Дуже дякую, Ірино Дмирівно! Для мене відкрилась велика особистість і така не проста, цікава та важка його доля. Довкола життя і творчості - таємниці, парадокси, суперечності... Його життя і драма, і містика , і гра... Слова, які одразу ж зацікавлюють мене і привертають мою увагу. - Великим предком Миколи був Остап Гоголь. Саме тому він мав Відень за особливу свою місцину, казав що саме там відчуває спокій, там віднаходить своє коріння. Мені здається вже навіть тут видно цей пошук особистості, пошук самого себе. Ми також часто шукаємо себе, прагнемо чогось і не завжди це вдається. - Мені дуже сподобалась думка Гоголя, що літописи підлаштовані під певну ідеологічну систему. Не зважаючи на те, що в ньому сперечались українець та малорос, Гоголь тяжів до української історії і зібрав понад 1000 українських пісень. - Вражає історія славетного твору «Тарас Бульба», а саме той факт, що твір був перевиданий. У другому виданні Тарас Бульба заговорив по-іншому, заговорив так, як хотілось вищим. Микола фактично переписав свій твір, виконуючи імперське замовлення. - Писав російською, тому що хотів бути знаним. Тягнувся за модою тогочасного суспільства. І таким чином, втратив себе. Трагедія Гоголя - трагедія більшості українців. -Останній період життя Гоголя називався «пошук істини» і він подарував нам цікаву думку Казав: «Істина ,промовлена в гніві ,відштовхує ,а не притягує». Гадаю цей чоловік і справді був обдарований великою душею. Але страшна війна у цій душі тривала..
Пані Ірино, я не маю слів які могли б описати вдячність за Вашу працю, за все що Ви робите для України, саме завдяки Вам пробуджується душа у маленького українця і він намагається вигнати з себе малороса і іноді йому це вдається. Низький Вам уклін.
Шановна пані Ірина! Пишу Вам під враженням від почутого. Дуже вдячна Вам за таку цікаву та змістовну розповідь про генія, який сам себе переграв... Зрозуміла нарешті що мене напружувало кожний раз коли верталася до його творчості...Зрозуміла, що для мене все написане ним про свою землю різнокольорове, барвисте,а ті твори де описує північного сусіда- чорно-білі... Маю повне зібрання його творів(ще радянське видання),у останньому томі -вибрані листи...послухавши Вас вирішила переглянути і випадково відкрилося коротеньке привітання себе самого з новим 1834 роком...між іншим такі рядки..."Таинственный, неизъяснимый 1834! Где означу я тебя великими трудами? Среди ли этой кучи набросанных один на другой домов, гремящих улиц, кипящей меркантильности, этой безобразной кучи мод, парадов чиновников, диких северных ночей, блеску и низкой бесцветности?В моем ли прекрасном,древнем,обетованном Киеве,увенчанном многоплодными садами, опоясанном моими южным, прекрасным, чудным небом, упоительными ночами, где гора обсыпана кустарниками с своими как бы гармоническими обрывами, и подмывающий её мой чистый и быстрый, мой Днепр. Там ли?" Протилежні світи ...бідний, бідний Гоголь... Ще раз дякую за величезне задоволення...
Добрий день, пані Ірино. Дякую за чудову студію про Гоголя, де я отримав змогу дізнатися більше про першого українського горор-письменника. З почутого хотілося б вивести 5 тез: - Цікаво було почути про багату історію роду Гоголів. Я знав і до цього, що Микола мав предків серед українських шляхтичів, але ця студія розповіла мені ще більше цікавої інформації. Зрозуміло, що багате українське коріння і створило Гоголя, зокрема наведений у відео приклад із історією знаного "Тараса Бульби". - Просто неможливо не згадати про загадковість життєвого шляху цього письменника. Цікаво було чути про історію його народження. На мою думку, добре що в українській культурі є особистість з таким неординарним життєписом. - Просто чудесним, а ще надзвичайно актуальним, є порівняння Гоголя і Шевченка. І справді, чи не все в них було діаметрально протилежним, як і мова творчости, так і переконання, і все життя. Усе в світі відносне, тому пізнання особистости автора на контрасті з іншим видатним автором, є справді вдалим. - Щодо найбільш злободенного питання, що крутиться навколо Гоголя ще від початку його творчої діяльности - мови, хочеться сказати кілька слів. Абсолютно очевидним є те, що він писав російською щоб заробити та щоб просто вижити, адже в умовах колоніяльного гніту, практика агресивного нав'язування мови метрополії є типовою. Зрозуміло, що якщо б Гоголь мав твердий характер, то міг б протистояти цьому тиску, але його крихка творча душа проламалася під імперські стандарти. - В цілому, ми не можемо недооцінювати важливість Гоголя для нашої культури для історії. Якщо Україна буде і далі боротися за те, що цей письменник є саме нашим, і зможе досягнути того, що у всьому світі Гоголь буде вважатися українським, то це покаже міць держави. Хоч Гоголь і описував побут свого народу модною чужою мовою, він повністю справедливо є наш, рідний.
Iryna Farion, спасибі Вам за висвітлення найбільш знакових українців! Це найбільший внесок в ідентичність та майбутні покоління! Не здавайтеся! Вітання з Ніжина, де вчився Гоголь!
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
Цілком раптово натрапив на це відео. Сподобалося. Я читав Гоголя в українському перекладі, видавництва Абабагаламаги. Дійсно, відчуття зовсім інакші від російськомовної подачі тексту. Дякую пані Ірині.
я багато часу вчив творчість гоголя в школі в азербайджані в русскому секторі. читав його твори. тарас бульбу не мог зрозумити взагалі. писав навіть реферати. завдяки непоганой памяти відмінника тримав у голові всі пазли.які з часом почав складати в едину картину. руські вчителя трактували його творчість скризь призму культури рускага мира. завдяки вам у мене пропали всі сумніви у своїй правоті. замовчувалась істинна причина трагедії гоголя.бо була невигідна москві. поступово роскриваються плями історії. і за цю годину просмотру я узнав більш.ніж у школі. таке почуття.що навчився грати в шахи з закритими очами. дякую. вибачьте за помилки. слава україні.бандері.шухевичу.
Дякую Ірині Фаріон за таку змістовну і професійну розповідь про зросійщення Гоголя ! А про взаємовідносини Гоголя і Шевченка, та й ще й в контексті заздрощів Гоголя до Тараса ... цього я раніше взагалі не знав ! ДЯКУЮ ! І привіт з Кривбасу !
*Щиро дякую вам , пані Ірино, за ваше ПІДСОННЯ. Дивлюсь відео з вами вже третій вечір поспіль.Дуже жалкую , що тільки зараз зрозумів, хто є хто у сучасній український історії, мовознавстві, политиці. Боже, бережи Україну!*
Пані Ірино, Ви дуже красива україночка, і велика Вам подяка, за знання нашої трагічної історіі, і за те, що ви доносите ці цінні знання молодим людям, бо це дуже важливо для нашого майбутнього
... я заздрив Шевченкові за те, що він зумів узяти в своє серце дух і силу землі на якій зріс, мелодію мови свого народу і не розгубив їх, не перелицював, лише огранив і дорогими коштовностями роздавав кожному, хто не лінився брати... Я колись також був сповнений таким духом, але вистачило його лише на «Вечори біля Деканьки» і на «Тараса Бульбу». А потім він чи розвіявся по просторах Росії чи розтрясся по дорогах Европи ...
@@yanek46 Tanya Chobotar не надо никакого "великого ума", чтобы уразуметь -- вот вам парочка пуклер-зе-ботов! Ролик выпущен в апреле 2017(!), а они вот только что тут "отметились". Да и "парочка" ли это? не один ли тот же самый пуклер-зе-бот!! конторка пригожинская не дремлет...
Шановна, пані Ірина! З велик задоволення, серцем і душею сприймаю Ваші розповіді про великих і знаменитих, чудову українську мову. Дякую Вам, пані Ірина, щастя бажаю і довгі роки приносити радість українцям і небайдужим до нашої Україною.
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
Як би, вас друже, завести на "українське" телебачення? Якби була моя воля, то я б вас просив розповідати про все, що ви знаєте, кожного дня, і вдень і вночі, як молитву. Без ваших знань і вміння важко будувати Українську Україну. Дай, Боже, вам здоров"я і хай вам щастить!
16,5 тисяч українських народних пісень зареєстровано у Фондах ЮНЕСКО... - перше місце у фонотеці світової пісенної культури! Друге місце - Італійські народні пісні в кількості 6,5 тисяч. Ніяке змагання щодо ідентичності походження народу українців жодна нація не може, навіть, у подумках мірятись...
Пані Ірино Фаріон, дуже дякую! Ваші промови надихають та вселяють сили і сміливість спілкуватися українською мовою. Ірино, ви взірець такої величезної волі, яка дає хоробрість наважитися кинути виклик собі самому, щоденно, з ким завгодно говорити українською. Я вами захоплений. Щиро бажаю вам успіхів!
Пані Ірино, дякую за це прозріння! Яка гірка правда про Гоголя. Продався, як і багато наших земляків сьогодення. Щиро дякую за Вашу роботу! Дізнаюся правду сама і розповідаю дітям.
Пiсля перегляду прозрiла. З бiллю побачила сама себе, а згодом зрозумiла, що не "великi" гетьмани, чи полiтики виннi у тому, що не можемо збудувати держави, а, передусiм, "малi" українцi,якi за шматок росiйського,чи польського хлiба готовi йти на поступки малi, чи великi.... На жаль, бiльшicть з нас - гоголi, i тiльки одиницi - шевченкi...
@@SuperBerenika И что? Каким образом это отрицает его огромнейший вклад в украинство и украинское движение? Большей популярностью в любом случае пользуются его произведения на украинском. Я даже сомневаюсь в том, что те, кто вспоминает о его произведениях на русском, хотя бы раз читали эту прозу. Почему его должны были не любить в русской творческой тусовке?
Красно дякую, п.Ірино 👍👍👍👍👍👍👍 виходьте на тв канали із просвітницькими передачами👍👍👍👍народ має це все знати і любити українське !!!! Ватою ж наповнена країна👎👎👎необхідне термінове лікування👍👍👍 Слава Україні ❤💙💛
Слава Україні! Дякую, Ірино Дмитрівно, за таку чудову студію! Укотре переконалась, що чимало українців - генії світового масштабу, і Микола Гоголь цьому підтвердження. Після прослуханого хочу виділити таке: 1) у певний період часу існує ідеологічна система, яка має відповідні методи впливу і поширення своєї ідеології. Як би уміло хто-небудь не приховував справжній зміст, все одно рано чи пізно всі таємні речі стануть відомими. Літописи, крім своєї історичної мети, мали ідеологічну в основі, та Миколі Гоголю вдалось це виявити і зробити висновок, що саме пісенна творчість не підлаштується під ідеологічну систему. Крім такого мудрого зауваження, він зумів вивчати історію через пісні, що є в свою чергу доволі важко. 2) українці - небезпечний народ, адже ми готові йти до свої мети до самого кінця, не відступати та боротися за національну ідею. Чому такий небезпечний? Тому що ми ще й готові дивитися ворогові в обличчя та висміювати його недоліки. І таким небезпечним вважали і Миколу, адже, будучи неймовірно талановитий, він писав хоч і російською, але проти цього народу. Він зумів висміяти самого царя, хоча знав, що це могло закінчитись для нього трагічно. Звісно, отака його поведінка не була постійною, бо він переслідував власну мету, проте ми маємо чудову можливість прочитати його твір «Ревізор» і сьогодні, де зокрема висвітлені оті висміювання російських чиновників. 3) не дарма ми й сьогодні порівнюємо двох велетів - Тараса Шевченка та Миколу Гоголя, адже обидва - українці за національністю з невеликою різницю у віці, мають декілька творів на спільну українську тематику, проте які два різні життєві шляхи і які різні ідеї. Безперечно, у кожного є своя власна мета, проте у Тараса Григоровича вона поєднюється із волею та кращим майбутнім для свого народу, в той час, як для Миколи Васильовича - це бажання побудувати кар‘єру та заробити грошей. Таким чином, Гоголь, виконуючи замовлення Погодіна, переписав Тараса Бульбу, який так «гарно» описує його боротьбу вже за російський народ, а не за український, бо знав, яка винагорода чекає його після. У той час як Шевченко ніколи б не зрадив своїх ідей.... 4) гадаю, що більшість людей, хто коли-небудь читав твори Миколи Гоголя , так і не знають в чому полягає його трагедія. Він загубив спокій і ніби розірвався між двох світів, не зміг визначитись з тим, до чого прагне його душа. Лише згодом Микола визнає, що переслідував не ту мету і «заздрив Шевченкові». Чому такі твердження? Бо Шевченко зумів протистояти усьому натиску і зберети ту відданість до рідної землі, а Гоголь ні, він піддався впливу. 5) неможливо не зауважити те, що «шлях Гоголя - це шлях українців», адже тут ми можемо прослідкувати те поневолення українців, що призводило до божевілля. Вороги бачили, що українська нація потужна, а єдиний вихід - знищувати її різними способами. Дякую
Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дякую за таку інформацію про загадкового Миколу Гоголя! Ви дали нам можливість побачити його історію зовсім з іншої сторони. Ось основні тези: 1. Микола Гоголь , який походив із старовинного українського роду Гоголів-Яновських. Завжди прагнув бути таким як Остап Гоголь, тобто досягнути усіх вершин. Саме завдяки цьому, він дуже любив Відень. Пишався тим, що там його предок зупинив Турецьку орду, саме «Золоте Яблуко» Европи. Микола Гоголь був бідний, але завжди прагнув досягнути найбільших висот. 2.Також варто пам’ятати , що Гоголь та Шевченко- це один час, але два зовсім різних генія. Один- готував себе до юридичної кар’єри, успіху, а другий - просто хотів писати. Я думаю, що вони Тарас Шевченко так само хотів слави, грошей і успішної кар’єри . Але , будучи бідним, Тарас Шевченко не зрадив України, як це зробив Микола Гоголь заради цієї «перемоги». Шевченко ж творив для себе, для свого українського народу, коли про Гоголя такого сказати ми не можемо. Вони, як дві протилежні особистості. 3.Приїждаючи в Петербург, Микола Гоголь сподівається на успіх своєї поеми, але так не сталось. Пише твори російською мовою - висміює Російську імперію. Ось те, що дійсно надзвичайно дивно. Хоч і народився він в Полтавській області, але нічого спільного з Україною він не хотів мати. І це сумно, коли одні виборюють незалежність своєї держави, а інші - прагнуть лише успіху у своїй кар’єрі . 4. Микола Гоголь прагнув успіху, але ніяк не міг зрозуміти, яку сторону йому прийняти. Тобто, все життя він прожив у виганнях. Живучи на Україні, він все ще шукав чогось більшого. І це ганьба. Потрібно пишатис ь державою, в якій ти народився. 5.Ген українців відкрив для мене зовсім іншу правду про Миколу Гоголя. Якщо б Микола Гоголь не зрадив Україну, в нього були б зовсім інші і кращі можливості. Оскільки українські твори є веселі , грайливі, гумористичні, коли російські твори зовсім навпаки. І саме через це , Гоголя переслідувала ця жахлива містика. Тому, він і не дочекався смерти від неба, а сам собі її організував.
Добрий день! Ця студія розставила все на свої місця. Особисто мені стало зрозуміло хто насправді захисник свого народу, а хто зрадник. Гоголь жертвував своїм здоров’ям, щоб доказати правду. Ось 5 тез: 1) Мене зацікавив той факт, що Гоголь був козацького роду. З цього стає зрозуміло чому його так тягнуло більше дізнатися про свою державу та її історію. Напевно, до цього бажання додало зусилля виховання у такій сім’ї, де своя держава на першому місці. Адже, саме від сімейних цінностей, залежать переваги дітей в житті. 2) Хочу навести паралелі між Гоголем і Шевченком, їхні шляхи досить схожі. Вони обидва певний час жили в Петербурзі, але прагнули повернутися в Україну. Хоча, один їхав побудувати кар’єру, а інший за наказом. Тобто, якою солодкою нам би не здавалася чужина, але рідна земля найкраща. 3) «Українські твори були наповнені містикою, а російські жахливою, відворотною, мерзенною реальністю». 4) Трагедія Гоголя. Його трагедія була саме в тому, що він купився на позлітку кар’єри. На жаль, це величезне прагнення посягнути висоти зламала цього чоловіка. Але в наших серцях він все одно не впав. Бо якби він не був «Великою» людину то зараз його би не вивчали. 5) «Усе 18 століття - це вбивство українців». Ваша цитата змусила подивитися на минуле реально. Насправді, саме у 18 столітті відбувалися події, які найбільше знищували нашу волю, наш народ.
Добрий день, пані Ірино! Дякую, що створили студію про цього геніяльного чоловіка, який, через небажання чи навіть страх остаточно визнати своє українське коріння, так і не зміг стати великим. 1.) Наша доля може бути визначена ще до народження. Микола Гоголь повторив долю свого відомого предка Остапа Гоголя. У них двох душа була українська, але вони схилили голову перед ворогом: один - перед Польщею, інший - перед Росією. Можливо, вони дійсно були впевнені, що чужа сторона краща, а, можливо, їхні душі були повні протиріч, вони були загублені в подіях, які відбувалися в ті часи. Україна була в такому становищі, що зрозуміти, де добро, а де зло, було майже неможливим. 2.) Гоголь жив у часи, коли українці лише почали формуватися як нація. Тоді багатьом треба було остаточно вирішити - українець він чи ні. Імперія це розуміла, тому, як ніколи, намагалася перетягнути весь український цвіт на свою сторону. Гоголя остаточно переконати не змогли. Якусь українську іскру у ньому ще не знищили, лише приглушили. Шевченко своїм віршем зміг її запалити. Це нам ще раз доводить велич і силу слова Тараса Григоровича, покликання якого - розбудити українців. Якщо це слово змогло вплинути на Гоголя, який у душі вже закрив двері для України і не міг знайти ключ, то воно зможе розбудити цілу націю. Треба лише до нього прислухатись. 3.) Мене дуже здивувало те, як Російська імперія перелицювала «Тараса Бульбу». Український твір, з українськими персонажами та історією, але російською мовою та з російською ідеологією! З таким твором дуже легко переконати українців, у їхній єдності з Росією. Це можна вважати справжньою зброєю. 4.) Часто чую, що Гоголь був зрадником, він продався імперії. Так, продався, зрадив. Але хіба багато з нас на його місці не вибрали б ту дорогу, якою пішов він? Як ви і сказали, пані Ірино, такі, як Шевченко, народжуються раз на тисячу років, і лише один з тисячі (якщо не менше), може піти за ним. Тому я розумію вибір Гоголя, він не був тим одним з тисячі, не зміг піти за Шевченком, і таких людей в ті часи (і зараз теж) було багато. Гоголь був не єдиним , хто забажав обірвати українське коріння, він є лише найяскравішим представником серед таких відступників. 5.) Хоч в кінці свого життя Гоголь і визнав, що помилявся, намагаючись відректися від українства і стати незрозуміло ким, ми досі не можемо визначити чиїм письменником він є: українським чи російським. Я вважаю, що нам потрібно відстоювати право називати його лише українським письменником, адже Гоголь був генієм, якого створила і виховала українська земля, предки якого були українцями, і цього вже достатньо, щоб називати і його самого українцем.
Добрий день! Микола Гоголь надзвичайно цікава особистість. Ще в дитинстві, краєм вуха ловлячи уривки телепередач, котрі розповідали про цього письменника, я розуміла, що його постать є таємничою і містичною. 1. Для мене стало відкриттям, що Гоголь - нащадок козацького роду. Все життя його тягнуло досліджувати історію свого роду. Він відчував потребу в знаннях про минуле. 2. Шевченко не бачив у Гоголеві свого конкурента, на відміну від Гоголя, для якого Шевченко таким і був. Цікаво зауважено, що Шевченко - гайдамацька, козацька вольниця, а Гоголь - вироджене українське козацтво. 3. Дуже цікаво дізнаватися про стосунки Шевченка і Гоголя, двох геніїв, які жили в один і той же час. А також про вірш, написаний Миколі Тарасом, про зізнання Гоголя, що насправді він заздрив Шевченкові. Тому що той не проміняв українське, а вдосконалив. 4. Не треба на когось злитися, шукати винного у своїх промахах і невдачах. Що в молодості посіяв, те старість і збиратиме. Люди самі обирають яким шляхом іти впродовж життя. І за свій вибір тільки вони повинні відповідати й розуміти, до яких наслідків він може призводити. 5. Істина, промовлена в гніві, відштовхує, а не притягує.
"Малоросійство" - це так, ніби ти відмовився від своєї рідної мами, яка тебе виховала, викохала, але є малоосвіченою, бідною за соціальним статусом, і визнаєш мамою багату, високоповажну жінку, яка підкупила тебе грошима, кар'єрою та славою... Це страшно...
Luba Supyk, треба точно знати зміст цього слова. Треба більше читати. Мала русь - значить, перша, виток, первинна, звідки пішла велика. Це насправді не зневажлива назва.
Слава Україні! Дуже дякую, Пані Ірино, за цю чудову студію, я багато відкрила для себе дивлячись її. Хотілось би виділити п‘ять тез: 1. Це надзвичайно цікаво, те, як справжнє коріння, предки, кров, відбивається згодом на людині, проривається настільки, що людина яка могла б навіть не знати про свою батьківщину - несвідомо тягнеться до рідного. І Гоголь продемонстрував те, що навіть із його суперечками із самим собою, він тягнеться до всього свого рідного. 2. Мене дуже засмутило те, що одна з найцікавіших постатей, так безвольно підлаштовувався під все «популярне» те, що було «модно» у російській імперії. І це є дуже велика зрада, насамперед перед самим собою. 3. Гоголь був, насправді, людиною без власної думки, скорше - стадо. Він хотів бути прикладом для всієЇ росіійської імперії але, доля його надії зруйнувала і тому, він напевно не бачив сенсу жити далі. 4. Для мене дуже дивно те, що Гоголь був такою довгоочікуваною дитиною, я вважаю, що його народження скоріш за все - Дар Божий. І це дуже прикро що через війну із самим собою, і обставини, Гоголь покінчив із життям самогубством, не витримавши тиску. 5.Цікавий факт щодо ситуації із літописами та піснями. Тогочасні літописи були дуже змінені, і підлаштовані під російську імперію. А українська пісня - це душа народу, тому я повністю згідна із його методикою відбору пісень аби показати справжню історію України. Ще раз дуже Вам дякую, за можливість більше дізнатись про історію мого народу.
Дуже цікаво! Щиро дякую. Єдине, що дратує - це манера ведучої переривати пані Фаріон, не даючи можливості висловити до кінця думку. Складається враження, що найважливішим за все для ведучої було прочитати свої "заготовки". Шкода...
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дуже дякую, вам за вашу роботу! Завдяки вам я кожного разу дізнаюсь багато приголомшливих фактів про життя величних особистостей. Дякую, за таку цікаву розповідь. Хочеться видалити такі тези: 1. Микола Гоголь нащадок славетного козака Остапа Гоголя, тому він згадуючи предка поїхав у Відень . Там він знаходив спокій. Про Остапа йому розказував його батько Василь. Трагедія Гоголя в тому що він прагнув до українського, але перейшов на бік ворога. 2. Образ Тараса Бульби був списаний з Остапа Гоголя який так само мав двох синів. Один з яких перейшов на ворожий бік. 3. Гоголь заздрив Шевченкові, який писав українською, творив і вірив в Україну. А Гоголь піддався моді й перейшов на чужий бік. Його цікавила етно культура тому що це було модно. 4. "Ревізор" був написаний на основі реальних подій. Твір висміював Російську Імперію. Російською мовою описується жахлива реальність Росії. 5. Містика переслідувала Миколу все життя. Вона займає значне місце в його творчості. Не витримуючи життя на віддалі від рідного краю Микола Гоголь збожеволів і помер. Зрада не принесла Гоголю щастя, тільки страждання. Душа Гоголя була українською і за це його варто поважати.
Як цікаво розповідає пані Ірина.І сама яка надзвичайно вишукана, елегантна пані.Хай в Верховній Раді бабьйо в штаніх з цяцьками повчиться, як має виглядати жінка.
Выбачаюсь за росийську! Какая умница! Яка обизнанисть у тому,що розповидае! Багато чого нэ знав раниш, алэ видчував бэспомылково своею душею! Дякую за пидтвэржэння мого розуминня!
Слава Україні! Дякую вам, Ірино Дмитрівно, за таку цікаву студію про Миколу Гоголя! Хочу виділити 5 найважливіших тез: 1. З переглядом кожної студії я все більше впевнююсь в тому, що виховання та кров відіграють надзвичайно важливу роль. Козацьке коріння Гоголя значно вплинуло на його творчість, а його предок Остап Гоголь навіть став прототипом Тараса Бульби. Проте, у спадок великий письменник отримав не лише українське коріння, а й родинні гріхи. 2. Миколо Гоголь дуже легко піддавався моді. Він почав писати твори на українську тематику, бо це було популярно. Писав російською мовою теж тому, що так робили всі. Він був занадто слабким для того, щоб почати протистояти масі. 3. В творчості Гоголя дуже багато суперечностей. Він висміював імперську ідеологію, але все одно використовував російську мову. До того ж, абсолютно нелогічно було писати твори про український побут та історію ворожою для українців мовою. Це призводило до неорганічності та невідповідності, яку багато хто відчув, читаючи його праці. 4. Варто також згадати про незвичайні стосунки Гоголя та Шевченка. Вони були , мабуть, повними протилежностями один одного - різні мови, переконання та життєві шляхи. 5. Микола Гоголь, на жаль, був слабкою особистістю. Він підкорявся «трендам», російській владі, суспільній думці… Він не зміг протистояти зовнішнім чинникам, тому він зрадив своє коріння, свій народ, що і стало причиною його загибелі.
Неперевершеного розумна жінка! Справжня українка. І взагалі, обидві ці жінки є уособленням справжніх українок - амазонок. А інформація просто приголомшлива!
Доброго вечора! Дякую вам, Ірино Дмитрівно, за таку чудову студію про дуже загадкову та містичну, проте геніальну постать. Микола Гоголь, безумовно, привернув до себе увагу, як унікальний український письменник, який писав російською мовою. Хочу виокремити такі п'ять тез: 1)У 17-18 століттях Москва працювала на знищення української автентичності. Саме в цей час Російській імперії вдалось скасувати інститут гетьманства у 1764 році та знищити останню Запорізьку Січ у 1775. Після цього, у 1785 році, козацька еліта,останній фортпост, який гальмував процес русифікації,отримала можливість стати російськими дворянами. Це спричинило занепад розвитку української культури, піднесення натомість російської. Почали з'являтись покоління, яким з ранніх літ нав'язували чуже, а українське для них було, як щось меншовартісне і ганебне. Саме через це, українці 19 століття з метою побудови вдалої кар'єри переходили на російську. Не вийнятком був і Микола Гоголь. 2)Мене вразило коріння Миколи Гоголя. Такі славні предки просто не могли дати йому піти такою дорогою. Саме тому, Гоголя часто переслідують сумніви, він божеволіє, бо відчуває, що щось робить не так. Все ж таки, наприкінці життя, він визнав свою помилку та пожалів, що сховав свою велику українську душу у російському тексті. 3)Його твори не відповідали російському формату. Мене вразило те, що у Гоголівських творах було знайдено понад 700 українізмів. Не дивно, чому його твори піддавались такій жорсткій критиці зі сторони московських критиків. Також, цікавий факт, що його твори "Тарас Бульба", "Вечори на хуторі біля Диканьки" були майже одразу перекладені українською мовою. Частина свідомих українців одразу зрозуміли до чого тяжіє душа Гоголя, перекладаючи його твори на рідну мову. 4)Його суперечка з Тарасом Шевченком. Микола Гоголь намагався завжди уникати Тараса Шевченка і це йому досить успішно вдавалось. Проте, коли Бодянський приніс йому вірш Шевченка про нього, Гоголь прочитав і дуже розізлився на себе і на Шевченка. Автор "Кобзаря" неначе просвітив його. Він зрозумів, що його головний конкурент, Тарас Шевченко, зміг перевершити його, хоча у нього не було ні знатного коріння, ні царської підтримки, ні грошей. Тоді він визнав, що просто заздрив кобзареві, бо Шевченко зміг знайти в собі рішучість для написання творів народною мовою, а Гоголь - ні. 5)Не знав, що Гоголь видавав "Тараса Бульбу" двічі. Шкода, що видання 1842 року було створене, щоб протистояти "Кобзареві".
Доброго дня, Ірино Дмитрівно, дякую за те, що дали можливість подивитись на Гоголя із зовсім іншої сторони. Інформація вражаюча, а тому хочу поділитись кількома тезами: 1) Все починається з фундаменту. Цим хочу донести думку саме про мрії Гоголя,які здаються звичайними і дитячими, які ще можуть змінитись. В маленького Гоголя була закладена проросійська основа через його родича з Полтавщини. Він ріс в такому оточенні, він рівнявся на старших і хотів досягнути того, що досягнули вони. Діти - вони ж наївні створіннячка , які вірять всьому і всім 2) Ген українців тривожить і не дає спокою всім, хто хоч якусь причетність до України все ж має. Ми чудово бачимо цю боротьбу в Миколи Гоголя. Прадід ж Миколи боровся за незалежну батьківщину , а внук його виборює собі кар'єру, в якій немає місця Україні. Але ж не так легко йому це вдасться. Він прекрасно знає історію своєї країни, прекрасно усвідомлює якого він роду і йому важко повністю цього зректися. Коли пише твори російською мовою, вони цілком і повністю висміюють росіян - парадокс. В цьому полягає містика Гоголя. Маючи чіткий зв'язок з українською землею, він не хоче його ніяким чином підтримувати його. 3)Ніколи не знала, що твір "Тарас Бульба" перевидавався. Не передати словами, яка я була вражена від почутого. Як легко і не задумуючись, Гоголь зрадив Україну. Своїми ж руками занепастив усе українське і пішов під повний вплив Росії. Він продав себе, продав свій твір, продав українську фантастичну поезію. Не розумію чому про це все мовчать і в школі не розказують учням про другу сторону медалі ідеального твору "Тарас Бульба". 4.Талановитість Шевченка не можна заперечити нічим. Вкотре дивуюсь і пишаюсь цією постаттю. Хіба Шевченку не хотілось грошей, не хотілось посади? Але його думками керувала набагато сильніша ідея - змагання з Російською імперією за самостійність українців. Для нього Україна і все українське завжди були на першому місці. Його не цікавила російська ідеологія, він завжди знав свою правду і тримався своїх переконань. Гоголь ж зрадив Україну і виступає ворогом українців. Я б назвала це поетичною сутичкою між Гоголем та Шевченком. Якщо подивитись з одного боку то маємо : шалена підтримка влади, значні кошти, ідеальне видання. А з іншого боку постає наш Шевченко, якому ледве зібрали гроші на видання "Кобзаря" і який ніколи не робив себе жертвою і не просив у влади допомоги. Здавалось би, перемога має бути на боці Гоголя,але ж не це вирішальні фактори, які тебе приведуть до успіху. У Шевченкові була душа українців, все найкраще з цілого народу відображалось у ньому і він це виливав на папері. Гоголь ж творив, тому що знав, що отримає за це чималу винагороду. Думаю ще якісь слова тут будуть зайвими 5.Гоголь зовсім не той, за якого я його вважала. Ніколи більше не скажу, що він український поет, як би страшно це не звучало. Саме через таких людей ми маємо таку жахливу ситуацію в Україні. Такі люди жили кілька століть тому і такі люди живуть і сьогодні. Суцільна зрада всього рідного, тої землі, на якій ти вперше заговорив, де ти зробив перші кроки. Ганьба!
"Істина, промовленна в гніві - відштовхує, а не притягує" - дуже дивно було почути розуміння цього від Ірини Фаріон, бо саме за цим поняттям, як на мене, Ірино, багато хто і не хоче сприймать те, що ви хочете донести
Доброго вечора,Ірино Дмитрівно! І знову висловлюю вам величезну подяку за таку чудову студію та нову порцію інформації,яку я отримала. Ось,що я хочу виділити: 1.Хоч Микола Гоголь і вагався хто він - малорос чи українець,він тягнувся до української історії і вважав,що серцем української історії є саме українські пісні,а не літописи,які були написані під певною ідеологією.Лише у українській пісні можна було почути правду. 2.Життя Гоголя оповите містикою,навіть народився він у незвичайний спосіб.Його містичність згодом проявилася у тому,що розуміючи свою приналежність та тягу до України,він усіма способами намагався це в собі побороти. 3.Для мене дуже прикро усвідомлювати ,що такий талановитий письменник як Гоголь, можна сказати продався Російській імперії за гроші,та навіть переписав свого «Тараса Будьбу» на російський манер,за що,як кажуть джерела, нібито отримав 20 тисяч,підвердженням чого є видання Гоголем свого повного зібрання творів.Де ж він узяв гроші на це? Відповідь очевидна. 4.Проблема та божевілля Гоголя,це не лише його провина,але і його предків,які так дворянами хотіли стати.За таку зраду Гоголь,якого по праву можна вважати справжнім генієм,заплатив надзвичайно дорогу ціну - здоровий глузд. 5. В кінці кінців Гоголь таки визнав,що дуже шкодує втраті того духу українства та що не зміг його пронести крізь своє життя.Цю провину він відчуває лише у собі,і нікого не звинувачує у своїх промахах,адже як він сам казав :«Що в молодості посієш,то в старості збиратимеш».Трагедія Гоголя була в тому,що він повівся за кар’єрою,за грошима,замість того,аби обрати шлях,який би підняв козацький дух України.
@@abbat1951 як можна людину обвинувачувати в підлості.? Що вона особисто вам зробила? Те , що освічена, професіонал, ерудит, людина, яка любить свою Батьківщину?.Заберіть свої слова назад
)) надзвичайно популярнім тоді були (як завжди в Московії ) європейські авангардні тенденції -- французька мова та романтизм який так плідно фонтанував Пушкін. Гоголь же пропагував українську етнічну культуру. Якби пані Фаріон не була заангажованою українофілкою то напевне зрозуміла в чому була трагедія Гоголя. Бо попри прагнення визнання його як письменника (а не юриста) Гоголь не отримував належної уваги і відношення до нього у самій письменницькій спільноті. Якби етнічний колорит був тоді популярний то напевне він був би більш популярним. Але він виїхав Петербурга, бо йому набридла зверхність письменників Росії. Конфлікт з Белінським зайвий тому доказ. Друга помилка Фаріон це характеристика його як кар'єриста. Кар'єрист ніколи б не написав "Ревізор" і ніколи б не написав "Мертві душі". А біль своєї трагедії він описав у творі "Пропала грамота" -- де червоною стрічкою проходить тема ворожнечі у середині українського суспільства, тема розбрату та конфронтації поглядів під час тотального поневолення українців імперією. Най показовіший момент то сцена сну козака, де він бачить знущання "бісів" (які уособлюють в собі усі прояви розбрату та поневолення завдяки цьому розбрату). Він ходить між людьми і каже "Люди, це вам сниться -- прокиньтеся". Цей заклик актуальний і зараз. Люди прокиньтеся -- завдяки розбрату повертається поневолення. Невже ви досі цього не розумієте.
Доброго вечора! Вже як звична річ, відкриваю для себе нові факти. Ніколи не чула про сім*ю та предків Миколи Гоголя. Про його містичне народження тим більше. Але ці факти не дають повної картини бачення особистості, хоча задають певні ноти для її розкриття. Саме через це, я знову виділила для себе 5 тез: 1. Микола Гоголь поважав своє минуле, історичний спадок який йому залишили. Через це часто відвідував Відень, місто у якому билось 25 тисяч козаків. Дивно чути цей факт, оскільки Гоголя я вивчала на уроках зарубіжної літератури, де доводили, що ця людина зрадник і ніколи не шанувала рідного краю. 2. На мою думку, все склалось так, щоб Микола прийшов у цей світ. Його народження закрите пеленою. Досі не чула цієї історії. Та все склалось так, як і мало бути- тому світ і побачив видатного письменника. Людину, яка створила власний напрямок у літературі "гоголівський". 3. Зв*язок Шевченка та Гоголя нерозривний. "забагато дьогтю"- казав Гоголь про Тараса Григоровича, але не заперечував талант. Не протидіяв йому, не хотів ставати конкурентом. Вони боролись , але не між собою, а за себе, кожен окремо. Заздрив йому за силу, з якою він писав про Україну. 4. Писав російською не тому що так хотів і йому подобалось, як звикла я чути, а тому що хотів бути знаним. Мода, 18 століття- це і є російська мова. Російська мова- це всебічна підтримка влади, яка допоможе у виданні творів. Поки Шевченко боровся за кожну сторінку, Гоголь боровся з собою, тихо переписуючи власні твори, змінюючи рядки. 5. Життя у ваганні. Для мене велике відкриття чути роздуми Миколи. Як і його предок, Остап Гоголь, він був дуже нещасний. Вони обоє розривались між власними думками, між собою. Важко уявити, що творилось у їхніх головах, скільки страждань. Микола мав українську душу, але його трагедія, те що він цього не розумів. Дякую, що відкрили мені душу цієї особи та дали шанс подивитись на цю особистість з іншого боку.
Дуже дякую, Ірино Дмирівно! Для мене відкрилась велика особистість і така не проста, цікава та важка його доля.
Довкола життя і творчості - таємниці, парадокси, суперечності... Його життя і драма, і містика , і гра... Слова, які одразу ж зацікавлюють мене і привертають мою увагу.
- Великим предком Миколи був Остап Гоголь. Саме тому він мав Відень за особливу свою місцину, казав що саме там відчуває спокій, там віднаходить своє коріння. Мені здається вже навіть тут видно цей пошук особистості, пошук самого себе. Ми також часто шукаємо себе, прагнемо чогось і не завжди це вдається.
- Мені дуже сподобалась думка Гоголя, що літописи підлаштовані під певну ідеологічну систему. Не зважаючи на те, що в ньому сперечались українець та малорос, Гоголь тяжів до української історії і зібрав понад 1000 українських пісень.
- Вражає історія славетного твору «Тарас Бульба», а саме той факт, що твір був перевиданий. У другому виданні Тарас Бульба заговорив по-іншому, заговорив так, як хотілось вищим. Микола фактично переписав свій твір, виконуючи імперське замовлення.
- Писав російською, тому що хотів бути знаним. Тягнувся за модою тогочасного суспільства. І таким чином, втратив себе. Трагедія Гоголя - трагедія більшості українців.
-Останній період життя Гоголя називався «пошук істини» і він подарував нам цікаву думку
Казав: «Істина ,промовлена в гніві ,відштовхує ,а не притягує». Гадаю цей чоловік і справді був обдарований великою душею. Але страшна війна у цій душі тривала..
Незважаючи на - пишемо разом, якщо це похідний прийменник, а не дієприслівник....
Дякую
Дуже люблю слухати Ваші лекції, пані Ірино! Надолужую, на старість, те, що недодали в університеті, недопускали до стародруків. Велике Вам дякую!
Пані Ірино, я не маю слів які могли б описати вдячність за Вашу працю, за все що Ви робите для України, саме завдяки Вам пробуджується душа у маленького українця і він намагається вигнати з себе малороса і іноді йому це вдається. Низький Вам уклін.
Шановна пані Ірина! Пишу Вам під враженням від почутого. Дуже вдячна Вам за таку цікаву та змістовну розповідь про генія, який сам себе переграв...
Зрозуміла нарешті що мене напружувало кожний раз коли верталася до його творчості...Зрозуміла, що для мене все написане ним про свою землю різнокольорове, барвисте,а ті твори де описує північного сусіда- чорно-білі...
Маю повне зібрання його творів(ще радянське видання),у останньому томі -вибрані листи...послухавши Вас вирішила переглянути і випадково відкрилося коротеньке привітання себе самого з новим 1834 роком...між іншим такі рядки..."Таинственный, неизъяснимый 1834! Где означу я тебя великими трудами? Среди ли этой кучи набросанных один на другой домов, гремящих улиц, кипящей меркантильности, этой безобразной кучи мод, парадов чиновников, диких северных ночей, блеску и низкой бесцветности?В моем ли прекрасном,древнем,обетованном Киеве,увенчанном многоплодными садами, опоясанном моими южным, прекрасным, чудным небом, упоительными ночами, где гора обсыпана кустарниками с своими как бы гармоническими обрывами, и подмывающий её мой чистый и быстрый, мой Днепр. Там ли?"
Протилежні світи ...бідний, бідний Гоголь...
Ще раз дякую за величезне задоволення...
Добрий день, пані Ірино. Дякую за чудову студію про Гоголя, де я отримав змогу дізнатися більше про першого українського горор-письменника. З почутого хотілося б вивести 5 тез:
- Цікаво було почути про багату історію роду Гоголів. Я знав і до цього, що Микола мав предків серед українських шляхтичів, але ця студія розповіла мені ще більше цікавої інформації. Зрозуміло, що багате українське коріння і створило Гоголя, зокрема наведений у відео приклад із історією знаного "Тараса Бульби".
- Просто неможливо не згадати про загадковість життєвого шляху цього письменника. Цікаво було чути про історію його народження. На мою думку, добре що в українській культурі є особистість з таким неординарним життєписом.
- Просто чудесним, а ще надзвичайно актуальним, є порівняння Гоголя і Шевченка. І справді, чи не все в них було діаметрально протилежним, як і мова творчости, так і переконання, і все життя. Усе в світі відносне, тому пізнання особистости автора на контрасті з іншим видатним автором, є справді вдалим.
- Щодо найбільш злободенного питання, що крутиться навколо Гоголя ще від початку його творчої діяльности - мови, хочеться сказати кілька слів. Абсолютно очевидним є те, що він писав російською щоб заробити та щоб просто вижити, адже в умовах колоніяльного гніту, практика агресивного нав'язування мови метрополії є типовою. Зрозуміло, що якщо б Гоголь мав твердий характер, то міг б протистояти цьому тиску, але його крихка творча душа проламалася під імперські стандарти.
- В цілому, ми не можемо недооцінювати важливість Гоголя для нашої культури для історії. Якщо Україна буде і далі боротися за те, що цей письменник є саме нашим, і зможе досягнути того, що у всьому світі Гоголь буде вважатися українським, то це покаже міць держави. Хоч Гоголь і описував побут свого народу модною чужою мовою, він повністю справедливо є наш, рідний.
Дякую
Щиро дякую, пані та панове, за Ваші слова підтримки. 11 грудня 2018 запишемо 5 нових студій. Постаті ДУЖЕ ЦІКАВІ.
Iryna Farion, спасибі Вам за висвітлення найбільш знакових українців! Це найбільший внесок в ідентичність та майбутні покоління! Не здавайтеся! Вітання з Ніжина, де вчився Гоголь!
Дякую, дуже цікаво!!!
Надзвичайна жінка, дякую ❤️
Ірино,ти дуже тупа
@@ericaerika3427 -ви ж гостра, як валянок ...
наконец-то я нашла практику для изучения языка! познавательно и приятно слуху, спасибо!
Аж мурашки по шкірі! Це неймовірна розповідь про знайомого, здавалося б із малечку, письменника все розставила по своїх місцях. Дякую.
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
Это не мурашки по шкире твоей, а может блохи? Мыться не пыталась?
Но её профессионализм провокатора расставил всё по ЕЁ местам
Цілком раптово натрапив на це відео. Сподобалося. Я читав Гоголя в українському перекладі, видавництва Абабагаламаги. Дійсно, відчуття зовсім інакші від російськомовної подачі тексту.
Дякую пані Ірині.
я багато часу вчив творчість гоголя в школі в азербайджані в русскому секторі. читав його твори. тарас бульбу не мог зрозумити взагалі. писав навіть реферати. завдяки непоганой памяти відмінника тримав у голові всі пазли.які з часом почав складати в едину картину. руські вчителя трактували його творчість скризь призму культури рускага мира. завдяки вам у мене пропали всі сумніви у своїй правоті. замовчувалась істинна причина трагедії гоголя.бо була невигідна москві. поступово роскриваються плями історії. і за цю годину просмотру я узнав більш.ніж у школі. таке почуття.що навчився грати в шахи з закритими очами. дякую. вибачьте за помилки. слава україні.бандері.шухевичу.
Щир вдячна за таку чудову програму. М.В. Гоголь - надзвичайна особистість. Люблю Україну і все українське. Дякую, пані Ірино, що ви є!
Я просто насолоджуюся красою української мови . Яку не чую в своєму місті (Харків ) . Дякую, пані Ірино ))
Я с 2003 года учу украинский язык,но такой милодики речи до сих пор не могу достич!😴😪
@@ВластаОгнева-в2е та же фигня
Панi Iрино, дуже важливе дiло робите. не тiльки для iсторіі україни, але також і для спільної історї світу. Особливо дякую за чисту и справжню мову
Дякую Ірині Фаріон за таку змістовну і професійну розповідь про зросійщення Гоголя ! А про взаємовідносини Гоголя і Шевченка, та й ще й в контексті заздрощів Гоголя до Тараса ... цього я раніше взагалі не знав ! ДЯКУЮ ! І привіт з Кривбасу !
Дуже цікаво, щіро дякую пані Ірино! Ви відкриваєте для нас справжню історію многостраждальної України, та її великих творців!
*Щиро дякую вам , пані Ірино, за ваше ПІДСОННЯ. Дивлюсь відео з вами вже третій вечір поспіль.Дуже жалкую , що тільки зараз зрозумів, хто є хто у сучасній український історії, мовознавстві, политиці. Боже, бережи Україну!*
Щира подяка, Вам, пані Ірина. Неймовірно цікавий цикл Велич особистості, цікавий і корисний
Інтелектуально, потужно, актуально... Дякую!
Дуже цікавий випуск!!! Так багато цікавих фактів
Пані Ірино, Ви дуже красива україночка, і велика Вам подяка, за знання нашої трагічної історіі, і за те, що ви доносите ці цінні знання молодим людям, бо це дуже важливо для нашого майбутнього
... я заздрив Шевченкові за те, що він зумів узяти в своє серце дух і силу землі на якій зріс, мелодію мови свого народу і не розгубив їх, не перелицював, лише огранив і дорогими коштовностями роздавав кожному, хто не лінився брати...
Я колись також був сповнений таким духом, але вистачило його лише на «Вечори біля Деканьки» і на «Тараса Бульбу». А потім він чи розвіявся по просторах Росії чи розтрясся по дорогах Европи ...
Опять подлог. Что за порода подлая- Николай Васильевич не просил переводить
его письма на мову
@@yanek46 Tanya Chobotar не надо никакого "великого ума", чтобы уразуметь -- вот вам парочка пуклер-зе-ботов! Ролик выпущен в апреле 2017(!), а они вот только что тут "отметились". Да и "парочка" ли это? не один ли тот же самый пуклер-зе-бот!! конторка пригожинская не дремлет...
@@tanyachobotar889 А хто такий бузіна?
@@tanyachobotar889 а ми маємо вірити Бузині??
Очень очень очень познавательно . Спасибо большое за информацию Вам Ирина.
Розумна жiнка завжди гарна, дякую красно панi Iрино.
Просто красуня навить страх бэрэ.ТочноГоголь з нэи видьму зВия пысав.
Шановна, пані Ірина! З велик задоволення, серцем і душею сприймаю Ваші розповіді про великих і знаменитих, чудову українську мову. Дякую Вам, пані Ірина, щастя бажаю і довгі роки приносити радість українцям і небайдужим до нашої Україною.
Я ДИВУЮСЬ РОЗУМУ ЦІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЖІНКИ, ЇЇ ЯСНОЇ ПАМ'ЯТІ. ДЯКУЮ
Дякую! Особливо Ваша теза: вчити різні мови для пізнання істини!
Ця теза цілком ДРУГОРЯДНА!!!
И даже ,,вэльмы шкидлыва,,!!!!1
Пані Ірино, ви маєте бути мінистром освіти.
Пані Ірино ,дякую за вашу громадську позицію патріота України.Ми Вас поважаєм і любим.
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
Як би, вас друже, завести на "українське" телебачення? Якби була моя воля, то я б вас просив розповідати про все, що ви знаєте, кожного дня, і вдень і вночі, як молитву. Без ваших знань і вміння важко будувати Українську Україну. Дай, Боже, вам здоров"я і хай вам щастить!
16,5 тисяч українських народних пісень зареєстровано у Фондах ЮНЕСКО... - перше місце у фонотеці світової пісенної культури!
Друге місце - Італійські народні пісні в кількості 6,5 тисяч. Ніяке змагання щодо ідентичності походження народу українців жодна нація не може, навіть, у подумках мірятись...
Пані Ірино Фаріон, дуже дякую! Ваші промови надихають та вселяють сили і сміливість спілкуватися українською мовою. Ірино, ви взірець такої величезної волі, яка дає хоробрість наважитися кинути виклик собі самому, щоденно, з ким завгодно говорити українською. Я вами захоплений. Щиро бажаю вам успіхів!
Дякую.
Пані Ірино, дякую за це прозріння! Яка гірка правда про Гоголя. Продався, як і багато наших земляків сьогодення. Щиро дякую за Вашу роботу! Дізнаюся правду сама і розповідаю дітям.
Дякую Богові за таку мудру, справжню українську жінку.
Дуже цікаво! Дякую за вашу роботу. Ви просто відкриваєте очі.
якби народ знав свою правильну історію України то сьогодні не маніпулювали б українцями...
Пiсля перегляду прозрiла. З бiллю побачила сама себе, а згодом зрозумiла, що не "великi" гетьмани, чи полiтики виннi у тому, що не можемо збудувати держави, а, передусiм, "малi" українцi,якi за шматок росiйського,чи польського хлiба готовi йти на поступки малi, чи великi.... На жаль, бiльшicть з нас - гоголi, i тiльки одиницi - шевченкi...
Хіба на росії хліба давали? Не зрозуміло чого ми в ті кайдани лізли
Наталия Лянгус СУПЕР +++++
Шевченко прозу писал по русски. Его любили в русской творческой тусовке. И из крепостричества его выкупил русский художник.
Шевченко- той самий Гоголь. Раб та боягуз . Але альтер-эго у Шевченка героічне.
@@SuperBerenika И что? Каким образом это отрицает его огромнейший вклад в украинство и украинское движение? Большей популярностью в любом случае пользуются его произведения на украинском. Я даже сомневаюсь в том, что те, кто вспоминает о его произведениях на русском, хотя бы раз читали эту прозу.
Почему его должны были не любить в русской творческой тусовке?
Дуже цікавий оповідник. Спасибі Вам пані Ірино за ці хвилини задоволення
Дуже цікаво!Я полюбила Фаріон ще після Рандеву з Яніною,тепер -обожнюю!
Я вражена Вашим відео! Дякую щиро!
Дякую!Як завжди,неймовірно цікава програма!
Красно дякую, п.Ірино 👍👍👍👍👍👍👍 виходьте на тв канали із просвітницькими передачами👍👍👍👍народ має це все знати і любити українське !!!! Ватою ж наповнена країна👎👎👎необхідне термінове лікування👍👍👍 Слава Україні ❤💙💛
Дякую, пані Ірино за глибину дослідження
Велика подяка вам пані Ірино за необхідні знання!!!
🌹🌹🌹🌹🌹🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛
Таке задоволення отримала, що аж сердце заболіло!
Дякую.
А в низу живота, случайно, не закололо??? 😄😄
Слава Україні! Дякую, Ірино Дмитрівно, за таку чудову студію! Укотре переконалась, що чимало українців - генії світового масштабу, і Микола Гоголь цьому підтвердження. Після прослуханого хочу виділити таке:
1) у певний період часу існує ідеологічна система, яка має відповідні методи впливу і поширення своєї ідеології. Як би уміло хто-небудь не приховував справжній зміст, все одно рано чи пізно всі таємні речі стануть відомими. Літописи, крім своєї історичної мети, мали ідеологічну в основі, та Миколі Гоголю вдалось це виявити і зробити висновок, що саме пісенна творчість не підлаштується під ідеологічну систему. Крім такого мудрого зауваження, він зумів вивчати історію через пісні, що є в свою чергу доволі важко.
2) українці - небезпечний народ, адже ми готові йти до свої мети до самого кінця, не відступати та боротися за національну ідею. Чому такий небезпечний? Тому що ми ще й готові дивитися ворогові в обличчя та висміювати його недоліки. І таким небезпечним вважали і Миколу, адже, будучи неймовірно талановитий, він писав хоч і російською, але проти цього народу. Він зумів висміяти самого царя, хоча знав, що це могло закінчитись для нього трагічно. Звісно, отака його поведінка не була постійною, бо він переслідував власну мету, проте ми маємо чудову можливість прочитати його твір «Ревізор» і сьогодні, де зокрема висвітлені оті висміювання російських чиновників.
3) не дарма ми й сьогодні порівнюємо двох велетів - Тараса Шевченка та Миколу Гоголя, адже обидва - українці за національністю з невеликою різницю у віці, мають декілька творів на спільну українську тематику, проте які два різні життєві шляхи і які різні ідеї. Безперечно, у кожного є своя власна мета, проте у Тараса Григоровича вона поєднюється із волею та кращим майбутнім для свого народу, в той час, як для Миколи Васильовича - це бажання побудувати кар‘єру та заробити грошей. Таким чином, Гоголь, виконуючи замовлення Погодіна, переписав Тараса Бульбу, який так «гарно» описує його боротьбу вже за російський народ, а не за український, бо знав, яка винагорода чекає його після. У той час як Шевченко ніколи б не зрадив своїх ідей....
4) гадаю, що більшість людей, хто коли-небудь читав твори Миколи Гоголя , так і не знають в чому полягає його трагедія. Він загубив спокій і ніби розірвався між двох світів, не зміг визначитись з тим, до чого прагне його душа. Лише згодом Микола визнає, що переслідував не ту мету і «заздрив Шевченкові». Чому такі твердження? Бо Шевченко зумів протистояти усьому натиску і зберети ту відданість до рідної землі, а Гоголь ні, він піддався впливу.
5) неможливо не зауважити те, що «шлях Гоголя - це шлях українців», адже тут ми можемо прослідкувати те поневолення українців, що призводило до божевілля. Вороги бачили, що українська нація потужна, а єдиний вихід - знищувати її різними способами.
Дякую
Дякую. Як би уміло - хоч як уміло, неможливо - разом.
Дуже і дуже цікава інформація. Дякую, п. Ірино
Боже,яка жинка! Розумна и красуня!! Смилыва и вольова! Наши м бы чоловикам повчытыся!!🌹
Панi Iрина дуже цiкаво. Дякую! Дай Вам Бог здоровъя!
Пани Ирыно, ви нам дуже потрибни. Було пизнавально для мене. Велике дякую. 👏👏👏👏
Дуже цікава розповідь! Дякую,пані Ірино.
Дякую Вам пані Ірино за вашу таку важливу і необхідну нам роботу
Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дякую за таку інформацію про загадкового Миколу Гоголя! Ви дали нам можливість побачити його історію зовсім з іншої сторони. Ось основні тези:
1. Микола Гоголь , який походив із старовинного українського роду Гоголів-Яновських. Завжди прагнув бути таким як Остап Гоголь, тобто досягнути усіх вершин. Саме завдяки цьому, він дуже любив Відень. Пишався тим, що там його предок зупинив Турецьку орду, саме «Золоте Яблуко» Европи. Микола Гоголь був бідний, але завжди прагнув досягнути найбільших висот.
2.Також варто пам’ятати , що Гоголь та Шевченко- це один час, але два зовсім різних генія. Один- готував себе до юридичної кар’єри, успіху, а другий - просто хотів писати. Я думаю, що вони Тарас Шевченко так само хотів слави, грошей і успішної кар’єри . Але , будучи бідним, Тарас Шевченко не зрадив України, як це зробив Микола Гоголь заради цієї «перемоги». Шевченко ж творив для себе, для свого українського народу, коли про Гоголя такого сказати ми не можемо. Вони, як дві протилежні особистості.
3.Приїждаючи в Петербург, Микола Гоголь сподівається на успіх своєї поеми, але так не сталось. Пише твори російською мовою - висміює Російську імперію. Ось те, що дійсно надзвичайно дивно. Хоч і народився він в Полтавській області, але нічого спільного з Україною він не хотів мати. І це сумно, коли одні виборюють незалежність своєї держави, а інші - прагнуть лише успіху у своїй кар’єрі .
4. Микола Гоголь прагнув успіху, але ніяк не міг зрозуміти, яку сторону йому прийняти. Тобто, все життя він прожив у виганнях. Живучи на Україні, він все ще шукав чогось більшого. І це ганьба. Потрібно пишатис
ь державою, в якій ти народився.
5.Ген українців відкрив для мене зовсім іншу правду про Миколу Гоголя. Якщо б Микола Гоголь не зрадив Україну, в нього були б зовсім інші і кращі можливості. Оскільки українські твори є веселі , грайливі, гумористичні, коли російські твори зовсім навпаки. І саме через це , Гоголя переслідувала ця жахлива містика. Тому, він і не дочекався смерти від неба, а сам собі її організував.
Дякую. Приїжджаючи, побачити з іншої сторони - боку
Ірино Дмитрівна, красна Вам подяка за захист України ....
Пані Ірина дякую за золоті слова!
І ВАМ щиро дякую за співтворення нашої пекучої української правди.
Добрий день! Ця студія розставила все на свої місця. Особисто мені стало зрозуміло хто насправді захисник свого народу, а хто зрадник. Гоголь жертвував своїм здоров’ям, щоб доказати правду. Ось 5 тез:
1) Мене зацікавив той факт, що Гоголь був козацького роду. З цього стає зрозуміло чому його так тягнуло більше дізнатися про свою державу та її історію. Напевно, до цього бажання додало зусилля виховання у такій сім’ї, де своя держава на першому місці. Адже, саме від сімейних цінностей, залежать переваги дітей в житті.
2) Хочу навести паралелі між Гоголем і Шевченком, їхні шляхи досить схожі. Вони обидва певний час жили в Петербурзі, але прагнули повернутися в Україну. Хоча, один їхав побудувати кар’єру, а інший за наказом. Тобто, якою солодкою нам би не здавалася чужина, але рідна земля найкраща.
3) «Українські твори були наповнені містикою, а російські жахливою, відворотною, мерзенною реальністю».
4) Трагедія Гоголя. Його трагедія була саме в тому, що він купився на позлітку кар’єри. На жаль, це величезне прагнення посягнути висоти зламала цього чоловіка. Але в наших серцях він все одно не впав. Бо якби він не був «Великою» людину то зараз його би не вивчали.
5) «Усе 18 століття - це вбивство українців». Ваша цитата змусила подивитися на минуле реально. Насправді, саме у 18 столітті відбувалися події, які найбільше знищували нашу волю, наш народ.
Дякую
Добрий день, пані Ірино! Дякую, що створили студію про цього геніяльного чоловіка, який, через небажання чи навіть страх остаточно визнати своє українське коріння, так і не зміг стати великим.
1.) Наша доля може бути визначена ще до народження. Микола Гоголь повторив долю свого відомого предка Остапа Гоголя. У них двох душа була українська, але вони схилили голову перед ворогом: один - перед Польщею, інший - перед Росією. Можливо, вони дійсно були впевнені, що чужа сторона краща, а, можливо, їхні душі були повні протиріч, вони були загублені в подіях, які відбувалися в ті часи. Україна була в такому становищі, що зрозуміти, де добро, а де зло, було майже неможливим.
2.) Гоголь жив у часи, коли українці лише почали формуватися як нація. Тоді багатьом треба було остаточно вирішити - українець він чи ні. Імперія це розуміла, тому, як ніколи, намагалася перетягнути весь український цвіт на свою сторону. Гоголя остаточно переконати не змогли. Якусь українську іскру у ньому ще не знищили, лише приглушили. Шевченко своїм віршем зміг її запалити. Це нам ще раз доводить велич і силу слова Тараса Григоровича, покликання якого - розбудити українців. Якщо це слово змогло вплинути на Гоголя, який у душі вже закрив двері для України і не міг знайти ключ, то воно зможе розбудити цілу націю. Треба лише до нього прислухатись.
3.) Мене дуже здивувало те, як Російська імперія перелицювала «Тараса Бульбу». Український твір, з українськими персонажами та історією, але російською мовою та з російською ідеологією! З таким твором дуже легко переконати українців, у їхній єдності з Росією. Це можна вважати справжньою зброєю.
4.) Часто чую, що Гоголь був зрадником, він продався імперії. Так, продався, зрадив. Але хіба багато з нас на його місці не вибрали б ту дорогу, якою пішов він? Як ви і сказали, пані Ірино, такі, як Шевченко, народжуються раз на тисячу років, і лише один з тисячі (якщо не менше), може піти за ним. Тому я розумію вибір Гоголя, він не був тим одним з тисячі, не зміг піти за Шевченком, і таких людей в ті часи (і зараз теж) було багато. Гоголь був не єдиним , хто забажав обірвати українське коріння, він є лише найяскравішим представником серед таких відступників.
5.) Хоч в кінці свого життя Гоголь і визнав, що помилявся, намагаючись відректися від українства і стати незрозуміло ким, ми досі не можемо визначити чиїм письменником він є: українським чи російським. Я вважаю, що нам потрібно відстоювати право називати його лише українським письменником, адже Гоголь був генієм, якого створила і виховала українська земля, предки якого були українцями, і цього вже достатньо, щоб називати і його самого українцем.
Дякую. Блискуче.
Добрий день!
Микола Гоголь надзвичайно цікава особистість. Ще в дитинстві, краєм вуха ловлячи уривки телепередач, котрі розповідали про цього письменника, я розуміла, що його постать є таємничою і містичною.
1. Для мене стало відкриттям, що Гоголь - нащадок козацького роду. Все життя його тягнуло досліджувати історію свого роду. Він відчував потребу в знаннях про минуле.
2. Шевченко не бачив у Гоголеві свого конкурента, на відміну від Гоголя, для якого Шевченко таким і був. Цікаво зауважено, що Шевченко - гайдамацька, козацька вольниця, а Гоголь - вироджене українське козацтво.
3. Дуже цікаво дізнаватися про стосунки Шевченка і Гоголя, двох геніїв, які жили в один і той же час. А також про вірш, написаний Миколі Тарасом, про зізнання Гоголя, що насправді він заздрив Шевченкові. Тому що той не проміняв українське, а вдосконалив.
4. Не треба на когось злитися, шукати винного у своїх промахах і невдачах. Що в молодості посіяв, те старість і збиратиме. Люди самі обирають яким шляхом іти впродовж життя. І за свій вибір тільки вони повинні відповідати й розуміти, до яких наслідків він може призводити.
5. Істина, промовлена в гніві, відштовхує, а не притягує.
Дякую
"Малоросійство" - це так, ніби ти відмовився від своєї рідної мами, яка тебе виховала, викохала, але є малоосвіченою, бідною за соціальним статусом, і визнаєш мамою багату, високоповажну жінку, яка підкупила тебе грошима, кар'єрою та славою... Це страшно...
Luba Supyk, треба точно знати зміст цього слова. Треба більше читати. Мала русь - значить, перша, виток, первинна, звідки пішла велика. Це насправді не зневажлива назва.
Марина Бак-Кичка+++++..., Мала Русь, велична назва, а "малоросія", це принизливе "пойняття"!!!
Сьогодні це стосується величезної кількості "українців" що тяготіють до Росії.
Значить погано виховала, коли продаєшся....
Treba na pleczach holowu, a ne dupu maty i wdumuwatys' w proczytane, pani Maryno Bak - Kyczko. A z maloju russju jdit', ni ne w dupu, a nachuj.
Слава Україні!
Дуже дякую, Пані Ірино, за цю чудову студію, я багато відкрила для себе дивлячись її. Хотілось би виділити п‘ять тез:
1. Це надзвичайно цікаво, те, як справжнє коріння, предки, кров, відбивається згодом на людині, проривається настільки, що людина яка могла б навіть не знати про свою батьківщину - несвідомо тягнеться до рідного. І Гоголь продемонстрував те, що навіть із його суперечками із самим собою, він тягнеться до всього свого рідного.
2. Мене дуже засмутило те, що одна з найцікавіших постатей, так безвольно підлаштовувався під все «популярне» те, що було «модно» у російській імперії. І це є дуже велика зрада, насамперед перед самим собою.
3. Гоголь був, насправді, людиною без власної думки, скорше - стадо. Він хотів бути прикладом для всієЇ росіійської імперії але, доля його надії зруйнувала і тому, він напевно не бачив сенсу жити далі.
4. Для мене дуже дивно те, що Гоголь був такою довгоочікуваною дитиною, я вважаю, що його народження скоріш за все - Дар Божий. І це дуже прикро що через війну із самим собою, і обставини, Гоголь покінчив із життям самогубством, не витримавши тиску.
5.Цікавий факт щодо ситуації із літописами та піснями. Тогочасні літописи були дуже змінені, і підлаштовані під російську імперію. А українська пісня - це душа народу, тому я повністю згідна із його методикою відбору пісень аби показати справжню історію України.
Ще раз дуже Вам дякую, за можливість більше дізнатись про історію мого народу.
Дякую.
Дякую!!! Пані Ірина, Ви неперевершені!
ДЯКУЮ, дуже слушно та цікаво! Ірино, Ви просто наче Франківськиий КАМЕНЯР у сучасній українській культурі.
Интересно слушать Фарион.
Дуже цікаво! Щиро дякую. Єдине, що дратує - це манера ведучої переривати пані Фаріон, не даючи можливості висловити до кінця думку. Складається враження, що найважливішим за все для ведучої було прочитати свої "заготовки". Шкода...
Видатна особистість української освіти, культури, політики
Зі слів Ірини Фаріон може здатися, що те, що вона цитує в кінці передачі, написав Гоголь (починаючи словами «Тоді я похмуро перебіг по тексту», закінчуючи словами «Що в молодості сіяв - старість збиратиме». Однак це не Гоголь писав, а Микола Босак у своїй книзі «Остання загадка Гоголя». Ось частина анотації до неї: «Микола Босак спробував розгадати таємниці великого письменника і присвятив 200-літтю з дня народження М.Гоголя свою книжку «Остання загадка Гоголя». Текст викладено в оригінальній формі листів Миколи Васильовича до якоїсь пані. Та насправді ці листи - витвір Босака». Ганебна річ - цитувати текст, не вказуючи джерела. А ще ганебніша - свідомо обманювати.
@@ЗахарЗадорожный-ж2б не завжди відомі такі тонкощі навіть мовознавцю та літературнику!
Тож ви осудили наосліп)
Я в захваті від мудрості пані Фаріон !! Бравіссіма !!! Послідовна та впевнена патріотка нашої Батьківщини !!!
Панi Фарiон, дуже вам Дякую. Слава Украiнi..
Чудова українка з природним даром, яка завжди стоїть за правду, як величезна кістка в імперській горлянці.
Слава Україні, Ірино Дмитрівно! Дуже дякую, вам за вашу роботу! Завдяки вам я кожного разу дізнаюсь багато приголомшливих фактів про життя величних особистостей. Дякую, за таку цікаву розповідь.
Хочеться видалити такі тези:
1. Микола Гоголь нащадок славетного козака Остапа Гоголя, тому він згадуючи предка поїхав у Відень . Там він знаходив спокій. Про Остапа йому розказував його батько Василь. Трагедія Гоголя в тому що він прагнув до українського, але перейшов на бік ворога.
2. Образ Тараса Бульби був списаний з Остапа Гоголя який так само мав двох синів. Один з яких перейшов на ворожий бік.
3. Гоголь заздрив Шевченкові, який писав українською, творив і вірив в Україну. А Гоголь піддався моді й перейшов на чужий бік. Його цікавила етно культура тому що це було модно.
4. "Ревізор" був написаний на основі реальних подій. Твір висміював Російську Імперію. Російською мовою описується жахлива реальність Росії.
5. Містика переслідувала Миколу все життя. Вона займає значне місце в його творчості. Не витримуючи життя на віддалі від рідного краю Микола Гоголь збожеволів і помер. Зрада не принесла Гоголю щастя, тільки страждання. Душа Гоголя була українською і за це його варто поважати.
Яковина. Багато правописних помилок.....
Як цікаво розповідає пані Ірина.І сама яка надзвичайно вишукана, елегантна пані.Хай в Верховній Раді бабьйо в штаніх з цяцьками повчиться, як має виглядати жінка.
Выбачаюсь за росийську! Какая умница! Яка обизнанисть у тому,що розповидае! Багато чого нэ знав раниш, алэ видчував бэспомылково своею душею! Дякую за пидтвэржэння мого розуминня!
Ірочка, будьте благословенні за вашу самовіддану боротьбу і просвітницьку діяльність !
Слава Україні! Дякую вам, Ірино Дмитрівно, за таку цікаву студію про Миколу Гоголя! Хочу виділити 5 найважливіших тез:
1. З переглядом кожної студії я все більше впевнююсь в тому, що виховання та кров відіграють надзвичайно важливу роль. Козацьке коріння Гоголя значно вплинуло на його творчість, а його предок Остап Гоголь навіть став прототипом Тараса Бульби. Проте, у спадок великий письменник отримав не лише українське коріння, а й родинні гріхи.
2. Миколо Гоголь дуже легко піддавався моді. Він почав писати твори на українську тематику, бо це було популярно. Писав російською мовою теж тому, що так робили всі. Він був занадто слабким для того, щоб почати протистояти масі.
3. В творчості Гоголя дуже багато суперечностей. Він висміював імперську ідеологію, але все одно використовував російську мову. До того ж, абсолютно нелогічно було писати твори про український побут та історію ворожою для українців мовою. Це призводило до неорганічності та невідповідності, яку багато хто відчув, читаючи його праці.
4. Варто також згадати про незвичайні стосунки Гоголя та Шевченка. Вони були , мабуть, повними протилежностями один одного - різні мови, переконання та життєві шляхи.
5. Микола Гоголь, на жаль, був слабкою особистістю. Він підкорявся «трендам», російській владі, суспільній думці… Він не зміг протистояти зовнішнім чинникам, тому він зрадив своє коріння, свій народ, що і стало причиною його загибелі.
Дякую
Дуже дякую пані Ірина за вашу працю!!!
Неперевершеного розумна жінка! Справжня українка. І взагалі, обидві ці жінки є уособленням справжніх українок - амазонок. А інформація просто приголомшлива!
Nareshti znajshov vidpovid' ...davno cikavlus' cieju temoju. Dyakuju pani Iryno!
ДЯКУЮ .ПАНІ , ІРИНОЧКО ,ВИ , наша ГОРДІСТЬ .
щиро дякую за цікаву розповідь. із задоволенням підписуюсь на Ваш канал.
Доброго вечора! Дякую вам, Ірино Дмитрівно, за таку чудову студію про дуже загадкову та містичну, проте геніальну постать. Микола Гоголь, безумовно, привернув до себе увагу, як унікальний український письменник, який писав російською мовою. Хочу виокремити такі п'ять тез:
1)У 17-18 століттях Москва працювала на знищення української автентичності. Саме в цей час Російській імперії вдалось скасувати інститут гетьманства у 1764 році та знищити останню Запорізьку Січ у 1775. Після цього, у 1785 році, козацька еліта,останній фортпост, який гальмував процес русифікації,отримала можливість стати російськими дворянами. Це спричинило занепад розвитку української культури, піднесення натомість російської. Почали з'являтись покоління, яким з ранніх літ нав'язували чуже, а українське для них було, як щось меншовартісне і ганебне. Саме через це, українці 19 століття з метою побудови вдалої кар'єри переходили на російську. Не вийнятком був і Микола Гоголь.
2)Мене вразило коріння Миколи Гоголя. Такі славні предки просто не могли дати йому піти такою дорогою. Саме тому, Гоголя часто переслідують сумніви, він божеволіє, бо відчуває, що щось робить не так. Все ж таки, наприкінці життя, він визнав свою помилку та пожалів, що сховав свою велику українську душу у російському тексті.
3)Його твори не відповідали російському формату. Мене вразило те, що у Гоголівських творах було знайдено понад 700 українізмів. Не дивно, чому його твори піддавались такій жорсткій критиці зі сторони московських критиків. Також, цікавий факт, що його твори "Тарас Бульба", "Вечори на хуторі біля Диканьки" були майже одразу перекладені українською мовою. Частина свідомих українців одразу зрозуміли до чого тяжіє душа Гоголя, перекладаючи його твори на рідну мову.
4)Його суперечка з Тарасом Шевченком. Микола Гоголь намагався завжди уникати Тараса Шевченка і це йому досить успішно вдавалось. Проте, коли Бодянський приніс йому вірш Шевченка про нього, Гоголь прочитав і дуже розізлився на себе і на Шевченка. Автор "Кобзаря" неначе просвітив його. Він зрозумів, що його головний конкурент, Тарас Шевченко, зміг перевершити його, хоча у нього не було ні знатного коріння, ні царської підтримки, ні грошей. Тоді він визнав, що просто заздрив кобзареві, бо Шевченко зміг знайти в собі рішучість для написання творів народною мовою, а Гоголь - ні.
5)Не знав, що Гоголь видавав "Тараса Бульбу" двічі. Шкода, що видання 1842 року було створене, щоб протистояти "Кобзареві".
Дякую. Добре.
Дякую за працю, пані Ірино )
Висловлюсь словам из твору нашого М. А. Булгакова: "Ми в захват!і" Спасибі, дорога пані Ірина!
А Голда Меiр теж ваша? Родом з Украiни.. 🤣🤣
Ink O'Gnitou гольда киянка,
А наш пан Шолом Алейхем
Дурень, Булгаков ненавидел украинску мову . Писал об этом прям текстом
Дякую панi Iрино!!!!!!!!!.
Доброго дня, Ірино Дмитрівно, дякую за те, що дали можливість подивитись на Гоголя із зовсім іншої сторони. Інформація вражаюча, а тому хочу поділитись кількома тезами:
1) Все починається з фундаменту. Цим хочу донести думку саме про мрії Гоголя,які здаються звичайними і дитячими, які ще можуть змінитись. В маленького Гоголя була закладена проросійська основа через його родича з Полтавщини. Він ріс в такому оточенні, він рівнявся на старших і хотів досягнути того, що досягнули вони. Діти - вони ж наївні створіннячка , які вірять всьому і всім
2) Ген українців тривожить і не дає спокою всім, хто хоч якусь причетність до України все ж має. Ми чудово бачимо цю боротьбу в Миколи Гоголя. Прадід ж Миколи боровся за незалежну батьківщину , а внук його виборює собі кар'єру, в якій немає місця Україні. Але ж не так легко йому це вдасться. Він прекрасно знає історію своєї країни, прекрасно усвідомлює якого він роду і йому важко повністю цього зректися. Коли пише твори російською мовою, вони цілком і повністю висміюють росіян - парадокс. В цьому полягає містика Гоголя. Маючи чіткий зв'язок з українською землею, він не хоче його ніяким чином підтримувати його.
3)Ніколи не знала, що твір "Тарас Бульба" перевидавався. Не передати словами, яка я була вражена від почутого. Як легко і не задумуючись, Гоголь зрадив Україну. Своїми ж руками занепастив усе українське і пішов під повний вплив Росії. Він продав себе, продав свій твір, продав українську фантастичну поезію. Не розумію чому про це все мовчать і в школі не розказують учням про другу сторону медалі ідеального твору "Тарас Бульба".
4.Талановитість Шевченка не можна заперечити нічим. Вкотре дивуюсь і пишаюсь цією постаттю. Хіба Шевченку не хотілось грошей, не хотілось посади? Але його думками керувала набагато сильніша ідея - змагання з Російською імперією за самостійність українців. Для нього Україна і все українське завжди були на першому місці. Його не цікавила російська ідеологія, він завжди знав свою правду і тримався своїх переконань. Гоголь ж зрадив Україну і виступає ворогом українців. Я б назвала це поетичною сутичкою між Гоголем та Шевченком. Якщо подивитись з одного боку то маємо : шалена підтримка влади, значні кошти, ідеальне видання. А з іншого боку постає наш Шевченко, якому ледве зібрали гроші на видання "Кобзаря" і який ніколи не робив себе жертвою і не просив у влади допомоги. Здавалось би, перемога має бути на боці Гоголя,але ж не це вирішальні фактори, які тебе приведуть до успіху. У Шевченкові була душа українців, все найкраще з цілого народу відображалось у ньому і він це виливав на папері. Гоголь ж творив, тому що знав, що отримає за це чималу винагороду. Думаю ще якісь слова тут будуть зайвими
5.Гоголь зовсім не той, за якого я його вважала. Ніколи більше не скажу, що він український поет, як би страшно це не звучало. Саме через таких людей ми маємо таку жахливу ситуацію в Україні. Такі люди жили кілька століть тому і такі люди живуть і сьогодні. Суцільна зрада всього рідного, тої землі, на якій ти вперше заговорив, де ти зробив перші кроки. Ганьба!
Дякую. Вражаюча - приголомшлива
Фаріон наймужніший українець нашого століття!
Так-так, саме так. І в неї поміж ногами справжнісінький хуй
Гордость Украины Слава Украине!!!
"Істина, промовленна в гніві - відштовхує, а не притягує" - дуже дивно було почути розуміння цього від Ірини Фаріон, бо саме за цим поняттям, як на мене, Ірино, багато хто і не хоче сприймать те, що ви хочете донести
Пані Ірина найкраща!!
Дуже цікаво. Дякую.
Дуже цікаво!! Дякую!
Спасибо Ирина, Вы прекрасны...ДЯКУЮ...!!!
Слухаю. Навчаюсь. Пронизуюсь. Зростаю. Пишаюсь. Дякую пані Ірино.
Доброго вечора,Ірино Дмитрівно! І знову висловлюю вам величезну подяку за таку чудову студію та нову порцію інформації,яку я отримала. Ось,що я хочу виділити:
1.Хоч Микола Гоголь і вагався хто він - малорос чи українець,він тягнувся до української історії і вважав,що серцем української історії є саме українські пісні,а не літописи,які були написані під певною ідеологією.Лише у українській пісні можна було почути правду.
2.Життя Гоголя оповите містикою,навіть народився він у незвичайний спосіб.Його містичність згодом проявилася у тому,що розуміючи свою приналежність та тягу до України,він усіма способами намагався це в собі побороти.
3.Для мене дуже прикро усвідомлювати ,що такий талановитий письменник як Гоголь, можна сказати продався Російській імперії за гроші,та навіть переписав свого «Тараса Будьбу» на російський манер,за що,як кажуть джерела, нібито отримав 20 тисяч,підвердженням чого є видання Гоголем свого повного зібрання творів.Де ж він узяв гроші на це? Відповідь очевидна.
4.Проблема та божевілля Гоголя,це не лише його провина,але і його предків,які так дворянами хотіли стати.За таку зраду Гоголь,якого по праву можна вважати справжнім генієм,заплатив надзвичайно дорогу ціну - здоровий глузд.
5. В кінці кінців Гоголь таки визнав,що дуже шкодує втраті того духу українства та що не зміг його пронести крізь своє життя.Цю провину він відчуває лише у собі,і нікого не звинувачує у своїх промахах,адже як він сам казав :«Що в молодості посієш,то в старості збиратимеш».Трагедія Гоголя була в тому,що він повівся за кар’єрою,за грошима,замість того,аби обрати шлях,який би підняв козацький дух України.
Дякую
У Сибіру, саме у Красноярську вас ретельно слухають.
Привіт українцям Сибіру.
Українців багато, нас не подолати.🙏
Очарован этой женщиной. А ведь сначала, с подачи Гордона, я был против Фарион. Но её профессионализм все расставил по местам
гордон та еще сволота, не зря он в нквд-иста рядился!
@@abbat1951 Молчи тут, заблудившийся! Свою "великорусскую" версию рассказывай у себя на Расеи.
@@abbat1951 Только ТРУСЫ прячутся за буквами (А. В. ) - чтобы не страшно было обзываться
@@abbat1951 як можна людину обвинувачувати в підлості.? Що вона особисто вам зробила? Те , що освічена, професіонал, ерудит, людина, яка любить свою Батьківщину?.Заберіть свої слова назад
@@ВладимирСтукальский Так Димка наш русский агент!Без вариантов.
Дякую пані Ірино.
Із задоволенням послухав, дякую
)) надзвичайно популярнім тоді були (як завжди в Московії ) європейські авангардні тенденції -- французька мова та романтизм який так плідно фонтанував Пушкін. Гоголь же пропагував українську етнічну культуру. Якби пані Фаріон не була заангажованою українофілкою
то напевне зрозуміла в чому була трагедія Гоголя. Бо попри прагнення визнання його як письменника (а не юриста) Гоголь не отримував належної уваги і відношення до нього у самій письменницькій спільноті. Якби етнічний колорит був тоді популярний то напевне він був би більш популярним. Але він виїхав Петербурга, бо йому набридла зверхність письменників Росії. Конфлікт з Белінським зайвий тому доказ.
Друга помилка Фаріон це характеристика його як кар'єриста. Кар'єрист ніколи б не написав "Ревізор" і ніколи б не написав "Мертві душі".
А біль своєї трагедії він описав у творі "Пропала грамота" -- де червоною стрічкою проходить тема ворожнечі у середині українського суспільства, тема розбрату та конфронтації поглядів під час тотального поневолення українців імперією. Най показовіший момент то сцена сну козака, де він бачить знущання "бісів" (які уособлюють в собі усі прояви розбрату та поневолення завдяки цьому розбрату). Він ходить між людьми і каже "Люди, це вам сниться -- прокиньтеся".
Цей заклик актуальний і зараз. Люди прокиньтеся -- завдяки розбрату повертається поневолення. Невже ви досі цього не розумієте.
ДЯКУЮ!!!
Ой як цікаво, дякую.
Доброго вечора! Вже як звична річ, відкриваю для себе нові факти. Ніколи не чула про сім*ю та предків Миколи Гоголя. Про його містичне народження тим більше. Але ці факти не дають повної картини бачення особистості, хоча задають певні ноти для її розкриття. Саме через це, я знову виділила для себе 5 тез:
1. Микола Гоголь поважав своє минуле, історичний спадок який йому залишили. Через це часто відвідував Відень, місто у якому билось 25 тисяч козаків. Дивно чути цей факт, оскільки Гоголя я вивчала на уроках зарубіжної літератури, де доводили, що ця людина зрадник і ніколи не шанувала рідного краю.
2. На мою думку, все склалось так, щоб Микола прийшов у цей світ. Його народження закрите пеленою. Досі не чула цієї історії. Та все склалось так, як і мало бути- тому світ і побачив видатного письменника. Людину, яка створила власний напрямок у літературі "гоголівський".
3. Зв*язок Шевченка та Гоголя нерозривний. "забагато дьогтю"- казав Гоголь про Тараса Григоровича, але не заперечував талант. Не протидіяв йому, не хотів ставати конкурентом. Вони боролись , але не між собою, а за себе, кожен окремо. Заздрив йому за силу, з якою він писав про Україну.
4. Писав російською не тому що так хотів і йому подобалось, як звикла я чути, а тому що хотів бути знаним. Мода, 18 століття- це і є російська мова. Російська мова- це всебічна підтримка влади, яка допоможе у виданні творів. Поки Шевченко боровся за кожну сторінку, Гоголь боровся з собою, тихо переписуючи власні твори, змінюючи рядки.
5. Життя у ваганні. Для мене велике відкриття чути роздуми Миколи. Як і його предок, Остап Гоголь, він був дуже нещасний. Вони обоє розривались між власними думками, між собою. Важко уявити, що творилось у їхніх головах, скільки страждань. Микола мав українську душу, але його трагедія, те що він цього не розумів.
Дякую, що відкрили мені душу цієї особи та дали шанс подивитись на цю особистість з іншого боку.
Дякую
Ірина низький вам уклін!!!
поцілуй її в сраку!