Вірш «Калюжа»

Вірш «КАЛЮЖА»
Зустрілись подруги обабіч шляху.
Не бачились давненько, днів із п‘ять.
Тому було про що їм побалакать
Й новини одна одній розказать.
Погода у той день була похмура,
А перед тим лив дощ, як із відра.
Проїхала тут по дорозі фура
Й водою їх з калюжі облила.
На водія дівчата насварились
І навздогін махнули кулаком,
Аж раптом легковим автомобілем
Були обляпані з розгону знов!
Обурилися сильно на шофера,
Але не встигли крикнути услід,
Коли їх знов новенька «Панамера»
Накрила разом з голови до ніг!
Емоції зашкалило напевно,
Як мокрі кури, вигляд був у них;
А відчуття далеко не з приємних,
Та раптом розібрав їх дружний сміх!
Поглянули удвох в ту мить навколо
Й побачили, стояли де вони:
В калюжу заїжджали всі з розгону
Й об‘їхати машини не могли.
Тоді збагнули подруги помилку,
Пройшли десь метрів з десять уперед,
Сховались за автобусну зупинку,
Туди не долітали бризки геть!
Бувають винні всі в моїм житті,
А треба від «калюжі» відійти!

[@КоломІн]

АМІНЬ!❤