Дякую. Мій батько був 1929 року. Пішов у засвіти в лютому 2014 зі словами:" Обіцяй, що у тебе завжди буде зерно та борошно". У травні 2022, коли повернулася на Київщину, в моєму вцілілому гаражі тільки й залишилися ( вздовж стіни) банки з борошном. Сусіди дивувалися. А я не могла порушити обіцянку. Він плакав, коли згадував. Тепер я плачу.
У період з 32-38 моя сім‘я пращурів яких було 11, одружених і вкожного було вже по 1/2/3 дитині … лишився мій прадід, його брат з дружинами і меньша сестра з однією дитиною, яких в 38му «забрали» на лагеря до 53 і після не реабілітували, а їх сестру - десь під барнаул. Це ми, праонуки (6, я ще не зовсім усвідомлена була, тому себе як особу до кількості виживших приписую) знайшли на карті в 95му з того єдиного листа 39го, який прабабця бабці тільки в 65му з іменами, кого пам‘ятала, передала. Ми щитали, пробували встановити, то загалом 47 тільки живих убили, разом з немовлятами, а пощитати +/- в трьох поколіннях НЕнародженних, навіть я зараз НЕнаважуюсь.
«Там, де у вікно, крім свічки, можуть виставити кулемет, голодоморів ніколи не буде»📌 Наскільки це потужно і відповідає нашим реаліям! Сьогодні, окрім запаленої свічки та розмов-спогадів про померлих, моїм кулеметом будуть донати. Нехай моя пам’ять про них буде дієвою! 🫂
росіяни абсолютно чітко й свідомо розуміли,що вони вчиняють і над ким, «росія» яка заявила своє правонаступництво «ссср» має нести і кримінальну відповідальність за Голодомор! Вічний спокій всім невинно убієним та вічних тортур у пеклі росіянам та всім зрадникам нашого народу!
Як завжди етер про Голодомор один з найскладніших емоційно. Але, говорити про цей злочин важливо, бо здається світ знає тільки про бідних та невинних сосіян
Я все життя памʼятаю розповідь своєї бабусі 31 року народження про те, як вона з братами знайшли на горищі кошачу кожу, мама її зварила і дітки дуже довго обсмоктували цей делікатес. Неймовірно навіть уявити всю трагічність того життя😢😢😢
Я восени 2013 була на 2 курсі універу і чогось сама по собі купила книжку Чорна дошка Наталки Подоляк, абсолютно без привʼязки до дня памʼяті, а просто так. Я читала після пар, і, навіть, їдучи тоді на майдан з одногрупниками я йшла і читала, ще не розуміючи що починається і який це має звʼязок до, власне, книжки яку я читаю. Книжка сподобалась, але в звʼязку з російською агресією опісля 2013 року та провівши паралель з прочитаним я більше не спромоглась нічого прочитати про голод. А от читанку подивлюсь. Це як терапія групова, з книжкою ж ти сам на сам.
Ввечері не наважилась дивитися цей ефір, бо потім не змогла б спати. Читала Василя Барку давно, років 10 тому. Зараз би не змогла витримати, бо розумію, що якщо не вистоїмо, то це знову повториться. Але ще є купа людей, які цього не второпали.
Дякую, продовжуйте. Мені здається, що якщо всі країни світу визнають геноцид голодомору, то тоді вони зрозуміють різницю між московитом і українцем, а до поки, в мене таке відчуття, вони досі путають нас з "расиянами".
Мої прадіди з Вінничини померли в 47му а одна прабаба в 33 му збожеволіла мала 5теро дітей менше 31р.н. і казала що ті старші її діти від Леніна а меньше мій дід до речі од Сталіна антихриста . Її арештували і десь у Вінниці вона загинула. Прадід зумів зберегти дітей . Троє синів пішли згодом на фронт. А в 47 му прадід видправив на Западну як тоді казали сина сказавши Я старий а ти може й житимеш. Дід там жив два роки працюв його там хотіли всиновити але він рвався до батька . Вернувся в пусту хату і не знав де батькова могила.Бабині батьки загинули в 47му а вона і дві менші сестри вижили бо на Дністрі скойки ловили. Бабуся риби не їла до кінця життя Душа не приймала .Розказувала як батько фронтовик помирав пухлий а вона мусила хлібину продати на базарі щоб оплатити податки.
Хочу запропонувати на Читанку невеличку повість Валерія Шевчука 'Компанія з півниці біля Чуднівського мосту' про репресії в 60х роках, коли закладали всі всіх навіть за невчасно вимовлене невдоволення. Окрім того, що написано дуже цікаво, піднімається важлива тема репресій 60х років, які окрім митців, торкнулися ще й абсолютно звичайних українців.
29:00 зверніть увагу, що тоді вчили дітей ненавидіти батьків за свідому позицію, а зараз україномовні українці звинувачують інших україномовних українців, що ті кажуть про важливість розмовляти українською мовою. Часто бачу останні декілька місяців цю ситуацію бачу в коментарях в UA-cam під різними відео. Це якийсь сюр. Тобто деякі люди вважать, що війна розпочалася не через те, що росія напала на Україну, а, тому що україномовні українці просять зросійщених українців розмовляти українською. Тобто росія нацьковує своїх на своїх же. Як сто років тому, так і зараз.
Я теж так казала… а потім мені розказали… і то було страшне…. Птахи ніде не літали… всі фруктові дерева були вирублені комуністами… я кажу, ну можно ж якісь листя, червʼяків, жуків їсти???!!! Люди і їли, коли знаходили… їли навіть кору дерев…
Дякую. Мій батько був 1929 року. Пішов у засвіти в лютому 2014 зі словами:" Обіцяй, що у тебе завжди буде зерно та борошно". У травні 2022, коли повернулася на Київщину, в моєму вцілілому гаражі тільки й залишилися ( вздовж стіни) банки з борошном. Сусіди дивувалися. А я не могла порушити обіцянку. Він плакав, коли згадував. Тепер я плачу.
У період з 32-38 моя сім‘я пращурів яких було 11, одружених і вкожного було вже по 1/2/3 дитині … лишився мій прадід, його брат з дружинами і меньша сестра з однією дитиною, яких в 38му «забрали» на лагеря до 53 і після не реабілітували, а їх сестру - десь під барнаул. Це ми, праонуки (6, я ще не зовсім усвідомлена була, тому себе як особу до кількості виживших приписую) знайшли на карті в 95му з того єдиного листа 39го, який прабабця бабці тільки в 65му з іменами, кого пам‘ятала, передала. Ми щитали, пробували встановити, то загалом 47 тільки живих убили, разом з немовлятами, а пощитати +/- в трьох поколіннях НЕнародженних, навіть я зараз НЕнаважуюсь.
«Там, де у вікно, крім свічки, можуть виставити кулемет, голодоморів ніколи не буде»📌
Наскільки це потужно і відповідає нашим реаліям!
Сьогодні, окрім запаленої свічки та розмов-спогадів про померлих, моїм кулеметом будуть донати.
Нехай моя пам’ять про них буде дієвою!
🫂
Там де у вікні може зявитися кулемет - свічка не буде горіти з приводу голоду.
росіяни абсолютно чітко й свідомо розуміли,що вони вчиняють і над ким, «росія» яка заявила своє правонаступництво «ссср» має нести і кримінальну відповідальність за Голодомор! Вічний спокій всім невинно убієним та вічних тортур у пеклі росіянам та всім зрадникам нашого народу!
Найстрашніше знищення народу ...через голод... Це так принизливо , спеціально, щоб люди переставали бути людьми😢😢😢
Моя прабабуся казала "Не так боюся війни, як голоду". Їй було 8 рочків коли почався голод, слава богу родина її вижила тоді.
Як завжди етер про Голодомор один з найскладніших емоційно. Але, говорити про цей злочин важливо, бо здається світ знає тільки про бідних та невинних сосіян
❤
Така болюча тема, що не можна дивитися без сліз...😢 в кожній сім'ї є спогади про страшні часи
Я все життя памʼятаю розповідь своєї бабусі 31 року народження про те, як вона з братами знайшли на горищі кошачу кожу, мама її зварила і дітки дуже довго обсмоктували цей делікатес. Неймовірно навіть уявити всю трагічність того життя😢😢😢
Я восени 2013 була на 2 курсі універу і чогось сама по собі купила книжку Чорна дошка Наталки Подоляк, абсолютно без привʼязки до дня памʼяті, а просто так. Я читала після пар, і, навіть, їдучи тоді на майдан з одногрупниками я йшла і читала, ще не розуміючи що починається і який це має звʼязок до, власне, книжки яку я читаю. Книжка сподобалась, але в звʼязку з російською агресією опісля 2013 року та провівши паралель з прочитаним я більше не спромоглась нічого прочитати про голод. А от читанку подивлюсь. Це як терапія групова, з книжкою ж ти сам на сам.
Як це боляче , неможливо боляче ....
Тяжкий ефір, але такий потрібний
Дякую за етер! Чогось цього року мало контенту трапилося на тему голодомору у річницю пам'яті. Так ніби люди втомилися від болю...
Харківська область, мої батьки були звідти, постраждала дуже від голоду...вимирали цілими сім'ями😢😢😢
Дякую за таку важливу роботу! Скільки болю
Дякую Вам, Танюша, за цей етер сьогодні. Дякую і Сил Вам.
Ввечері не наважилась дивитися цей ефір, бо потім не змогла б спати. Читала Василя Барку давно, років 10 тому. Зараз би не змогла витримати, бо розумію, що якщо не вистоїмо, то це знову повториться. Але ще є купа людей, які цього не второпали.
Там, де расія окупувала - і повторилося. Кого захоплюють в полон - повторюють.
Дякую, продовжуйте. Мені здається, що якщо всі країни світу визнають геноцид голодомору, то тоді вони зрозуміють різницю між московитом і українцем, а до поки, в мене таке відчуття, вони досі путають нас з "расиянами".
Вітаю. Коментар в підтримку та розвиток каналу. Будь ласка продовжуйте. Як завжди вподобайка. 👍 Слава Україні !!! 🇺🇦❤🖤
Дякую!
Я поки не можу рефлексувати на події голодомору, плачу. Стільки болю навкруги, здається, я вже зачерствіла. Але ні
Дякую за етер!
Як і чому закінчився голодомор? Що стало причиною?
Рашизм - черяк на нашій чудовій планеті 😢
Київська обл.,взагалі жахіття, у тата брати померли, а у мами двоюрідні померли.Сімї були великі до 12 людей .
Мої прадіди з Вінничини померли в 47му а одна прабаба в 33 му збожеволіла мала 5теро дітей менше 31р.н. і казала що ті старші її діти від Леніна а меньше мій дід до речі од Сталіна антихриста . Її арештували і десь у Вінниці вона загинула. Прадід зумів зберегти дітей . Троє синів пішли згодом на фронт. А в 47 му прадід видправив на Западну як тоді казали сина сказавши Я старий а ти може й житимеш. Дід там жив два роки працюв його там хотіли всиновити але він рвався до батька . Вернувся в пусту хату і не знав де батькова могила.Бабині батьки загинули в 47му а вона і дві менші сестри вижили бо на Дністрі скойки ловили. Бабуся риби не їла до кінця життя Душа не приймала .Розказувала як батько фронтовик помирав пухлий а вона мусила хлібину продати на базарі щоб оплатити податки.
😢😢😢😢🙏🙏🙏🙏
Хочу запропонувати на Читанку невеличку повість Валерія Шевчука 'Компанія з півниці біля Чуднівського мосту' про репресії в 60х роках, коли закладали всі всіх навіть за невчасно вимовлене невдоволення. Окрім того, що написано дуже цікаво, піднімається важлива тема репресій 60х років, які окрім митців, торкнулися ще й абсолютно звичайних українців.
🤲👐👐👐👏👍🔥🔥👍👍👍👍
29:00 зверніть увагу, що тоді вчили дітей ненавидіти батьків за свідому позицію, а зараз україномовні українці звинувачують інших україномовних українців, що ті кажуть про важливість розмовляти українською мовою. Часто бачу останні декілька місяців цю ситуацію бачу в коментарях в UA-cam під різними відео. Це якийсь сюр. Тобто деякі люди вважать, що війна розпочалася не через те, що росія напала на Україну, а, тому що україномовні українці просять зросійщених українців розмовляти українською. Тобто росія нацьковує своїх на своїх же. Як сто років тому, так і зараз.
В українському селі неможе бути голоду!
Я теж так казала… а потім мені розказали… і то було страшне…. Птахи ніде не літали… всі фруктові дерева були вирублені комуністами… я кажу, ну можно ж якісь листя, червʼяків, жуків їсти???!!! Люди і їли, коли знаходили… їли навіть кору дерев…
@@hq4635хто не віддав хліб той був ворог сов.,власті де садили а вночі розстрілювали і в Биковню на розстріл.
Не може якщо насильно не забирати навіть те що на посів на наступний рік. А забирали все, зерно, овочі, худобу.
Мова йде про ШТУЧНИЙ голод...
Думати не боляче , то ж думайте.
цю тему закривання очей на Голодомор слід озвучувати англійською мовою і якомога голосніше.
А як було не допустити такої війни, як сьогодні?
Ця, так званна війна, була неминуча!!!
@ЛесяСломчинская той голодомор був неминучим, бо спланований актом геноциду був
Запоріжжя вітає!