Жіночий тріумф: "Царівна" Ольги Кобилянської | Шалені авторки | Віра Агеєва, Ростислав Семків
Вставка
- Опубліковано 8 тра 2024
- Ользі Кобилянській - 160! До цієї дати ми підготували розмову про текст, який вважаємо центральним у її творчості - про повість "Царівна". А ще ми розігруємо примірник "Царівни", що вийшла в чудовій серії класики видавництва Pabulum @pabulum3593 Напишіть нам, про свої враження від творів Кобилянської. Упродовж тижня від дати оприлюднення цього відео для всіх (тобто до 5 грудня включно) ми будемо збирати їх у дооовгий список, а потім - розіграємо примірник за допомогою рандомайзера.
00:00:00 Intro.
00:00:51 “Шалені автор(к)и” не вперше говорять про Ольгу Кобилянську.
00:01:26 Авторка “Землі”, бо так сказав Франко.
00:03:10 “Буковинська орлиця” в радянському літературному каноні.
00:04:49 “Царівна” - центральний твір Ольги Кобилянської.
00:06:01 Чому ми повинні перечитати наших класиків.
00:06:59 Право жінки бути самій собі ціллю.
00:08:43 Від “Людини” до “Царівни”.
00:09:35 Наталка Верковичівна - попелюшка з феміністичними переконаннями.
00:12:16 Епізоди жіночої дружби: сестринство як альтернатива братерству.
00:14:22 Чому Наталка Верковичівна відкидає українця і виходить заміж за іноземця.
00:14:56 Як німецькомовний літературний світ ставився до текстів Кобилянської, і чому Іван Франко помилявся.
00:17:20 У чому полягає оптимістичність фіналу “Царівни”.
Відео створено завдяки підтримці наших патронів на Patreon та спонсорів на UA-cam. Дякуємо книгарні "Смолоскипа" на Межигірській, 21 (smoloskyp.com.ua/) в Києві за простір для запису наших влогів. До речі, там ви можете придбати книжки Ростислава Семківа ( cutt.ly/twUUxUIL/ ), Віри Агеєвої ( cutt.ly/JwUUx7hf/ ) і, звичайно ж Ольги Кобилянської. До речі, "Царівну" також можна замовити безпосередньо у видавництві Pabulum ось тут www.pabulum.com.ua/product/ts...
Дивіться також:
Лесбійські сюжети Ольги Кобилянської
• Лесбійські сюжети Ольг...
"Меланхолійний вальс” Кобилянської: ідилія дівочої дружби
• "Меланхолійний вальс” ...
Що зашифровано в листах Лесі Українки до Ольги Кобилянської?
• Що зашифровано в листа...
#шаленіавторки #література #українськалітература #Кобилянська #фемінізм #українськакласика
_______________
Підтримайте нас на UA-cam: www.youtube.com/@shaleniavtor...
чи на Patreon: / shaleniavtorky
Telegram: t.me/shaleniavtorky/
Facebook: / shaleniavtorky
Instagram: / shaleniavtorky
Google podcast: cutt.ly/CZgDOEL/
Soundcloud: / shaleniavtorky
Megogo: megogo.page.link/CDb3/
Підтримайте нас на UA-cam: www.youtube.com/@shaleniavtorky/membership/
чи на Patreon: www.patreon.com/shaleniavtorky/
Це дозволить нам робити нові цікаві розмови про культуру, ґендер та ідентичність.
Твори Ольги Кобилянської змушують пишатися нашою нацією ще дужче! Це так приємно - усвідомлювати, що не лише у британців чи ще у когось були письменниці-феміністки. Це ще одне свідчення того, що ми - европейці! Наша сім'я - Европа, а не фіно-угорське залісся, як це нам багато віків намагалися вбити в голови московити. Якби була можливість, то я особисто подякувала б пані Ользі за її працю.
Шкода, що в школі дуже сухо подавалася творчість Кобилянської. Прочитав декілька творів в дорослому віці і був вражений наскільки це якісно літературно та наративно. З іншого боку навряд би зміг в підлітковому віці зрозуміти феміністичні посили та навіщо вони мені. Тепер з радістю буду продовжувати читати її твори.
Читання Кобилянської наштовхнуло мене на думку, що на відміну від росіян, у нас була неймовірна традиція феміністичної літератури. У 1887 вийшов "Перший вінок", жіночий альманах, 40 творів, в той час як московити читали про Каштанку та дом с мєзоніном 🥴 я, як дитина що виросла на "вєлікай літєратурє" окрім Ахматової та Цвєтаєвої нікого не можу згадати, та й вони писали у глибокі міжвоєнні роки.... Коротше, в нас якась гігантська цивілізаційна прірва, у московитів просто не було жіночого феміністичного руху в кінці 19 століття 🤷
Вам шана й повага, як то кажуть, за заувагу. Читала розмову з філософом Єрмоленком. Не багато він бачить у нашій класичній літературі творів на широку тематику.
Гаразд. Менш за все хочу захищати чи рекламувати російську літературу. Але так сталось, що ну осилив я свого часу "Что делать?" Чернишевського. Так, там головної героїні, щоб здобути емансипацію спочатку доводиться одружитися з людиною близькою за ідеями (такий собі союз на ідеях), але далі починається перетворення суспільства через організацію мануфактур, де заробляють жінки, дівчата - найменш захищені у Петербурзі верстви. Такий собі соціалізм на базі відповідального бізнесу. "Что делать? - делать, делать і делать". Як художній роман можливо занадто схематичний та заідеологізований. Хто його читатиме в тієї же сучасної московії, якщо не примушувати? Питання. Але це найяскравіший приклад де жінка у руліті це щось самостійне, вольове і змінює світ навколо. Ну гаразд 👌 українець Гоголь зобразив наприклад поміщицю Коробочку у "Мертвих душах". У тієї добре організоване господарство, яким вона самостійно керує. Є образ сильної, волівої жінки у Гончарова в "Обломові", без жертовностей і страждань і ось цих "вона його за муки полюбила, а він її за співчуття до них". Ні. Ольга цілком собі самостійна людина. І тут я маю зупинитися, бо можу ще щось знайти в тієї епосі, а нащо? Зрештою, ніщо (окрім цензури) не заважало руліту розвиватися в дусі часу. Публіка читала одночасно новинки німецької, французької літератури, особливо різноманітних філософів і вимагало ідейності (окрім розваг, звичайно, просто розважальна література не завжди потрапляє в літературний канон і взагалі має термін епохальної актуальності). Тож автори російсткомовні могли собі дозволити писати на різноманітні теми. Навпаки. Їх літературні образи часто густо "зависали в повітрі" - вигадані, якби переклали сюжет паризький і вбудували його в декорації міста на Нєві. В той час як тиражі української літератури здебільшого виростали на реальної землі (до епохи Модерну, звичайно).
Дуже дякую за випуск! Сил та натхнення вам!
Дякую.
Я минулого року купила книгу "Царівна" і везла її з собою до Адріатичного моря. Таке трохи безглузде, наче б то, але це було моє бажання, принаймні книгу Кобилянської привезти до моря, бо Ользі так і не змоглося побачити її омріяне море. Я читала книгу і на набережній, і на самому пляжі, для мене це було важливо й цінно, та буде пам'ятно на все життя
Чудовий спогад! Дякуємо!
👍🌹🌹🌹
Як це чудово ❤
Лайк каналу! Дякую за Вашу працю, дуже цікаво!
Твори Ольги Кобилянської - це як подорож у час, адже вони вдало вражають своєю актуальністю, навіть у сучасному світі. Її письменницький стиль - це як змішання витонченості і нестримного емоційного буму, який залишає за собою сильний відбиток. Кожна її оповідь - це частка життя, яка змушує задуматися і відчути вібрації епохи.
Твори Ольги Кобилянської формували мою юну сутність. Я довіряла всім творам авторки, виписувала безліч цитат і захопливо перечитувала їх.
Людські цінності залишаються однаковим, навіть через століття.
Цікаво, а зошит з цитатами досі є?
@@shaleniavtorkyзвісно, я і досі його доповнюю
Твори Ольги Кобилянської вчила ще в школі. Але зараз почала перечитувати і враження набагато яскравіші. Так вийшло, що читаю зараз саме "Царівну" і дивуюсь сучасним поглядам і цікавим філософським поглядам головної героїні!
Маю старий примірник, а у Pabulum - шикарне видання!)
Кобилянська найбільше заслуговує на повагу за те, що прожила своє життя згідно своїми цінностями про які пише у своїх текстах. У своїх творах вона зображувала жінок, як людей, як особистостей. Зі своїми переконаннями, рисами характерами, цілями та мріями. Різними. У меланхолійному вальсі для мене найбільш цінне було зображення, що дружба між жінками дійсно важлива, що це навіть зараз ламає стереотип про " жіночу дружбу, якої не існує". У Царівні доволі правдиво показаний ріст героїні і те що перше кохання може пройти , бо люди змінюються, інтереси стають іншими і почуття відповідно теж. Тому завжди треба обирати себе і бути своїм власним центром Всесвіту.
Вперше прочитала Царівну навесні цього року і мені було дуже прикро, що не прочитала її раніше, в свої 15 років, в 24 роки - коли ця книжка могла б стати для мене неабиякою підтримкою, навіть дороговказом. Це та книжка, яку я хотіла б передати своїй майбутній дочці.
Справді, ця книжка дуже впливає на дівчат у 15-17) Але добре, що тепер ви про неї знаєте)
А мені дуууже, ще у шкільні роки сподобалась книга "У неділю рано зілля копала" . Памятаю, це було якесь ілюстроване видання, запамятались цікаві стосунки Тетяни з Маврою, а от Гриць, який ніяк не може визначитись - дууже раздражав. Якийсь він амебний, перекидає важливі життєві рішення на жінок, і це зрештою призводить до трагедії
Дякую за черговий натхненний випуск. "Царівну" пам'ятаю ще зі школи. Усі тоді читали в нашій школі "Землю", а нам невимовно пощастило мати уроки поглибленого вивчення української мови та літератури, тож насолоджувалися і "Людиною", і "Царівною", і "Valse melancolique" й ін. Узагалі творчість Кобилянської чи не найбільше сформувала мене як жінку. Це література навіки. І тоді як інші Наталі хотіли бути схожі на Наташу Ростову, я асоціювала себе з Наталкою Верковичівною. Усе-таки як важливо мати для дівчинки правильну рольову модель.
до свого сорому не читала. якось в шкільній програмі оминули твори пані Ольги, а сама ще не дійшла до них. нажаль єдиний мій "живий " спогад про Ольгу Кобилянську - це те, що моя бабуся жила на вулиці її імені у маленькому містечку Вижниця, Чернівецької обл, допоки не переїхала до нас, на Донеччину
Дякую! Один із найулюбленіших творів в українській літературі. Але читала дуже давно, варто перечитати.
Обов'язково перечитайте!
Дуже цікаве відео, вподобайка та коментар для просування якісного українського контенту
Кобиляньска то диво,їі твори просто в самому серці!
А «Царівна» це просто історія змагання з нерівностю,з беспринціповністю та людскою тупістю. І все це в обличчі однеї жінки,яка розуміе,що відбувается в суспільстві,але їі ніхто не розуміе. Але вона не здается.
А ще в Кобиляньскої е не менш драматична повість «Ніоба»,де показані нещастя одніеї окремої родини. Хтось помирае,хтось блукае по житті...
А повість «Людина» показуе дівчіну,яка цікавится серйозними речами,а не тим,як знайти богатого чоловіка та жити за їого рахунок,ні як догоджати громаді,а правами жінок,соціалізмом.
Олена Ляуфлер-це дуже цікавий образ для мене,бо я і сама трішкі на неї схожа.
Кобиляньська особистість і це крапка!❤
Боже, "Царівна" - це мій улюблений твір🙏💖 я обожнюю цю книгу. Читала кілька разів. Перший раз ще в підлітковому віці. Дивилась його екранізацію. До сьогодні просто обожнюю❤
Дякую за ваші програми🙏💙💛
Вітаю! Саме на днях перечитувала Valse melancolique Кобилянської , вражена надсучасним поглядом на жінок, ліричною глибиною, тонкістю розкриття стосунків, почуттів. Твір до неодноразового перечитування. Вам окремо Дякую за такий неймовірний канал, успіху і процвітання!
Ольга Кобилянська - майстриня образів. Її персонажі стають живими, наче вони виходять із сторінок книг та крокують поруч з читачем, розділяючи свої радості та болі, це не просто вивчати літературну спадщину, але і відкривати для себе красу мови, силу слова та глибину почуттів.
Царівну не читала, але пам'ятаю її новели, дуже подобалося. Також "У неділю вранці зілля копала" один з улюблених, бо в ньому порушено цікаві теми з погляду народної міфології
Царівна для мене найулюбленіший серіал дитинства. Захопленню не було меж) Читала вже в дорослому віці, дуже боялася розчарування, раптом не сподобається. Але, як ця історія може не сподобатися? Вона неймовірна. Перечитувала декілька разів і читатиму ще) ❤❤❤
Читала «Царівну» якраз у підлітковому віці на позакласному читанні. Мені тоді сподобався твір особливо на тлі «Людини», де доля героїні була сумніша.
Насправді, з Лесі Українки і творів Кобилянської почалися мої роздуми над емансипацією жінок.
Читала "Меланхолійний вальс" Ольги Кобилянської дуже сильний феміністичний твір. Саме таких творів не вистачало мені у школі, можливо читаючи його дорослою набагато більше зрозуміла, але саме в 16 років він може навести на багато роздумів. Про свою самоцінність, самоствердження, однозначно кожній дівчині його треба прочитати.
У нас є окремий випуск про "Меланхолійний вальс"
Царівна прочитана мною декілька раз, але вперше познайомилася з твором завдяки телесеріалу, що був на екранах в середині 90-х
Пам'ятаємо цей серіал
Читала декілька разів : для себе, щоб скласти іспит, щоб обговорити з учнями/ученицями, коли читала повість про Ольгу. І завжди вона (п.Кобилянська) така тендітна тверда водночас. Знаю, що ліричну героїню не ототожнюють з авторкою, знаю... Але ж)
До Царівни, нажаль, поки не дійшла, але прочитала Меланхолійний вальс Кобилянської. Мене вразила сентиментальність і чуттєвість з якою там описана дружба головних героїнь. Це дійсно дуже інтимні і глибокі почуття. Також мені хоч і складно було читати через діалектизми, проте це додає шарму)
Подобається подача Кобилянської філософії Ніцше про надлюдини. В української письменниці це наджінка, її методологія становлення тощо.
А її стосунки з Українкою - окремий вид ґей-лесбійської критики, де такий інтим у листуванні варто трактувати як спорідненість душ, світоглядів, а не лиш еротика.
Однак ще й вважаю, що ми настільки відвикли від душевних дружніх стосунків, що усе трактуємо як таке-сяке еротичне 🤔
Ви вже бачили наш випуск про їхнє листування?
@@shaleniavtorky ще не мала нагоди, дякую, що зорієнтували
Для мене Царівна у юності була дійсно улюбленим твором. Оце прагнення вирватись з рутини і розумової провінції було мені дуже близько. Не кажучи вже про приємну інтелігентну жіночність у стилі. Прекрасна шалена авторка❤
Світлина Кобилянської на обкладинці цього відео дуже гарна. Вперше роздивилася її як доволі милу і вишукану жінку, хоч раніше вона видавалася мені не надто красивою.
Нам теж подобається)
Я зовсім нещодавно почала знайомитися з творчістю Кобилянської, і хоч не можу зрозуміти всі інверсії, сенси, але сюжет і стилістика мені дуже подобаються. Дякую вам, за ці прекрасні відео, які допомагають краще зрозуміти письменників та їх твори,
Наново відкриваю для себе українську літературу і твір Ольги Кобилянської, поки що, був для мене найкращим, це той твір який не перестав бути актуальним і не бісить своїми поглядами. Мені дуже сподобався посил "Царівни", не знаю, чи зараз вчать його у школах, але це те, що потрібно читати там. Для мене це книга про те, як не зраджувати собі і своїм ідеалам. Поки що нічого іншого в неї не читала, але збираюся. (Участь у конкурсі)
дякую !
Дякую!
Свого часу Меланхолійний вальс Кобилянської, прочитаний в 11 кл, просто перевернув моє уявлення про укр літ, такой контраст із Чіпками і Кайдашевими сім'ями
Чудово, що це з вами сталося ще в школі!
Дуже дякую за цікавезну розповідь.
Дякую вам за вашу працю ❤❤❤
Так цікаво увесь час дізнаючись якісь нові подробиці з життя Ольги Кобилянської,впізнавати в
героях та героїнях її творів якісь
риси з характеру самої письмен-
ниці,чи відлуння подій,пережитих нею.
Чомусь пригадався закон збереження енергії: ніщо не виникає з нічого і не зникає в нікуди-тільки переходить з одного виду в інший.
Дякую за цікавий контент,пані Віро та пане Ростиславе!
Дякую за вашу безцінну працю! Неймовірно цікаво!😍😍😍
Дякую Вам! ❤
Про "гірську орлицю" школярів у тестах питають. Вперше як побачила, подумала про Лесю Українку, в "Камінному господарі" про таке є.
🤦🤦🤦 Дякуємо, що розказали
Мабуть почав знайомство з творчістю Кобилянської із "Царівни" кілька років тому. Головна героїня викликає емпатію. Їй переживаєш. Життя кидає їй чимало викликів, але вона весь час знаходить в собі сили боротися за право бути собою, почуватися вільною. Читав дуже давно і, хоч, здається, повертався і перечитував твір, зараз не перескажу сюжет. Але запам'ятав дискусію стосовно ідентичності: - чи ненавидили би ви так поляків, якби почувалися вільними і рівними з ними?
Здається, подібне питання поставив головної героїні хорват за національністю - людина стороння до україно-польських стосунків.
Була в якійсь момент "Земля". Нажаль "Земля" читалась в один час із "Хіба ревуть воли як ясла повні" і "Кайдашева сім'я". Звичайно все це різні "землі", різні "сім'ї" і "воли". Але саме сюжету "Землі" Кобилянської тепер згадати складно, хіба, що боротьба за землю доводить когось із "сім'ї" до криміналу, либонь не братовбивства і якимось чином наступному поколінню прочать уже іншу долю, поза землею, пов'язану із освітою. Щось на зразок: вчись та може із тебе вийдуть люди та не копатимешся в землі. Якщо це дійсно про той твір, то "Земля" скоріше закінчується гимном анти-землі.
Була Людина, була Некультурна. Остання запам'яталась як образ вільної жінки, сильної ґазди, від якої суспільство уже нічого не вимагає (завезти ґазду), а навпаки поважає її самостійність. Некультурна не тому що далеко від міської моралі. Некультурна, бо наприклад культурної "Царівні" потрібно ставити собі культурну конструкцію "бути собі ціллю", а Некультурній ніяких конституцій не потрібно: вона просто є - природно.
Вальс меланхолік. Мабуть перечитував двічі у різні часи. Актуальний досі сюжет, бо люди шукають себе, живуть з компаньйонами на зйомних квартирах, якось співіснують, будують плани і терплять фіаско на цьому шляху. Знову маємо героїню із ґрунтом "бути собі ціллю", але цього разу є варіанти, є ментальне опонування.
🤔 Цікаво, що дні народження Ольги Кобилянської і Григорія Сковороди десь стались поруч у календарі: таке враження, що ця "avrea libertas - золота вольність" для них, для їхніх героїв найвища цінність (але у Кобилянської ми чуємо жіночі голоси і жіночі образи бачимо).
Такий змістовний коментар ❤️❤️
Хай процвітає ваш канал!
@annadubovyk6224 - рандомайзер вибрав вас, ви виграли "Царівну" Ольги Кобилянської. в'яжіться з нами на мейл shaleni.avtorky@gmail.com
@@shaleniavtorky Це неймовірно приємний сюрприз, саме слухала сьогодні ваш свіженький випуск про Хвильового! Пишу на мейл.
Дякую. Орлиця, мабуть, тому що вона писала: "Хотіла б, щоб усі українці стали орлами"...
Не перестану захищати "Землю" ) Трактувати її як чисто соціальну повість на селянську тематику 🤦♀🤷♀ це прекрасний, багатогранний екзистенційний твір. Сама письменниця згадувала, скільки прекрасних моментів подарувала ця повість. Не можна впадати і в протилежну крайність. Крім того, у чому перемога Наталки? У щасливому заміжжі ) Ну так, тоді й бути не могло інакше, тим паче, що головна героїня мріє стати письменницею: не надто стабільне заняття.
Не знаю, що думає про це пан Ростислав, та чула думку деяких чоловіків, що Кобилянська все-таки не дуже добре орієнтувалася в психології чоловіків ) Деякі іронізували над вибором іноземця, забуваючи обставини особистої "кривди" авторки.
І в "Людині", і в "Царівні" ще перемагає оповідність над психологізмом. Хоча фінал "Людини" вражаючий з психологічного погляду.
Професор М. Наєнко, до речі, "У неділю рано копала" вище за інші повісті.
Та як же не надто стабільне! Кобилянська заробляла пером, як і багато її сучасниць. А "Земля" цікавий твір, ми ж говоримо, що у фіналі там зречення села й апологія міста, яке звільнить від кормиги патріархальних відносин. А Наталка ж не домогосподарка, вона має професію й зреалізувала свій талант.
@@ageyevavira9147 Дякую за відповідь, п. Віро. Про стабільність ) до неї ще треба доробитися, а до того часу необхідно чиїмсь коштом жити. Це мала на увазі.
Вперше коли почув "мати таку свободу щоб бути собі ціллю", в форматі відео, переслане від подруги, загорівся тим уривком, але так і не прочитав увесь твір. В школі Кобилянську пропустив, хворів. Може зараз наздожену.
Тримаємо кулачки 😉
Дякую за відео. Якраз прочитала Царівну перший раз, осмислила і побігла дивитись чи немає на вашому каналі відео про неї. Допомагаєте мені тонше зрозуміти прочитане❤
А ви чули про книгу Ольги Саліпи «Оля»? Вона ніби про Кобилянську, а мені здалась грубою і нетактовною спекуляцією про її особисте життя. Цікава ваша думка.
Зробіть випуск, будь ласка, про Юрія Клена. Неординарний творчий шлях, "Попіл Імперії" - література як передбачення.
Візьмемо до уваги
Підскажіть, чи не здавався вам, що "царівна" нагадує "Джейн Єйр"?
"Царівна"-це гімн нарцисизму,а не фемінізму. Героїня,яка нікого не любить,бо нікто й не навчив цього робити;ідеалізує чоловіка,щоб відвернутися від нього,при його ж першій помилці; при цьому ніякої практичної реалізації своїх намірів немає. По логиці психології ,твір мав би закінчитися самогубством героїні,але ідеалізм переміг
15:09 не читала Царівни, але може вона просто захотіла нарешті для себе спокою? Обрала собі, в образі героїні, зручного правильного хорвата, який її "правильно" кохав, який повернув її до німецької мови, помістив в легкі і теплі обійми Європи? Я не знаю як собі уявляли прекрасне життя українські панянки 19-20 сторіч 🤔 але бути українкою в Україні це завжди було важко, навіть якщо в тебе все є і ти сама собі панянка, все одно треба було боротись або із сухотами, або з патріархатом.