#поетичний_карантин

Я буду жити доки ти живеш
В обіймах раю чи в пекельному вогні.
Коли в пітьмі мене ти пригорнеш,
Я вирву серце і віддам його тобі.
Ночами буду берегти твій сон,
Тінню обійматиму за плечі.
Для тебе я поставлю все на кон,
Цей хрест нестиму серед порежнечі.
Увесь пекучий біль твій заберу,
Його я покладу до себе груди.
За твоє щастя, чуєш, я помру!
Лиш би ти жив, нехай мене не буде.
Я буду жити доки ти живеш,
Любитиму тебе безмежно й ніжно.
Я віддам душу й ти ніколи не помреш,
А будеш жити як зірки на небі вічно...