Дуже шкода, що доктора Серафікуса вважжають "дивним", "інфантильним" або ще якимось. В тексті є неймовірна кількість підтверджень, які прозвучали і в відео, що свідчать про те, що головний герой має розлад аутистичного спектру. Він від природи, від народження такий: він не розуміє емоцій інших людей, він інтуїтивно не розуміє як треба поводитись з іншими, що коректно, а що не коректно говорити їм. Тобто ми маємо роман, один з моїх найулюбленіших, який показує внутрішній світ аутиста. І це дуже важливо, він від природи такий, це діагноз, а не просто якась дивакуватість характеру. Хотілось би, щоб такі, архіважливі речі підкреслювались і літературознавцями. Вер взагалі зробила психологічний злочин, оскільки навмисно витягла аутиста з +- врівноваженого стану, прив'язала до себе та не готова в подальшому брати на себе відповідальність.
Вітаю! Насамперед дякую за ваш канал, за вашу роботу і за цей огляд! Саме закінчила читати твір і дуже актуально для мене цей випуск. Дала раду собі з персонажами чудово) Для мене всі були абсолютно зрозумілими і прочитуваними, зокрема і сам Комаха. Мені він не видався незвичним чи дивним. Твір про який можна справді говорити багато, як і про самого автора. Думаю ведучим ще пів години подкасту теж бракнуло для повного проговорення) Закцентувати власне про твір, як такий культурний зріз того часу, від добре описаних придметів побуту, самого побуту та способу життя до подій у науково-мистецькому житті. І ось цей злам, зміна ціннісної парадигми. Від того, що читають, вивчають, пишуть до ідей які сповідують у тогочасній Україні. На прикладі Вер тут дуже гарно це показано. Тут відчувається високий інтелектуальний рівень автора і справді потрібно бути дуже начитаним та обізнаним, щоб знати та розуміти усіх персоналій, які згадує Домонтович у книзі. Також цікаве саме філософування автора та головного героя, роздуми, ідеї, вибудовування причинно- наслідкових процесів у розмовах. Ще мені сподобалася мова у творі, позгадувала багато давніх, не використовуваних слів. Манера написання теж цікава, деколи ловила себе на думці, що ніби підглядаю за всім що відбувається, з-за дверей, те ж відчуття що було в Тасі, коли вона прийшла в кімнату до Серафікуса, коли він грав. Проте є й декілька моментів, які мені не до кінця зрозумілі, до прикладу коли саме відбувся цей особистісний злам доктора, коли він закохався у Вер, він ніби трохи змазаний у творі, незрозуміло що саме стало цим переключателем. А також Ірця яку ввів автор на початку розповіді і вона більше не з'являлася, тобто був досить великий початок про комах і Комаху і якось воно далі не розвинулося. Мені напевно хотілося, щоб цю розмову про велику людину, як фізично так і в світі науковому із прізвищем Комаха, продовжили, як подальший розвиток історії стосунків з Ірцею. До речі, теж цікаво за його прізвисько, хто йому таке дав, теж хотілося про це більше. Провести оцю лінію Серафим, серафічний, янгольський, без тілесний, без статевий. Бо я не побачила тут цієї безстаттевості метафоричної. Бо в нього були бажання, це показано навіть через сон. Відверто кажучи я не розгледіла там і гомосексуальних зв'язків з Корвиним, навіть платонічних. Для мене головного героя постійно змушували до стосунків, примушували бути другом чи закохатися, це робила і Вер і Корвин і Тася. І єдину, кого він сам вибрав для стосунків це була Ірця. Це був його єдиний власний вибір, як і бажання мати дитину без жінки, мені цілком також зрозуміле. Насправді для мене твір дуже сучасний, вбачається мені якась циклічність повторюваності поколінь. А взагалі я побачила цей текст дуже кіноматографічним, пляжні епізоди Вер і Корвина просто стоять картинкою перед очима. Дякую за можливість прорефлексувати!
Читала роман. Знаєте, гендерна невизначеність героя це норма для сучасного мистецтва, але для 20-х років це дійсно таки щось свіже й нове. Тому було дуже цікаво
Читала «Дівчину з ведмедиком» і «Доктора Серафікуса», дуже незвичне читання, але від того не менш цікаве. Дуже об’ємними здалися персонажі. Через якісь дрібниці описані так, що дуже добре можна собі їх уявити. Тексти складні через велику кількість відсилок, тому це як певна гра намагатися їх зрозуміти. Серафікус вразив мене ще більше. Мені хотілося майже всюди лишати стікери, щоб відмітити собі якусь думку, зафіксувати влучне порівняння, просто гарне речення чи навіть десь смішний опис. У результаті книжка справді густо всіяна закладинками. Ну і залишилося відчуття, що обидва романи є значно більшими за власне їх сюжет. Для мене саме читання як процес було значно важливішим за сюжетний поворот чи розв’язку як результат. Коротше кажучи, цікаво вийшло.
Після прочитання Міста, я подалась до Доктора Серафікуса, як продовження ідеї київського роману. Це було моє перше знайомство з В. Домонтовичем. Враження різні, але цей текст точно вартий уваги. Взаємини Комахи з Ірцею для мене не мали ніякого сексуального забарвлення. Навідміну від Смерті в Венеції Томаса Манна. Дуже тішусь, що маю змогу, після прочитання, послухати вашу розмову про прочитану книгу. Наступною берусь читати Марсіани на Хрещатику пані Віри. ❤
Читала і недочитала, бо роман справді багатошаровий. Завдяки вашому діалогу дещо зрозуміла і тепер страшенно цікаво перечитати його знову! Два інші романи прочитала на одному подиху. Дякую вам!
Прослухала аудіокнигу "Доктор Серафікус" - в деяких моментах сміялася, в деяких моментах пофиркала на розумові доводи головного героя. Роман дійсно цікавий і його можна з приємністю аналізувати, аналізувати і ще багато разів аналізувати.. P. S. При прослуховуванні аудіокниги не зрозумілою була фраза: я Комаха, але я не комаха" - бо нічк побачити написання великих літер та малих в аудіо, тільки після цього відео стало зрозуміло, що саме малося на увазі 😅
Дякую за аналіз, багато цікавого для себе дізналась, хоч і минулого місяця була на обговоренні в читацькому клубі. Як на мене, сама особистість автора, його багатогранність має віддзеркалення в тексті: його ерудованість додає тексту інтелектуальності на фоні усіх любовних багатокутників роману. Ще мені сподобалось порівняння кохання Вер і Комахи до художньої течії кубізму і нудьги водночас. Роман вартий перечитування!
Дуже сподобався роман, це зовсім нове бачення відносин, це інший погляд на кохання та відкриття особистостей. І важко повірити, що це робота українського митця, 20-30-х років.Дякую за вашу працю, за просвітництво, це велике відкриття для українців.
Я прочитала поки що не всі романи Домантовича. Але я для мене це поки що улюблений роман цього автора. Дякую, що надихаєте на читання української літератури.
Читання що Дівчинки.з ведмедиком, що Доктора Серафікуса було для мене дуже приємним та цікавим досвідом. Роман "Доктор Серафікус" здався набагато глибшим. По-перше, я читала його значно довше, бо він багатошаровий. Читала і жалкувала, що тільки бачу відсилки, але не розумію їх суті. Роки можна витратити щоб прочитати всі ті згадки і тоді, думаю, роман вийде ще глибшим та наповненим. Але і без розуміння відсилок, я часто зупинялася на осмислення прочитанного. Мені сподобалося як описані герої, їх думки та вчинки. Зараз психологія вже дала назви різним поведінкам та рисам характерів і було цікаво діагностувати героїв. Серафікус в аутичному спектрі - йому не цікаві люди, він не любить знаходитись в людному місці, щоб запам'ятати Тасю знадобилося 10 років, поки її образ оселився в його голові. Він не здатний виразити свої емоції, вони йому приносять біль (листи до Вер та страждання у коханні). Вер не може прив'язатися. Вона хоче завойовувати, але не може сама прив'язатися та покохати. В стосунках Корвина та Серафікуса я не побачила еротизму. Лексика була. Але й лексика була і про Комаху з дитиною, але це ж точно неможливо. Мені здається автор більше тут грається з нами лексикою, щоб зробити пікантнішим. Зараз би сказали "так це броманс". Взагалі для мене це був роман про людей того часу. Про пошук сенсу серед уламків минулого, пошук конструкції щоб жити з несумісних матеріалів. Знайти життя серед серафічного - неможливо. Роман як люди страждають в пошуках і не можуть дати один одному чого кожний шукає. І все це серед описів міста та побуту того часу. Дуже класне занирення в той час. 100 років пройшло, а як зрозумілі почуття героїв.
Якраз дочитала «Доктора Серафікуса» і відчуваю потребу перечитати ще раз. Багатошаровість зачаровує, як і гумор, хоч і не всі моменти були мені зрозумілими. «Дівчинка» для мене видалась значно легшою, але обидва твори однаково приголомшують. Домонтович вражає❤
Дякую за чудовий аналіз не менш чудового твору. Відповідаючи на ваше питання: так твір та його герої при першому читанні видавались дуже дивними, особливо на фоні героїв "Дівчини з ведмедиком". Друге читання допомогло їх, а також авторську позицію зрозуміти краще.
Вразила краса фінала. Там де Вер побудувала нестерпні стосунки з Комахою, і протилежні за знаком і так само нестерпні стосунки з його товаришем. Оце мисткиня ))
Так роман прочитала, Домонтович неймовірний як письменник, до кінця читання викликав у мене огиду до доктора Серафікуса. Але подумки, я весь час повертаюсь до цього твору. Мені здається, що Домонтовичу теж не подобався Серафікус і його портрет це збірний портрет інтелектуала, який не здатний бути творцем і нести відповідальність.
Говорити, що в гомосексуяльних стосунках виконує роль жіночу, а хтось чоловічу - абсолютно некоректно. Одностатеві стосунки тим і відрізняються від різностатевих, що не мають так званої ролі «чоловіка», чи «жінки». Звичайно, інколи ґендерна роля маскулінність+фемінність зберігається, проте це не є підставою для такого опису цих стосунків. І особливо коли ЛГБТК+ особи вкотре намагаються добитися розуміння цього, пані Віра, людина, що є маяком для більшости в темі сексуяльности та ґендеру, вкотре навішує стереотип.
Дякую пані Вірі, що «познайомила» з творчістю Домонтовича (зокрема у есеях «За лаштунками імперії»). Відчуваю, що з часів університету, коли перечитувала Підмогильного, мені дуже не вистачало української інтелектуальної прози. Прочитала «Дівчину з ведмедиком» та «Доктора Серафікуса», «Без ґрунту» в процесі. Чи могли б ви порадити ще авторів такого штибу? Буду вельми вдячна за рекомендації! ♥️
1 рік потому, чи знайшли Ви те, що шукали? Завершуючи читати Серафікуса, я мало не плакала через те, що книга таки кінчається. Чи часом не відкрили Ви для себе більше української інтелектуальної прози, яка дарує емоційний і естетичний катарсис від самого процесу читання?
Дуже шкода, що доктора Серафікуса вважжають "дивним", "інфантильним" або ще якимось. В тексті є неймовірна кількість підтверджень, які прозвучали і в відео, що свідчать про те, що головний герой має розлад аутистичного спектру. Він від природи, від народження такий: він не розуміє емоцій інших людей, він інтуїтивно не розуміє як треба поводитись з іншими, що коректно, а що не коректно говорити їм.
Тобто ми маємо роман, один з моїх найулюбленіших, який показує внутрішній світ аутиста. І це дуже важливо, він від природи такий, це діагноз, а не просто якась дивакуватість характеру.
Хотілось би, щоб такі, архіважливі речі підкреслювались і літературознавцями.
Вер взагалі зробила психологічний злочин, оскільки навмисно витягла аутиста з +- врівноваженого стану, прив'язала до себе та не готова в подальшому брати на себе відповідальність.
Вітаю! Насамперед дякую за ваш канал, за вашу роботу і за цей огляд! Саме закінчила читати твір і дуже актуально для мене цей випуск. Дала раду собі з персонажами чудово) Для мене всі були абсолютно зрозумілими і прочитуваними, зокрема і сам Комаха. Мені він не видався незвичним чи дивним. Твір про який можна справді говорити багато, як і про самого автора. Думаю ведучим ще пів години подкасту теж бракнуло для повного проговорення) Закцентувати власне про твір, як такий культурний зріз того часу, від добре описаних придметів побуту, самого побуту та способу життя до подій у науково-мистецькому житті. І ось цей злам, зміна ціннісної парадигми. Від того, що читають, вивчають, пишуть до ідей які сповідують у тогочасній Україні. На прикладі Вер тут дуже гарно це показано. Тут відчувається високий інтелектуальний рівень автора і справді потрібно бути дуже начитаним та обізнаним, щоб знати та розуміти усіх персоналій, які згадує Домонтович у книзі. Також цікаве саме філософування автора та головного героя, роздуми, ідеї, вибудовування причинно- наслідкових процесів у розмовах. Ще мені сподобалася мова у творі, позгадувала багато давніх, не використовуваних слів. Манера написання теж цікава, деколи ловила себе на думці, що ніби підглядаю за всім що відбувається, з-за дверей, те ж відчуття що було в Тасі, коли вона прийшла в кімнату до Серафікуса, коли він грав. Проте є й декілька моментів, які мені не до кінця зрозумілі, до прикладу коли саме відбувся цей особистісний злам доктора, коли він закохався у Вер, він ніби трохи змазаний у творі, незрозуміло що саме стало цим переключателем. А також Ірця яку ввів автор на початку розповіді і вона більше не з'являлася, тобто був досить великий початок про комах і Комаху і якось воно далі не розвинулося. Мені напевно хотілося, щоб цю розмову про велику людину, як фізично так і в світі науковому із прізвищем Комаха, продовжили, як подальший розвиток історії стосунків з Ірцею. До речі, теж цікаво за його прізвисько, хто йому таке дав, теж хотілося про це більше. Провести оцю лінію Серафим, серафічний, янгольський, без тілесний, без статевий. Бо я не побачила тут цієї безстаттевості метафоричної. Бо в нього були бажання, це показано навіть через сон. Відверто кажучи я не розгледіла там і гомосексуальних зв'язків з Корвиним, навіть платонічних. Для мене головного героя постійно змушували до стосунків, примушували бути другом чи закохатися, це робила і Вер і Корвин і Тася. І єдину, кого він сам вибрав для стосунків це була Ірця. Це був його єдиний власний вибір, як і бажання мати дитину без жінки, мені цілком також зрозуміле. Насправді для мене твір дуже сучасний, вбачається мені якась циклічність повторюваності поколінь. А взагалі я побачила цей текст дуже кіноматографічним, пляжні епізоди Вер і Корвина просто стоять картинкою перед очима. Дякую за можливість прорефлексувати!
Канал який впевнено стає улюбленим
Дуже приємно відкривати для себе таких українських авторів. Для мене стиль письма і атмосфера чимось схожі з «містом» підмогильного
Дякую. Ви обоє неймовірні
Читала роман. Знаєте, гендерна невизначеність героя це норма для сучасного мистецтва, але для 20-х років це дійсно таки щось свіже й нове. Тому було дуже цікаво
Дякую. Ви обоє неймовірні професіонали.
Спочатку пошукаю Оноре де Бальзака.. Наступним буде професор Серафікус.
Шаленого читання)
Читала «Дівчину з ведмедиком» і «Доктора Серафікуса», дуже незвичне читання, але від того не менш цікаве.
Дуже об’ємними здалися персонажі. Через якісь дрібниці описані так, що дуже добре можна собі їх уявити. Тексти складні через велику кількість відсилок, тому це як певна гра намагатися їх зрозуміти.
Серафікус вразив мене ще більше. Мені хотілося майже всюди лишати стікери, щоб відмітити собі якусь думку, зафіксувати влучне порівняння, просто гарне речення чи навіть десь смішний опис. У результаті книжка справді густо всіяна закладинками.
Ну і залишилося відчуття, що обидва романи є значно більшими за власне їх сюжет.
Для мене саме читання як процес було значно важливішим за сюжетний поворот чи розв’язку як результат. Коротше кажучи, цікаво вийшло.
Чудове уважне читання. Дякуємо, що поділилися досвідом!
Після прочитання Міста, я подалась до Доктора Серафікуса, як продовження ідеї київського роману.
Це було моє перше знайомство з В. Домонтовичем. Враження різні, але цей текст точно вартий уваги. Взаємини Комахи з Ірцею для мене не мали ніякого сексуального забарвлення. Навідміну від Смерті в Венеції Томаса Манна.
Дуже тішусь, що маю змогу, після прочитання, послухати вашу розмову про прочитану книгу.
Наступною берусь читати Марсіани на Хрещатику пані Віри. ❤
Діалоги з Ірцею звучать як живі діалоги з п'ятирічкою.
Thank you!!! 💙💛
Спасибі! Прочитала, вперше про автора почула від вас! Ще раз дякую за відкриття!
О, приємно чути від пана Ростислава, що це один з його улюблених текстів, бо в мене теж💛
Читала і недочитала, бо роман справді багатошаровий. Завдяки вашому діалогу дещо зрозуміла і тепер страшенно цікаво перечитати його знову! Два інші романи прочитала на одному подиху. Дякую вам!
Цікаво було б почитати, як вам зайде тепер.
Історія про пошук значення слова просто неймовірна!
Прослухала аудіокнигу "Доктор Серафікус" - в деяких моментах сміялася, в деяких моментах пофиркала на розумові доводи головного героя. Роман дійсно цікавий і його можна з приємністю аналізувати, аналізувати і ще багато разів аналізувати..
P. S. При прослуховуванні аудіокниги не зрозумілою була фраза: я Комаха, але я не комаха" - бо нічк побачити написання великих літер та малих в аудіо, тільки після цього відео стало зрозуміло, що саме малося на увазі 😅
Читаючи про Серафікуса, чомусь думала про А. Кримського.
Дякую за аналіз, багато цікавого для себе дізналась, хоч і минулого місяця була на обговоренні в читацькому клубі. Як на мене, сама особистість автора, його багатогранність має віддзеркалення в тексті: його ерудованість додає тексту інтелектуальності на фоні усіх любовних багатокутників роману. Ще мені сподобалось порівняння кохання Вер і Комахи до художньої течії кубізму і нудьги водночас. Роман вартий перечитування!
Дуже сподобався роман, це зовсім нове бачення відносин, це інший погляд на кохання та відкриття особистостей. І важко повірити, що це робота українського митця, 20-30-х років.Дякую за вашу працю, за просвітництво, це велике відкриття для українців.
Дуже цікаво, дякую!
Дякую дуже 😍
Я прочитала поки що не всі романи Домантовича. Але я для мене це поки що улюблений роман цього автора. Дякую, що надихаєте на читання української літератури.
поки читаю. Якраз почав ) Бо давно вже відкладав, але от вже несила чекати. Виходить потроху.
Чудово!
Дякую!❤
Читання що Дівчинки.з ведмедиком, що Доктора Серафікуса було для мене дуже приємним та цікавим досвідом.
Роман "Доктор Серафікус" здався набагато глибшим. По-перше, я читала його значно довше, бо він багатошаровий. Читала і жалкувала, що тільки бачу відсилки, але не розумію їх суті. Роки можна витратити щоб прочитати всі ті згадки і тоді, думаю, роман вийде ще глибшим та наповненим. Але і без розуміння відсилок, я часто зупинялася на осмислення прочитанного. Мені сподобалося як описані герої, їх думки та вчинки. Зараз психологія вже дала назви різним поведінкам та рисам характерів і було цікаво діагностувати героїв.
Серафікус в аутичному спектрі - йому не цікаві люди, він не любить знаходитись в людному місці, щоб запам'ятати Тасю знадобилося 10 років, поки її образ оселився в його голові. Він не здатний виразити свої емоції, вони йому приносять біль (листи до Вер та страждання у коханні).
Вер не може прив'язатися. Вона хоче завойовувати, але не може сама прив'язатися та покохати.
В стосунках Корвина та Серафікуса я не побачила еротизму. Лексика була. Але й лексика була і про Комаху з дитиною, але це ж точно неможливо. Мені здається автор більше тут грається з нами лексикою, щоб зробити пікантнішим. Зараз би сказали "так це броманс".
Взагалі для мене це був роман про людей того часу. Про пошук сенсу серед уламків минулого, пошук конструкції щоб жити з несумісних матеріалів. Знайти життя серед серафічного - неможливо. Роман як люди страждають в пошуках і не можуть дати один одному чого кожний шукає.
І все це серед описів міста та побуту того часу. Дуже класне занирення в той час. 100 років пройшло, а як зрозумілі почуття героїв.
Дякую вам!
Дякуємо Вам за підтримку!
Дякую за цікавий випуск. Було читати непросто, але приємно
Якраз дочитала «Доктора Серафікуса» і відчуваю потребу перечитати ще раз. Багатошаровість зачаровує, як і гумор, хоч і не всі моменти були мені зрозумілими. «Дівчинка» для мене видалась значно легшою, але обидва твори однаково приголомшують.
Домонтович вражає❤
Дякую за чудовий аналіз не менш чудового твору. Відповідаючи на ваше питання: так твір та його герої при першому читанні видавались дуже дивними, особливо на фоні героїв "Дівчини з ведмедиком". Друге читання допомогло їх, а також авторську позицію зрозуміти краще.
Скажіть, будь ласка, коли ви вже будете ще й у форматі подкастів🙏🏻
Слухала не наслухалася б❤
Маю велику надію на другу частину з огляду на нещодавно надруковане знайдене в архівах завершення роману)
Відкрила для себе Домонтовича("Дівчинка з ведмедиком ")завдяки пані Вірі. Тепер негайно треба прочитати "Доктор Серафікус".
Здається, що просто закомплексована інтровертна людина, яка шукає обґрунтування, внутрішній захист
Вразила краса фінала. Там де Вер побудувала нестерпні стосунки з Комахою, і протилежні за знаком і так само нестерпні стосунки з його товаришем.
Оце мисткиня ))
О, можна перечитати. Певна, це - того варте. Дякую за нагадування.
Чудово! Напишіть, як вам за другим колом.
Мені Доктор Серафікус набагато більше подобається ніж Дівчинка з Ведмедиком ❤
Без ґрунту ще не читала, якраз поставила у плани )
Планую прочитати роман. Я так багато пропустила української літератури. Із задоволенням надолужуватиму. Дякую.
Поділитеся враженнями?
Так роман прочитала, Домонтович неймовірний як письменник, до кінця читання викликав у мене огиду до доктора Серафікуса. Але подумки, я весь час повертаюсь до цього твору. Мені здається, що Домонтовичу теж не подобався Серафікус і його портрет це збірний портрет інтелектуала, який не здатний бути творцем і нести відповідальність.
Говорити, що в гомосексуяльних стосунках виконує роль жіночу, а хтось чоловічу - абсолютно некоректно. Одностатеві стосунки тим і відрізняються від різностатевих, що не мають так званої ролі «чоловіка», чи «жінки». Звичайно, інколи ґендерна роля маскулінність+фемінність зберігається, проте це не є підставою для такого опису цих стосунків.
І особливо коли ЛГБТК+ особи вкотре намагаються добитися розуміння цього, пані Віра, людина, що є маяком для більшости в темі сексуяльности та ґендеру, вкотре навішує стереотип.
Дякую. Ви неймовірні.
Це два лектори, яких можна слухати завжди. Дякую за таку змістовну розмову
Дякую пані Вірі, що «познайомила» з творчістю Домонтовича (зокрема у есеях «За лаштунками імперії»). Відчуваю, що з часів університету, коли перечитувала Підмогильного, мені дуже не вистачало української інтелектуальної прози. Прочитала «Дівчину з ведмедиком» та «Доктора Серафікуса», «Без ґрунту» в процесі.
Чи могли б ви порадити ще авторів такого штибу?
Буду вельми вдячна за рекомендації! ♥️
1 рік потому, чи знайшли Ви те, що шукали?
Завершуючи читати Серафікуса, я мало не плакала через те, що книга таки кінчається. Чи часом не відкрили Ви для себе більше української інтелектуальної прози, яка дарує емоційний і естетичний катарсис від самого процесу читання?
Це максимальна комфортна і цікава ступінь незвичності. Мене дуже надихнув і текст і автор
Ви неповторні!
Дякую!
Роман не читала. В планах уже❤
Чудово!
Неймовірно цікаво, відкрилося дуже багато нового про текст. Тепер ще більше хочу повернутися до романів Домонтовича.
Доктор С. можливо був аутистом чи аспергером. Мабуть Демогтович зустрів таку особу і не міг зрозуміти, що не так з тим)
Можна слухати вічно ❤