🌻📘🌿"В оповіданні «Одинак» авторка звертається до теми рекрутчини, однак її цікавить не тільки соціальний аспект проблеми, а й психологічний, навіть філософський. Набір до війська не лише головна подія твору, а й модель межового стану людини на грані Свого й Чужого світів... Прикметною рисою художньої прози кінця ХІХст. був етнографізм. Вихоплені з сільського життя картини побуту додавали правдивості навіть вигаданим героям. Дуже переконливо використовувала ці засоби й Леся Українка. Чимало таких деталей і в цьому творі. Фразеологічний ряд деяких уривків твору просто вражає, багато текстів пісень... Серед дослідників тексту оповідання побутуєд умка, що в основі оповідання - враження письменниці від перебування в Луцьку в 1890-1891pp. Сестра письменниці Ольга так згадувала про цей час: «Доводилося тої осені переживати Лесі тяжкі, болючі враження через сусідство "воїнського присутствія", що містилося в тій самій кам’яниці, де й ми жили, лише в другому кінці. Під час рекрутського призову на вулиці коло того "присутствія" збирались юрби рекрутів і їх родичів та відбувалися тяжкі сцени, лунало не раз таке голосіння, такі розпачливі ридання, що хотілося забігти кудись далеко з нашого дому, щоб того не чути і не бачити». Дещо про рекрутчину. Материн годувальник, за законом не мав би служити у війську, якби вдова не вийшла заміж за іншого. Ці норми набрали чинності згідно з реформою 1874 р. Відтоді рекрутів, тобто не навчених вояків, почали називати новобранцями, і на військову службу почали брати незалежно від маєстату. Згідно із законом 1 січня 1874 р. призову на військову службу підлягали особи всіх класів і станів віком від 21 року. Існували значні пільги за сімейним станом (не брали в армію єдиних у сім’ї синів і єдиних годувальників сім’ї тощо). До 1876 р. служили по шість років. Відтоді скоротили до п’яти. Згодом то зменшували до трьох−чотирьох років, то знов збільшували, максимальний до п’яти. Термін служби визначався родом військ. У піхоти та польовій артилерії служили найменше - по чотири роки, у решті військ - по п’ять. Одначе й на такий час служби охочих було не багато. До реформи можна було відкупитися та найняти замість себе іншого рекрута.". В.Давидюк.
Люба наша Лідія Мироненко. Ви чудова акторка- дуже вдячні Вам. Усе, що слухаємо у Вашому виконанні зостається у серці. Здоров'я Вам та нових творів класики та розстріляного відрождення Ми з Харкова, живемо вже більше 30 років у Ізраілю. Щастя - слухати на мові Вас.
Нічого не змінюється в світі. Знов війна, плачуть матері, бо багато побитих синів. І кінця краю тому не видно . Бо хтось дорвався до влади такий кому , тошно воно хоче вбиаати людей.
Велике спасибі за гарний твір, як раз на часі під час війни з росіянцями.Нічого не змінилося у ментальності українського народу.,матері пробиваються за синами та ще й платять величезні гроші щоб відкупити від громадянського обов'язку, захисту Батьківщини.
Тому, що нормальна мати хоче, щоб її діти були здорові, щасливі і добре жили, а не вмирали. Це тільки росіянські " матері" готові віддати в військо своїх дітей. І отримати за свою дитину машину чи мішок картоплі.
@@dragonk4677Ваша "нормальна мати" хоче, щоб чужі діти вмирали в боротьбі з ворогом, поки її будуть ховатися у неї під спідницею?!!! За кого віддають свої життя наші герої-захисники?!!! Ганьба!!!
@@ЗінаїдаМалютенко-е9ю У вас з головою непорядок? Хто хоче воювати взагалі? Нормальні люди хочуть жити в мирі. Я взагалі то про твір ... А це були царські часи. За кого воювати? За царські забаганки? А на рахунок війни наразі, то винні ті, хто обрав цю владу, яка і привела до цієї страшної війни. Обговорення закрили.
Як ми раділи ,коли розпався отой проклятий союз ,коли Україна стала незалежною.Раділи , що наших синів не буде російська імперія використовувати у своїх цілях. Але не довго прийшлось радіти.Вона сама прийшла з війною до нас.
Дивує голосіння матері за сином! Вона про що думала приймаючи чоловіка з двома хлопцями! Цим вона винесла своєму сину вирок! А у неї підростав свій помічник одинак який не підлягав армії!!! То пусті сльози! А цій матері і в голову не приходила гірка правда її вчинку!!!
Сумне оповідання,але талант Лесі,як завжди неперевершений.Відношення до простих українців,з боку царської Росії, як до худоби,є потреба,погонимо куди треба,та й зараз в РФ,не краще ставлення до призовників,нічого не змінилось на болотах за століття,бездушна орда.
🌻📘🌿"В оповіданні «Одинак» авторка звертається до теми рекрутчини, однак її цікавить не тільки соціальний аспект проблеми, а й психологічний, навіть філософський. Набір до війська не лише головна подія твору, а й модель межового стану людини на грані Свого й Чужого світів... Прикметною рисою художньої прози кінця ХІХст. був етнографізм. Вихоплені з сільського життя картини побуту додавали правдивості навіть вигаданим героям. Дуже переконливо використовувала ці засоби й Леся Українка. Чимало таких деталей і в цьому творі. Фразеологічний ряд деяких уривків твору просто вражає, багато текстів пісень... Серед дослідників тексту оповідання побутуєд умка, що в основі оповідання - враження письменниці від перебування в Луцьку в 1890-1891pp. Сестра письменниці Ольга так згадувала про цей час: «Доводилося тої осені переживати Лесі тяжкі, болючі враження через сусідство "воїнського присутствія", що містилося в тій самій кам’яниці, де й ми жили, лише в другому кінці. Під час рекрутського призову на вулиці коло того "присутствія" збирались юрби рекрутів і їх родичів та відбувалися тяжкі сцени, лунало не раз таке голосіння, такі розпачливі ридання, що хотілося забігти кудись далеко з нашого дому, щоб того не чути і не бачити».
Дещо про рекрутчину. Материн годувальник, за законом не мав би служити у війську, якби вдова не вийшла заміж за іншого. Ці норми набрали чинності згідно з реформою 1874 р. Відтоді рекрутів, тобто не навчених вояків, почали називати новобранцями, і на військову службу почали брати незалежно від маєстату. Згідно із законом 1 січня 1874 р. призову на військову службу підлягали особи всіх класів і станів віком від 21 року. Існували значні пільги за сімейним станом (не брали в армію єдиних у сім’ї синів і єдиних годувальників сім’ї тощо). До 1876 р. служили по шість років. Відтоді скоротили до п’яти. Згодом то зменшували до трьох−чотирьох років, то знов збільшували, максимальний до п’яти. Термін служби визначався родом військ. У піхоти та польовій артилерії служили найменше - по чотири роки, у решті військ - по п’ять. Одначе й на такий час служби охочих було не багато. До реформи можна було відкупитися та найняти замість себе іншого рекрута.". В.Давидюк.
Люба наша Лідія Мироненко. Ви чудова акторка- дуже вдячні Вам. Усе, що слухаємо у Вашому виконанні зостається у серці. Здоров'я Вам та нових творів класики та розстріляного відрождення Ми з Харкова, живемо вже більше 30 років у Ізраілю. Щастя - слухати на мові Вас.
Величезне дякую каналу за аудіо-книги українських письменників.❤!
Щиро дякую Вам
Дякую за знайомство з багатьма творами, про які не знала...
Слухаю усі аудіокниги у вашому виконанні. Дуже дуже вдячна.
Подібно,до теперішнього часу ,плачуть матері,коли відправляють і коли "на щиті" зустрічають😢😢😢😢
Майже одинаково ❤😢
Дуже дякую
Дякую!
Щиро дякую за неймовірно цікавий твір рідною мовою та чудове виконання! Пані Лілія Мироненко неперевершено читає!!!
Дякую за гарне читання твору українською мовою!
Нічого не змінюється в світі. Знов війна, плачуть матері, бо багато побитих синів. І кінця краю тому не видно . Бо хтось дорвався до влади такий кому , тошно воно хоче вбиаати людей.
Дякую ❤❤❤
Дякую💙💛
ДЯКУЮ.
Дякую щиро❤❤❤❤❤❤❤❤
❤❤❤😮
Велике спасибі за гарний твір, як раз на часі під час війни з росіянцями.Нічого не змінилося у ментальності українського народу.,матері пробиваються за синами та ще й платять величезні гроші щоб відкупити від громадянського обов'язку, захисту Батьківщини.
Тому, що нормальна мати хоче, щоб її діти були здорові, щасливі і добре жили, а не вмирали. Це тільки росіянські " матері" готові віддати в військо своїх дітей. І отримати за свою дитину машину чи мішок картоплі.
@@dragonk4677Ваша "нормальна мати" хоче, щоб чужі діти вмирали в боротьбі з ворогом, поки її будуть ховатися у неї під спідницею?!!! За кого віддають свої життя наші герої-захисники?!!! Ганьба!!!
@@ЗінаїдаМалютенко-е9ю У вас з головою непорядок? Хто хоче воювати взагалі? Нормальні люди хочуть жити в мирі.
Я взагалі то про твір ... А це були царські часи. За кого воювати? За царські забаганки?
А на рахунок війни наразі, то винні ті, хто обрав цю владу, яка і привела до цієї страшної війни.
Обговорення закрили.
Якщо у вас з головою порядок,то ви сепаратист,вам як путі наша влада не така,путя вам був би саме такий.
Своїх відай!@@ЗінаїдаМалютенко-е9ю
❤❤❤
Як ми раділи ,коли розпався отой проклятий союз ,коли Україна стала незалежною.Раділи , що наших синів не буде російська імперія використовувати у своїх цілях. Але не довго прийшлось радіти.Вона сама прийшла з війною до нас.
Дивує голосіння матері за сином! Вона про що думала приймаючи чоловіка з двома хлопцями! Цим вона винесла своєму сину вирок! А у неї підростав свій помічник одинак який не підлягав армії!!! То пусті сльози! А цій матері і в голову не приходила гірка правда її вчинку!!!
Це ще не кінець нашій біді у ХХІ столітті, на жаль. 😢
Сумне оповідання,але талант Лесі,як завжди неперевершений.Відношення до простих українців,з боку царської Росії, як до худоби,є потреба,погонимо куди треба,та й зараз в РФ,не краще ставлення до призовників,нічого не змінилось на болотах за століття,бездушна орда.
Чим в Україні краще ставлення до громадян? Іуди використовують всіх кого як хочуть😢
Йдуть роки, століття, а відношення росії не міняється
Багато біди випадо на долю України.
Дякую❤
❤❤❤