Колір чорний на вічную памʼять про Тараса Силенка

Слова Степана Руданського, музика народна.
Штоб співати колір чорний,
Дала-с голос свій,
І тобі єдній в покорі
Я співаю колір чорний,
Бо то колір мій, бо то колір мій...
Мене мама в чорну днину
На світ привела.
Чорні очі мені дала,
В чорних думах колисала,
І чорну як ніч доленьку дала
Життя моє сумне було,
Як і колір той,
Як згадаю шо то було,
Шо то й було й не минуло -
Вмиюса сльозой, вмиюса сльозой...
І тепер я сиротою --
То єсть певна річ,
Нема серденьку покою:
Воно сумне, як порою,
Осінняя ніч, осінняя ніч...
І чекає життя чорне
Сироту мене,
Бо, як мила не пригорне,
Я гадаю життя чорне,
Як смерть, не мине, як смерть, не мине...
Хто при моїй смерті буде,
Я прошу, о, честь!
Жив я весь вік дуже сумно,
Штоб дістати чорне трумно,
Березовий хрест, березовий хрест...
Тяжко-тяжко, што на гробі
До судного дня
Не прийде ніхто в жалобі,
Не подумає на гробі,
Тілько ніч їдна, тілько ніч їдна...
І ніхто вже не заплаче
По смерти моїй...
Хіба чорний крук закраче,
Чорна хмаронька заплаче
Дощем по мені, дощем по мені...