Перша згадка про замок Ольштин, який тоді ідентифікували як замок у Пшеміловіце, походить від 1306 року і була включена до матеріалів другого судового процесу над єпископом Краківським Яном Мускатою , порушеним проти нього в 1306 році архієпископом Гнєзненського, Якуб Свінка . З цієї причини у 2006 році відзначалося 700-річчя Ольштинського замку [2] . Відомо, що замок існував і раніше, проте вищезгадані файли стосуються подій 1294 року [3] . Походження замку в XIII столітті було підтверджено дослідженнями, проведеними в 2010 році д-ром. Чеслав Хадамик [4] .
Перша згадка про Збишека, бургграфа Ольштинського, датується 1349 роком. Вартова вежа, що існує з другої половини XIII століття, була розширена в XIV столітті Казимиром Великим як один із найбільш укріплених замків на Сілезькому побережжі. Малопольський кордон. Згідно з переказами, під час його правління в замку був ув’язнений і помер познанський воєвода Мачко Боркович , засуджений до голодної смерті за організацію змови проти короля. Згідно з переказами, привид воєводи, стогін, брязкіт кайданів і голосіння нібито бродить на території замку й досі [2] .
У 1370 році угорський король Людовик віддав Ольштин і Велуньську землю як феод своєму двоюрідному брату, опольському князю Владиславу Опольчику за підтримку його династичних планів. У 1391 році за наказом Владислава Ягайла після тижневої облоги Спитек з Мельштина захопив замок і повернув його Короні [5] . У 1406 році поселення біля міста, яке тоді називалося Ольштинек, стало місцем старости. У 1439 році бурграфом замку був Ян Служка з Мірова гербу Волга (Погонь) [6] [7] . У 1488 році Казимир IV Ягеллон надав йому права міста.
У 15 столітті т. зв нижній замок, який, ймовірно, було розширено в наступному столітті [3] . У XV столітті замок відігравав значну роль у відбитті нападів сілезьких князів. У той час його розширювали, а потім кілька разів перебудовували через руйнування стін через зсуви каменів.
У 1545 році в замку зупинявся король Сигізмунд Август [8] . У 1552 році Ольштин отримав привілей на ярмарки та ярмарки . Місто так і не розвивалося через неродючий, піщаний ґрунт і розташування далеко від торгових шляхів.
Королівський замок був розташований у другій половині XVI століття в Лельовському повіті Краківського воєводства [9] .
У 1587 році на нього напали австрійські війська ерцгерцога Максиміліана , претендента на польський престол. Командиром екіпажу на той час був староста Каспер Карлінський . Його викраденого кількарічного сина та його няню поставили перед замком на першій лінії вогню. Оборона була успішною, але з жертвою життя сина командира [10] . Постраждав і замок. Ця подія знайшла своє вираження у творчості Владислава Сирокомлі та Олександра Фредро (п’єса «Оборона Ольштина ») [11] .
Під час облоги замок сильно постраждав, і його відбудовою керував наступний староста Йоахим Оцеський . Після його смерті замок запустів, оскільки староста Миколай Вольський, який обіймав цю посаду з 1613 року, недостатньо дбав про замок [12] і зосередився на утриманні резиденції в Кшепіцах . Вже під час огляду 1631 року будівля була сильно пошкоджена [3] .
Під час Потопу шведи зруйнували замок і спалили місто, коли частина військ, що прямувала до Ченстохови, у жовтні 1655 року напала на замок в Ольштині, який після короткої облоги був захоплений і зруйнований. Після закінчення війни замок був руїною, непридатною для використання, а внаслідок розвитку артилерії замки старого типу втратили своє оборонне значення. У той час над замком працював королівський фортифікатор Кшиштоф Мєрошевський, але ефект був невеликий, і від реконструкції врешті-решт відмовилися через високу вартість цього проекту. Під час будівництва парафіяльного костелу в 1722-26 [12] значні частини нижніх частин замку були зруйновані. Ольштинське староство проіснувало до кінця цього століття.
У XIX столітті селяни поступово розбирали замок, щоб отримати будівельні матеріали .
Pierwsza wzmianka o zamku olsztyńskim, który wówczas zidentyfikowano jako zamek w Przemiłowicach, pochodzi z 1306 roku i znalazła się w materiałach drugiego procesu biskupa krakowskiego Jana Muscata, wytoczonego mu w 1306 roku przez arcybiskupa gnieźnieńskiego Jakuba Świnkę. Z tego powodu w 2006 roku obchodzono 700-lecie Zamku Olsztyńskiego. Wiadomo, że zamek istniał już wcześniej, jednak wspomniane wyżej dokumenty odnoszą się do wydarzeń z 1294 roku [3]. Pochodzenie zamku w XIII wieku potwierdziły badania przeprowadzone w 2010 roku przez dr. Czesław Hadamyk [4].
Pierwsza wzmianka o Zbyszku, burgrabimie olsztyńskim, pochodzi z 1349 roku. Istniejąca od drugiej połowy XIII wieku strażnica została powiększona w XIV wieku przez Kazimierza Wielkiego jako jeden z najlepiej ufortyfikowanych zamków na śląskim wybrzeżu. Granica z Małopolską. Według legendy w czasie swojego panowania na zamku na zamku został uwięziony i zmarł na zamku wojewoda poznański Maczko Borkowicz, skazany na śmierć głodową za zorganizowanie spisku przeciwko koronie