з дитиною організувати мінімальний побут. І далі йшли вихваляння хто більше страждав зі смайликами і жартами. Типу змагання матерів героїнь. Може їм так легше, але мене це вводило в ступор.
Я наслухалась ДО цього і до квеста з пологами навіть не дійшла)))) А потім люди дивуються, чого падає народження...
На рахунок підтримки. По своїм подругам з дітьми можу сказати. Що всі молоді мами справлються і справляються добре для своєї дитини і їм про це треба казати...
Мамам реально важко і не вистачає підтримки.
Сама мама вже рік, і досі недокінця це прийняла, були серйозні проблеми зі здоров‘ям синочка, чоловік на фронті, я перед самими пологами дивом виїхала з Чернігова де пережила величезний стрес, і напевно депресія післяродова теж не посприяла легкій адаптації до нової ролі. Я ще й досі питаю в досвідчених мам знайомих « а коли легше буде?», на що відповідають або «вже ніколи», типу « малі діти- малі проблеми, великі- великі проблеми». А я так хочу почути, що вже скоро легше, що буде поступово налагоджуватись, а не що далі гірше. І найбільше мене лякає власна лють, можливо то наслідок депресії, можливо така от вада характеру, але я дико дратуюсь, а потім накочує провина, і відчуття, що я жахлива мама і що дитині краще було б без мене. Підозрюю я не одна маю такі проблеми і розхитані емоції, сподіваюсь то минуче. І насолоджуватись материнством я ще навчусь.
Мне легче стало с 4 х лет, вот прям совсем.
Мне легче стало с 16 лет. Детей больше не хочу.
Усталость и раздражение ходят рука об руку. Доктор Комаровский видео ролик посмотрите Нервная Мама. И Людмилу Петрановскую Мама на Нуле и Родитель над Пропастью.
Я маю скоро народити і останні пів року від усіх чую залякування про пологи, про материнство і т.д. А ще поряд з цим вмовляння не готуватись до цих подій, не читати книжки не ходити на лекції, бо все одно нічого не допоможе і все буде не так.. дуже дратує
Дуже важлива тема, через такі коментарі страшно ставати мамою
Мене залякували. Я просто кивала. Бо моя дитина і спить вночі і я кайфую від неї. Хвалитись не хотіла)😊
Так, бо похвалитесь скажуть «ой, та почекай… рано радієш»)) 🤪
Які правильні слова❤
❤❤❤
Дуже дякую
Мені дуже не вистачало підтримки, більше було "а що ти хотіла ? Це ж дитина, вона плаче, йди до психолога " . А мені було просто треба щоб сказали що все пройде, що я сильна, що все буде добре
«Все тепер вашому колишньому життю прийшов кінець» «змиріться що сон тепер НІКОЛИ не буде як раніше» «тепер ви НАЗАВЖДИ не будете на самоті» і тд… найкумедніше що це кажуть люди нашого віку (30+\-). Старше покоління якось більш адекватно коментують в моєму оточенні - більше заспокоюють. А ровесники деякі (не друзі а далекі знайомі) прям зливають свої проекції та негатив одразу при якомусь кежуал короткому спілкуванні :)
Яка мета ? Ми всі жертви жертв. Той хто пройшов через те жахіття і каже про це. До того як плануешь завагітніти треба спочатку всі свої дитячи психотравми у психолога чи психотерапевта вилікувати. Тоді буде легше не будешь на поганому загострять свій зір. Важко всім, але психологічно травмованним мамам важче в 100 разів. За коліками ріжуться зуби, потім перехідні кризи в 3 роки, 5 років, 7 років т.д. Мамой бути дуже тяжко. В мене одна донька і більше й не хотілося. Зараз донька вже доросла. Але спогади про те материнство ще й досі яскраві і кошмарять мене. Як я це витримала коли донці було 5 років то розлучилась с чоловіком він аліменти не платив. На мої плечі все і дві роботи і донька. Була на межі нервового зриву від емоціонального та фізичного перевантажання. Щастя настало тільки тепер коли донька вже доросла 😊
І про те що дитина часто хворіе коли ходить у дитячий садок це щира правда. У мене донька 3 чи 4 дня ходила в садок і дві неділі дома після лікування ще й лікар рекоминдував щоб сразу не водили в садок. А щоб імунитет підняти треба днів 5 щоб вдома побула. І це не допомагало знову 3 чи 4 дні в садочку і 2 неділі вдома. Я з лікврняних не вилазила донька хворіла по 15 разів на рік ОРВІ та Гострий Бронхіт. І в першому класі теж хворіла і дома часто була. Потім вже на козинному молоці імунітет став підніматись і хворіть стала менше.
А взагалі ще колись давно собі напланувала, що як завагітнію, то нікому не скажу окрім партнера, а на 5-6 місяці взагалі поїду на кілька місяців закордон (як робили до війни) - і можна до пологів нічого не повідомляти, бо тебе бачать лише на фото.
Такі думки не від того, що я социфобка якась, а від того, що люди взагалі ніяких меж не розуміють, доводиться або різко окреслювати кордони, або просто дистанціюватись. Це, звісно, більше родичів стосується, бо друзі та приятелі - то тепла і комфортна бульбашка здебільшого.
Вы знаете это как с родителями всегда найдётся что обсудить с психологом. Если б вам никто не сказал а у ребенка лазли зубы месяц, вы б не знали куда бежать, а вам сказали неделю, а у вас пару дней оказалось. Люди рассказывают свой опыт, можете их сразу остановить. У меня 3 ребенка, если б мне кто то рассказал с первым, что первые 3 месяца вы спать не будите, я б не поверила. А с дочкой никаких колик, я даже работать успевала, сейчас сыну 1 год и практически весь год спали по ночам. Старший отходил в садик суммарно наверное 4 месяца за 3 года, все время болел. Я тоже когда его повела, подумала ура садик)). Оказалось все время болеет. Все у всех поразному, точно как было уже не будет.
Це ще коли дитина здорова. У мене син з ДЦП, там залякувань набагато більше, в тому числі від лікарів
Мені казали "ну всі так мучаться і якось же вижили".
❤
Я думаю таку фігню кажуть люди які намагаються перекласти свій негативний досвід на іннших. Типу "от я страждала і ти теж страждай така твоя доля"
Твоє життя закінчилося
Чому?
Я нещодавно сдавала тест на толерантність до глюкози . Мене матусі в Тік тоці накрутили , що це пекло , що ця водичка жахлива , і що мене може рвати і тд. Я приїхала вже зелена на аналіз , мене трясло до капець . А по факту , напій нормальний , посиділа дві години теж нормально , трошки нудило на початку , але це не пекло , жах і тд
Блін, реально хворіє😅
по своему опыту. Встречаешь знакомых у тебя 1 ребенок, а у них родился второй. И тут к тебе вопрос а вы когда второго? Это как упрек и превозношение. Потом у тебя появляется второй и им как то все равно, хотя это очевидно, но нахуа было спрашивать. Так что держись впереди куча неприятностей от окружающих. Все сделано так чтобы мы не оставляли потомство. Для детей одежда, обувь как для взрослых ато и дороже. Сейчас много чего не работает
Є відчуття, що представники старшого покоління дійсно хочуть зловтішатися, хоча, можливо, і не всі. Вони там колись постраждали через дітей, а тепер - наша черга. Але це, як ви і сказали, - токсичність. Проте, крім старих жінок, є ще й токсичні молоді, які проти дітей, і розказують, що їх не варто заводити, бо так не поживеш для себе, адже вони відберуть весь твій час, гроші та здоров'я. Але хто питає про такі поради? І я тут подумала, що чиєсь материнство для токсичних людей просто можливість проявити свою натуру, сказавши щось, що може задіти. І причина тут не в тому, що ви стали чи збираєтеся стати мамою: подібне можуть з будь-якого приводу сказати.
Бо у нас народ жіночий такий. В мене какаха більше а у тебе взгалі пшик😔🤬🤬🤬
Чому? Чому Ваше оточення Вас залякує?
Це сприйняття, чи у Вас дійсно таке оточення?
Зараз мені складно сказати, бо чим довше я мама тим більше мені пофіг на залякування. А на початку так, я була дуже вразлива і гостро сприймала будь-яке «легко ніколи не буде». І не обовʼязково від близьких, це міг бути якийсь грубий чи необережний коментар в тік-току чи інсті.
Погано Лєна, що такі як ти розмножуються
Бог благословив, тебе не спитав)