Катерина Калитко - Портретування асфальту (вик. Анастасія Пономарьова)

Катерина Калитко - Портретування асфальту
А чи ти дійсно справжній з друзями, знайомими, колегами чи в кінці кінців з собою
====================================
Я виходжу з аптеки
Моя знайома хоче схуднути
на десять кілограмів
Моя голова усміхається до сонця
вимитим зранку волоссям
Моя вага близька до ідеальної
Моє життя змальоване
з картини Ботічеллі
Моя любов живе у іншому вимірі
пересилає мені свою тінь
у конверті з паперу хорошого
До того ж
моя віра у диво
тече крізь оптоволоконні кабелі
(легкий скелет глобалізації)
Я виходжу з аптеки
і думаю
як би так уважно зійти
високими сходами
не послизнутися і не впасти
проілюструвавши в мініатюрі
сцену гріхопадіння першої жінки
Втім осінь
загострюються
закони діалектики
тяжіння і падіння
Люди думають про зиму
як би так її пережити
не спитись і не повішатись
Кленовий листок
розчиняється в калюжі
ніби камінь
кинутий в небо.
====================================
вірш: Катерина Калитко
читає: Анастасія Пономарьова
камера та монтаж: Антон Дмитрук
режисерка: Наталя Пономарьова
театральна спільнота DSP