Дякую за вашу працю та актуальну тему. Люди часто переживають подібний біль і соромляться звертатися за допомогою навіть тоді, коли їхнє життя перетворюється на емоційне пекло через біль втрат.
Слава Ісусу Христу! Пресвяте Серце Ісуса Христа, помилуй нас! Дуже поважна, корисна тема! Дякую! Божого благословення і здоров'я Вам! Матінка Божа, молися за нас! Щиро з молитвою! Мир вам!
Одного разу коли мій п'ятирічний син впав у басейн і після того як його заспокоїв, йому сказав "я казав будь обережним бо ти можеш впасти" він відповів " я знав що можу впасти але не думав що сьогодні". В'ячеслав Ви як завжди мудро про складні речі👍
Дуже дуже цінна передача! Дякую вам! Я все досвідчила на собі , коли 5 років тому померла моя мама. Я цілий рік це переживала , до психолога не зверталася, але священник, спільнотні зустрічі , активна участь в житті моєї парафії мені дуже помогла
Смерті немає,це лише перехід у інше становище,бо душа вічна і бессмертна,і буде чекати суспільного Воскресіння ,коли будуть створені нові бессмертна тіла,які не хворіють,не страждають,не вмирають . Читайте Новий Заповіт ,Матфія гл 11,де ♥️Ісус сказав Марті ,,Я Воскресіння і життя'',вірші 24-26
Коли померла моя мама (батька, до речі, вже теж немає), підтримки в мене майже не було. Друзів, як виявилося, в мене набагато менше, ніж я собі думала, усі думали, що мене треба просто залишити насамоті і жити своє життя, ніби нічого не трапилося, а я це відчувала, як ігнор і холод. Я хотіла власної смерті, дуже, я мріяла про неї. Але мені не вистачало рішучості і був страх болю. Моя "подруга" замість хоч якої підтримки сказала, що в мене немає карт-бланшу на підвищену увагу. Ніколи в житті її не пробачу, мені досі болить, хоча і пройшло з моменту смерті мами 7 місяців. Підвищена увага мені і не була потрібна, а хоча б якась ... щоб мене періодично питали "як ти?" і запропонували зустрітись. Жодного разу ця "подруга" не запропонувала зустрітись.... Навіть не дзвонила. До речі, в неї батьки живі і здорові! Вона продовжувала гуляти зі своїми друзями, а мене наче не існувало для неї. Вона мене не в змозі зрозуміти. Так, так стосовно симптоматики депресії, все так само - я не милась, не чистила зуби, не виходила з дому, не робила прибирання, була розчавлена місяцями. Єдине, що я робила - це купляла продукти харчування і готувала їсти щось нескладне, виносила сміття. Чесно кажучи, зараз стан не набагато краще. Сил мало. Дуже відгукнулася фраза що якщо немає сил, то це про небажання жити. Так, я це відчувала і розумію повністю. Я все ще в депресії, але потроху з'явились сили тільки на гігієну і менше думок про су**ид, але вони повністю не зникли. Я знаю, що якщо ЩЕ станеться щось непоправне (якщо втрачу єдину і останню близьку людину і будинок), то вже точно щось з собою зроблю без варіантів. Сил небагато. Хобі, окрім психології, нема. З роботи пішла, бо не могла працювати ніяк (чат-менеджер) і по правді, ненавиділа цю і інші свої роботи. Не знаю, чи допоможуть мені антидепресанти та терапія, бо я розумію, що колишнього життя з живою мамою і татом в мене більше ніколи не буде, а мені лише 29... Як жити далі і задля чого, я не розумію... Лякає тільки думка, що після смерті може бути переродження в ще гірше життя....
Дівчино, я переживаю те саме. 7 місяців тому я прийняла рішення відключити мого батька від апаратів життєзабезпечення. Моя душа плаче щодня, і я розумію, що це не мине. А може, лише притупиться з часом. Я відчуваю себе винною, самотньою, беззахисною і нікому не потрібною. Хоча до того я думала, що я дуже сильна і можу витримати багато. А ні! Це надломало мене. І я не знаю, скільки часу має минути для мене, щоб я пробачила собі і відпустила. Поки біль перестане стискати моє горло. Ти не одна, знай - нас таких сиріт багато. І кожен з нас плаче і проживає з тобою горе. Але наші батьки виховували нас не для того, щоб ми опустили руки. Вони вкладали в нас любов для того, щоб ми ту любов передали в наступні покоління. Полюби зараз себе, і відчуй опіку своєї матері. Вона б засмутилася, якби побачила твій стан. Молися, це дуже сильний спосіб знайти душевну рівновагу. І я з тобою, нас, як мінімум двоє. Ти вже сильніша
В мене півтора місяці назад померла мама, я її дуже сильно любила і люблю, співчуваю вам… Я вам би порадила шукати Бога в своєму житті, тільки з ним можна пройти найгірші моменти в своєму житті, Він завжди поруч, просто потрібно прийняти Його в своє серце, можна почати молитися своїми словами, почати читати біблію, слухати проповіді. Можна знайти церкву в якій може бути підтримка з протестантів( баптисти, пʼяти десятків) або ж православну чи католицьку, те що підійде вам по духу. Я прийняла Бога в своє серце, коли мені було всього 20, а зараз 33 і не пошкодувала про своє рішення ні разу. Ми з чоловіком віруючі і завдяки Богу і його слову( Біблія) наша сімʼя разом, бо Бог дає мудрості в усіх аспектах життя в Біблії дуже багато мудрості, а початок мудрості страх Господній.Віру мені привила моя бабуся православна ще з дитинства, але ходжу в пятидесятницьку церкву.
Я вас дуже розумію, в мене апатія після смерт тата, я так хотіла багато обговорити і сказати... А зараз ніби в мене ампутували частну тіла і я не можу дихати по відчуттях. Я проговорювала багато чого перед його могилою, але уоли приходжу додому то багато всього про нього нагадує. Але я розумію що Мамі ше важче ьо він з нею був 24 на 7 і 35 років. Як їй яка так привикла жити і бути з ним поряд в найдрібніших речах.
До речі, хочу додати до відео: У список заборонених фраз на адресу людей, які проживають горе, фраза "а іншим гірше!". Боже, як мене бісила ця фраза! Краще вона ніяк не робить, а тільки викликає провину за "ниття" і формує заборону на почуття. Наче як мені має бути соромно, бо комусь де гірше і буцімто я не маю право розкисати. Маю право розкисати.
В чому порада? Молитися? Це міг сказати піп. Дуже багато слів про ніщо! Кожний випадок індивідуальний. Неочікувана смерть і смерть очікувана, наприклад від раку відрізняються. І емоції в цих випадках різні, різний шлях переживань, суму та печалі.
Все докупи"мухи і котлети".Вважаю необхідно розмежувати смерть природню,від хвороби ,та загибель.А тут що попало,на 12.04 перестала дивитись.Якщо вже згадувати Христоса і говорити на релігійні теми,треба знати,що в людину Творець вклав інформацію про життя вічне, та інстинкт самозбереження.Смерть не частина життя, а відсутність його, людина ж боїться незвіданого,боїться небуття в фізичному тілі А, що там "за межею"? Здебільшого люди релігійні ,а не віруючі в те що Творець говорить їм через Писання.та й чи багато хто його вивчав?Чи багато хто жив ,і продовжує жити за Заповітами та Заповідями?Живуть так ,ніби безсмертні,а помираючи ремствують,що наче і не жили.Мудрець сказав: Пам"ятай про смерть,тоді і життя і смерть,що б то не було , видадуться легшими.Закінчую " мудрувати", нехай це роблять "фахівці"
Якою б не була причина смерті (які ви перераховуєте в першому рядку) - це іскрить: диві втрачають свого друга, маму, дитину і т.д. І переживають цей біль втрати вс і теж по-різному. А про те, що так смерть- ми поговорили в інтерв‘ю. Ви зарано вимкнули)
Дякую за вашу працю та актуальну тему. Люди часто переживають подібний біль і соромляться звертатися за допомогою навіть тоді, коли їхнє життя перетворюється на емоційне пекло через біль втрат.
Так. Хоч ай не вс і потребують допомоги, все ж краще знати, як реагувати
Слава Ісусу Христу! Пресвяте Серце Ісуса Христа, помилуй нас! Дуже поважна, корисна тема! Дякую! Божого благословення і здоров'я Вам! Матінка Божа, молися за нас! Щиро з молитвою! Мир вам!
Одного разу коли мій п'ятирічний син впав у басейн і після того як його заспокоїв, йому сказав "я казав будь обережним бо ти можеш впасти" він відповів " я знав що можу впасти але не думав що сьогодні". В'ячеслав Ви як завжди мудро про складні речі👍
Який у вас мудрий син. Неха й буде щасливий
Дуже важлива розмова. І актуальна для багатьох. Дякую.
Подяка Вам велика. Такі розмови дуже потрібні.
Дякую Вам за дуже кориснi поради вiд розумних людей, успiхiв Вам
Дякую Слава за твою працю...
Дуже дуже цінна передача! Дякую вам! Я все досвідчила на собі , коли 5 років тому померла моя мама. Я цілий рік це переживала , до психолога не зверталася, але священник, спільнотні зустрічі , активна участь в житті моєї парафії мені дуже помогла
Дякуємо, що поділились
Смерті немає,це лише перехід у інше становище,бо душа вічна і бессмертна,і буде чекати суспільного Воскресіння ,коли будуть створені нові бессмертна тіла,які не хворіють,не страждають,не вмирають .
Читайте Новий Заповіт ,Матфія гл 11,де ♥️Ісус сказав Марті ,,Я Воскресіння і життя'',вірші 24-26
Коли померла моя мама (батька, до речі, вже теж немає), підтримки в мене майже не було. Друзів, як виявилося, в мене набагато менше, ніж я собі думала, усі думали, що мене треба просто залишити насамоті і жити своє життя, ніби нічого не трапилося, а я це відчувала, як ігнор і холод. Я хотіла власної смерті, дуже, я мріяла про неї. Але мені не вистачало рішучості і був страх болю.
Моя "подруга" замість хоч якої підтримки сказала, що в мене немає карт-бланшу на підвищену увагу.
Ніколи в житті її не пробачу, мені досі болить, хоча і пройшло з моменту смерті мами 7 місяців.
Підвищена увага мені і не була потрібна, а хоча б якась ...
щоб мене періодично питали "як ти?" і запропонували зустрітись. Жодного разу ця "подруга" не запропонувала зустрітись.... Навіть не дзвонила.
До речі, в неї батьки живі і здорові! Вона продовжувала гуляти зі своїми друзями, а мене наче не існувало для неї. Вона мене не в змозі зрозуміти.
Так, так стосовно симптоматики депресії, все так само - я не милась, не чистила зуби, не виходила з дому, не робила прибирання, була розчавлена місяцями. Єдине, що я робила - це купляла продукти харчування і готувала їсти щось нескладне, виносила сміття.
Чесно кажучи, зараз стан не набагато краще. Сил мало. Дуже відгукнулася фраза що якщо немає сил, то це про небажання жити. Так, я це відчувала і розумію повністю.
Я все ще в депресії, але потроху з'явились сили тільки на гігієну і менше думок про су**ид, але вони повністю не зникли. Я знаю, що якщо ЩЕ станеться щось непоправне (якщо втрачу єдину і останню близьку людину і будинок), то вже точно щось з собою зроблю без варіантів.
Сил небагато. Хобі, окрім психології, нема. З роботи пішла, бо не могла працювати ніяк (чат-менеджер) і по правді, ненавиділа цю і інші свої роботи.
Не знаю, чи допоможуть мені антидепресанти та терапія, бо я розумію, що колишнього життя з живою мамою і татом в мене більше ніколи не буде, а мені лише 29... Як жити далі і задля чого, я не розумію...
Лякає тільки думка, що після смерті може бути переродження в ще гірше життя....
Дівчино, я переживаю те саме. 7 місяців тому я прийняла рішення відключити мого батька від апаратів життєзабезпечення.
Моя душа плаче щодня, і я розумію, що це не мине. А може, лише притупиться з часом. Я відчуваю себе винною, самотньою, беззахисною і нікому не потрібною.
Хоча до того я думала, що я дуже сильна і можу витримати багато. А ні! Це надломало мене. І я не знаю, скільки часу має минути для мене, щоб я пробачила собі і відпустила. Поки біль перестане стискати моє горло.
Ти не одна, знай - нас таких сиріт багато. І кожен з нас плаче і проживає з тобою горе.
Але наші батьки виховували нас не для того, щоб ми опустили руки. Вони вкладали в нас любов для того, щоб ми ту любов передали в наступні покоління. Полюби зараз себе, і відчуй опіку своєї матері. Вона б засмутилася, якби побачила твій стан.
Молися, це дуже сильний спосіб знайти душевну рівновагу.
І я з тобою, нас, як мінімум двоє. Ти вже сильніша
В мене півтора місяці назад померла мама, я її дуже сильно любила і люблю, співчуваю вам… Я вам би порадила шукати Бога в своєму житті, тільки з ним можна пройти найгірші моменти в своєму житті, Він завжди поруч, просто потрібно прийняти Його в своє серце, можна почати молитися своїми словами, почати читати біблію, слухати проповіді. Можна знайти церкву в якій може бути підтримка з протестантів( баптисти, пʼяти десятків) або ж православну чи католицьку, те що підійде вам по духу. Я прийняла Бога в своє серце, коли мені було всього 20, а зараз 33 і не пошкодувала про своє рішення ні разу. Ми з чоловіком віруючі і завдяки Богу і його слову( Біблія) наша сімʼя разом, бо Бог дає мудрості в усіх аспектах життя в Біблії дуже багато мудрості, а початок мудрості страх Господній.Віру мені привила моя бабуся православна ще з дитинства, але ходжу в пятидесятницьку церкву.
Я вас дуже розумію, в мене апатія після смерт тата, я так хотіла багато обговорити і сказати... А зараз ніби в мене ампутували частну тіла і я не можу дихати по відчуттях. Я проговорювала багато чого перед його могилою, але уоли приходжу додому то багато всього про нього нагадує. Але я розумію що Мамі ше важче ьо він з нею був 24 на 7 і 35 років. Як їй яка так привикла жити і бути з ним поряд в найдрібніших речах.
Мого чоловіка вбили ,я не можу змиритися ось три роки,що таке страшне сталося !!!я неможу повірити що це насправді!😢😢😢
Ви дуже добра людина!Ви хоч розумієте наскільки це велике горе ,бо люди не розуміють!
Як підтримувати невіруючу людину, в якої війна відібрала найближчих?
До речі, хочу додати до відео:
У список заборонених фраз на адресу людей, які проживають горе, фраза "а іншим гірше!".
Боже, як мене бісила ця фраза! Краще вона ніяк не робить, а тільки викликає провину за "ниття" і формує заборону на почуття. Наче як мені має бути соромно, бо комусь де гірше і буцімто я не маю право розкисати. Маю право розкисати.
Цінно
В чому порада? Молитися? Це міг сказати піп.
Дуже багато слів про ніщо!
Кожний випадок індивідуальний. Неочікувана смерть і смерть очікувана, наприклад від раку відрізняються.
І емоції в цих випадках різні, різний шлях переживань, суму та печалі.
Все докупи"мухи і котлети".Вважаю необхідно розмежувати смерть природню,від хвороби ,та загибель.А тут що попало,на 12.04 перестала дивитись.Якщо вже згадувати Христоса і говорити на релігійні теми,треба знати,що в людину Творець вклав інформацію про життя вічне, та інстинкт самозбереження.Смерть не частина життя, а відсутність його, людина ж боїться незвіданого,боїться небуття в фізичному тілі А, що там "за межею"? Здебільшого люди релігійні ,а не віруючі в те що Творець говорить їм через Писання.та й чи багато хто його вивчав?Чи багато хто жив ,і продовжує жити за Заповітами та Заповідями?Живуть так ,ніби безсмертні,а помираючи ремствують,що наче і не жили.Мудрець сказав: Пам"ятай про смерть,тоді і життя і смерть,що б то не було , видадуться легшими.Закінчую " мудрувати", нехай це роблять "фахівці"
Якою б не була причина смерті (які ви перераховуєте в першому рядку) - це іскрить: диві втрачають свого друга, маму, дитину і т.д. І переживають цей біль втрати вс і теж по-різному. А про те, що так смерть- ми поговорили в інтерв‘ю. Ви зарано вимкнули)
А мені сподобалося. Додивіться до кінця. Він говорив про людяність, підтримку та емпатію. Впевнена інші теми, розкриють наступного разу.