«Каменярі» - вірш І. Я. Франка, написаний ним у 1878 році
Вставка
- Опубліковано 13 тра 2015
- Сашко Крапивка, Юрій Ігнатенко, Вадим Колеснік, Олександр Санченко, Іван Селестран, Марко Галаневич, Володимир Нечипорук, Володимир Фаворський, Семен Мозговий, Віктор Шлінчак, Віктор Корчинський, Олександр Пархоменко, Олександр Кіндрась, Володимир Бойчук, Андрій Длігач, Віталій Костарєв, Олексій Півторак, Максим Дончик, Андрій Литвиненко, Леонід Дідух, Ваче Давтян, Георгій Тихий, Євгеній Спис, Назар Мочула, Максим Демський, Ігор Мельник, Павло Сєргєєв, Євгеній Баль.
Майстрували: Марина Статкевич, Катерина Пташка, Пишун Сергій.
Бачити ці обличчя, знову повертається надія на наших людей, дякую!
дякую це те що треба .це сьогодні необхідно от якби ще це звучало по радіо та телебаченню.так не вистачає.
Чудово! Дякую!
Сильний вірш, чудове виконання!
Це прекрасно! Молодці! всім, хто причетний - величезна подяка
Ми рабами Волі стали....
Своїми руками розіб"ємо стіну, роздробимо граніт....
Ї за нами прийде нове життя, добро нове у світ...
Святою думкою ми скуті...
І щастя всім прийде....
Гарно!Молодці!
боже я його так і не вивчила, молодці гарно
Гарно, дякую.
іван франко напевно одна з найвеличніших постатей в нашій історії томущо простому смертному не дано створити словами сутність душі та переживання і боротьбу народу за самоідентифікацію (може трошки загрубо висловився)
Франко завжди в темі
Привіт усім! Є прохання до власника ролику: додайте, будь ласка, англійські субтитри.
Дуже хочу, зв'язатись з автором каналу, дайте контакт.
Щось довго ми рубємо цю скелю, хтось лінется і не працює , а хтось продав свій молот і душу воргогам.
По-ходу ти нічого не зрозумів, нажаль
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Я плакала
А що за мелодія на фоні ?
Україна Незалежна Навіки!!!!
Нам ще, браття й сестри найРідніші Мої - Українці в першу чергу треба самих себе подолати, щоб стати Краще, Сильніше й Вільніше - Треба усе сміття кріпацтва й омани викинути геть із голови раз й На Усі Часи…!!
Сьогодення Новітньої Історії Ми Пишемо Самі, Свою і Для Себе, й Тільки Так, Панове Шановні Ми Станемо Нарешті Омріяними, Самостійними, Нездоланими Володарями Свого Життя, Батьківщини й Майбуття, непізнаних Щастя Обріїв Чарівної Краси…!!!
Вище Голову, Братерство, Все на Краще у Житті, й як би тяжко не було долати тернистий шлях до Мрій Яскравих, Незабутніх, Надзвичайних, Ми - Є, Живі Ми, і Ми є тут і зараз для того щоб Перемогти усі туги врешті-решт, Усі Разом Ми Здолаємо всі перепони Заради Дітей, Жінок, Майбутніх Кращих Поколінь, іншого вибору немає зараз в Нас, Настав й Наш той самий невблаганний Життя Зірковий Час…!!!!
Йдемо Вперед, не обертаючись в минуле, Хутко, Сміливо, Невідворотно і Бадьоро, Нам Треба Сподіватися Лише на Самих Себе щоб ВиЖити тепер у скруті непередбачених життєвих потрясінь, Спасіння Наше Лише в Власних руках Українців Справжніх - Борців, Ентузіастів й Патріотів, Підіймемося на ноги Уся Країна Як Один й тільки тоді вже ніхто й ніколи не зупине й не підкорить Нас…!!!!
Все на Краще Буде якби зараз нам не бачилося усе лише в тьмяному тумані, Сердечні, Щирі, Неповторні Мої Рідні Люди,
Для Нас немає вороття в минуле, Тільки Вперед Шляхетний, Вірний, Єдиний Шлях Наш до Щастя, Волі й Величних Мрій Здійснення, Єднання - є Наше Спасіння, тільки так…!!!!!!
В Наших Власних Руках, Силах й Владі Майбуття Світле, Яскраве, Неповторне Наше, Діточок Наших й Наступних Славних Поколінь Нездоланного, Шанованого, Героїчного Українського Роду, Усі Великі Справи, Люди й Народи Здобували Свою Гідність, Суверенність, Незалежність й Свободу в стражданнях й жорстких випробуваннях й те що Ми Усі тут і Зараз Живі, Нескорені й Єдині як ніколи - Це й є Наш Чарівний Майбутнього Тріумфу Добрий Знак…!!!!!!!
Хай там що не сталося по дорозі до Щастя Власного Нашого, щоб там не казали посіпаки-заздрісники , незважаючи на весь тягар надзвичайний брудної боротьби, але Пам’ятаємо Міцно Ми Завжди Панове- Правда, Справедливість, Честь Є На Нашому Боці, За Нас, В Нас й Тільки з Нами, а Ці Чесноти НайВажливіші в Світі Перемагають Невідворотно наЗавжди, усупереч Всьому, отож Наша Перемога вистраждана, Бажана, Неперевершена - Лише Тепер Справа Часу й Все Відбудеться Безперечно лише Так як Бажаєм Ми, Україна як ніколи раніше Близько до Національної, Величної, Шляхетної Мети…!!!!!!!!!!
Будьмо БлагоРозумні, Сміливі, Старанні на Великому Шляху Народному до Нових, Світлих, Неосяжних раніше Обріїв, Здобутків й Мрій Надзвичайних, але Щоб Бути Переможцями - Разом Тільки Всім Нам Треба одним шляхом Завжди терпляче, швидко й незвертаючи йти…!!!!
Україна Вже здолала усі тяготи, скорботи, вже досить лити сльози по тому що неможливо повернути, а треба Жити Далі Розумніше ніж Учора, Правильно й Чесно у себе на Батьківщині Єдиній, Неповторній й Безцінній, щоб не було вороття до зневіри й розбрату, Ми Маємо Цінувати Мир, Народ Свій й Землю Перш За Все й тільки в такому разі Нас Чекають наповненні Приємних Відкриттів , Розквіту Сил, Величезних Можливостей Відродження роки…!!!!!!!!!!!!
Завжди Віримо в Себе Незворушно, Залізно, Щиросердно, НаЗавжди Побратаємося так , щоб ніхто не розділив, Наш Край Славетний Вартий Кращого Життя й Народ Величний Має Жити Ліпше, почнемо з Головного, не зупиняймося, Надія Справжня - Наше Все й Буду Все як Має, Все Стане так як Треба, Нема Іншого Шляху для Нас, тому давайте Вірити, Боротися й Здійсниться Усі Нарешті - Україна Буде Єдина, Вільна, Сильна, Незалежна Навіки…!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Op. 364
…………
Музыка, застывшая в камне,
для многих застыла.
Мы ценим её за беззвучность в веках,
но тем, кто держал в руках скалы,
ваяя из них города;
всем им, до заутренней брани в угаре, -
та, мёртвая в камне, на пальцах слышна́.
И даже когда (б) у них не было слуха;
(с) бельмом постижима всю жизнь красота;
неведом порыв, -
(пауза)
Вс(ё/е) (ж) разучены муки / озвучены звуки.
(тихо)
В ладонях, застывшая в лаве, слышна́…
Всем им, неприкаянным,
прячущим руки в мозолях и грязи,
предельно ясна
Симфония камня,
Токката и Фуга,
безмолвных Соборов, -
Живых сквозь века.
........................
Грядущих не ведая бед и напастей
членённая кость измождённой земли
руками из жил безызвестного мастера
рождала не стены, - рожала слоги.
Обтёсанный поступью камень за камнем
слагались на/из глин(ы)у и сводами шли,
глагол/я от самых глубоких фундаментов
строкою до бездны небесных глубин.
И там, пряча Иглы, Кресты, Полумесяцы
купалась в дождях и звенела в ночи ...
... Горсть! (щебня)
не паузой в нотах, не словом безпесенным, -
а самым живым баритоном души…
И значит, та, мёртвая в камне, для многих, -
для многих застыла,
но не для меня!
(тихо)
я зряч. я руками внимательно слушаю
Мелодию камня и в камне Слова...
1997 - 2015 гг. (Прага-Львов)
Человеки.
Отак ми всі йдемо...в одну громаду скуті...На жаль,не всі .Вічні рядки.
👍👍
Все в нас вийде!!! :)))))) Бо ми ХУНТА!
Воно не встоїть перед нами!!!
Слава Каменяру!
Чому я реву як сука з такої творчості?
Декламую вірші Івана Франка:
"В вагоні" (ua-cam.com/video/3ksVfXDiLkc/v-deo.html),
"Не люди наші вороги..." (ua-cam.com/video/lXDuI5LO_uE/v-deo.html)
#ВіршіУДомашнійФутболці
Чому ці тисячі не повернулись ,і не направили ці молоти проті зла ,заради добра?
Хай їм бубуде здоров'я незажаючи на що, і кхання
Я рот обісцяв , тим хто поставив дизлайк !!!