Відео

Ти повернешся, мамо... Dziś śmierć umarła/ pierwszym dźwiękiem kukułki/ powracasz mamo Krzysztof Czyżewski Żegaryszki. Ти повернешся, мамо. Ти, кого знала і любила Кого поважала і цінувала над усе Ти, недосяжна науковець світового рівня ти, зі знанням і зв’язками, які неможливо уявити Та, від якої дізнавалась про світ Зв’язки між мовами Створення світу Історію Моєї країни Моєї сім’ї Мене. Ти, божество Неймовірно вища за кожного з нас Та, велич якої неможливо навіть усвідомити Ти, творець усього світу самого буття велична Ти зможеш повернутись і стати знову собою усвідомиш, що це маєш зробити ти ніхто крім тебе зможеш віднайти себе викопати себе - смарагд - із мотлоху навчитись бути зараз Не жити в 90х у 60х у відсутності будь-яких років Зрозуміти, що смерть - померла сьогодні. Але ти - жива. Красногруда Травень 2022 *** Death has died today / With the first sound of the cuckoo / you are coming back mom Krzysztof Czyżewski Żegaryszki. You'll be back, Mom. You, whom I used to know and love Whom I have respected and valued above all You, the unreachable a world-class scientist you, with knowledge and connections that are unimaginable The one from whom I have learned about the world Links between languages the world creation The history of My country My family Me. You, a goddess Incredibly higher than any of us The one greatness of which is impossible to even realize You, the creator Of the entire world The existence itself Majestic You can come back and become again yourself you will realize that it needs to be done by you no one except you you will be able to find yourself to dig yourself - an emerald - out of rubbish learn to be now Not to live in the 90s in the 60s in the absence of any years Understand that death - has died today. But you - are alive. Krasnogruda May 2022

Refugee in my own country I am Kharkiv I am Volnovakha I am Kyiv I am the blocked Mariupol on the verge of humanitarian catastrophe I am the completely destroyed City of Shchastia - That is literally translated as "happiness" - Where people have to sit in the bomb shelters Because nothing else is preserved And the Russian troops are not letting them out I am Ukraine I am a fighter I am a refugee In my own country What's in the minds of Russians? 9 years ago, I was in Strasbourg, France. 7 years ago, I was in Dublin, Ireland. 2 years ago, I was in Istanbul, Turkey. Today, I am In an internally displaced people centre In a city that I cannot even publicly disclose For the safety of too many families Who are fleeing from war. "The Ukrainian IT company N has left the markets of Russia and Belarus forever." We should have done it 8 years ago. We should have done it 31 years ago. A lot of my friends are switching from Russian to Ukrainian. We should have done that 31 years ago So that no one comes to "protect us." I am the gasoline that Nato sent us Instead of closing the sky - Apparently, so that we can burn The Budapest Memorandum. We have seen the real face of Russians Again They negotiated green corridors And started shelling from the heavy weaponry; Evacuation is canceled. "I wish you survival, Health And the closed sky above you." 07.03.2022 Sv--sk, Ukraine First presented (and improvised on) the Scottish poetic open mic "Like the Blot from the Blue." Thank you for the transcription to Jacqueline Morrey-Grace

Timestamp: interview with me (English and Bangla) ua-cam.com/video/6qbCHh6fCys/v-deo.html (sorry, not sure how to create actual timestamps)

Леся! Стихотворение супер! Ты молодец!

Бути Дитиною - це так Класно))) Дякую, Лесю))

Текст вірша: Декадент Іван Франко (В. Щуратові) Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: «Ось декадент!» Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга - Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута друга: Надія, воля, радісне чуття. Я не люблю безпредметно тужити Ні шуму в власних слухати вухах; Поки живий, я хочу справді жити, А боротьби життя мені не страх. Хоч часто я гірке й квасне ковтаю, Не раз і прів, і мерз я, і охрип, Та ще ж оскомини хронічної не маю, Катар кишок до мене не прилип. Який я декадент? Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог. Я з п’ющими за пліт не виливаю, З їдцями їм, для бійки маю бук, На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук. Не паразит я, що дуріє з жиру, Що в будні тільки й дума про процент, А для пісень на «шрррум» настроїть ліру. Який же я у біса декадент?

Підписався, Лесю.