Писанкарство в Україні. Історія розвитку.
Вставка
- Опубліковано 23 кві 2024
- Писанкарство в Україні. Історія розвитку.
Звичай розпису яєць зародився із традиції вшанування яйця, як символу народження Всесвіту. У різних народів існували обряди, пов’язані з яйцями.
Точна дата появи писанкарства в Україні невідома. У Києві археологи знаходили писанку з кераміки часів Київської Русі, прикрашену орнаментом, який нагадує павутиння, а на Рівненщині - глиняну писанку, виготовлену 950 років тому.
Найдавніша знайдена писанка в Україні датується Х століттям, але яйця розписували ще у дохристиянські часи. Про це свідчать символи, якими їх досі прикрашають - свастики, шестикутні зірки, місяці, півмісяці, п’ятикутні зірки і хрести, які на той час не були пов’язані з християнством.
З часом християнські та язичницькі традиції переплелися. Серед візерунків з’явилися відомі нам релігійні символи. Церква боролася з дохристиянськими звичаями, але не змогла їх викорінити.
Традиційно писанкарством займалися лише жінки. Жителі сіл вірили у надзвичайні здібності писанок.
"Ними лікувалися, гасили пожежу, оберігали поля від шкідників або підвищували посіви, спілкувалися з померлими родичами. Їх дарували на знак кохання"
Писанкарство було необхідним атрибутом весняних свят, а також люди вірили, що через яйця жінки могли "замовляти" та керувати силами природи.
Фарбувати яйця починали від Стрітення, коли зима зустрічається з літом, а закінчували на початку Зелених свят.
У середині ХІХ століття для фарбування яєць почали використовувати анілінові барвники. До того мисткині використовували природні - варили трави, коріння, квіти.
Дизайн залежав від того, які барвники та інструменти були в доступі.
У більшості областях України писанкарки працювали писачками у вигляді конусоподібної трубочки чи лієчки. Зазвичай їх робили з м’якого металу, а коли його не було - використовували "позлітки" на іконах, прикраси з тонкої фольги навколо образа.
Деякі писачки робили з гусячого пера або курячої кістки.
Також яйця розписували за допомогою шпильки або цвяха, які занурювали в гарячий віск й прикладали до поверхні яйця. Схожі візерунки створювали за допомогою "лемківського писачка" зі шпильки або голки.
У ХІХ столітті з’явилося багато етнографічних праць про писанкарство, зокрема "Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки", Ольги Косач.
На початку XX століття людям було не до писанкарства через дві світові війни, радянську окупацію, Голодомор. Водночас на заході продовжували досліджувати писанки, створювали колекції.
Радянська влада викорінювала великодні традиції з суспільного життя, але традицію писанкарства берегли діаспоряни. Традиція збереглась і на заході.
Після розпаду СРСР інтерес до цього ремесла зростав. На початку 2000-х майстриня Віра Манько зібрала колекцію традиційних писанок, видала низку альбомів.
Нині майстри з різних областей відновлюють традиційне ремесло.
Була у м.Коломия, де знаходиться єдиний у світі Музей писанок. На все життя залишилося неймовірне враження! м. Харків