"Козачка" (1856), Марко Вовчок. Слухаємо українське!
Вставка
- Опубліковано 8 кві 2022
- "Козачка" - соціально-проблемне оповідання української письменниці Марко Вовчок про трагічну долю закріпачених селян. Належить до критичного реалізму. Твір антикріпосницького спрямування. В образі Олесі Марко Вовчок розкриває типове пригноблення українського селянства, нелюдське страждання, неможливість мати нормальну сім'ю. Всі пани постають в її творі як жорстокі поневолювачі, авторка не дає їм імен, з властивою їй манерою вона називає лише бідних пригноблених людей. Розкриваючи долю головної героїні Марко Вовчок використовує протиставлення, описуючи життя Олесі - кріпачки та вільних козачок. Вона показує, яким життям могла б жити жінка, якби не відмовилась від усього заради кохання. Мета оповідання - показати, що кріпацтво чуже народу.
"Влітку 1856 року Марію Олександрівну Вілінську (Марко Вовчок) охопило незбориме бажання виразити на папері свої думки і враження. Живучи разом з сином Богдасиком в сільській хатині неподалік від Немирова, вона накидала один за другим декілька коротких оповідань українською мовою. Вона несміливо показала написане чоловіку, і той зі змішаним відчуттям радості і здивування прочитав оповідання друзям, а потім відіслав невеликий зошит з двома оповіданнями до Петербурга Пантелеймону Кулішу.
Це було в лютому 1857 року. Куліш у той час збирав матеріали для третього тому «Записок про Південну Русь» і готувався відкрити друкарню для друкування українських книг.
Куліш пізніше так передав свої враження: «У числі матеріалів, доставлених мені з різних кінців Малоросії, хтось, що назвав себе Марком Вовчком, прислав один зошит. Зошит лежить у мене на столі тиждень, другий. Нарешті я спромігся і почав читати. Читаю і очам своїм не вірю: у мене в руках чистий, непорочний, повний свіжості художній твір!»
Після того, як Куліш прислав сприятливу відповідь, до Петербурга було відправлено ще два оповідання і зав’язалося жваве листування. 3 травня на столі у нього лежали вже чотири «повістки», а місяця через півтора - всі 11, що склали першу книгу «Народних оповідань».
Хоча до першої збірки «Народних оповідань» увійшло лише одинадцять невеликих творів (серед них оповідання «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська воля», «Викуп»), вона справила велике враження на літературно-громадську думку реалістичним зображенням трагічної долі кріпаків.
Оповідання, написані в Немирові, винесли 24-річну письменницю на гребінь суспільної хвилі. Мовчазна, скромна, соромлива дружина молодшого вчителя географії раптом опинилася, за визначенням Івана Франка, «у рядах борців за свободу і людські права поневолених народних мас» (з інтернету)
🌻🏵Оповідання "Козачка" - протиставлення закріпачення і свободи, рабства і волі.
Слухала зі слізьми на очах. Важкі часи і несправедливі долі хай згинуть назавжди, а ми будемо шанувати нашу історію.
Дякую за вашу просвітницьку працю.
Яка гарна мова! І виконання гарне.
Дякую. Як завжди прочитано гарно, з почуттям.
ВПОДОБАЙКА І РЕСПЕКТ ЗА файно прочитане оповідання...
Щира подяка вам, пані Ліліє! Нажаль , критично мало просмотрів .
Дякую , дуже гарно читаєте . Наплакалась ...
Дуже сумне оповідання, але прочитано гарно, душевно. Дякую 😀❤️.
Чудово!
Дякую. Дякую Дякую !
❤❤❤
Дай серцю волю-заведе в неволю.
Щиро дякую!
дякую вам велике 🙏🏼
Прочитано професійно
👍
💙💛
От вам друзі і мораль!!
ШАНУЙМО наш козацький рід!!
КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ, ПУГУ КОЗАК З ЛУГУ....
Дуже полюбляли пісьменники тих років називати своїх героїнь Олександрами.
Що, Богдан Хмельницький своєю недалекоглядність закріпостив українців, а скільки людської трегедії, а скільки загинуло із за тебе, Бодя, по сьогодні гинуть
Істинна правда...
Наплакалася
А мене все дивує оте, що пишуть, що мати старенька була. Заміж віддавали рано, як правило, до 20 років, нехай там декілька років плюс, та плюс 16 років. Максимум 40 років матері.Хіба ж то така стара, коли ще і в 50 років тоді народжували.
Та зробилися на панщині тай в 40 вже здоровʼя не мали
Просто жах. Це ж треба було бути настільки дурноватою дівкою, щоб у ті часи, будучи козачкою, тай піти за кріпака! Навіть якось і не жалко її, раз не мала клепки, то хай вибачає.. жалко дітей, що така безтолкова мати в них попала..
Що правда, то правда. Вже б хоч би викупила від кріпацтва, якби розум мала. Помогли б родичі та козаки. За простого кріпака не так і багато тоді брали. А так , видно, що головою не думала.
Цікаво.
Який жах,,,
Який жахливий сюжет
Жахливе оповідання.