Я напевно якась не така, але книжка мені взагалі не сподобалася. Можливо, як каже Аліса, у нас свого справжнього горя стільки, що нас так легко не довести до сліз😢 я мучила її, чекала чогось і так і не отримала. Просто молила, щоб вона закінчилася. Герої мене бісили сташенно, а ще мені дуже заважали описи тієї розкоші,яка там повсюди.
Цікавий влог як завжди! дякую! а от я "Маленьке життя" не дочитала, десь 60% прочитала і далі не захотіла продовжувати, було відчуття що авторка якось штучно виводить мене на певні емоції, навіть не знаю як пояснити але цій історії я не повірила. і не скажу, що під час війни якість проблеми з ематією бо такі книги як Т. Моррісон "Кохана", І. Багряний "Сад Гетсиманський" та В. Барка "Жовтий князь" просто розірвали серце на шматки у цьому році.
Я читала «Маленьке життя» у свій найгірший депресивний епізод у житті. І що я можу сказати.. Я дуже емпатична людина, тому всю цю історію проживала крізь себе, багато разів відкладала книгу з думкою більше ніколи не повертатись до неї і забути як страшний сон. Але з горем навпіл приблизно за місяці 2 чи 3 я її закінчила. І це було полегшення. Полегшення від того, як все закінчилось. Полегшення від того, що всі ті страждання нарешті позаду. Ніколи не думала що така кінцівка може зробити мені легше. Книжка зробила мені дуже боляче (читала ще у 2020. Хто-зна, можливо зараз я б холодніше реагувала, але на той момент я ще й не знала ну фактично нічого про цю історію, не була до всього цього готова) , але й водночас стала одним з найкращого прочитаного за життя. Отак буває)
Відтепер це мій найулюбленіший влог, атмосфера- все просто вауу, ваш настрій, кадри, ваші розмови. Я ніби засумувала з вами і прожила усі ці емоції. Дякую за відео
У Вас дуже класний канал і шикарне почуття гумору, рада що натрапила. Про ніяку головну героїню, яка дає надію кожній дівчині що та зустріне свого закоханого вампіра - це агінь)) Маленьке життя ще не читала, і якщо чесно боюсь, але книга однозначно зацікавила, додала в список бажань
Дивлюсь на ваші емоції і бачу аналогічні свої. Те легке захоплення з перших сторінок, а далі весь спектр емоцій. З середини книги я її ненавиділа і привязалась до неї. Це було виснажуюче. На обкладинці дуже влучно написані ті короткі чотири рецензії.
У якомусь інтерв'ю авторка казала, що хотіла зробити книгу взагалі без жіночих персонажів. Для кращого висвітлення проблеми насильства. До цього у мене претензій нема. Мене дуже дратувала фантастичність Джуда. Бо не може людина що зазнала стільки насильства у такому ранньому віці стати одночасно суперовим юристом, знавцем математики світового рівня, співаком рівня світової ж опери, та ще кулінаром хоч зірку Мішлен давай. Ще авторка, як то вміють азійці, вичавлювала з мене сльози коліном. Непереконливо, я не плакала. Десь з середини почала гортати сторінки не читаючи. Дуже штучним мені оце все здалося.
Я не читала "Маленьке життя", але Аліса так атмосферно і камерно зняла і розповіла про нього, що тепер хочу 😅 І дуже рада, що Дживсіку стає краще ❤️🩹 П.С. я тепер теж хочу лампу-як-джедайський-меч 😂
Світла немає, але обов'язково перегляну коли воно з'явиться! Дуже дякую за відео, ставлю їх на фон коли чимось займаюсь (бувають дні коли дивлюся тільки Вас) ☺️
@Ksusha53402 багато трагічного і аб'юзивного. Автор гг не шкодував, роздаючи на горіхи, ні за що. Іноді в реальних життях теж на одну людину може випасти велика кількість горя, і відповіді на питання: та за що? немає. Проте книжку варто прочитати, бо вона гарно написана, як на мене. Коли читала не хотілося сказати: не вірю. Як би сприйняла зараз - не знаю, бо перечитувати не збираюся, пам'ятаю важкий моральний стан після прочитання. А зараз не до цього, треба триматися.
Просто напишу что люблю Алису и хочу чтобы все у тебя наладилось ❤книгу тоже недавно прочла и особого впечатления она на меня не произвела. Ну такое, нормально) не поняла такой шумихи вокруг нее.
Дуже дякую за розгорнутий відгук на цю книгу. Бо я вагалася чи заставляти себе її читати. З одного боку, не люблю сильно сумні та травматичні книги, а з іншого вона ж така популярна, має ж в ній бути щось класне. І я читала «To Paradise» цієї авторки і мене так розлютив просто обрубаний кінець після 860 сторінок книги, що мені важко взятися знову за якусь її книжку.
Дякую за затишне відео та огляд на цю книгу. Цілком нормально, що книга вам не зайшла. Навіть більше скажу: з таким багажем прочитаного як у вас, книгою, у якій лейтмотив - наростаючі страждання, вас важко пройняти. Думаю, основний мінус цієї книги в тому, що вона якась безпросвітна - головний герой не переступає через травму, не намагається подолати її і змінити своє бачення світу, а занурюється у свій травматичний кокон ще глибше. Що ж, це сучасна тенденція)
Авторка "Маленького життя" публічно заявляла, що вона не вірить в психотерапію і що деяким людям, які страждають від травм, краще просто померти. Свої погляди вона відверто пропагує цією книгою, зводячи все до того, що ГГ краще самовипилитися, ніж переступити через своє минуле і піти далі. Так що це навіть не сучасна тенденція, а погляди цієї конкретної людини, яка їх пропагує через свої книжки.
@ О, не знала цього про авторку. Що ж, це її бачення. Мені все одно здається, що такої літератури стало більше. Із появою визначень «травма» у широкому вжитку, популяризації сеансів у психотерапевтів, широко вживання антидепресантів (я не стверджую, що все це не потрібно), відбулось, зокрема, і неминуче: романтизація страждань та депресивних станів.
Тот момент, когда вы в кафе читаете с подружкой книгу - мечта❤ Мое чтение "Маленькой жизни" напоминало анекдот про кактус - ежики плакали, кололись, но продолжали жрать кактус.. бросала после каждой части, но возвращалась. Джуд пережил все горе мира, но прожил свою маленькую и, насколько возможно, хорошую жизнь. У него были друзья и любовь. Спустя несколько лет думаю, что прочитано не зря. Хотя сейчас, во время войны, возможно, воспринималось бы по-другому
З вами все гаразд, бо ви не мали в своєму житті тих тригерів, які є в цій книзі. Зазвичай, сльози то є реакція на тригер, навіть якщо він зачепив вас не напряму, але ви його відчували. Про хороше: обожнюю ваші влоги ❤
Я цю книжку прочитала ще в доковідні часи. Перед читанням нічого не знала про сюжет. Дуже важке читання, не уявляю як його можна швидко подолати. Але врешті-решт - це одна з найкращих книг, прочитаних мною і те що, я її буду пам'ятати дооовго, це точно. Вже згодом подивилась відгуки і огляди на цю історію і була вражена кількістю хейта і критики на неї. Я вважаю, що ви підійшли до книги упереджено, та й ще в такий важкий час, тому і не отримали тієї емоційності, яку могли б відчути, якби нічого до того про неї не чули. По собі вже знаю, що чистота сприйняття втрачається від хайпу біля книги, фільму і таке інше.
Сьогодні було дуже затишно і тепло в влозі. І Дживс, і книгарня і книга і навіть дітки з дитсадочку так сплелися між собою в якусь гармонійну гармонію....Пішла і я читати Маленьке життя, але воно в мене шведською😢, буду пробувати❤
Вже декілька разів це побачив, тож все-таки напишу. Я б не радив вам показувати вид з вікна квартири, де живете, у своїх відео або ще десь. Будь-який схиблений фанатик може визначити ваше місце проживання, що є не дуже безпечним у наш час
Мені не сподобалась книга. Згодна повністю з Сашею, виникає враження, що сльози вибивають ногами. Емоційне порно, а не книга. Я досі люблю читати книги про біль і страждання, але я не люблю, коли цю біль фетишизують і романтизують. Янагігара, за моїми враженнями, саме це робить. Не знаю чому, але вона навіть викликала відразу. Хоча я і цілком вірю в Джуда як персонажа, він правдоподібний герой, але є щось дуже штучне в книзі. Головним чином, для мене, це через концентрацію трагедій в житті персонажа на розділ.
Я в нечисленному таборі людей, яким не дуже сподобалось. Бо авторка націлено б'є на больові точки: ага! отут ти не заплакав, значить, отут заплачеш! Але написано професійно, це правда.
Читала цю книгу рік тому і зараз хочу перечитати. Вона водночас затишна і моторошна, але безперечно сумна. Навіть легкі дитячі травми кидають тінь на все життя, що вже казати про такий кошмар, як у книзі. Всю книгу я бажала Джуду знайти сили в собі і подолати своє минуле, стати щасливим, але нажаль деякі рани не забивають ніколи. 😢 Власне, чудова книга, важка, але чудова.
Здавалось, що "Мартін Іден" Дж. Лондона поставив масну крапку у цьому питанні. "Маленьке життя", страждання... Лише черговий пасивний погляд на життя, що нас оточує.
Я читала книгу в конці 2022 року, коли світла не було добами( я гадаю всі памʼятають ці «гарні» часи ) на сьомому місяці вагітності у на лобному ліхтарику. Я сама дуже емоційна людина, та ще стільки факторів…я ридала та була щаслива коли книга закінчилась. Мені книга сподобалась. Прочитала би я її знаючи який спектр емоцій буду відчувати…не знаю. Після такоії книги хотілося «закусити» чимось добрим та теплим.
А я щось пустила сльозу під це відео,Дживс такий милий,солодко спить,падає сніг за вікном і наче симуляція звичайного,нормального життя,але щодня обстріли,і йбна рсня хоче нас знищити
Збережу відео на потім, бо я ще не читала цю книгу, хоча вона вже нормально так років стоїть на поличці. Навіть у якомусь 2017/2018/2019 планувала її прочитати за рік
У мене дуууже схожі почуття від книги. Читала як тільки вона вийшла, ще російською. І важко її оцінити, бо вона мене не сподобалась, але дуже зачепила, я прям ще декілька місяців про неї думала і не могла нічого іншого читати
Я вже забула деталі, бо доволі давно слухала цю книгу в аудіо, але я чітко пам'ятаю дві речі 1.я не могла відірватися від цього роману 2. мені було більш менш зрозуміло чому Джуд такий "дикий"( чекала на розвкриття цієї таємниці) , але як в його друзів вистачало сил любити та залишатися вірними друзями того хто "не дається любити" я і досі не розумію.
Мене можуть до сліз довести виключно історії про собак. Уникаю читати такі книги, бо реву потім по кілька годин. На жаль, в улюбленого мною Кінга дуже часто використовується така сюжетна лінія, тому часто сторінки його книг покриті моїми сльозами😅
Дживс так уважно дивиться у вікно в останні хвилини відео. Книга більш вибісила, ці всі страждання чомусь здавалися штучними, бо не може на долю людини випасти стільки горя. Десь на половині книги просто перегорів, і вже просто тупо дочитував.
Ця книжка лякала мене сукупністю фактів про себе, а зараз я маю можливо і не палке, але бажання таки до неї підступитись і як мінімум додати у віш лист (Не буду брехати ні собі ні вам, звідти не всі виходять на мої полички, але сподіваємось)
❤❤, ДЗЯКУЙ, НЕ СМАГЛА ДА ЧЫТАЦЬ.. (САМА ИМЕЮ 2 ГР ИНВ С ДЕТСТВА УМЕРЕННО ПАРАПАРЕЗ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ, ПО ОБРАЗОВАНИЮ БИБЛИОТЕКАРЬ-БИБЛИОГРАФ) ДОЧКА ДАРОСЛАЯ СКАЗАЛА... НЕ ТРЭБА ГЭТАК😢(57 ГАДОУ МIНСК)
СПОЙЛЕР!!! „Маленьке життя» одна з головних книг мого життя. Дуже глибока. Емоцій подарувала ну дууже багато Коли загинули Вільям і Малкольм… це розбило мені серце. Я плакала, як над власною трагедією. Настільки привязалась до героїв, що розповідаючи мамі про книгу не могла стримати сліз. Ця книга просто любов
@@cruellawang Пані, ви вважаєте, що такі дівчата існують? За якими критеріями ви оцінюєте жіночу красу? Не перебільшуйте та не робіть квапливих висновків.
Я напевно якась не така, але книжка мені взагалі не сподобалася. Можливо, як каже Аліса, у нас свого справжнього горя стільки, що нас так легко не довести до сліз😢 я мучила її, чекала чогось і так і не отримала. Просто молила, щоб вона закінчилася. Герої мене бісили сташенно, а ще мені дуже заважали описи тієї розкоші,яка там повсюди.
Неперевершений влог🥰🥰Знімайте якомога більше, я просто чекаю з нетерпінням ваші відео))
Цікавий влог як завжди! дякую! а от я "Маленьке життя" не дочитала, десь 60% прочитала і далі не захотіла продовжувати, було відчуття що авторка якось штучно виводить мене на певні емоції, навіть не знаю як пояснити але цій історії я не повірила. і не скажу, що під час війни якість проблеми з ематією бо такі книги як Т. Моррісон "Кохана", І. Багряний "Сад Гетсиманський" та В. Барка "Жовтий князь" просто розірвали серце на шматки у цьому році.
Я читала «Маленьке життя» у свій найгірший депресивний епізод у житті. І що я можу сказати.. Я дуже емпатична людина, тому всю цю історію проживала крізь себе, багато разів відкладала книгу з думкою більше ніколи не повертатись до неї і забути як страшний сон. Але з горем навпіл приблизно за місяці 2 чи 3 я її закінчила. І це було полегшення. Полегшення від того, як все закінчилось. Полегшення від того, що всі ті страждання нарешті позаду. Ніколи не думала що така кінцівка може зробити мені легше.
Книжка зробила мені дуже боляче (читала ще у 2020. Хто-зна, можливо зараз я б холодніше реагувала, але на той момент я ще й не знала ну фактично нічого про цю історію, не була до всього цього готова) , але й водночас стала одним з найкращого прочитаного за життя. Отак буває)
Відтепер це мій найулюбленіший влог, атмосфера- все просто вауу, ваш настрій, кадри, ваші розмови. Я ніби засумувала з вами і прожила усі ці емоції. Дякую за відео
У Вас дуже класний канал і шикарне почуття гумору, рада що натрапила. Про ніяку головну героїню, яка дає надію кожній дівчині що та зустріне свого закоханого вампіра - це агінь))
Маленьке життя ще не читала, і якщо чесно боюсь, але книга однозначно зацікавила, додала в список бажань
Дивлюсь на ваші емоції і бачу аналогічні свої. Те легке захоплення з перших сторінок, а далі весь спектр емоцій. З середини книги я її ненавиділа і привязалась до неї. Це було виснажуюче. На обкладинці дуже влучно написані ті короткі чотири рецензії.
У якомусь інтерв'ю авторка казала, що хотіла зробити книгу взагалі без жіночих персонажів. Для кращого висвітлення проблеми насильства. До цього у мене претензій нема. Мене дуже дратувала фантастичність Джуда. Бо не може людина що зазнала стільки насильства у такому ранньому віці стати одночасно суперовим юристом, знавцем математики світового рівня, співаком рівня світової ж опери, та ще кулінаром хоч зірку Мішлен давай. Ще авторка, як то вміють азійці, вичавлювала з мене сльози коліном. Непереконливо, я не плакала. Десь з середини почала гортати сторінки не читаючи. Дуже штучним мені оце все здалося.
«Вичавлювала сльози коліном» - супер сказано, візьму на замітку😅💪
@@kateat4520 Будь ласка, то не я придумала, якщо чесно
Сильне та атмосферне відео, дякую! Чекатиму ще подібний формат та атмосфери)
Я не читала "Маленьке життя", але Аліса так атмосферно і камерно зняла і розповіла про нього, що тепер хочу 😅
І дуже рада, що Дживсіку стає краще ❤️🩹
П.С. я тепер теж хочу лампу-як-джедайський-меч 😂
ура, нарешті відево для простих смертних, дякую за контент, Алісо!!
Світла немає, але обов'язково перегляну коли воно з'явиться! Дуже дякую за відео, ставлю їх на фон коли чимось займаюсь (бувають дні коли дивлюся тільки Вас) ☺️
Дякую❤️
Аліса , дякую за влог 🎉❤
Дуже подобається ваш контент і гумор , світогляди і читання . Віримо в краще , донатимо не зупиняючись . Тримаймося !
Вітаю! Які ж у вас гарні квіти! Попри все - світла у душі! Дякую вам!❤
Влог був цікавим .дякую.
Що я можу сказати - реклама Дживса пройшла неймовірно успішно😊 В кожну люблячу й турботливу родину по Дживсу!
Я плакала, але читала до повномасштабки. Зараз дійсно книжкові трагедії не чіпають. Джуда було дуже шкода.
Щось вже боюсь читати. Підкажіть а що там такого, що всі від неї плачуть?
@Ksusha53402 багато трагічного і аб'юзивного. Автор гг не шкодував, роздаючи на горіхи, ні за що. Іноді в реальних життях теж на одну людину може випасти велика кількість горя, і відповіді на питання: та за що? немає. Проте книжку варто прочитати, бо вона гарно написана, як на мене. Коли читала не хотілося сказати: не вірю. Як би сприйняла зараз - не знаю, бо перечитувати не збираюся, пам'ятаю важкий моральний стан після прочитання. А зараз не до цього, треба триматися.
Дякую, за відео. Дуже сподобався кадр 28:25
Просто напишу что люблю Алису и хочу чтобы все у тебя наладилось ❤книгу тоже недавно прочла и особого впечатления она на меня не произвела. Ну такое, нормально) не поняла такой шумихи вокруг нее.
Мої враження від цієї книги і емоції були 100% такі як у Вас. Дякую що зробили відео про цю книгу.
Дуже атмосферне відео🤌
Ще раз стало зрозуміло, що ця книга не для мене, і це абсолютно нормально)
Тримаємо кулачки за Дживсіка🤜🤛
Дуже дякую за розгорнутий відгук на цю книгу. Бо я вагалася чи заставляти себе її читати. З одного боку, не люблю сильно сумні та травматичні книги, а з іншого вона ж така популярна, має ж в ній бути щось класне. І я читала «To Paradise» цієї авторки і мене так розлютив просто обрубаний кінець після 860 сторінок книги, що мені важко взятися знову за якусь її книжку.
Дякую за затишне відео та огляд на цю книгу. Цілком нормально, що книга вам не зайшла. Навіть більше скажу: з таким багажем прочитаного як у вас, книгою, у якій лейтмотив - наростаючі страждання, вас важко пройняти. Думаю, основний мінус цієї книги в тому, що вона якась безпросвітна - головний герой не переступає через травму, не намагається подолати її і змінити своє бачення світу, а занурюється у свій травматичний кокон ще глибше. Що ж, це сучасна тенденція)
Авторка "Маленького життя" публічно заявляла, що вона не вірить в психотерапію і що деяким людям, які страждають від травм, краще просто померти. Свої погляди вона відверто пропагує цією книгою, зводячи все до того, що ГГ краще самовипилитися, ніж переступити через своє минуле і піти далі. Так що це навіть не сучасна тенденція, а погляди цієї конкретної людини, яка їх пропагує через свої книжки.
@ О, не знала цього про авторку. Що ж, це її бачення.
Мені все одно здається, що такої літератури стало більше. Із появою визначень «травма» у широкому вжитку, популяризації сеансів у психотерапевтів, широко вживання антидепресантів (я не стверджую, що все це не потрібно), відбулось, зокрема, і неминуче: романтизація страждань та депресивних станів.
Дякую за відео
Дживсіку здоров’я!
Тот момент, когда вы в кафе читаете с подружкой книгу - мечта❤
Мое чтение "Маленькой жизни" напоминало анекдот про кактус - ежики плакали, кололись, но продолжали жрать кактус.. бросала после каждой части, но возвращалась. Джуд пережил все горе мира, но прожил свою маленькую и, насколько возможно, хорошую жизнь. У него были друзья и любовь. Спустя несколько лет думаю, что прочитано не зря. Хотя сейчас, во время войны, возможно, воспринималось бы по-другому
Підтримую, що дуже класний влог, обожнюю цей формат)
З вами все гаразд, бо ви не мали в своєму житті тих тригерів, які є в цій книзі. Зазвичай, сльози то є реакція на тригер, навіть якщо він зачепив вас не напряму, але ви його відчували.
Про хороше: обожнюю ваші влоги ❤
Я цю книжку прочитала ще в доковідні часи. Перед читанням нічого не знала про сюжет. Дуже важке читання, не уявляю як його можна швидко подолати. Але врешті-решт - це одна з найкращих книг, прочитаних мною і те що, я її буду пам'ятати дооовго, це точно. Вже згодом подивилась відгуки і огляди на цю історію і була вражена кількістю хейта і критики на неї.
Я вважаю, що ви підійшли до книги упереджено, та й ще в такий важкий час, тому і не отримали тієї емоційності, яку могли б відчути, якби нічого до того про неї не чули. По собі вже знаю, що чистота сприйняття втрачається від хайпу біля книги, фільму і таке інше.
Алісо, ну яка ти красуня!
Дозвольте, Алісо, одне неделікатне запитання: на якій сторінці ви полишили "Сестер Річинських"?
Щойно ввімкнули світло і бонусом відео від Аліси. Вже кортить заварити чай і дивитись. 😊
Цікаво, а чи є зараз сучасна книга про нормальних людей, у яких нема відхилень, травм і глобальних проблем? Дуже хочу почитати таку.
Рекомендую Ерленда Лу 'Наївний. Супер' та 'Тихі дні в Перемішках'
Дякую за рекомендацію авторки Емми Андієвської! Читаю Роман про добру людину 😮❤
Дуже подобаються ваші влоги про книжки ❤
Дякую за чудовий влог. Напевно 5 років тому читала "Маленьке життя", мені сподобалося, але було б краще якби вона була коротша хочаби на 200 сторінок)
Я Вас, так люблю! Книга очень крутая, но очень грустная!
Дякую! Втішно знати, що я не єдина людина, яка не плакала над цією книгою...
Сьогодні було дуже затишно і тепло в влозі. І Дживс, і книгарня і книга і навіть дітки з дитсадочку так сплелися між собою в якусь гармонійну гармонію....Пішла і я читати Маленьке життя, але воно в мене шведською😢, буду пробувати❤
Вже декілька разів це побачив, тож все-таки напишу. Я б не радив вам показувати вид з вікна квартири, де живете, у своїх відео або ще десь. Будь-який схиблений фанатик може визначити ваше місце проживання, що є не дуже безпечним у наш час
❤❤❤як завжди цікаво. , затишно і дуже мало…. Знімай більше люба, ти надихаєш і твої відео приємні і такі щирі❤
ідеальне відео, щоб встигнути відбити відбивнушки, пожарити їх, зварити спагетті і з'їсти оце все. дякую!))
Якщо боїтесь читати «Маленьке життя», то беріть з собою в читацьку подорож друзів - так набагато краще 😌
Мені не сподобалась книга. Згодна повністю з Сашею, виникає враження, що сльози вибивають ногами. Емоційне порно, а не книга. Я досі люблю читати книги про біль і страждання, але я не люблю, коли цю біль фетишизують і романтизують. Янагігара, за моїми враженнями, саме це робить. Не знаю чому, але вона навіть викликала відразу. Хоча я і цілком вірю в Джуда як персонажа, він правдоподібний герой, але є щось дуже штучне в книзі. Головним чином, для мене, це через концентрацію трагедій в житті персонажа на розділ.
Я не люблю читати, проте з цікавістю подивився ваше відео, і мене зацікавили не те що книги, а як ви показуєте і розповідаєте і про своє життя👍
Пані Алісо, Ви - така красуня!
Тримаймося!
Дочитайте «Сестри Річинські», будь ласка,)
Все таки треба буде прочитати книгу 😊 дякую за відео
Я в нечисленному таборі людей, яким не дуже сподобалось. Бо авторка націлено б'є на больові точки: ага! отут ти не заплакав, значить, отут заплачеш! Але написано професійно, це правда.
Читала цю книгу рік тому і зараз хочу перечитати. Вона водночас затишна і моторошна, але безперечно сумна. Навіть легкі дитячі травми кидають тінь на все життя, що вже казати про такий кошмар, як у книзі. Всю книгу я бажала Джуду знайти сили в собі і подолати своє минуле, стати щасливим, але нажаль деякі рани не забивають ніколи. 😢 Власне, чудова книга, важка, але чудова.
Я вас люблю❤❤❤❤❤❤❤
У мене така ж сама лампа для читання. Це прям найкраща річ для людей, які люблять читати. 🤗
Здавалось, що "Мартін Іден" Дж. Лондона поставив масну крапку у цьому питанні.
"Маленьке життя", страждання... Лише черговий пасивний погляд на життя, що нас оточує.
Я читала книгу в конці 2022 року, коли світла не було добами( я гадаю всі памʼятають ці «гарні» часи ) на сьомому місяці вагітності у на лобному ліхтарику. Я сама дуже емоційна людина, та ще стільки факторів…я ридала та була щаслива коли книга закінчилась. Мені книга сподобалась. Прочитала би я її знаючи який спектр емоцій буду відчувати…не знаю. Після такоії книги хотілося «закусити» чимось добрим та теплим.
Зробили собі інтернет і світло, щоб дивитись Ваші відео 🫶
Це найкраще, що я чула за останній час❤️
А я щось пустила сльозу під це відео,Дживс такий милий,солодко спить,падає сніг за вікном і наче симуляція звичайного,нормального життя,але щодня обстріли,і йбна рсня хоче нас знищити
😂😂після цього відео мені захотілося випити вина і покурити з Алісою. А потім купити якусь начебто дуже потрібну книгу
Почитайте сад Гетсиманський, цікава ваша думка.
Я за такі книги і не беруся навіть.... нема емоційного ресурсу. От Воно Кінга зайшло чомусь...
Мои самые любимые книжные блогеры _ Алиса и Дживс! самые лучшие1
І тут я зрозуміла що ніколи не читатиму цю книгу
Збережу відео на потім, бо я ще не читала цю книгу, хоча вона вже нормально так років стоїть на поличці. Навіть у якомусь 2017/2018/2019 планувала її прочитати за рік
У мене дуууже схожі почуття від книги. Читала як тільки вона вийшла, ще російською. І важко її оцінити, бо вона мене не сподобалась, але дуже зачепила, я прям ще декілька місяців про неї думала і не могла нічого іншого читати
Яка у вас класна сорочка! А що це за бренд ?
Я розклеїлась і поплакала лише в самому кінці, оцей поворот мене таки добив😅
Я вже забула деталі, бо доволі давно слухала цю книгу в аудіо, але я чітко пам'ятаю дві речі
1.я не могла відірватися від цього роману
2. мені було більш менш зрозуміло чому Джуд такий "дикий"( чекала на розвкриття цієї таємниці) , але як в його друзів вистачало сил любити та залишатися вірними друзями того хто "не дається любити" я і досі не розумію.
Привіт з Харкова. , це відео зробило мий день 🎉
15:22 а можна тайм код, коли спойлери закінчуються? 🥲
мені сподобалася книжка. історія мене дуже захопила, хотілося читати і читати (а читати було багато), хоча я також не плакала
Наша кицюня випустила нове відео, yay!
(Anatoli). Нарррешті я зрозумів. Suzi Quatro.
Не читала, але цього відео стало достатньо, щоб відчути страшенну тугу книжки і вирішити за неї взагалі не братися
Капец вона товстезна… , бо я читала в електронному вигляді 🫣😄
Мене можуть до сліз довести виключно історії про собак.
Уникаю читати такі книги, бо реву потім по кілька годин.
На жаль, в улюбленого мною Кінга дуже часто використовується така сюжетна лінія, тому часто сторінки його книг покриті моїми сльозами😅
Ну, нарешті😊
Як називаються квіти на 22:00
Мені треба
Тюльпани,піоновидні
Це ж тюльпани
Дживс так уважно дивиться у вікно в останні хвилини відео.
Книга більш вибісила, ці всі страждання чомусь здавалися штучними, бо не може на долю людини випасти стільки горя. Десь на половині книги просто перегорів, і вже просто тупо дочитував.
Я не читала і не буду))) це занадто травмуюча книга
Цілком згідна з вашою подругою щодо нашої класичної української літератури))). Треба світ таки познайомити з нашими шедеврами: ридань буде вдосталь.
а я боюсь ее читать мне обычно всех жаль и за всех больно
Ця книжка лякала мене сукупністю фактів про себе, а зараз я маю можливо і не палке, але бажання таки до неї підступитись і як мінімум додати у віш лист
(Не буду брехати ні собі ні вам, звідти не всі виходять на мої полички, але сподіваємось)
О, я саме придивляюся до такої лампи для читання, яка є у вас.
Цікаво на скільки годин ії вистачає і скільки часу необхідно, щоб ії зарядити?
щось закладок мало)))
Не читала цю книгу і не планую
Боюсь читати її. Що ж там такого важкого?
❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Ви є у інсті?
Вже не можу дочекатися відгуку на Американця Джонатана та 27 мерців
Мені ця книга взагалі не подобається
❤❤, ДЗЯКУЙ, НЕ СМАГЛА ДА ЧЫТАЦЬ.. (САМА ИМЕЮ 2 ГР ИНВ С ДЕТСТВА УМЕРЕННО ПАРАПАРЕЗ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ, ПО ОБРАЗОВАНИЮ БИБЛИОТЕКАРЬ-БИБЛИОГРАФ) ДОЧКА ДАРОСЛАЯ СКАЗАЛА... НЕ ТРЭБА ГЭТАК😢(57 ГАДОУ МIНСК)
СПОЙЛЕР!!!
„Маленьке життя» одна з головних книг мого життя. Дуже глибока. Емоцій подарувала ну дууже багато
Коли загинули Вільям і Малкольм… це розбило мені серце. Я плакала, як над власною трагедією. Настільки привязалась до героїв, що розповідаючи мамі про книгу не могла стримати сліз. Ця книга просто любов
дуже класний канал і ви, але навала рузкіх у коментарях це якась біда
Пані Алісо, ви занадто гарна дівчина для того, щоб занапастити себе алкоголем та тютюновими виробами.
що за маячня? а "не гарні" дівчата хай занапащують🤣? Про однокурсницю взагалі смішно, до чого тут вона? Чому у Аліси повинно бути так як у неї?
@@cruellawang Пані, ви вважаєте, що такі дівчата існують? За якими критеріями ви оцінюєте жіночу красу?
Не перебільшуйте та не робіть квапливих висновків.