Їхнема - Блазень
Вставка
- Опубліковано 7 лют 2025
- Отруєне свято князя Вітовта
У далекі часи середньовіччя, коли сонце заходило за горизонт і заливало замкові стіни Луцька червоним світлом, у князівському дворі панувала атмосфера великого бенкету. Це було свято на честь іменин князя Вітовта, правителя Луцька, відомого своєю добротою і мудрістю. З усіх куточків країни з'їхалися гості, князі і родичі, щоб розділити радість свята.
Серед запрошених був і троюрідний брат Вітовта, людина з темним серцем і заздрісним поглядом. Його володіння межували з землями
Луцька, і він завжди мріяв захопити ці землі, підкорити місто і правити тут. Прибувши на свято, він прихопив із собою смертельну отруту, задумуючи хитромудрий план.
Замковий двір був наповнений сміхом і веселощами. Гості, одягнені у розкішні костюми, танцювали під звуки середньовічної музики, що лунала з ріжків і скрипок. У центрі уваги був блазень князя Вітовта - молодий чоловік у різнокольоровому капелюсі з дзвіночками, який смішив людей своїми витівками. Його веселі жарти розганяли тінь підозри, але в його очах можна було побачити приховану тривогу.
На кухні кипіла робота. Величезні казани були наповнені апетитними шматками м’яса, куркою і свининою, а на багатті смажилися
баранці та поросята. Столи, вкриті важкими дубовими дошками, ломилися від їжі та напоїв. Пиво і вино лилися рікою, і гості з кожною хвилиною ставали все більш розслабленими і безтурботними.
Серед веселощів брат Вітовта, не звертаючи уваги на загальне бенкетування, потайки підсипав отруту у келих князя з вином.
Він знав, що в хаосі свята його підступний вчинок залишиться непоміченим. Зловісна усмішка на його обличчі свідчила про темні наміри. Він був упевнений, що його план вдасться, і з нетерпінням очікував моменту, коли Вітовт вип'є отруєне вино. Та насправді не всі були настільки захоплені святом. Блазень Вітовта, помітивши, як брат князя додає щось у келих, спочатку не міг повірити своїм очам. Його серце стискалося від страху за улюбленого правителя. Він знав, що ніхто не повірить його словам, бо блазень у середньовічному світі - це лише жартівник, чиї слова рідко сприймаються серйозно.
Не вагаючись, блазень вирішив пожертвувати собою заради порятунку князя. Сміючись, він узяв келих з отруєним вином і, перед
всіма, випив його залпом. Його обличчя перекосилося від болю, але він продовжував сміятися, роблячи вигляд, що це всього лише частина його виступу. З кожним ковтком він відчував, як отрута просочується в його кров, але навіть тоді він не зупинився.
Коли біль став нестерпним, блазень, тримаючись за горло, хитаючись вийшов з зали до кухні, де варилися страви у величезних казанах. Його сміх навіки перестав лунати у шумі свята...
Князь Вітовт, сприйнявши поведінку блазня як черговий жарт, продовжував святкувати. Він не надав значення тому, що його
вірний слуга раптово зник. Акробати крутили сальто, ходили на дибах, ковтали шаблі і жонглювали факелами. Музиканти грали
на ріжках і скрипках, додаючи веселощів і шуму. Ніхто не помітив зникнення блазня, адже всі були захоплені святковими
розвагами.
Коли на стіл подали смаження і різні м'ясні наїдки, гості із задоволенням хвалили кухарів за смачну їжу. Князь налив собі вина, поклав у тарілку великий шматок м'яса і раптом помітив щось блискуче на дні. Він придивився і побачив невеликий дзвіночок - такий, як на капелюсі його блазня.
Весь вечір Вітовт не міг викинути з голови цей дзвіночок. Він згадував, як бачив його на капелюсі свого вірного слуги, та поступово до нього починало доходити, що блазень міг попереджати про щось дуже важливе. Дзвіночок став символом того, що справжні наміри і вчинки часто приховані за маскою сміху і жартів.
Бенкет завершився, але таємничий дзвіночок не давав спокою Вітовту. Він розумів, що справжня відданість часто приховується
у найбільш несподіваних місцях, і що навіть блазень може бути героєм. Брата викрили. За спробу отруїти князя його засудили та
повісили на Ринковій площі.
Ця історія стала легендою, яка передавалася з покоління в покоління, нагадуючи про те, що справжня вірність і любов не
завжди видимі на перший погляд. І дзвіночок блазня став символом відданості, яку не можна забути.
℗ © 2024
гарно, цчкаво
нічого собі довжелезні строки. це ви знатно закрутили. дякую за текстовий супровід. ну гарно ж звичайно
Чудова пісня. Дякую.❤❤❤
Скільки ще таємничих, містичних історій зберігають мури старого замку Любарта і древня волинська земля. Цікава оповідь. Чи було це насправді? Хто зна. Все ж, я вважаю, що ця робота заслуговує на лайк. Дякую.
Прослухав, цікаво, незвична дійсно подача тексту, спочатку подумав забагато… а ні , так потрібно, здивований приємно 👍
Дякуємо.
Може бути ,
Доволі цікава робота натхнення вашій команді
Приємно здивували, з мене підписка
Чудово!!!
Велике серддце, смішних людей!!!
Круто❤❤❤Дякую з Запоріжжя ❤❤❤ класно що я натрапив на вашу творчість❤❤❤
І Вам дякуємо! Вітання Запоріжжю, тримайтеся. 💙💛
Дякую,мені сподобалась ваша творчість ❤❤❤, успіхів та процвітання ❤❤❤.
Вам дякуємо!🌹🌹🌹
❤❤❤
Добре.Вельми добре❤
А Вам велике дякую. 🍺🍺
👍
🍺🍺
Ну,знаєте,чудово виконано,але не оригінально.Як би то не було,першим почав КиШ..
Воно-то може й так, але легенда є легенда. Ми ж не відмовимось од неї, щоб догодити святому КиШу?
Мені сподобалось, гарний голос та музика, приємно слухати