Клінічна фармакологія антиаритмічних засобів в практиці первинної медико санітарної допомоги

Антиаритмічні препарати - це група лікарських засобів, які використовуються для лікування порушень серцевого ритму (аритмій). Їх класифікація і механізми дії можуть бути досить складними, але основна класифікація заснована на системі Вогана-Вільямса, яка поділяє антиаритмічні препарати на чотири основні класи:
1. Клас I: Натрієві канальні блокатори. Ці ліки блокують натрієві канали в серцевому м'язі, що сповільнює проведення імпульсу в серці. Клас I поділяється на три підкласи:
- Клас IA (наприклад, хінідин, процаїнамід) - подовжують дію потенціалу та рефрактерний період.
- Клас IB (наприклад, лідокаїн, мексилетин) - скорочують дію потенціалу та рефрактерний період. Ефективні при ішемічних порушеннях.
- Клас IC (наприклад, флекаїнід, пропафенон) - сильно сповільнюють проведення імпульсу без значного впливу на дію потенціалу.
2. Клас II: Бета-блокатори. Ці ліки блокують бета-адренергічні рецептори, зменшуючи вплив адреналіну та норадреналіну на серце. Це знижує частоту серцевих скорочень і знижує кров'яний тиск. Приклади включають метопролол, атенолол, пропранолол.
3. Клас III: Калієві канальні блокатори. Ці препарати блокують калієві канали в серцевому м'язі, подовжуючи дію потенціалу та рефрактерний період. Приклади включають аміодарон, соталол.
4. Клас IV: Блокатори кальцієвих каналів. Ці препарати блокують кальцієві канали, що знижує силу скорочення серця та сповільнює проведення імпульсу через вузол AV (атріовентрикулярний вузол). Приклади включають верапаміл та дилтіазем.
Кожен клас антиаритмічних препаратів має свої особливості щодо індикацій, протипоказань та побічних ефектів. Їх застосування завжди має бути під строгим медичним наглядом.