Дякую, що піднімаєте ці теми! Дружини військових втомлені і виснажені не тільки через піклування про дітей та побутові речі. Ми знаходимося ніби між 2 світами, де і там і там ми чужі. Ми не військові, але і не відносимося до цивільних. Бо всі наші думки та переживання пронизані війною. Але з світом цивільних ми стикаємося щодня. І, нажаль, він робить дуже боляче недолугими коментарями, безтактними запитаннями то що. Це дуже виснажує.
Кожній хто чекає💌 Про нас не напишуть й не розкажуть в новинах, Ми без нагород на папері й не тільки. Наша істина в смиренні, а не у винах, Та лише від нас всі малюються стрілки. Говорять, що нас усім до болю шкода, Але вдається не зовсім точним. У тім є загадка і в тім вся природа, Ти мусиш любити… але на «заочній». Ти штиль серед бурі й посеред грому, Ти прихисток, тиша, ти анастезія. В безкінечних площинах - ти точка дому. Хоч всі лиш кричать: «Не шукайте надії!» І кожного разу «Ти зможеш більше!» Крізь тяжкість двобоїв, і перше з собою. Обіймаю тебе оцим простим віршем! Ти й тільки Ти - під стать своєму герою💌
На збір закинула. Дякую за захист, Павло❤І за Вашу творчість. Двічі слухала Вашу книжку і вдруге плакала так саме, як вперше. І слова, і музика - все прямо в серце.
Дякую Володимиру за те, що звернув увагу, що жінкам теж тяжко. Виховувати дітей, брати на себе всі чоловічі обов'язки, включно з матеріальним забезпеченням сім'ї, і все це під обстрілами і тривогами - теж доволі виснажливо. Тож пишаюсь всіма жінками, які адаптувались і тягнуть на собі віз обов'язків, поки чоловіки воюють. Обіймаю 🤗
Ми познайомились вже під час війни, коли він був у відпустці, вде 10 мсяців не бачила свого коханого....це надзвичайно важко, не порівняти з тим що на війні навіть близько, але жити пвноцінне життя не виходить, ти стоїш ніби на паузі, весь час в страху за його життя, і за відсутність нормлаьного регулярного спілкування, заздрю тим хто може виходити на зідзвни щоденні або на відео звязок.... він не говорить мені про війну, він вважає що так краще і так йому певно теж легше, я теж особливо не жаліюсь тому що мої проблеми порівняно з його - дрібні... тож розповідаю про всякі новини, кажу йому як чекаю та який він в мене сміливий і сильний буває тауке що не маєш си чути в тисячне що " в мене вес добре" від нього і буваєють дніЮ коли ми не спікуємося, ібо він на щавданні декілька днів. Але важливо саме регулрність б доброго ранку та вдалого дня, щоб бути в контакті і головне не бійтесяя гвоорити про те що вас турбую, ніколи не замовчуйте, це поглиблює тріщини між вами і згоом прихведе до розриву, якщо щосб є кажіть одразу що вам так то і так то, ящко не затягувати т о до сварок не дійде, він напише зо розуміє, і вам стане легще, це більше для жінок порада,з досвіду. А зі сторони чоловіка, все ж варто навіть через не можу написати бодай доброго ранку, круто якщо можете відпраивти квіти просто так,сказати комплімент, попросити фоточки) надіслати свої також жінкам раджу брати учать в мітингах за гаринчні терміни служби, і спілкуватися в чаті друин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамаи і кохані вйськових розуміють одна одную і це полегшує існування
Також жінкам раджу брати учать в мітингах за граничні терміни служби, і спілкуватися в чаті дружин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамами і кохані військових розуміють одна одную і це полегшує існування
Ми з чоловіком поки обидвоє цивільні. Розлучитися могли б уже раз 100. Але на щастя, ми обидвоє змінюємося. Я навчила чоловіка розмовляти. В мене від його мовчання були істерики, бо мовчанням маніпулятор лише доводить до сказу. От так балакаючи ми чудом зберегли стосунки, і надіюся нам це вдаватиметься і надалі. Як же то важко.
Братерство на фронті, звичайно, сильніше відчуття ніж будь-які стосунки в цивільному житті. Умови небезпеки і виживання, як ціль - загострює ці відчуття. Братерство це стосунки ціною в життя.
Різниці в досвіді, мов різні горизонти Палають над людьми і скрізь Ти бачиш, мов би спалахи на фронті Думки … там є свої і не свої Існують різні кольори у світі І різні мови - всі мої Які я знаю, розумію…. Не мови роблять лиха , а лихі… Істоти , люди-нелюди… Якось так… Дякую Вам за те, що Ви робите….
Це надзвичайно важлива тема, і вона потребує більше обговорення. Війна, на жаль, обрала нас, хоча ми цього не бажали. Але тепер ми вчимося виживати, знаходити способи зберегти сім’ю та власне «я». Виснаження може довести до межі, тому надзвичайно важливо знаходити сили чути одне одного, інакше нас не вистачить на інше. Дякую за це відео!
щиро вдячна Вам за цю розмову, завдяки їй поглянула на стосунки з іншого боку. особливо вдячна за те, що повторюєте важливі метафори, аби вони краще запамʼятались, за пошук різних слів для опису одного явища, за толерантність до всіх видів стосунків і за постійне наголошення на відсутності потреби порівнювати досвіди. мені здається, останнє справді здатне акумулювати більше розуміння та поваги серед нас. дякую величезне❤️🩹
Немає єдиного рецепту для всіх як зберегти сім'ю.Не знаю чому,але зауважую,що частіше розлучаються ті,в кого і батьки були розлучені,і навпаки-міцніші ті сім'ї,в яких батьки в шлюбі були щасливі.Чи це особливості характеру,чи позитивний досвід власних батьків...Чи люди стали більше любити власне его,а не партнера? Звідки приходить кохання і куди воно зникає-вічне питання. Діти травмуються,на мою думку,в будь-якому випадку-і коли на них не зважають,і коли їх перетягують на свій бік кожен з батьків,і коли,відчуваючи провину перед дитиною,задаровують її подарунками... Якщо психологи справді вміють вирішити такі складні питання- велика їм шана.
Так, фактор батьків має велике значення. У нас з чоловіком батьки у тривалому благополучному шлюбі, і коли у кризові моменти обговорювали можливість розлучення, то розуміли, що для батьків це буде трагедія. Може й більше, ніж для нас. В наших родинах ще ніхто не розлучався. Якби батьки були розлучені, то це сприймалося б простіше. По факту - розлучитися буває простіше, ніж склеювати розбите. І від базової прошивки (шлюб до смерті/розлучитися при потребі) залежить потенційна поведінка партнерів
В лютому мій чоловік має обрати - я або війна. Так, шкода, було майже 30 років щасливого шлюбу, але ухилянти будують свої життя, їм до одного місця війна, то чому ми маємо терпіти те, що ми терпимо роками, заради чого, заради прекрасного життя черешень?
я вас розумію, чому лише сімїх військових одні мають битися на смерть а інші не жити а існувати чекаючи своїх коханих, в той час як сімї ухилянтів живуть своє найкраще житя, я за визначення граничних терміні служи, і якщл влада не прийме рішення що після 3 років служюи воїн має право хоча б на рік перерви, то повністю виправдовую всіх хто пішов сзч, воїни не роботи, вони і їх сімї це ті люи які заслуговують на астя найбільше внашій країні
одного дня ви знову почнете думати про радість спілкування з новими жінками і знову будете щасливими в стосунках, а цей досвід просто треба пережити, і дуже правильно, що ви винесли для себе висновки. Ящо від цього стане легще, то сажу що значить це булла не ваша людина, так мало статися і інакше не могло бути
Після цього відео,прийшло чітке розуміння,що військові,які повернуться,після війни,додому,саме ті військові,що не змогли зберегти стосунки зі своєю дружиною,будуть найнещасливішими людьми на Землі.Вони,по-любому,емоційно і фізично віддаляться від своїх побратимів,втратять цей тісний зв‘язок,в той же саме час,з дружиною стосунки розірвані.Вони лишаються зовсім одні.Добре,якщо скоро зможуть побудувати інші любовні відносини,тоді ще є шанс на нормальне життя…Ця клята війна зруйнувала все,що УКРАЇНЦІ будували десятиліттями(((Прокляті касапи,горіть у пеклі
Мені здається, ще відіграє момент того, що ми на інших людей накладаємо проекції минулого і свій пережитий досвід, тим самим не зустрічаючи, не завжди бачачи партнерів. Тобто не чуємо їх. Думаю, до вище сказаного, ще цінний навик вміти враховуввти, що кожен із нас із своїх світів і бажати зрозуміти партнера і зрозуміло йому донести, тобто на його мові, через його цінності 🙌із часом у стосунках люди трансформуються, як і у більш швидкій формі, у екстримвльних умовах, як на війні, і тут цей навик, як базовий, дуже важливий - задавати уточнюючі питання, щоб краще розуміти світобачення і сприйняття партнера❤
а хто ведучий? Це канал Вишебаби і Станчишин тут є як психолог цивільний якого якраз і питають, зважаючи що він консультує і військових і цивільних. Але згідна, що треба більше діалогу.
так це боляче, невимовно! та на жаль по іншому не могло бути,наразі ви разом не змогли мати стосунки, як казав псизолог для стосунків потрібні двоє, значить ваші шляхи розішися і потрібно шукати щастя на самоті або з іншими людьми.Та якщо він покинув і дитину також то це треш, спробуйте наголошувати дитині що вона ні в чому не винна, але і ненависть до батька не виховуйте, значить вні не міг інакше війна розкриває нас по різному хтось проявляє найкращі сторони, а тось нажаль найгірші(
Це не ведучий, це психолог на рівних правах у цьому діалозі. Вам не подобається - перемотуйте. Для чого тут писати, якщо це суто ваша проблема. Іншим ок
Це канал Вишебаби. Ведучий тут він в більшій мірі. Бо він дає своє бачення, а психолог загальну картинку про всіх. Вам просто не цікаві всі, Вам цікавий Вишебеба. І це тільки Ваша проблема. Мені цікавіше слухати Станчишина.
Дякую, що піднімаєте ці теми! Дружини військових втомлені і виснажені не тільки через піклування про дітей та побутові речі. Ми знаходимося ніби між 2 світами, де і там і там ми чужі. Ми не військові, але і не відносимося до цивільних. Бо всі наші думки та переживання пронизані війною. Але з світом цивільних ми стикаємося щодня. І, нажаль, він робить дуже боляче недолугими коментарями, безтактними запитаннями то що. Це дуже виснажує.
Кожній хто чекає💌
Про нас не напишуть й не розкажуть в новинах,
Ми без нагород на папері й не тільки.
Наша істина в смиренні, а не у винах,
Та лише від нас всі малюються стрілки.
Говорять, що нас усім до болю шкода,
Але вдається не зовсім точним.
У тім є загадка і в тім вся природа,
Ти мусиш любити… але на «заочній».
Ти штиль серед бурі й посеред грому,
Ти прихисток, тиша, ти анастезія.
В безкінечних площинах - ти точка дому.
Хоч всі лиш кричать: «Не шукайте надії!»
І кожного разу «Ти зможеш більше!»
Крізь тяжкість двобоїв, і перше з собою.
Обіймаю тебе оцим простим віршем!
Ти й тільки Ти - під стать своєму герою💌
Найкраща подіє мого дитинства це також розлучення моїх батьків. І мені дуже шкода що вони чекали поки я виросту до 14ти.
Обговорюєте та піднімаєте важливу тему, як завжди. Я помітила, що прагну більш свідомого оточення. Знайшла його у вашому подкасті. Дякую 🫶
Чудовий подкаст. Нарешті такий важливий контент жля сімей, наших дітей ❤🙏💙💛
Запросіть будь ласка професора Всеволода Зеленіна.
На збір закинула. Дякую за захист, Павло❤І за Вашу творчість. Двічі слухала Вашу книжку і вдруге плакала так саме, як вперше. І слова, і музика - все прямо в серце.
Дякую Володимиру за те, що звернув увагу, що жінкам теж тяжко. Виховувати дітей, брати на себе всі чоловічі обов'язки, включно з матеріальним забезпеченням сім'ї, і все це під обстрілами і тривогами - теж доволі виснажливо. Тож пишаюсь всіма жінками, які адаптувались і тягнуть на собі віз обов'язків, поки чоловіки воюють. Обіймаю 🤗
Ми познайомились вже під час війни, коли він був у відпустці, вде 10 мсяців не бачила свого коханого....це надзвичайно важко, не порівняти з тим що на війні навіть близько, але жити пвноцінне життя не виходить, ти стоїш ніби на паузі, весь час в страху за його життя, і за відсутність нормлаьного регулярного спілкування, заздрю тим хто може виходити на зідзвни щоденні або на відео звязок....
він не говорить мені про війну, він вважає що так краще і так йому певно теж легше, я теж особливо не жаліюсь тому що мої проблеми порівняно з його - дрібні... тож розповідаю про всякі новини, кажу йому як чекаю та який він в мене сміливий і сильний
буває тауке що не маєш си чути в тисячне що " в мене вес добре" від нього і буваєють дніЮ коли ми не спікуємося, ібо він на щавданні декілька днів. Але важливо саме регулрність б доброго ранку та вдалого дня, щоб бути в контакті і головне не бійтесяя гвоорити про те що вас турбую, ніколи не замовчуйте, це поглиблює тріщини між вами і згоом прихведе до розриву, якщо щосб є кажіть одразу що вам так то і так то, ящко не затягувати т о до сварок не дійде, він напише зо розуміє, і вам стане легще, це більше для жінок порада,з досвіду. А зі сторони чоловіка, все ж варто навіть через не можу написати бодай доброго ранку, круто якщо можете відпраивти квіти просто так,сказати комплімент, попросити фоточки) надіслати свої
також жінкам раджу брати учать в мітингах за гаринчні терміни служби, і спілкуватися в чаті друин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамаи і кохані вйськових розуміють одна одную і це полегшує існування
Дякую за чудовий подкаст! Тема дуже на часі, оскільки сама у стосунках з військовим. Було корисно послухати і взяти щось на замітку.
Бережіть себе!❤️
Також жінкам раджу брати учать в мітингах за граничні терміни служби, і спілкуватися в чаті дружин військових які виборють це право,в тг mista razom za terminy там вас зрозуміють тому що лише дружини, мамами і кохані військових розуміють одна одную і це полегшує існування
Ми з чоловіком поки обидвоє цивільні. Розлучитися могли б уже раз 100. Але на щастя, ми обидвоє змінюємося. Я навчила чоловіка розмовляти. В мене від його мовчання були істерики, бо мовчанням маніпулятор лише доводить до сказу. От так балакаючи ми чудом зберегли стосунки, і надіюся нам це вдаватиметься і надалі. Як же то важко.
Братерство на фронті, звичайно, сильніше відчуття ніж будь-які стосунки в цивільному житті. Умови небезпеки і виживання, як ціль - загострює ці відчуття. Братерство це стосунки ціною в життя.
Різниці в досвіді, мов різні горизонти
Палають над людьми і скрізь
Ти бачиш, мов би спалахи на фронті
Думки … там є свої і не свої
Існують різні кольори у світі
І різні мови - всі мої
Які я знаю, розумію….
Не мови роблять лиха , а лихі…
Істоти , люди-нелюди…
Якось так…
Дякую Вам за те, що Ви робите….
Це надзвичайно важлива тема, і вона потребує більше обговорення. Війна, на жаль, обрала нас, хоча ми цього не бажали. Але тепер ми вчимося виживати, знаходити способи зберегти сім’ю та власне «я». Виснаження може довести до межі, тому надзвичайно важливо знаходити сили чути одне одного, інакше нас не вистачить на інше.
Дякую за це відео!
дуже крутий подкаст!!дуже інформативно..дякую за роботу
щиро вдячна Вам за цю розмову, завдяки їй поглянула на стосунки з іншого боку. особливо вдячна за те, що повторюєте важливі метафори, аби вони краще запамʼятались, за пошук різних слів для опису одного явища, за толерантність до всіх видів стосунків і за постійне наголошення на відсутності потреби порівнювати досвіди. мені здається, останнє справді здатне акумулювати більше розуміння та поваги серед нас. дякую величезне❤️🩹
Немає єдиного рецепту для всіх як зберегти сім'ю.Не знаю чому,але зауважую,що частіше розлучаються ті,в кого і батьки були розлучені,і навпаки-міцніші ті сім'ї,в яких батьки в шлюбі були
щасливі.Чи це особливості характеру,чи позитивний досвід
власних батьків...Чи люди стали
більше любити власне его,а не
партнера?
Звідки приходить кохання і куди
воно зникає-вічне питання.
Діти травмуються,на мою думку,в будь-якому випадку-і коли на них
не зважають,і коли їх перетягують
на свій бік кожен з батьків,і коли,відчуваючи провину перед
дитиною,задаровують її подарунками...
Якщо психологи справді вміють
вирішити такі складні питання-
велика їм шана.
Так, фактор батьків має велике значення. У нас з чоловіком батьки у тривалому благополучному шлюбі, і коли у кризові моменти обговорювали можливість розлучення, то розуміли, що для батьків це буде трагедія. Може й більше, ніж для нас. В наших родинах ще ніхто не розлучався.
Якби батьки були розлучені, то це сприймалося б простіше. По факту - розлучитися буває простіше, ніж склеювати розбите. І від базової прошивки (шлюб до смерті/розлучитися при потребі) залежить потенційна поведінка партнерів
Дуже важливий інформативний випуск. Дякую, Павле і Володимире, за розкриття таких чутливих тем. Ви чудово проговорили бачення з обох боків
Дякую за цікаву бесіду, Павле. Пане Володимире, час позбуватися вашого слова-паразита "ніби"🙃
Дякую вам обидвом за цікаву розмову на важливу тему.
не позорьтесь з такими коментами, бо вам явно час піти до терапевта і подорослішати
Дякую за ваш подкаст! Це дуже важливо... Питання які ніхто не хоче піднімати, але ж вони не зникають від того... Дякую ❤
Дуже корисна розмова. Дякую, хлопці!
Дякую, що ділитесь - почула для себе багато нового та корисного!
А тому фраза психолога "про це вже всі давно знають" - не геть відповідає дійсності)
Підтримала бригаду через пейпал, дякую за захист!❤
Ще гарний подкаст є на тему відносин - "Світи" там пари діляться досвідом своїх стосунків у ці роки.
Дякую за важливу тему, всі проблеми загострились, складно.
Дякую за проговорення потрібних тем ❤😊
Щиро дякую за цю бесіду. Стає трохи ясніше, щодо того, що я відчуваю. Сподіваюся ми витримаємо з чоловіком і будемо разом.
Слава Герою !❤ 🇺🇦🙏
Насправді ведучий міг би висловлюватися більш конкретно і коротше.Але тема дуже цікава.
В лютому мій чоловік має обрати - я або війна. Так, шкода, було майже 30 років щасливого шлюбу, але ухилянти будують свої життя, їм до одного місця війна, то чому ми маємо терпіти те, що ми терпимо роками, заради чого, заради прекрасного життя черешень?
я вас розумію, чому лише сімїх військових одні мають битися на смерть а інші не жити а існувати чекаючи своїх коханих, в той час як сімї ухилянтів живуть своє найкраще житя, я за визначення граничних терміні служи, і якщл влада не прийме рішення що після 3 років служюи воїн має право хоча б на рік перерви, то повністю виправдовую всіх хто пішов сзч, воїни не роботи, вони і їх сімї це ті люи які заслуговують на астя найбільше внашій країні
Дуже важлива розмова. Дякую
Дякую за розмову. Я втратив відносини в цій війні і все про що говориться мені стало ясніше. Але відносини, нажаль, це не поверне..
одного дня ви знову почнете думати про радість спілкування з новими жінками і знову будете щасливими в стосунках, а цей досвід просто треба пережити, і дуже правильно, що ви винесли для себе висновки. Ящо від цього стане легще, то сажу що значить це булла не ваша людина, так мало статися і інакше не могло бути
Це дуже потрібні теми для сучасного нашого життя. Дуже вам дякую.
Після цього відео,прийшло чітке розуміння,що військові,які повернуться,після війни,додому,саме ті військові,що не змогли зберегти стосунки зі своєю дружиною,будуть найнещасливішими людьми на Землі.Вони,по-любому,емоційно і фізично віддаляться від своїх побратимів,втратять цей тісний зв‘язок,в той же саме час,з дружиною стосунки розірвані.Вони лишаються зовсім одні.Добре,якщо скоро зможуть побудувати інші любовні відносини,тоді ще є шанс на нормальне життя…Ця клята війна зруйнувала все,що УКРАЇНЦІ будували десятиліттями(((Прокляті касапи,горіть у пеклі
Дуже класний випуск. На мій погляд це найкращій випуск з тих що виходили ❤
Удачі вам!
Мені здається, ще відіграє момент того, що ми на інших людей накладаємо проекції минулого і свій пережитий досвід, тим самим не зустрічаючи, не завжди бачачи партнерів. Тобто не чуємо їх. Думаю, до вище сказаного, ще цінний навик вміти враховуввти, що кожен із нас із своїх світів і бажати зрозуміти партнера і зрозуміло йому донести, тобто на його мові, через його цінності 🙌із часом у стосунках люди трансформуються, як і у більш швидкій формі, у екстримвльних умовах, як на війні, і тут цей навик, як базовий, дуже важливий - задавати уточнюючі питання, щоб краще розуміти світобачення і сприйняття партнера❤
Очень актуальная тема!
На жаль, мені вже ця тема не актуальна... мій коханий загинув. Бажаю всім нареченим і дружинам дочекатися своїх воїнів.
Тримайтеся.
Дуже добре, дякую
Дуже цікава тема. Жалко тільки, що ведучий багато теревенів. Мало Вишебаби з його мудрими відповідями ❤
а хто ведучий? Це канал Вишебаби і Станчишин тут є як психолог цивільний якого якраз і питають, зважаючи що він консультує і військових і цивільних. Але згідна, що треба більше діалогу.
Дякую за подкаст!
Дякую за подкаст
Дякую!❤
❤
Дякую!
Дякую!
Якщо нові стосунки нікому не шкодять то добре,а якщо чоловік кидає свою сім'ю ради якоїсь шлйондри,то думаю то страшно!
так це боляче, невимовно!
та на жаль по іншому не могло бути,наразі ви разом не змогли мати стосунки, як казав псизолог для стосунків потрібні двоє, значить ваші шляхи розішися і потрібно шукати щастя на самоті або з іншими людьми.Та якщо він покинув і дитину також то це треш, спробуйте наголошувати дитині що вона ні в чому не винна, але і ненависть до батька не виховуйте, значить вні не міг інакше війна розкриває нас по різному хтось проявляє найкращі сторони, а тось нажаль найгірші(
@@Bliznayshka я не про себе,я в загалі
Весь час треба промотувати ведучого. По 15 хвилин теревенить
Це не ведучий, це психолог на рівних правах у цьому діалозі. Вам не подобається - перемотуйте. Для чого тут писати, якщо це суто ваша проблема. Іншим ок
В ютубі взагалі весь час хтось "теревенить". Щоб не промотувати, можна не вмикати!
Це канал Вишебаби. Ведучий тут він в більшій мірі. Бо він дає своє бачення, а психолог загальну картинку про всіх. Вам просто не цікаві всі, Вам цікавий Вишебеба. І це тільки Ваша проблема. Мені цікавіше слухати Станчишина.