Анатолій Секретарьов і друзі - Простір (фрагмент концерту в укритті 15.03.2022.)

Анатолій Секретарьов - текст, музика, спів;
Наталя Барась - скрипка;
Сергій Білозьоров - перкусія, спів;
Костянтин Бушинський - гітара, спів;
Володимир Войчишин - гітара, спів;
Дмитро Крикливий - звкорежисер;
Сергій Новіков - звукове редагування;
Кав'ярня "Синій Кактус" - укриття.
Простір
Мій товариш до мене приходить вночі,
він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а я собі сплю.
Він там вірші складає,
а я їх не люблю.
Та, буває, щось раптом насниться дурне,
і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
я питаю в товариша: "А як тебе звуть?"
І він завжди називає ім'я,
що ніколи не чув від товариша я.
Це ім'я кострубате,
що ніколи не чув,
я не можу згадати,
бо одразу забув.
І я знову лягаю, і сниться мені,
що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
бо дивлюсь я на всесвіт очима його.
Простір, - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.
Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свой морок
і зірками бринить,
а на березі тому
багаття горить.
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік.
а мене, замість нього, смертний холод обпік.
Простір, - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.
Прокидаюсь я ранком,
і на кухню іду.
Там займуся сніданком,
якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, -
телефон дзеленчить, -
буде хтось, безголовий,
мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
сам себе їдучи,
і все дивлюсь навколо, -
хто тут був уночі?
Раптом - зирк на підлогу, - там лежить біля ніг
білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...
Простір, - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.
1999

[@Dumbodanbas]

Вічна Память цій світлій людині.