"Два мужі - одна жінка"("Жак Дамур")(1883), Еміль Золя. Слухаємо українською!
Вставка
- Опубліковано 4 жов 2022
- Емі́ль Золя́ (фр. Émile Zola; 2 квітня 1840, Париж - 29 вересня 1902, Париж) - французький письменник-натураліст, критик і політичний активіст.
"Творчість Еміля Золя, новатора в літературі, сміливого, руйнівного письменника, що з’єднав «нещадність реалізму з мужністю політичної дії» (Л. Арагон), пристрасного захисника демократії та гуманізму, ознаменувала новий етап у розвитку французької літератури.
Е. Золя став першим романістом, що створив серію книг про членів однієї сім’ї. Його приклад наслідували багато хто з письменників. Однією з причин, що спонукали Е. Золя обрати структуру циклу, було бажання показати дію законів спадковості...
Він мріє про створення нового типу роману, що повною мірою відповідає духу часу, а «це - реалізм, або, точніше кажучи, позитивізм»...
Термін «натуралізм» був запропонований Емілем Золя. Він утворений від латинського слова natura - природа. Золя так визначає сутність нової естетики: «Твір мистецтва - це частина природи, переломлена через темперамент художника».
У натуралізмі змінює своє значення поняття «середовище». У романах Бальзака герої були породженням соціального середовища, того кола суспільства, до якого вони належали. У творах натуралістів соціальне середовище набуває рис біологічного середовища проживання. Воно впливає на героїв не тільки через виховання, громадські умовності, фінансове становище, а й визначає їх «видові», фізіологічні риси.
Натуралістична теорія складається у Е. Золя протягом багатьох років, вона постійно уточнюється, доповнюється...
Е. Золя відмовляє художникові в праві оцінювати зображувані ним події і людей, виносити вирок і робити висновки: «Романіст усього лише фіксатор фактів ... його твір стає ніби безособовим, набуває характеру протоколу дійсності».
Тут наявне пряме і категоричне перенесення наукових методів у сферу мистецтва, при якому ігнорується умовність, вигадка, фантазія як невід’ємна і найважливіша складова творчості. «Натура не потребує домислів» - гасло Е. Золя і нової літературної школи...
«Соціальний кругообіг ідентичний кругообігу фізіологічному», - заявляє Е. Золя в статті «Експериментальний роман». А раз так, то і людина, будучи «мислячою твариною», «частинкою великої матері-природи», підпорядкована в першу чергу своїй біологічній сутності, законам спадковості і «зовнішньому середовищу», під яким розуміється лише природне середовище.
Таким чином, Е. Золя явно недооцінює роль соціальних факторів у формуванні особистості, які так глибоко досліджував ще Бальзак. У цілому ж концепція натуралізму, запропонована Е. Золя, сповнена протиріч і крайностей (наприклад, заперечуючи авторське начало у творчості, він у той же час не втомлюється повторювати, що «твір мистецтва є не що інше, як вираження особистості художника»), а головне - вона не вичерпує собою творчу практику письменника. Золя-художник виявився сильнішим від Золя-теоретика...
Політика, до якої раніше Е. Золя ставився з великим упередженням, стає у 90-ті роки невід’ємною частиною його творчості, а незабаром і сам письменник, взявши активну участь у справі Дрейфуса, опиняється в її епіцентрі. Після перегляду справи Дрейфуса Е. Золя повертається до Франції і продовжує роботу над серією «Чотири Євангелія».
Його ім’я всесвітньо відоме, в його особі вітають не тільки великого письменника, а й мислителя, який вказав людству дорогу до прогресу та свободи.
29 вересня 1902 р. Е. Золя був знайдений мертвим у своїй паризькій квартирі. Офіційна версія - отруєння чадним газом через несправність димоходу. Однак і сьогодні обставини загибелі письменника залишаються до кінця нез’ясованими(із інтернету).
🍂🍁🍃"Вплив Е. Золя як художника, критика і теоретика на світову літературу кінця XIX - початку XX ст. було величезним. Він знайшовся майже у всіх європейських літературах...
Основою своєї творчості письменник вважав експериментальний метод. У літературі він, на думку Золя, полягає в тому, щоб визначити темперамент героя, помістити його в певне середовище, спостерігати за його реакціями і описати їх...
Будучи переконаним республіканцем і демократом, Е. Золя співпрацював з опозиційною пресою, друкував статті, що викривали реакційний режим Наполеона III і французьку воєнщину. Разом із тим він не прийняв Паризьку Комуну, хоч і став на захист розстрілюваних версальцями робітників..''
Дякую, Лілія Мироненко! Твір-роздум про наше сьогодення. Як оточуючі впливають на долю. З ким поведешся, того й наберешся.
Дякую ще раз за ваше миле читання
Щиро дякую за неймовірно цікавий твір рідною мовою!
Як завжди, ніжно і виразно! Дякую, пані Лілія!
Дякую, пані Ліліє!
Дякую, було цікаво слухати 🇺🇦
Дякую за начитку!
ДЯКУЮ.
Цікаво і є про що подумать