Боже, вийди з-поміж сірих хмар, Ми змушені нести наших предків тягар. Благослови усі душі мертвих, Із пам'яті стри рік тридцять третій. Я нагадаю про смерть і роль малої людини, Авторитарний геноцид - клеймо для України. Мільйони смертей, голодних українців, Голі поля і закриті границі. Наш рідний народ мучили ні за що, А люди їли скажене м'ясо. Нас мучили давно, а все сьогодні сплило, Бо наш народний дух на кіл посадили. Затихла пісня, замовкло слово, А туди було заселено народу нового. Не знаючи нічого твердять неможливе: Що голод придуманий, а страждання фальшиві. Я проклинаю комуністів гадських, І сущий союз республік радянських. Змусила страждати сімдесят років Придумана влада в якій багато мороки. Нереальна теорія соціалізму, Результат - геноцид, як вид канібалізму. Хтось послухав ці слова і в серці защеміло, А кому було вигідно ті не зрозуміли. Хоча знайте, правду розказав вам я! А усім загиблим - вічная пам'ять! Боже, вийди | З-поміж сірих хмар, | Ми змушені нести | Наших предків тягар. | Благослови | Усі душі мертвих, | Із пам'яті стри | Рік тридцять третій. | (2) Це твоя земля, яку наволоч мучила, Тридцять третій рік - влада за смертю скучила. Голодна смерть людей, нашого народу, Голодна смерть мільйонів через радянську морду. Жахлива картина, коли мати їсть сина, Бо мріє жити, бо боїться, що загине. Вони хотіли вбити Україну при корені, Гнилий з середини, гарно обшитий з зовні, Тоталітарний чобіт - наш геноцид, Для них українці, як вимираючий вид. За планом Кагановича нас чекала провалина. І хай буде проклята душа Сталіна, Нехай горять у пеклі комуністичні душі, Які більше ніколи нас вмерти не примусять. Я скажу вам, люди, чого кат хотів: Щоб ми були закопані в один рів, Щоб ми здихали з голоду. Це винищення нації - Свідома смерть людей без реінкарнації. Безжальні тварини, фарисеї, аферисти, Як можна допустити до влади комуніста? Не вірили пророцтвам, плювали на пророків, Але згадуєм все через десятки років. Вони кажуть: "Це брехня, це пусті плітки", А ми тримаємо в руках похоронні вінки. І тепер затямте: наш народ повстає. Ви хотіли вкрасти дух, але він у нас є! Народе український, повстань із ярма, Сильний дух від Бога нам даний не дарма! Боже, вийди | З-поміж сірих хмар, | Ми змушені нести | Наших предків тягар. | Благослови | Усі душі мертвих, | Не дай нам забути | Рік тридцять третій! | (2)
Серце розривається від того, що ця пісня настільки актуальна зараз 💔❤🩹
100%
ЦЕ СЛОВА З СЕРДЦЯ!!! Хлопці ВИ МОЛОДЦІ!!
Дуже хороший текст у пісні, дуже правдиво. Молодці!
Боже, вийди з-поміж сірих хмар,
Ми змушені нести наших предків тягар.
Благослови усі душі мертвих,
Із пам'яті стри рік тридцять третій.
Я нагадаю про смерть і роль малої людини,
Авторитарний геноцид - клеймо для України.
Мільйони смертей, голодних українців,
Голі поля і закриті границі.
Наш рідний народ мучили ні за що,
А люди їли скажене м'ясо.
Нас мучили давно, а все сьогодні сплило,
Бо наш народний дух на кіл посадили.
Затихла пісня, замовкло слово,
А туди було заселено народу нового.
Не знаючи нічого твердять неможливе:
Що голод придуманий, а страждання фальшиві.
Я проклинаю комуністів гадських,
І сущий союз республік радянських.
Змусила страждати сімдесят років
Придумана влада в якій багато мороки.
Нереальна теорія соціалізму,
Результат - геноцид, як вид канібалізму.
Хтось послухав ці слова і в серці защеміло,
А кому було вигідно ті не зрозуміли.
Хоча знайте, правду розказав вам я!
А усім загиблим - вічная пам'ять!
Боже, вийди |
З-поміж сірих хмар, |
Ми змушені нести |
Наших предків тягар. |
Благослови |
Усі душі мертвих, |
Із пам'яті стри |
Рік тридцять третій. | (2)
Це твоя земля, яку наволоч мучила,
Тридцять третій рік - влада за смертю скучила.
Голодна смерть людей, нашого народу,
Голодна смерть мільйонів через радянську морду.
Жахлива картина, коли мати їсть сина,
Бо мріє жити, бо боїться, що загине.
Вони хотіли вбити Україну при корені,
Гнилий з середини, гарно обшитий з зовні,
Тоталітарний чобіт - наш геноцид,
Для них українці, як вимираючий вид.
За планом Кагановича нас чекала провалина.
І хай буде проклята душа Сталіна,
Нехай горять у пеклі комуністичні душі,
Які більше ніколи нас вмерти не примусять.
Я скажу вам, люди, чого кат хотів:
Щоб ми були закопані в один рів,
Щоб ми здихали з голоду. Це винищення нації -
Свідома смерть людей без реінкарнації.
Безжальні тварини, фарисеї, аферисти,
Як можна допустити до влади комуніста?
Не вірили пророцтвам, плювали на пророків,
Але згадуєм все через десятки років.
Вони кажуть: "Це брехня, це пусті плітки",
А ми тримаємо в руках похоронні вінки.
І тепер затямте: наш народ повстає.
Ви хотіли вкрасти дух, але він у нас є!
Народе український, повстань із ярма,
Сильний дух від Бога нам даний не дарма!
Боже, вийди |
З-поміж сірих хмар, |
Ми змушені нести |
Наших предків тягар. |
Благослови |
Усі душі мертвих, |
Не дай нам забути |
Рік тридцять третій! | (2)
Дякую! Дуже актуально...
Гірко,боляче та тяжко😥
У пам'яті,та ніколи її не покидали.
Наразі,Слава Захисникам України ❤️
Шана
Дякую за пісню, яка змушує задуматися
До сліз. ;(
Дякуємо))))раді, що подобається)))
Молодці, вклонився Вам)
не мій жанр,але це що ви робити-не забути є над чим задуматись.дякую
можна якось її скопіювати собі?
1933 Треба замінити на --. Бо геноцид триває й до сьогоднішнього дня