Спогади про Віктора Женченка (2023)

Лариса Іванівна Швецова в 2022 році розповідала про особливі моменти життєвого і творчого шляху Віктора Васильовича Женченка • Спогад про Віктора Жен... .
В сюжеті 2023 року продовження цієї теми.

[@user-kv6hk9mm4b]

Навряд чи залишився хтось байдужим, плинучи рікою цих спогадів, - зворушливих, щирих, дбайливо й ретельно підібраних слів, які лягли в поетичні рядки. Перед нами постала доля людини (банально, мабуть, сказати, що з великої літери, але це справді так). Ми стали свідками життєвого шляху Віктора Женченка - нашого земляка, односельця, талановитого поета, перекладача, співака, актора, знаного далеко за межами нашої країни. Ми пишаємося ним і радіємо, що пам'ять живе. Живе у спогадах... А як інакше?
Окрема вдячність упорядникам - Ларисі Швецовій та Анатолію Махну за клопітку роботу, удале поєднання форми й змісту, виразний , вишуканий авторський голос, який проникає в самісіньку душу, на фоні швидкоплинних кадрів - ось наш герой молодий, красивий...і ця дорога від батьківського порогу аж до самісінької вершини життя!
Болісно дивитися на зруйновану школу. То восьмирічка, як ми її називали. Добре, що середня (нещодавно бачила) стоїть, як лялечка, - щира вдячність тим, хто про це дбає, бо школа для села - то святе.
Вразили рядки останньої поезії Віктора Васильовича:
Куди вже ці мої дороги
Мене не звали, не вели,
А от туди, де мій пракорінь, -
Нема коли, нема коли...
Це ніби заповіт. Прислухаймося!