Така її доля... О Боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?... Прости сироту! Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька, Бо люде чужії її засміють. | (2) Щаслива голубка хоч тим, що літає, Полине до Бога, у хмари спита. Кого ж сиротина, кого запитає | І хто їй розкаже де милий вита? | (2) Чи в чистому полі, чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня напува? З другою спізнався, другую кохає, | Її ж, нещасливу, навік забува. | (2) Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає. Воно жити хоче, не хоче журиться, А думка, мов ворог, жалю завдає. Така її доля... О Боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?... Прости сироту!
Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?... Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.
Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька,
Бо люде чужії її засміють. | (2)
Щаслива голубка хоч тим, що літає,
Полине до Бога, у хмари спита.
Кого ж сиротина, кого запитає |
І хто їй розкаже де милий вита? | (2)
Чи в чистому полі, чи в темному гаю,
Чи в бистрім Дунаю коня напува?
З другою спізнався, другую кохає, |
Її ж, нещасливу, навік забува. | (2)
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає.
Воно жити хоче, не хоче журиться,
А думка, мов ворог, жалю завдає.
Така її доля... О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?... Прости сироту!
Хто співає?
Дмитро Гнатюк