Як жити далі? Фахівець з етикету та моделювання поведінки, Анна Чаплигіна
Вставка
- Опубліковано 29 кві 2024
- Як жити далі? Як реагувати на публікації в соцмережах, як акумулювати та куди спрямовувати роздратування і чи можна дозволяти собі посміхатися, відпочивати, коли в країні війна.
Чи знаю я відповіді на ці запитання? Чесно? Ні! Саме тому я запросила до себе у рубрику Запитання-Відповідь фахівця з етикету та моделювання поведінки Анну Чаплигіну. Відповіді шукатимемо разом, бо окрім професійного погляду, Анна має і свою особисту історію евакуації з Бучі.
00:00:00 початок
00:09:55 Як зараз жити?
00:15:50 Чи можна дозволяти собі маленьки розваги під час війни?
00:25:53 Особисті профілі в соцмережах. Що дратує і чому?
00:28:32 Куди направляти і каналізувати свою лють?
Підписуйтесь на офіційний канал Маші Єфросиніної / @mashaefrosynina
Facebook / efrolife
Instagram / mashaefrosinina
Site efrosinina.com/
#Чаплигіна #МашаЄфросиніна #ЗапитанняВідповідь
Моя бабуся народила п'ятьох дітей, трьох з котрих з 1940 по 1945 роки. Чернігівська область. Дідусь войював і коли приїздив додому, то від тих зустрічей діти і з'являлися. Мама моя 1944 року народження. Так от я завжди задавала собі питання ЯК вона на це зважувалася? При тому, що мала хата, піч з дровами та углем, та колонка з водою на вулиці і все робила сама! Що це, безвідповідальність чи життя? Дідусь прийшов додому з війни неушкодженим ( дійшов до Берліна), діти всі виросли, вивчились, народили своїх дітей...всі дружні між собою. Я не знаю.. я зараз в Харкові, не виїжджала навіть. Дочка виїхала, а я син і чоловік тут. Остання неділя в мене морально тяжка, але я знаю що "і це минеться". Вмовляю себе, що війна таки закінчиться і закінчиться нашою перемогою, треба лише ще трошечки потерпіти.
❤💙
Весь час думаю про Харків та Миколаїв, посилаючи людям своє світло.подумки.
Згадую, як перші місяці знаходилась вдома в Києві в стані божевілля
Тримайтесь, ви для мене герої
Харків, бережіть себе і хай Бог Вас береже!
Життя тоді було складніше але і простіше.Люди не "парилися" що не вступлять в університет, що не має машини чи дачі , всі жили однаково і раділи найменшому.І до смерті дітей ставилися простіше "Бог дав-Бог взяв".
@@natashav.3340 Простіше ? Ні, я так не вважаю. До речі, бабуся втратила свою матір в сім років і стала повною сиротою. Взагалі, в неї життя було складне, але вона ніколи не нила. Пощастило з чоловіком, бо жили в злагоді. Але ( і тут АЛЕ) він був з Полтавської області, його сім'я мала гарний будинок, свій млин, поле. Їх розкулачили, відібрали все і просто викинули на вулицю. Схожі історії сімей, мабуть, у багатьох українців. В дитинстві я про це не замислювалась, а зараз постійно думаю скільки горя принесли нам наші вороги. І тоді і зараз. :(
Марийка, скажу Вам тоже, что живя сейчас в Харькове, ты понимаешь, что спишь здесь!!! Именно здесь только благодаря нашим военным, нашим воинам и от этого слезы на глазах и ком в горле.
И здесь в Харькове несмотря на обстановку люди пытаются жить, хотя бы пробовать.
Очень хочется, чтобы была наша скорейшая Победа❤️
Видишь, а стоило это понять еще в 2014
@@oleronin почему ты не понял? Ещё 27 лет назад нужно было понять расеянам, что убивать соседей плохо! Теперь весь мир понял, кто вы есть на самом деле!
Не может страна,где главная линия поведения каждого воровство, жить как цивилизованное общество.Самое мерзкое,что они оправдывают и ЗАЩИЩаЮТ себя,будто это их младенцев насилуют зольдаты в разейской форме.Они не люди!
@@Alikaa326 ТСН головного мозга. Люди у вас свои мысли есть?
Хай Господь Бог береже вас.
Очень тяжелый вопрос. Как жить дальше? Волнует меня невероятно! Поскольку в начале мы все сопереживали и стояли один за другого горой! Все постили действительно правильные вещи: донаты, сборы, информирование своей аудитории и их друзей о событиях в стране, привлекали внимание… а сейчас меня просто разрывает от злости: наши ребята гибнут, невероятное количество людей потеряли родителей, детей, дома… а некоторые и душу вместе со смыслом жить дальше после издевательств… а вокруг все живут дальше.. вы простите, это пир во время чумы! Нужно находить прекрасное есть пиццу, курить кальян, фотографироваться на фоне латте и много другого. Но зачем это постить. Ведь будем честными мы это делаем не для себя. Для себя это остаётся у нас в телефонах. Мы это делаем для оценки других. Так как это называется если не лицемерово. Зная как много теряют сейчас те, кому повезло меньше. Мне удалось выехать и я каждый день наблюдаю невероятные красоты, но не позволяю себе их демонстрировать в сети, это неуважение к людям твоей страны которые потеряли все и больше. Более 5000 детей остались сиротами, непонятно сколько вывезли и что с ними… это кошмар. В голове не укладывается чем думают люди постя свою красивую жизнь. Конечно теперь многие люди заграницей спрашивают, а что в Украине ещё идут военные действия?! Если раньше все были на ушах, то сейчас видя счастливые фото в основном, мир не торопится помогать. Ещё раз простите, это о накипевшем. Листая ленту Инстаграмма, на днях, встретила только 1 пост касательно войны. Не понимаю как такое может быть. Ведь обстрелы не прекращаются. В итоге: жить нужно, но пока этот кошмар не закончился выставлять только важные вещи, а не фото своего завтрака на фоне моря.
100%
Згодна з вами повністю! Я навіть музику не можу слухати, бо відразу картинка перед очами наших хлопців в окопах, котрі чують обстріли і гул ракет (( Ми всі різні. Колись у мене був борг і я навіть кави не могла собі дозволити купити в кав'ярні, бо мені потрібно було повернути людям борг. А є знайомі, котрі винні усім і кожному, але ні в чому собі не відмовляють. Так і з війною тепер. Хтось проводитьмя так, начебто нічого не відбувається (
Але є ще розуміння, що все набагато глобальніше і страшніше війни (( Не всі це ще розуміють(
Наверное,вы правы.Да надо приходить в себя,несчастный человек не сможет сделать своих родных счастливыми.Если у нас семья,ты страдаешь пол года,ты,вместо того ,чтобы пообщаться со своей семьей,сидишь в каналах и варишься во всех этих ужасах ,никому ты не поддержка и опора .В Харькове,где каждый день обстрелы трудно оставаться оптимистом.Мы начали кричать друг на друга каждый день,столько появилось агрессии.И это в той семье,которая много лет прожила в любви и согласии.Но вот на какой мысли я поймала сегодня себя.Мы всеравно ездим в безопасное место купаться,мы жарим шашлыки,мы печем торты,мы готовим всякие вкусняшки,мы ходим к парикмахеру,мы по новым рецептам консервируем овощи и фрукты с удовольствием,даже не зная,нужны ли они нам будут.И это ,наверное правильно,мы должны жить,а не выживать.Иначе эта вражина нас сломит.Трудно победить гордый,свободолюбивый и счастливый народ.Поэтому они Харьков и обстреливают,хотят сломать в нашем лице всю Украину.Нужно вставать утром,говорить БОГУ спасибо за новый день и жить им гадам вопреки.А женщинам делать маникюр,нарашивать ресницы,красить волосы в любые цвета ,любить и жить назло им всем.
А почему складьІвается впечатление, что вьІ сопли жующий ₴гоист? Сами видите красоту и ни с кем ₴тим не делитесь...
Почему не радуете тех, хто остался. Зачем тогда уехали? Мне бьІло бьІ приятно видеть мир вокруг войньІ, видеть направление к миру. Не думаю, что в чьем то счастье есть проблемьІ для кого-то.
ВьІбрасьІвайте негатив. Нам нужен мир, вот и несите его другим.
Враг украл мир из дома. Так не дайте ему украсть мир внутри вас
Находясь в оккупации (г. Херсон) первые полтора месяца войны, я практически не думала о своем внешнем виде, более того я боялась быть привлекательной (даже у себя дома, где меня никто не видит), чтобы не стать целью изнасилования, а было ощущение, что в любой момент к нам могут ворваться в квартиру русские говносолдаты с оружием и начать хозяйничать. А они могут.
После того как мы выехали с Херсона в соседний Николаев, где тоже очень опасно из-за постоянных обстрелов, ещё долгое время и по сей день бывают смешанные чувства и ощущения..
Я ведь живу свою жизнь, начинаю восстанавливаться, позволяю себе радоваться, смеяться, веселиться, но при этом у меня все равно болит за свой город и за своих родственников, которые остались дома. Болит за каждого, кто пострадал или погиб от этих ужасных событий.
Вместе с тем, я хочу проживать свою жизнь с улыбкой на лице, но когда ты знаешь что вот недавно погибли несколько человек на остановке от кассетной ракеты, разве ты можешь быть счастливым, когда у других людей отнимают жизнь?
Ответ один - сейчас в нашей жизни есть место для боли, так же как и есть место радости. А осознавая всю трагедию войны, мы понимаем, что жить нужно здесь и сейчас - моментами.
Если вы сейчас счастливы, - наслаждайтесь этим временем и делитесь положительной энергией с окружающими.
И нужно понимать, что люди, которые постят свои беззаботные публикации в соц. сетях, - тоже испытают боль, просто реагируют и транслируют ее иначе.
Я тоже несколько раз ловила себя на фразе: "Благодаря войне..." останавливала себя и пугалась того, что взболтнула глупость. Но это действительно время, когда у меня изменились ценности и приоритеты и во многом в лучшую сторону. Спасибо вам обеим за то, что вы делаете. Слава Україні!
Не «благодаря», а «из-за» или «вследствие».
Мы НЕ благодарим войну.
Но мы разгребаем ее последствия, или поступаем под влиянием ее факторов
Да)🌍💛💙
Настолько интересная, приятная, искренняя гостья этого интервью - Анна Чаплыгина, смотрела и слушала и во многом узнала себя, что-то обдумывала, вспомнила весну… Я о многом с удовольствием бы пообщалась с таким человеком, как Анна… Спасибо вам! Поплакала, поняла, что наверное не нужно винить себя за те моменты, когда в кофейне возле дома пью кофе, рядом мой ребёнок с пряником или с какао, а мимо проходит военный и смотрит на нас, а я такая: «как стыдно, что он видит и знает войну, а мы тут гуляем, в кофейни ходим…». А с другой стороны, мой 2-летний сын спал полторы недели в подвале, за неделю сменил 4 населённых пункта, терпел, плакал и снова терпел, когда не было воды и еды, а поезд задерживали на 3,5 часа в дороге, смотрит, как я прислушиваюсь к звукам разминирования и грома и слышит все наши разговоры… И вот я то виню себя, то радуюсь, что есть такая возможность сейчас жить. Думаю, что даже по окончанию войны нашей победой люди всё равно какое-то время будут винить себя или кого-то за радость.., это одна из тех психологических травм, которую излечит лишь время и привычка снова жить нормальной жизнью всем, всей нашей стране.
знаете, я для себя поняла что война, как бы странно и страшно не звучало, закрыла передо мной многие, не нужные мне двери, и открыла другие - реально необходимые , образно выражаясь. со многих знакомых сорвала маски, и я оказалась в другой реальности. да, очень многое изменилось, и я в том числе. и слава Богу у меня есть люди, на которых можно было и можно и сейчас положиться. рядом со мной сейчас меньше, но лучшие.
Маша, шаную Вашу творчість, Ви розумниця-краса, дякую за те що Ви у нас Є!) Молодь України - вся надія тільки на ВАС, війна обов'язково скінчиться нашою Перемогою!) СЛАВА ЗСУ ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!)
Любов Юхимівна 73 роки м.Олександрія.
Благодарю Мария вас за то что вы делаете💞 Благодаорю Анну за подтверждения моих выборов 🙏 я из Ирпеня с тремя детьми выехала в первый день и этого было достаточно для переоценки всех ценностей и осознания всей жизни!!! Выбираю Жить, не смотря ни на что, пока я Живая, пока я Дышу. И война исполнила многие мечты, как бы это жутко не звучало 💛💙
Господи, испытала катарсис по время этого интервью! Какие вы прекрасные, живые, сильные, прямо сразу же захотелось успевать жить. Спасибо!!!!!!!!
Маша, спасибо за гостью!!! Спасибо, за всё что делаете!! И отдельно, за смехойогу ! Слава Украине 💙💛🇺🇦
Машенька здравствуйте!
Несколько раз что то начинала умное...про то как надо...про то как думаю...но...
Все началось, как у многих, проснулась от звуков и уже не спалось, звонок от начальника, всем сидеть дома. Мысли мама, как мама? Звоню, тоже не спит, мы с мужем едем к ней..... о господи! Все не то! Все не о том!
Сегодня, как я живу сегодня, как я пытаюсь выжить сегодня!
За эти полгода у меня умерла мамочка, лучшая подруга, даже любимая кошка умерла. Но с тем, сколько сейчас смерти вокруг, моё горе, это всего лишь слезинка в океане.
Спас меня звонок от заказчицы. Как я? И не свяжу ли ей кардиган? А потом другие заказы, один за одним, быстрее, срочно и пошло...... Удивительное желание жить красиво других и меня потихоньку возвращает к жизни.
Соболезную вашим утратам(((. Дай Бог Вам силы пережить эту боль🙏🙏🙏 и чтобы как можно скорее закончилась война, чтобы не гибли наши люди!
😭😭😭😭😭😭😭💔💔💔💔💔💔💔💔💔💔🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻співчуваю вашому горю
Сочувствую 🫂
Прийміть найщиріші співчуття 🙏. Ваша правда, робота відволікає від смутних думок. Життя триває 💙💛
😞😞😞 Обіймаю вас 🤗🤗🤗
Маша ти молодець,що ділишся своїми переживаннями і особистим шляхом,дякую за правильний підхід до життя ♥️
Каждый день летят ракеты,будь они проклятые,смерчи,грады,дышать уже невозможно!!!!!Как жить???????Воды ,даже в кране нет норм.питьевой,бежит жёлтая,синяя,денег нет ,работы нет,как жить??????
Маша, я так як і ви переживаю і сприймаю дану ситуацію. В моєму розумінні зараз під час війни веселитися, танцювати, жирувати, біснуватися, красуватися я сприймаю як зраду по відношенню до наших захисників які гинуть за нас, за те щоб ми просто жили. Мене бісить те що людям насрать на їхню біль. Ви не одна така.
Вам так красиво с этой прической!!! Вы великолепная!!!
Как же в тему, как же важно поднимать эти вопросы!! На самом деле,
уже полгода не позволяешь себе не то что просто жить, а дышать... Спасибо Вам огромное! Есть над чем задуматься.
"Пора выбираться из этой ямы боли, потому что иначе ты сдохнешь"... Это то, что нужно обязательно себе сказать и сделать. Только так мы можем выжить и сохранить "кукуху"... и это не про "развлекаться", это не равно "забыть о том что происходит". Об этом невозможно забыть. Это про возможность дышать. Спасибо вам за эту тему.
Такое часто можно услышать от жителей западных областей, которые и взрывов то и не испытали. Дышать они хотят... Позорники
@@olyapolischuk1118 у нас нет разделения, есть украинцы которым невыносимо сложно каждую минуту, война затронула всех. У каждого есть родные или знакомые под обстрелами. Я выбиралась из этой ямы чтобы начать новую работу и помогать родным. Первых три месяца ходила в ступоре и ничего не могла делать... Почему вы решили что моя боль слабее или не существует?
@@ksu7576 затронул всех, да не всех. Западенцы в курсе, что война? Не думаю.
@@olyapolischuk1118 Я не знаю вашу историю, но мне жаль. У вас столько боли, злости и отчаяния... только направляете не туда.Чем мы все можем вам помочь? Напишите. Мой город принял 40000 человек, даже дети волонтерили, люди поотдавали свои дома и квартиры...люди продолжают собирать и возить гуманитарку. Не нужно нас делить, пожалуйста. Зло- рф.
@@ksu7576 люди отдавали свои дома? 😂 😂 в 3 раза поднимали цены и предлагали жилье. Рф это один зверь, зверь не меньше живёт среди нам
Наші жінки неперевершені 💛💙
Марія, ваша українська посто чудо 🙏❤️ дякую вам, за неї.
І дуже актуальна і цікава тема, буду також практикувати голосну йогу)
Просто♥️♥️♥️ Анна - как Солнышко🌞 Хочется слушать и слушать, смотреть и смотреть! Дякую🥰
"Я, благодаря войне, встречаю таких потрясающих людей, которых в мирное время, возможно бы, и не встретила" - 100%!!!!!! Люди открываются такими невероятным, такими сильными, такими классными, что просто благодаришь Бога, за возможность познакомится с такими людьми.
Благодарю, Маша, за классную беседу. Всем нам выгребаться как то нужно. БУДЕМ ЖИТЬ!!!❤❤❤🙏🙏🙏
Ви все робите правильно.Ви- одна із найкращих телеведучих була- є- і будете!🤩
Концовка до слез. Спасибо
Маша, дякую!
Гарнюня!
Гостя така ніжна та сонячна!
Миру та процвітання!!!
Складне питання - як жити 😐 - для себе зробила висновок - як виходить так і живи, проживай різні емоції - будь-яка з них - це нормально 👌🏻 один день хочеться плакати на наступний пархати 🦋 і посміхатися 😊 і головне кожен день вірити в перемогу 💙💛🙏🏻
Маша, может Вам поможет мой опыт выхода из этого состояния, я себе сказала
: "После всего что я пережида.....
.я заслужила это ( вино в красивом бокале, вкусный кофе, новое платье). И я еще больше вдыхала аромат и мечтала, о возвращении домой, как обниму маму, подругу, соседей. Я заставляла себя мечтать, как раньше до войны. И так потихоньку выкоробкалась и всегда когда мне тяжело и плохо я мечтаю о приятном, о дне нашей победу, о встречах и радости, которая обязательно будет!
Ви - велика молодець! Великий борець!!!
Маша, багато в чому завдяки Вам тримається моя нервова система та емоційний фон. Дуже важливі теми.
Війна торкнулася кожного українця, психіка зовсім до такого не готова була. Війна понівечила життя кожній свідомій українській людині. Вкрай важко тим, хто втратив рідних та близьких… от як їм жити? Дай їм, Господи, сил.
Какое крутое интервью!!! Пишу сквозь слезы!!! Благодарю 🥰🥰🥰
Какой важный выпуск и какая потрясающая Аня...спасибо
Маша спасибо ! Важные темы поднимаете ! Тяжело очень жить , особенно когда покинул страну и живешь в новостях … рыдаю ночами , ничего не могу и не хочу . Существую! Хочется Мира и что б все военные вернулись домой 🙏🏻 что б дети не оставались без конечностей или ещё хуже без семей …. Хай вже все скінчиться швидше ! Слава Україні 🇺🇦
В мене така «гойдалка» : то період -відчай, смуток, злість , ненавість ; буває якась апатія - не можу і не хочу і все по-фігу; ну і вже зараз з‘явився маленький період відчуття що я жива ( побачила сукню і захотіла її купити ) Але потім знову - відчай, безпорадніст і т.д. І так по колу.
❤❤🤗
@@user-wl3no1ej9s , так само і у мене....
Машо, дякую, за те, що Ви робите, у Вас гарна українська і Ви прекрасно виглядаєте. Це новий етап у житті кожного з нас і зберегти доброту та людяність, вирощувати щастя всередині, відчувати вдячність за кожну дрібничку , продовжувати мріяти та розвиватися - це те, що приведе нас до кращого майбутнього та неодмінної перемоги. Здоров‘я фізичного та ментального Вам та всім Вашим близьким. Чудове інтерв‘ю.
Найкращий психолог це наш Господь спілкуйтесь з Ним
Чудове інтерв'ю! Відкрило очі на радість, щастя під час війни.
Дякую!
Спасибо за разговор.Отозвалось.Находишь в себе силы и резервы,чтобы жить дальше.Есть чёткое понимание до и после.
Напевно потрібно вміти це поєднувати. Цінити життя, яке захищають наші хлопці та дівчата. Бо вони ж не для того воюють, щоб ми вмирали з середини.
Але й не забувати волонтерити, допомагти, донатити і розповсюджувати перевірену інформацію та джерела.
Тому що ми повинні жити, щоб допомогти собі і із всіма силами допомогти Україні
Маша, огромное спасибо! Анна, огромное спасибо! Слушала Анну и слёзы текли. Вы большая молодец! Будем жить!
Я живу в Америці, вже 10 років, у мене і сусіди з Молдови, зазвичай мовою нашого спілкування була російська, але зараз ми говоримо англійською, хоча можливо ми не можемо так точно і правильно висловити свою думку ,англійською. Вдома ми завжди спілкуємося тільки українською!!!!!!!!
Мені важко слухати російську мову, хоча я не знаю звідки ці люди, з Молдови ,Росії чи Казахстану. Але так приємно чути українську, нашу рідну мову!!!! Я дуже дякую вам, за ваші відео, які останнім часом ви виставляєте українською! Дуже вам дякую!!!!💙💛💙💛💙💛💙💛🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Машенька, просто обнимаю. Всё будет хорошо. Уныние - это грех. Благодарность за всё доброе и светлое помогает не опускаться на дно ненависти. Добро всегда побеждает! Каждый день происходит не только плохое, но и много хорошего, концентрируемся на этом и благодарим!
Уныние -это не грех, это в Библии не записано.Уныние это состояние чувств, души и нужно искать причину и устранять.
Велике ДЯКУЮ. Питання «як жити» задаю собі кожного дня. Народила донечку 27 лютого і з того часу ловлю себе на думці чи можу бути щасливою і радіти, насолоджуватись своєю дитиною, коли в Україні війна, коли кожного дня помирають люди.
Це інтерв‘ю дало мені свіжого повітря і багато відповідей на питання, котрі були глибоко в мені.
Обязаны радоваться, у Богородицы Сына распяли, и она до смерти своей улыбалась. Уныние это грех. А ребёнок - радость. Война пройдёт, а ребёнок останется. Вы просто ОБЯЗАНЫ ЖИТЬ НА ПОЛНУЮ, А ГЛАВНОЕ ЗАРАЖАТЬ СВОИМ ОПТИМИЗМОМ ДРУГИХ!!!!!! И ещё немаловажно - ваш ребёнок считывает ваше поведение, вашу модель поведения, ваше хмурое лицо. Он считает все !!!!!!! И пойдёт с этим по жизни. И это ваша ответственность кого вы вырастете. Хочу сообщить вам что это происходит до 3-х лет. По образованию я психолог, если вам это поможет. И вообще святые говорили, если у тебя нет настроения, ты не имеешь права ходить в гости. В Украине не культивируется приветливость. Посмотрите как в Америке, Европе все улыбаются. Здороваться мало. Если ты не улыбаешься, значит не желаешь хорошего собеседнику и это обсуждается. В нашей стране все ходят хмурые, и такими же воспитывают детей. Научите ребёнка улыбаться вместе со здрасьте. Или если на вас пристально смотрят - улыбнитесь. В ответ вы тоже получите улыбку и вся напряжённость улетучится. Станьте СВЕТЛЯЧКОМ, НЕСИТЕ СВЕТ, ЗАМЕЧАЙТЕ ТОЛЬКО ХОРОШЕЕ НИСМОТРЯ. НИ НА ЧТО
@@user-qk5jx3rx4c дякую за ваші слова. Ви мені дуже допомогли і направили.
Дівчата, дякую, що підняли таку болючу тему 🫶 Я теж себе не рахую за слобачкою, але рідна Буча знесла всі сили. У розпачі знаходжуся досі
Це питания хвилює щодня і я ніяк не можу знайти для себе відповідь (((( дякую, що допомагаєте нам і завжди з нами і продовжуєте своє покликання ❤️🇺🇦
Маша! Это невероятное интервью!Я получила ответы на свои вопросы!И поняла что я все делаю правильно...Но без слез конечно не обошлось..Давно не резрешала себе реветь!
Дякую ,Вам Маша!!! Як жити далі? Це питання крутиться в голові постійно і куди рухатися далі !!! Потрібно цінувати і радіти кожному дню свого життя в міру своїх можливостей !!!🙏💙☀️🇺🇦🥰💐
Маша, від того, що ви страждаєте, нікому цим ви життя не полегшите. Тим, що ви собі не дозволяєте радіти, більше радості в життя тих, що під бомбами ви не принесете. На мою думку, було би добре, якби б ми могли брати і цінувати те, що життя нам дає. Тут і зараз.
Спасибо огромное, слёзы льются ручьём, но я счастлива что прослушала Это видео. Очень сильное видео!
Машуня, сонечко наше! Здоров'я!!! Сил!!! Натхнення до життя!!! Тримаймося!
Дякую за цінні поради, за те що робите, те що вмієте, допомагаєте побачити реальність з іншої сторони. Бережіть себе та рідних!
Як жити? Поменше себе жаліти. І дякувати Богу за кожен новий ранок. За склянку чистої води. За сніданок. За живих рідних та близьких. От так і жити.
Маша, і в блокадному Ленінграді люди одружувались, народжували дітей і раділи якимось речам. Війна це точно про життя...
Я працювала в Лівані та з ліванцями в інших країнах. Вони мають війну дуже багато років. Так як вони святкують, ніхто не святкує! Вони живуть на повну кожну мить, як востаннє і вміють радіти життю. Тепер я й сама маю цьому навчитися. Знаходячись далеко від рідного дому та сім'ї, дуже складно радіти, але якщо я знову не відчую смаку життя, який був абсолютно втрачений 24 лютого, то моїм близьким буде ще важче вистояти там вдома! А нам ще святкувати довгоочікувану перемогу та зустріч на рідній землі🙏🏻💛💙
Я работала в Ливане и с ливанцами в других странах. У них война очень много лет. Так как празднуют они, никто не празднует! Они ЖИВУТ на полную каждый момент, как в последний раз и умеют радоваться жизни. Теперь я и сама должна этому научиться. Находясь вдали от родного дома и семьи, очень сложно радоваться, но если я снова не почувствую вкус жизни, который был абсолютно утерян 24 го февраля, то моим близким будет еще тяжелее выстоять там дома! А нам ведь еще праздновать долгожданную победу и встречу дома 🙏🏻💙💛
Дякую вам Маша! Мені приємно вас слухати, ви робите велику роботу, таке спілкування мені потрібно. Аня сказала все правильно. Кожен шукає свій вихід, для кожного є люди своі для спілкування, з ким приємно і серце хоче жити. Добро воно різне. Мені потрібне спілкування, з тими людьми, які надихають на життя. Ви одна з таких людей і це не лесть, я так відчуваю сьогодні, а завтра буде, завтра.
Маша, дякую ❤️ за вашу українську!!!
Маша, я закриваюсь у собі, мені не хочеться бути для всіх гарною та хорошою, хочеться бути такою для себе. Раніше я цього собі не дозволяла, здавалось, що якщо всі тебе обожнюють, то і ти себе відчуваєш так. А виявилось, що подобатись усім емоційно дуже затратно, і що від цього виснажуєшся, а не насолоджуєшся. Зараз я закриваюсь в собі, щоб нарешті себе почути, і мені це подобається!
Маша, спасибо вам и Анне!! С каждым днем и месяцем войны испытываю те-же чувства, что и вы. Спасибо вам за вашу работу и помощь!!! Слава Украине!!!
Очень хочется новые выпуски" Взрослые девочки", со смехом, искренностью,для меня это оптимизм, радость, поддержка! Очень жду!!!!
Машуля, огромное спасибо ,этот эфир особенный... Меня бесят люди, которые позволяют себе жить,как будто ничего не происходит,но я молча себе возмущаюсь, дабы не разводить срачи. Теперь буду обрабатывать услышанное. Спасибо вам огромное)))
Спасибо большое за такую информацию, это то что нужно и это помогло до конца мне понять свои чувства!!! Очень полезно, и теперь я могу выразиться для знакомых и близких через это видео. Маша спасибо большое вам за эту ценную информацию!!!
Дякую Машо! Як завжди прекрасно!
Машенька, дякую💛💙 Дякую за такі влучно підняті питання . Біль, ненависть розпирають, а цього якраз і не можна допускати. Треба знаходити позитивні моменти щодня❤️
Марія, дуже дякую за вашу выдвертість. Ви така справжня, щира, близька.
Війна перевернула моє життя з ніг на голову. Тільки зараз я почала по справжньому жити. Іноді це здається абсурдним та невчасним, типу агов люди помирають а ти там щось особистим життям переймаєшся. Але оця думка, що кожен день може бути для мене останнім, ваявилася дуже потужним двигуном для того, щоб нарешті відпустити те, що мені приносить дискомфорт і акцентуватися на тому, що та хто робить мене щасливою.
без сорому кажу, що я є і моє життя є, і я буду його жити наповну до останнього.
Щиро бажаю вам віднайти нові шляхи до тієї вашоі особостоі ненажерливості життям
Машенька, щиро дякую, що підіймаєте ці теми. Даний ефір до сліз, як і кожен післявоєнний. Як жити далі немає чіткого розуміння та бачення. На ваше питання, який контент хочеться бачити в соціальній мережі - той, що зізвучний з вашим внутрішнім станом і те, що вам близьке в даний момент. Залюбки розділимо з вами і радощі. Для багатьох нас ви як промінчик, що своєю появою осяюєте все навколо та вселяєте надію, рішучість діяти. З вашого сторіз про сирники у Славському відчувала радість разом з вами. Не перестану дякувати вам за вашу позицію і за те, скільки всього робите для країни.
Дякую Машо, це і є та єдність, яка нас врятує, ты озвучила свої емоції, а нас з такими ж емоціями дуже багато.
Маша, дякую за українську мову 👍🏼
Дякую Вам з Анною за це інтерв’ю❤️
Благодарю вас девочки!
Вы столько смогли объяснить!!!🙏🙏🙏
Маша благодарю Вас за интервью с искренними людьми👍👍👍
Гарна розмова . Дякую
Маша, у вас прекрасна українська
Маша спасибо за героиню ! Це герой України !!!! Спасибі!!!! Репост!!! 100%!!!!
Фантастичний єфір! Дуже влучно! Як раз те, що потрібно мені було почути. Дякую вас!
Маша❤️ смотрю вас не первый год и не перестаю вами восхищаться, вы замечательный человек 🤗
Щиро дякую за інтерв’ю з такою позитивною людиною. Дякую Машуня за вашу роботу , для нас це дуже цінно , ви в деякій мірі заголюєте душу . Дай нам Боже сили прожити весь цей час , а не залишатись в завмерлому стані 🙏.
Маша, дякую за сміхотерапію. Цікаві теми ви розглядуєте. У мене теж місяць не було сну. Тривоги відчувала за 5-10 хв. Плакала. Потім появилась злість. Я хамила у ФБ. Після взривів у Вінниці і смерті Лізи та знайомих. Взяла себе в руки. Радію, що діти і онуки здорові, живі всі і поряд. Страх пропав. І я молюсь. Будьте щасливі
Мы выехали из Мариуполя 15 марта… Сейчас живем в Чехии, все хорошо (насколько это возможно). До сих пор не могу пойти на маникюр … даже не хочу… Спасибо за это видео ❤️❤️❤️
Мы ,в Украине думаем за что покушать,а у тебя задача МАНИКЮР!??????
Ксения,а вы сходите.Сделайте маникюр.Как жить сейчас правильно,вам,никто не скажет.Я хожу на работу,иногда над головой летели ракеты.вы,выехали с ада.Ксения,сделайте маникюр.💓
Ксения,сделайте коррекцию своих мозгов,вас маникюр не спасет.
@@user-cs9yb4og8p Спасибо, Марта) Берегите себя и своих близких ❤️ Это точно правильно🌻
Боже, яке чудове інтерв‘ю, дякую!❤️
Машуня, дякую за інтерв'ю, дуже сильно,але я зовсім не сильна,розкисаю зразу! Бережіть себе і своїх рідних!Миру всім нам!Перемоги нам якнайшвидше,Вірю в ЗСУ! Обіймаю ❤️
У кожного свій фронт.. І коли я отримую від підписників у дірект: «дякую, ти надихаєшь», «дякую, ти мотивуєш жити», «дякую, за твої пости» - я розумію що я роблю все вірно і мій фронт: мотивувати, надихати, стимулювати.
Так ось, ви, Маша, та ваше життя теж фронт, який мотивує.
Україні зараз потрібні ЗСУ на нулі, та «ЗСУ» з людей, які мотивують, задають якість та тон тому суспільству, яким буде Україна.
І нехай це будуть не суворі грубі тітки в чорних платках. Нехай це будуть люди-боги, яскраві, розумні, талановити з потужним енергопотоком. Інші будуть дивитись та брати собі, а деколи витаскувати себе зі своїх похмурих психо ям.
Жити дальше, робіть те, що робили до війни. Живи і Молися.
Дуже дякую вам, за українську мову! Вас хочете слухати, мова ллється як пісня!!! Ваші відео, завжди класні!!!!💙💛🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Маша нам потрібні ваші випуски.Нас багато хто виїхав зараз,ми по всьому світу.Я виїхала з окупації Єнергодар.Муж працює на станції.Ви нас надихає те дихати.Прибуваю закордоном,можливість є бачити ютюб в телефоні.Радію,плачу і сміюся з вами.Продовжуйте свої передачі.Слава Україні, Слава ЗСУ.
Маша, дякую вам за таку промову! правильно жити так як Ви самі вирішите для себе! я так само зараз знаходячись за кордоном, піду погуляю по вулиці, з‘їм шматочок десерту, посміюся з подругою, а потім зупиняю себе, бо війна, бо там люди помирають, у когось нема де жити, у будинку моєї мами пробита криша, як вона буде зимувати. але є діти, треба жити далі.
Ви- чудова!
Доброго вечора!
Який прекрасний випуск! Анні успіхів завжди та в усьому! Маша,дякую, Вам разом за пояснення того що так мене хвилювало! Ви молодці! Слава Україні! Дякую ще раз !!!
Маша, у вас взгляд ожил! Глядя на вас, не раз ловила себя на мысли, что если вы разрешили себе маникюр, прическу, выспаться, то, значит, можно. Можно надеть платье, украшения, куда-то поехать, а не сидеть все время дома, читая новости и вытирая слезы. Казалось бы, такие мелочи в сравнении с тем, что люди потеряли близких, свой дом, но в этих мелочах столько смысла, ведь это элементы нормальной жизни. Жизни, которая перевернулась с ног на голову 24 февраля. Война навсегда изменила нас, но мы живы! Живы не только физически, но и эмоционально. Мы справимся!
Куда поехать, в нарядном виде? Не понимаю.
Маша, спасибі за це інтерв'ю! Особисто знаю Анну, працювали разом, і дуже приємно і цікаво було слухати ваш діалог. Так глибоко і сильно відгукується кожне ваше слово.. Моя особиста думка - так, потрібно жити. Потрібно показувати тим виродкам російським, що ми всупереч усьому далі живемо, що їм нас не зламати, що ми щасливі! Але біль то нікуди не дівається. І коли я бачу в соцмережах красиві фото, на них щасливі люди, які п'ють каву, ходять на концерти, граються з котом - мені радісно, але коли ці щасливі люди роблять вигляд, що у нас війни немає і не було, виставляють голі дупи з коктельчиками, якісь брудні танці, занадто вульгарну поведінку... мені болить, у мені наче прокидається внутрішній траур, і абсолютне нерозуміння того "як так бляха можна??". Зупиняю себе на думці, що не маю права засуджувати інших, кожен проживає війну як може, це його право. Але розумію, що Я б так не змогла. Можливо найсильніше це відчувають люди, у яких загострене почуття провини протягом життя. У мене в перші 2-3 місяці війни воно проявилося поверненням булімії, бо перший час їжі було мало, та і їсти не хотілося, пізніше нарешті можна було чимось себе потішити смачненьким, а потім з'явилося нав'язливе "як я можу їсти, сидячи у Києві, коли там у Бучі, в Маріуполі, у Харкові, та ін.містах люди сидять зовсім без їжі, без води?? Коли наші військові не мають ані часу ані змоги щось у рота закинути, бо життя за мене віддають? Що ж я за егоїстка, як же мені не соромно??!". І я все частіше почала позбуватися їжі. Почала теж плакати мимоволі, коли зустрічала військових на вулиці (досі так стається..), а коли ішла до магазину щось купувати, і там були військові - не могла нічого придбати, в панічній атаці виходила з магазину. І тут Анна дуже права - психотерапія необхідна річ в усі періоди життя, особливо зараз. Я лише місяць як почала потрохи повертатися до життя морально і фізично, і своїми звинуваченнями себе в усіх гріхах я загнала себе в чорну діру (здавалося б, куди чорніше), а чи воно було того варте?
Настя, не треба себе так катувати. Якщо в змозі чимось допомогати допомогайте. Якщо ні, то нам потрібні здорові та витривалі люди в країні). І тоді ми все подолаємо❤.
@@Vi.P. на щастя, це я уже подолала, спасибі) я лише розповідаю це, щоб привести приклад, як ми можемо загнати себе в глухий кут, і як важливо вчасно взяти себе у руки, навіть ЗАвчасно, я б сказала. Кожен з нас сприймає цей страшний період по-різному, і по-різному справляється зі стресом.
@@nastyagaydar3827 добре, що у вас все добре). Я за вас рада від щирого серця, тому що також колишня булімічка і знаю що це за жахіття
@@Vi.P. тішуся за Вас ❤️🙏🏻 Так, це руйнівна штука. Дуже сподіваюся більше ніколи до неї не повертатися, і Вам бажаю назавжди попрощатися з цим кошмаром 🙏🏻
@@nastyagaydar3827 дякую, навзаєм 💝😘
Це щось НЕЙМОВІРНЕ! ДЯКУЮ, Машо! ДЯКУЮ, Аню!
Благодарю! Кладезь полезных мыслей. Героиня- безумно прекрасная, мудрая и интересная .
Дуже надихаючий випуск. Я вважаю, що зараз задача кожного працювати над своїм психологічним здоров'ям, робити все можливе в межах своєї відповідальності та впливу. З ниточок окремої долі кожного українця створюється полотно сьогодення та майбутнього нашої країни.
Як вчасно подивилася, ви найкращі,
собі я також сказала, я щаслива і буду продовжувати жити. Дякую за таку цікаву інформацію.
Дякую за випуск
Вы чудесные!
Вы даёте надежду, уверенность, защищаете, учите...
Спасибо, Маша! 💙💛
Маша, як я вас розумію. Теж саме, в середині руїни і також багато чого собі не дозволяю з думкою. Що десь є люди яким немає чого їсти, пити, живуть в підвалах. Поки працюєш на роботі, голова зайнята іншим. А приходиш додому, настає стан депресії🥺😢
Дуже дякую за таку тему. Надважливо. І слова правильні. І розумію, що так треба, та нажаль поки не виходить .
Дякую щиро ,ви прекрасні !
Благодарю не за бла-бла, а за разговор по делу. Попробую.
Маша, по-перше, дякую за українську. Так, я теж не можу викладати «красиві фоточки», але теж не засуджую людей, які живуть і показують це в інстаграм - всі мають право жити так, як вони можуть і відчувають. Stranger Things теж мій улюблений серіал 🤟🏻❣️ тримаємось
Дуже дякую, за цей випуск я вже місяць як виїхала з окупованного Херсона, проте продовжую "виживати" як і раніше, важко звикнути з думкою що усе інакше, мені нічого не загрожує. Такий короткий випуск але стіііільки важливої інформації
Дякую!
Дуже важливі думки почула!
І ще знаю, що нам ніяк не можна втрачати життя!
І Вас не можна втрачати!
Обіймаю*
Це правда, на війні теж вирує життя. Сусід приходив на ротацію, розповідав. Там теж закохуються, жартують, конфліктують, куховарять, заходять в соціальні мережі, коли є вільна хвилинка. І так, танцють і слухають музику. І це правильно, добре. Бо жодна психіка не витримає тієї напруги. Адже наші захисники дивляться в очі смерті кожен день.
Дякую, Маріє, за цікавий ефір! Слава ЗСУ 🇺🇦 !