Кожний крок чоловічий - то вже розлука. Згадую свої мандрівки ніжним мереживом лугу, що тягнеться до Дніпра вздовж Росі разом з нею: патички нечуйвітра уквітчані, темні виверти глею, мурашині міста, шматки човнів, пароплавів. Просто горбки, на яких так легко віддатися славі Божій або своїй, - якщо є що згадати. Сядеш, - згадаєш. Але тобі не треба сідати, треба йти, тавруючи землю козацьку грифом кенійського черевика, придбаного зненацька, у подільському місті, де тинявся по ринку, загубивши жінку і шукаючи собі жінку, помінявши не рух, а човен зотлілий - роботу, чим порадував і себе, і веселу мудру голоту, об’єднану бог зна чим, розкидану білим світом. Колись-таки побачимось! А поки що свіжий вітер єднає тих, хто прямує, рвучи повтори, яром-долиною, обминаючи житні гори, даруючи робам женців, що вже вицвіли від чекання, чорно-червону стрічку розуму і кохання. Це моя, так би мовити, програмна "лоцманська" пісня. Як на мене, вона дуже пасує до нинішніх нелегких часів, коли світу так не вистачає лоцманської сполуки розуму і кохання. Наведене непогане (але, на жаль, з незначними хибами) виконання пісні ми разом з Юрою Шепетою, Максимом Гладецьким і Володимиром Войчишиним здійснили три роки тому. Записав нас, дуже якісно, Ігор Курилович.
Кожний крок чоловічий - то вже розлука.
Згадую свої мандрівки ніжним мереживом лугу,
що тягнеться до Дніпра вздовж Росі разом з нею:
патички нечуйвітра уквітчані, темні виверти глею,
мурашині міста, шматки човнів, пароплавів.
Просто горбки, на яких так легко віддатися славі
Божій або своїй, - якщо є що згадати.
Сядеш, - згадаєш. Але тобі не треба сідати,
треба йти, тавруючи землю козацьку
грифом кенійського черевика, придбаного зненацька,
у подільському місті, де тинявся по ринку,
загубивши жінку і шукаючи собі жінку,
помінявши не рух, а човен зотлілий - роботу,
чим порадував і себе, і веселу мудру голоту,
об’єднану бог зна чим, розкидану білим світом.
Колись-таки побачимось! А поки що свіжий вітер
єднає тих, хто прямує, рвучи повтори,
яром-долиною, обминаючи житні гори,
даруючи робам женців, що вже вицвіли від чекання,
чорно-червону стрічку розуму і кохання.
Це моя, так би мовити, програмна "лоцманська" пісня. Як на мене, вона дуже пасує до нинішніх нелегких часів, коли світу так не вистачає лоцманської сполуки розуму і кохання.
Наведене непогане (але, на жаль, з незначними хибами) виконання пісні ми разом з Юрою Шепетою, Максимом Гладецьким і Володимиром Войчишиним здійснили три роки тому. Записав нас, дуже якісно, Ігор Курилович.
Як вам вдається говорити мудрі речі свіжими і живими словами! Надихати🧡
Чотко, всьо чотко!
Вова Войчишин,дякую тобі за це відкриття
Вічна Память😢
Глибока поезія! Дякую Сергію MORJ Білозерову за те, що що познайомив мене з творчістю А. Секретарьова.
Боже, яка талановита людина..
Козак-характерник, новітній Мамай.... 🔥👍
Михайловичу дякую! дуже тепло..
ДЯКУЮ!!!!!!!
Классно!