Ліна Костенко - Кобзареві (читає: Галина Чуревич)

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 21 вер 2024
  • #ЛінаКостенко #Ліна_Костенко ‪@ГалинаЧ-б2к‬
    Кобзарю, знов я до тебе приходжу,
    бо ти для мене - совість і закон.
    Прости, що я дрібницями тривожу
    твій вічний, твій глибокий сон.
    А може, це не зовсім і дрібниця,
    Ти ж бачиш сам, які складні часи:
    Великі струси. Перелом традицій.
    Переосмислення краси.
    І вічний рух - у всесвіті, у світі.
    Лише могила з місця - ані руш…
    О скільки стало в нашому столітті
    скалічених і безнадійних душ!
    Ну, що ж не дивно, покрутився глобус
    в диму, в пожежах, у кривавій млі.
    Захворів дехто на морську хворобу,
    хитається по палубі землі.
    Розхитаний, спустошений і кволий,
    біда, якщо в мистецтво забреде,
    шукає форм, не бачених ніколи.
    Шукає форм, нечуваних ніде.
    І тут же - просто шукачі прокорму,
    і шахраї, і скептиків юрма -
    шукають найсучаснішої форми
    для того змісту - що в душі нема.
    Возрадуйтеся, прадіди печерні,
    ось пролунав новітній благовіст!
    В абстракції, в модерні, в істерії
    конає в корчмах витончений зміст.
    І сам на себе поглядає збоку -
    Чи є в його агонії краса…
    Кобзарю мій! Поете мій високий!
    А як же ти поезії писав?
    - Я не писав. Я плакав і сміявся.
    Благословив, співав і проклинав.
    Сказати правду - мало турбувався,
    як я при цьому збоку виглядав…

КОМЕНТАРІ • 10