Я РИДАЛА ВІД ЦЬОГО! Орендували ми кімнату у бабусі, їла вона лиш вівсянку на воді - і раптом дочка..

Зняли ми з моїм хлопцем кімнату у бабусі. Живемо у неї вже восьмий місяць.
Холодильник у нас з нею спільний, і її полиці завжди були порожні. Незмінне одне - каструля з вівсянкою на воді. Мило - тільки господарське, масло - тільки дешеве, з запахом. Взуття в коридорі - латане-перелатане. Квартира так і кричала про бідність. В душу до нас господиня не лізла, все на промисли ходила з ранку до вечора - банки збирала, оголошення клеїла. По неділях у бабусі було свято - гнилих фруктів з ринку. Мені до сліз було шкода сусідку. А коли до неї з’явилася гостя, я ридала від несправедливості.