Наталія Ковалик «Ховаюся у слово, як у тінь» | Марія Гончар

***
Ховаюся у слово, як у тінь,
як пражить землю полуднева спека,
я п'ю з його невичерпного глека,
тамую спрагу і лікую біль.
Ховаюся у слово, йду у глиб,
коли лютують в небі блискавиці
і крають небо металеві птиці,
я йду під воду і шукаю риб...
Ховаюся у слово, як у час,
який справіку й дотепер триває,
і він один усе про мене знає,
він знає все про кожного із нас.
Наталія Ковалик
Читає: Марія Гончар
Музика: Любов Лукіна
Долучайтеся до сторінки у ФБ:
🟣 / goncharmary

[@MariaHonchar]

Ховаюся у слово, як у тінь,
як пражить землю полуднева спека,
я п'ю з його невичерпного глека,
тамую спрагу і лікую біль.
Ховаюся у слово, йду у глиб,
коли лютують в небі блискавиці
і крають небо металеві птиці,
я йду під воду і шукаю риб...
Ховаюся у слово, як у час,
який справіку й дотепер триває,
і він один усе про мене знає,
він знає все про кожного із нас.
Наталія Ковалик

[@tetianaserdyuk4726]

Я ще не чула кращого читання віршів. Це неймовірно гарно і глибоко. ❤❤❤

[@MariaHonchar]

Сердечно дякую Вам. Радо, що читання озвалося.

[@user-ts2os2tq6g]

Дякую ❤

[@MariaHonchar]

Навзаєм!

[@ComPt4]

☀️✨💙💛❤️✨🙏🏻

[@OLEKSIISHKROMIUK]

чому так важко віднайти слова які сховалися за тін`ю,чому відтінками слова коли тамуєш спраги спеку...