Мій товариш до мене приходить вночі, він мене не будить, бо має ключі. Він на кухні сідає, а собі сплю. Він там вірші складає, а я їх не люблю. Та, буває, щось раптом насниться дурне, і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне. І до ліжка зворотню долаючи путь, я питаю в товариша: "А як тебе звуть?" І він завжди називає ім'я, що ніколи не чув від товариша я. Це ім'я кострубате, що ніколи не чув, я не можу згадати, бо одразу забув. І я знову лягяю, і сниться мені, що ми вдвох ідемо на далекі вогні. І товариш не бачить обличчя мого, бо дивлюсь я на всесвіт очима його. Приспів. Простір, - навколо простір, а порожнечі нема. В гості, до себе в гості нас кличе біла зима. Все під снігом замовкло, тільки річка рида. Щось бурмоче на броді скажена вода. Ніч гартує свой морок і зірками бринить, а на березі тому багаття горить. Так горить, аж танцює, висвітлює ліс. Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз. І товариш мій входить спокійно в потік. а мене, замість нього, смертний холод обпік. Приспів. Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду. Там займуся сніданком, якщо їжу знайду. Тільки сяду до столу, - телефон дзеленчить, - буде хтось, безголовий, мене розуму вчить. Я веду з ним розмову, сам себе їдучи, і все дивлюсь навколо, - хто тут був уночі? Раптом - зирк на підлогу, - там лежить біля ніг білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг... Приспів. . 1999.
Простір , навколо простір , а порожнечі нема ...
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
І товариш не бачить обличчя мого ,
Бо дивлюсь я на всесвіт очима його ...❤❤❤
Чудово!
Геніально!!!
Казково🎉❤
чудасія
Мій товариш до мене приходить вночі,
він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а собі сплю.
Він там вірші складає,
а я їх не люблю.
Та, буває, щось раптом насниться дурне,
і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
я питаю в товариша: "А як тебе звуть?"
І він завжди називає ім'я,
що ніколи не чув від товариша я.
Це ім'я кострубате,
що ніколи не чув,
я не можу згадати,
бо одразу забув.
І я знову лягяю, і сниться мені,
що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
бо дивлюсь я на всесвіт очима його.
Приспів.
Простір, - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.
Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свой морок
і зірками бринить,
а на березі тому
багаття горить.
Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік.
а мене, замість нього, смертний холод обпік.
Приспів.
Прокидаюсь я ранком,
і на кухню іду.
Там займуся сніданком,
якщо їжу знайду.
Тільки сяду до столу, -
телефон дзеленчить, -
буде хтось, безголовий,
мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
сам себе їдучи,
і все дивлюсь навколо, -
хто тут був уночі?
Раптом - зирк на підлогу, - там лежить біля ніг
білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...
Приспів.
. 1999.
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
ПРОСТІР , навколо ПРОСТІР , а порожнечі нема ...
Як мудро і щасливо ...❤❤❤
супер пісня "квітка"
Спить спокійно, діду. То є....магія
Вострог!
это художник слов)
Чудово!