Зона інтересу. Аналіз фільму. Книга «Людина у пошуках справжнього сенсу». Межа людської байдужості
Вставка
- Опубліковано 26 лют 2024
- Привіт!
Мене звати Ганна Утіна і я практикуючий психолог психоаналітичного підходуз Києва. Інстаграм @gannautina
Запис: hannautina@gmail.com
У новому відео ми говоримо про новинку кінопрокату, фільм - «Зона інтересу» та книгу «Людина у пошуках справжнього сенсу».
❤️ - Навчання та стиль
Я виросла в Польщі, де тему концентраційних таборів вивчають з малого віку в школі. В 13 років читала «Медаліони» Зофії Налковської , чи «Бесіди з катом» Казімєжа Мочарського. На шкільних уроках порівнювала оповідання Тадеуша Боровського та «Іншого світу» Густава Герлінга-Грудзінського. Їздила на екскурсії в Аушвіц-Біркенау і ходила стежками, котрі вели людей до газових камер(зараз там стоять меморіали). Цей досвід не можна порівняти з жодним іншим. Час в таких місцях затримався назавжди.
Цей фільм нарешті показав щось, що доти не показав мені в повному обсязі жоден фільм про ІІ Світову і третій рейх. Хоча, я все це вже знала. ЦІ ЛЮДИ НЕ ПОДІБНІ ДО НАС! І МИ(Я) НЕ БУДЕМО ПОДІБНІ ДО НИХ!
Як би хто не любив ліпити наратив про «кожен стане таким при відповідних обставинах». Після років аналізу і копання в цих історіях, можу сказати, що се не є правда. Можливо, хтось в умовах окупації буде колаборувати, когось їм вдасться зламати, залякати, принизити, докатувати настільки, що він зламається і піде проти своїх принципів та вартостей. Але тоді це не такий самий вибір, який зробив Rudolf Höss, його дружина та інші ССівці і прихильники Німеччини 40вих. Бо які ж в них були ті цінности? Питання риторичне.
Стрічка з перших кадрів відділяє нас від них товстою межею. І з часом, вони все менше і менше нагадують мені людей, у повному значенні цього слова.
Мене не лякає читання, чи зіткнення з такою історичною реальністю. Вона непогано так доганяє нас у сьогоденні. Тож нам необхідно з цим знайомитись і аналізувати свої відчуття, а «Strefa Wpływów» - ідеальний і достеменний провідник, як і всі ті моторошні книги, котрі довелось мені прочитати у шкільні роки.
Після перегляду мене лише ще дужче верне від таких вироджених істот, які могли сидіти в чистенькій хатинці, в оточенні своїх красивих дітей, а за столом обговорювати, як ефективніше вбити ще більшу кількість людей окремого етносу за високим парканом «свого» садку, підкріплюючи це якоюсь «ідеєю» і потім спокійно собі спати.
Коментар та вподобайка для просування українського ютьюбу!
Це наймоторніший фільм на цю тему, який мені довелося бачити. І найстрашніший, хоча на екрані ми не бачимо нічого страшного - жодного убивства абощо. Саундтрек грає окрему роль. Музику вкінці забути просто неможливо. Дуже майстерний фільм-перформанс, і мені дико, що багато українців не зрозуміли, не жахнулися і не провели паралелі.
«Нє хочу уєжать із Крима, здєсь всьо так падамашнєму».
Так, фільм дуже важкий і дуже важливий! Але ще нюанс, що при ПТСР, та й загалом при стресі люди втрачають здатність сприймати метафори… мислення зараз частіше буквальне.
Виконавець головної ролі знявся в фільмі Підірвати Гітлера, один з кращих фільмів, які я бачила.
Ох, якраз днями придбала собі цю книгу, але ще не прочитала. Я дякую за розбір
Наші звільнені полонені кажуть те саме. Що розмови з коханими або близькими людьми подумки дуже рятували під час полону, де вони знаходилися в нелюдських умовах…
Тема контаборів та подвійних стандарнів теж висвітлена в "Іскра життя" Ремарка. В ній бачу багато паралелей з теперішнім. Книжки на цю теми можу читати. Вони допомагають не втрачати зв'язок з реальністю. Чи змогла б подивитись екранізацію, не знаю(
Дякую дуже цікаво. Пока дивитися не наважуся але тема дуже важлива
Дякую❤️
Дякую за відео.
Дякую❤️
ваш канал справжне відкриття
Дякую❤️
Реклами цього фільму було дуже багато, повелась на різні його регалії, бо люблю незвичне кіно. Пішла з сеансу з пів фільму. Картинка відворена дуже точно, але сам сюжет та взаємодія акторів якесь дно. Було відчуття, що просто сидиш в тому будинку та споглядаєш на їхне монотонне життя у якись закритій коробці. Відчуття неймовірної нудьги та депресії. Тема дуже актуальна, проте відсутність сюжету та якогось включення героїв або хоч якоїсь динаміки просто нестерпне. Певно це якесь викревлене емоційне ставлення до людських трагедій з боку режисера та знімальної групи. Нав'язувати таке пасивне ставлення до будь чого навколо. Не жалкую, що не додивилась. Неймовірна тягомотина, а не фільм.
У тому і «фокус уваги», люди або зайняті жадобою влади/багатства, або щось відчувають. Не кожен може мати обидві складові…
Вам не здається дивним, що ви нічого не вловили? І може й проблема у тому, що ви подивились тільки половину?Це дуже динамічне кіно. Не розумію, як можна сприймати таку картину крізь призму видовищності.
Фільм споглядання, який мав бути сюжет? Вам потрібна була газова камера на весь екран? Дуже тонкий психологічний фільм, не показувати нічого і показати все.
Як реагувати на скарги подруги, яка повернулася з Європи і страждає , що тепер потрібно обмежувати себе, не можна гучно слухати музику чи святкувати, як раніше(там ще чоловік , блокпости, син підліток і т.д. по списку), а ось ті хто виїхав, ті живуть, як люди і життя у їхніх дітей нормальне. І всі "розуміні" поїхали. У мене питання, хто тоді пішов боронити нашу країну, хто працює в лікарні, хто випікає хліб, хто .... багато чого ще? Відповідь очевидна. Занавіс.
Вона всіх накручує, нагнітає, наприклад, щоб чужі люди почали її чоловіку казати, щоб він відправив її знову… чого ж вона не закріпилась поки там була?!
Дякую за відповідь, сама це зрозуміла, мені тепер важко з нею бути поруч. Повернулася до чоловіка, щоб не розпалася сім'я, але почуває себе жертвою.
Одразу вибачаюсь, що трохи не в тему, але оскільки роль зайшла про табори, а в 20 сторіччі це були не лише концентраціні нацистські, але й радянські табори гулагу, про які наприклад є книга у Енн Епплбаум "Гулаг", то виникло питання: чому після всього того страхіття, яке творилось у таборах гулагу у громадян сусідньої північної держави не виробився жодний "антидот", який би налаштував їх на те, що потрібно роботи все від себе залежне щоб не допутсити подібне знову? Адже ми зараз бачимо, як ця "свЄрх держава" знову прийшла до тоталітаризму й репресій. Я звісно не науковець, не лікар, але не можу зрозуміти цей феномен, коли люди пройшовши пекло один раз свідомо йдуть у нього знову, свідомо відмовляються захищати хоча б себе (про вийти на мітинги проти війни я не кажу взагалі, такого я ніколи від них не чекала). Можливо колись у Вас буде випуск на подібну тему.
Подумалось мені про те, що вони роблять все залежне щоб туди не потрапили особисто вони, але куди потрапить їх знайомий, чи колега їх не хвилює, ще й здадуть, тільки щоб особисто вони вціліли. Як і в радянські часи
@@HannaUtina абсолютно так, схема там відпрацьована, навіть доноси знову в темі. Напевно та нація не здатна еволюціонувати.
В нас люди ще досі їдуть на заробітки в росію
Нажаль…
🤯