Буча: Місто незламних #10. Евакуація на шостому місяці вагітності, прильоти і палаючий будинок +ENG

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 24 лис 2024

КОМЕНТАРІ • 5

  • @Optimistka555
    @Optimistka555 Рік тому +1

    Пам'ятаю Владу маленькою дівчинкою у гімназії. Була дуже здивована, коли вона приїхала на таксі з продуктами для жінки, яку навіть не знала, але довірилась мені). Невимовно жаль, що таке довелося пережити. Неймовірно рада, що ти, твоя родина і будинок встояли. Обіймаю, тепла дівчинко! Хай швидше перемога!

  • @oksanaroksana9430
    @oksanaroksana9430 Рік тому +2

    Моє ж ти Сонечко, Владочка, скільки ж ти пережила, який жах😭, мої кохані учні, Господи спаси і сохрани🙏

  • @kravchenkoabobrianska
    @kravchenkoabobrianska Рік тому +1

    До сліз💔 Дякую за цю історію і радісно, що у вас все добре. Здоров'я вашій родині!

  • @britvonka
    @britvonka Рік тому

    добре, що все закінчилося добре!

  • @oleksandra_soe
    @oleksandra_soe Рік тому +2

    Влада 💔
    Я трималася до моменту, як ти сказала про перші дитячі речі
    Я тікала з Бучі на 38 тижні вагітності і так знаю це відчуття..ми їхали 24 вночі, та ще не знали що додому повернемося аж в квітні, в розкрадену понівечену квартиру (в нас ці потвори жили) я так і не наважусь зайти…
    І, збираючись, взяла лиш сумку в пологовий(бо ж народити могла прям в дорозі), і дивлячись на перший конвертик доні завжди плачу, бо вона його так і не вділа - він залишився вдома
    Оце відчуття вкраденого першого, чогось найочікуванішого і такого тендітного - цього ніяк не позбутися, хоч і пройшов рік з того часу, ніяк не відпускає