О Господь Ісус дякую тобі за чудове Твоє живе слово, благослови сестру Юлію в усіх сферах життя, благослови в Ім'я Ісуса! Тобі за все лине подяка бо наш Бог Великий і Всемогутній!!! Амінь.
Через роки , віки та не одне тисячоліття, Бог , показує як Він цінить хто зберіг вірність Йому ,, Він тут вже нагороджує Своєю славлю,, чудовий вірш, , нехай Бог благословить Юлічку ,,, нехай завжди буде в тебе бажання служити Богови твоїм даром,,)))
- [ ] Історія Йосипа Велика доля почалася з ями Історія Йосипа Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне.. Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона. Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові. Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові: Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами. Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами. Я сином був. Скотився до раба, Бо ви мені позаздрили, як люди. Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда. Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу, Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом. 1 знову там підставило життя, На блуд штовхало. Я не спокусився. Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився. Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі. Прижився навик підніматись, йти, 1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети Молитвою сформований характер. Там чашник й пекар розповіли сни. Я розтлумачив. Чули, що говорю. Усе збулося: пекар - не живий, А чашнику подарували волю. Тож маю владу і сім", і слуг, Чудову репутацію, освіту. Для фараона я найкращий друг А він один із сильних цього світу. Він править всім, я відданий слуга, 1 кажуть, що виходить непогано: Лежить уся єгипетська земля, Недавно придбана, для мого пана. Мені було відкрито: голод йде. Ми запаслися, і зерна багато Лежить в коморах, можемо тепер, Наш урожай народам продавати. Т не хвалюся. Справа не у тім. Будила дух мій сивими ночами Надія ще побачити братів 1 батька, і поплакати із вами. 1 ось ви тут. Так, мовби не було, Років поневіряння і розлуки. Я вільним чувся, хоч і був рабом, во взяв мене Всевишніи на поруки. Усе-таки це сталось недарма - Велика доля почалася з ями. Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками. Я вперше там з Творцем поговорив. А ваша справа була - яму рити, Щоб я міг прориватися, рости Хтось місію узяв - мене гнобити. Здавалось, серце трісне від тривог, Коли мене продали, як худобу. Та що мене тримало? Тільки Бог, В якого буду вірити до гробу. Земного тата трохи призабув,- Якого кольору його зіниці... Але Небесний Батько поруч був 1 говорив до мене у темниці. Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя. Мій дух народжений згори. Господь Не раз на мене вилив милосердя. Води живої спрагнені уста, Могли щоразу, скільки треба, пити. 1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити. Хтось має вмерти, щоби інший жив, 1 я конав у молодому віці. В душевних ямах - як же я палив, Непрощення, суху траву амбіцій. Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні. Померти з болю - легше, ніж рости... Тому смиренно плачу я сьогодні. Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом, Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу. Чи можу я розгніватись тепер? Я сповнений такої благодаті... Прийміть житло і їжу, і се, Що зробить вас причетними до знаті. Вертайтеся і Якову скажіть, Син Йосип його кличе. Він не мертвий, Бо зберігав дві риси у душі: Він був смиренний, водночас упертий. Упертий, наче Яків. Його кров.. Не раз помітив в собі його гени. Покірний, бо Всевишнього любов Тече тепер до людства через мене. Згоріли в мені цінності марні, Я не до них прорубував дорогу... Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом. Я Йосип. Маю славний родовід. Син Якова, ридаю, як дитина. Творець уклав зі мною Заповіт, 1 я навіки став для Нього Сином.
- [ ] Історія Йосипа Велика доля почалася з ями Історія Йосипа Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне.. Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона. Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові. Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові: Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами. Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами. Я сином був. Скотився до раба, Бо ви мені позаздрили, як люди. Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда. Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу, Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом. 1 знову там підставило життя, На блуд штовхало. Я не спокусився. Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився. Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі. Прижився навик підніматись, йти, 1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети Молитвою сформований характер. Там чашник й пекар розповіли сни. Я розтлумачив. Чули, що говорю. Усе збулося: пекар - не живий, А чашнику подарували волю. Тож маю владу і сім", і слуг, Чудову репутацію, освіту. Для фараона я найкращий друг А він один із сильних цього світу. Він править всім, я відданий слуга, 1 кажуть, що виходить непогано: Лежить уся єгипетська земля, Недавно придбана, для мого пана. Мені було відкрито: голод йде. Ми запаслися, і зерна багато Лежить в коморах, можемо тепер, Наш урожай народам продавати. Т не хвалюся. Справа не у тім. Будила дух мій сивими ночами Надія ще побачити братів 1 батька, і поплакати із вами. 1 ось ви тут. Так, мовби не було, Років поневіряння і розлуки. Я вільним чувся, хоч і був рабом, во взяв мене Всевишніи на поруки. Усе-таки це сталось недарма - Велика доля почалася з ями. Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками. Я вперше там з Творцем поговорив. А ваша справа була - яму рити, Щоб я міг прориватися, рости Хтось місію узяв - мене гнобити. Здавалось, серце трісне від тривог, Коли мене продали, як худобу. Та що мене тримало? Тільки Бог, В якого буду вірити до гробу. Земного тата трохи призабув,- Якого кольору його зіниці... Але Небесний Батько поруч був 1 говорив до мене у темниці. Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя. Мій дух народжений згори. Господь Не раз на мене вилив милосердя. Води живої спрагнені уста, Могли щоразу, скільки треба, пити. 1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити. Хтось має вмерти, щоби інший жив, 1 я конав у молодому віці. В душевних ямах - як же я палив, Непрощення, суху траву амбіцій. Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні. Померти з болю - легше, ніж рости... Тому смиренно плачу я сьогодні. Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом, Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу. Чи можу я розгніватись тепер? Я сповнений такої благодаті... Прийміть житло і їжу, і се, Що зробить вас причетними до знаті. Вертайтеся і Якову скажіть, Син Йосип його кличе. Він не мертвий, Бо зберігав дві риси у душі: Він був смиренний, водночас упертий. Упертий, наче Яків. Його кров.. Не раз помітив в собі його гени. Покірний, бо Всевишнього любов Тече тепер до людства через мене. Згоріли в мені цінності марні, Я не до них прорубував дорогу... Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом. Я Йосип. Маю славний родовід. Син Якова, ридаю, як дитина. Творець уклав зі мною Заповіт, 1 я навіки став для Нього Сином.
- [ ] Історія Йосипа Велика доля почалася з ями Історія Йосипа Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне.. Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона. Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові. Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові: Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами. Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами. Я сином був. Скотився до раба, Бо ви мені позаздрили, як люди. Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда. Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу, Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом. 1 знову там підставило життя, На блуд штовхало. Я не спокусився. Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився. Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі. Прижився навик підніматись, йти, 1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети Молитвою сформований характер. Там чашник й пекар розповіли сни. Я розтлумачив. Чули, що говорю. Усе збулося: пекар - не живий, А чашнику подарували волю. Тож маю владу і сім", і слуг, Чудову репутацію, освіту. Для фараона я найкращий друг А він один із сильних цього світу. Він править всім, я відданий слуга, 1 кажуть, що виходить непогано: Лежить уся єгипетська земля, Недавно придбана, для мого пана. Мені було відкрито: голод йде. Ми запаслися, і зерна багато Лежить в коморах, можемо тепер, Наш урожай народам продавати. Т не хвалюся. Справа не у тім. Будила дух мій сивими ночами Надія ще побачити братів 1 батька, і поплакати із вами. 1 ось ви тут. Так, мовби не було, Років поневіряння і розлуки. Я вільним чувся, хоч і був рабом, во взяв мене Всевишніи на поруки. Усе-таки це сталось недарма - Велика доля почалася з ями. Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками. Я вперше там з Творцем поговорив. А ваша справа була - яму рити, Щоб я міг прориватися, рости Хтось місію узяв - мене гнобити. Здавалось, серце трісне від тривог, Коли мене продали, як худобу. Та що мене тримало? Тільки Бог, В якого буду вірити до гробу. Земного тата трохи призабув,- Якого кольору його зіниці... Але Небесний Батько поруч був 1 говорив до мене у темниці. Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя. Мій дух народжений згори. Господь Не раз на мене вилив милосердя. Води живої спрагнені уста, Могли щоразу, скільки треба, пити. 1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити. Хтось має вмерти, щоби інший жив, 1 я конав у молодому віці. В душевних ямах - як же я палив, Непрощення, суху траву амбіцій. Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні. Померти з болю - легше, ніж рости... Тому смиренно плачу я сьогодні. Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом, Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу. Чи можу я розгніватись тепер? Я сповнений такої благодаті... Прийміть житло і їжу, і се, Що зробить вас причетними до знаті. Вертайтеся і Якову скажіть, Син Йосип його кличе. Він не мертвий, Бо зберігав дві риси у душі: Він був смиренний, водночас упертий. Упертий, наче Яків. Його кров.. Не раз помітив в собі його гени. Покірний, бо Всевишнього любов Тече тепер до людства через мене. Згоріли в мені цінності марні, Я не до них прорубував дорогу... Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом. Я Йосип. Маю славний родовід. Син Якова, ридаю, як дитина. Творець уклав зі мною Заповіт, 1 я навіки став для Нього Сином.
О Господь Ісус дякую тобі за чудове Твоє живе слово, благослови сестру Юлію в усіх сферах життя, благослови в Ім'я Ісуса! Тобі за все лине подяка бо наш Бог Великий і Всемогутній!!! Амінь.
Вірш дуже хороший, і добре дівчина його розказала.
Через роки , віки та не одне тисячоліття, Бог , показує як Він цінить хто зберіг вірність Йому ,, Він тут вже нагороджує Своєю славлю,, чудовий вірш, , нехай Бог благословить Юлічку ,,, нехай завжди буде в тебе бажання служити Богови твоїм даром,,)))
Вітаю! Дуже гарне виконання. Можна мелодію до віршу?
нема
Дякую
Дайте будласка слова
- [ ] Історія Йосипа
Велика доля почалася з ями
Історія Йосипа
Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне..
Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона.
Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові.
Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові:
Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами.
Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами.
Я сином був. Скотився до раба,
Бо ви мені позаздрили, як люди.
Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда.
Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу,
Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом.
1 знову там підставило життя,
На блуд штовхало. Я не спокусився.
Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився.
Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі.
Прижився навик підніматись, йти,
1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети
Молитвою сформований характер.
Там чашник й пекар розповіли сни.
Я розтлумачив. Чули, що говорю.
Усе збулося: пекар - не живий,
А чашнику подарували волю.
Тож маю владу і сім", і слуг,
Чудову репутацію, освіту.
Для фараона я найкращий друг
А він один із сильних цього світу.
Він править всім, я відданий слуга,
1 кажуть, що виходить непогано:
Лежить уся єгипетська земля,
Недавно придбана, для мого пана.
Мені було відкрито: голод йде.
Ми запаслися, і зерна багато
Лежить в коморах, можемо тепер,
Наш урожай народам продавати.
Т не хвалюся. Справа не у тім.
Будила дух мій сивими ночами
Надія ще побачити братів
1 батька, і поплакати із вами.
1 ось ви тут. Так, мовби не було,
Років поневіряння і розлуки.
Я вільним чувся, хоч і був рабом,
во взяв мене Всевишніи на поруки.
Усе-таки це сталось недарма -
Велика доля почалася з ями.
Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками.
Я вперше там з Творцем поговорив.
А ваша справа була - яму рити,
Щоб я міг прориватися, рости
Хтось місію узяв - мене гнобити.
Здавалось, серце трісне від тривог,
Коли мене продали, як худобу.
Та що мене тримало? Тільки Бог,
В якого буду вірити до гробу.
Земного тата трохи призабув,-
Якого кольору його зіниці...
Але Небесний Батько поруч був
1 говорив до мене у темниці.
Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя.
Мій дух народжений згори. Господь
Не раз на мене вилив милосердя.
Води живої спрагнені уста,
Могли щоразу, скільки треба, пити.
1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити.
Хтось має вмерти, щоби інший жив,
1 я конав у молодому віці.
В душевних ямах - як же я палив,
Непрощення, суху траву амбіцій.
Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні.
Померти з болю - легше, ніж рости...
Тому смиренно плачу я сьогодні.
Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом,
Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу.
Чи можу я розгніватись тепер?
Я сповнений такої благодаті...
Прийміть житло і їжу, і се,
Що зробить вас причетними до знаті.
Вертайтеся і Якову скажіть,
Син Йосип його кличе. Він не мертвий,
Бо зберігав дві риси у душі:
Він був смиренний, водночас упертий.
Упертий, наче Яків. Його кров..
Не раз помітив в собі його гени.
Покірний, бо Всевишнього любов
Тече тепер до людства через мене.
Згоріли в мені цінності марні,
Я не до них прорубував дорогу...
Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом.
Я Йосип. Маю славний родовід.
Син Якова, ридаю, як дитина.
Творець уклав зі мною Заповіт,
1 я навіки став для Нього Сином.
- [ ] Історія Йосипа
Велика доля почалася з ями
Історія Йосипа
Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне..
Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона.
Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові.
Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові:
Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами.
Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами.
Я сином був. Скотився до раба,
Бо ви мені позаздрили, як люди.
Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда.
Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу,
Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом.
1 знову там підставило життя,
На блуд штовхало. Я не спокусився.
Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився.
Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі.
Прижився навик підніматись, йти,
1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети
Молитвою сформований характер.
Там чашник й пекар розповіли сни.
Я розтлумачив. Чули, що говорю.
Усе збулося: пекар - не живий,
А чашнику подарували волю.
Тож маю владу і сім", і слуг,
Чудову репутацію, освіту.
Для фараона я найкращий друг
А він один із сильних цього світу.
Він править всім, я відданий слуга,
1 кажуть, що виходить непогано:
Лежить уся єгипетська земля,
Недавно придбана, для мого пана.
Мені було відкрито: голод йде.
Ми запаслися, і зерна багато
Лежить в коморах, можемо тепер,
Наш урожай народам продавати.
Т не хвалюся. Справа не у тім.
Будила дух мій сивими ночами
Надія ще побачити братів
1 батька, і поплакати із вами.
1 ось ви тут. Так, мовби не було,
Років поневіряння і розлуки.
Я вільним чувся, хоч і був рабом,
во взяв мене Всевишніи на поруки.
Усе-таки це сталось недарма -
Велика доля почалася з ями.
Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками.
Я вперше там з Творцем поговорив.
А ваша справа була - яму рити,
Щоб я міг прориватися, рости
Хтось місію узяв - мене гнобити.
Здавалось, серце трісне від тривог,
Коли мене продали, як худобу.
Та що мене тримало? Тільки Бог,
В якого буду вірити до гробу.
Земного тата трохи призабув,-
Якого кольору його зіниці...
Але Небесний Батько поруч був
1 говорив до мене у темниці.
Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя.
Мій дух народжений згори. Господь
Не раз на мене вилив милосердя.
Води живої спрагнені уста,
Могли щоразу, скільки треба, пити.
1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити.
Хтось має вмерти, щоби інший жив,
1 я конав у молодому віці.
В душевних ямах - як же я палив,
Непрощення, суху траву амбіцій.
Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні.
Померти з болю - легше, ніж рости...
Тому смиренно плачу я сьогодні.
Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом,
Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу.
Чи можу я розгніватись тепер?
Я сповнений такої благодаті...
Прийміть житло і їжу, і се,
Що зробить вас причетними до знаті.
Вертайтеся і Якову скажіть,
Син Йосип його кличе. Він не мертвий,
Бо зберігав дві риси у душі:
Він був смиренний, водночас упертий.
Упертий, наче Яків. Його кров..
Не раз помітив в собі його гени.
Покірний, бо Всевишнього любов
Тече тепер до людства через мене.
Згоріли в мені цінності марні,
Я не до них прорубував дорогу...
Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом.
Я Йосип. Маю славний родовід.
Син Якова, ридаю, як дитина.
Творець уклав зі мною Заповіт,
1 я навіки став для Нього Сином.
Дайте будласка слова
То послухайте і запишіть
- [ ] Історія Йосипа
Велика доля почалася з ями
Історія Йосипа
Здавалося, у морі його сліз Увесь пісок египетський потоне..
Відмовившись від его навідріз, Заплакав Йосип в домі фараона.
Як вкопаний, стояв біля братів, Оце й було, напевно, зовом крові.
Могло звучати так багато слів, Та пролунали речення любові:
Я Йосип, наймолодший з-поміж вас, Син Якова й Рахілі. Ріс із вами.
Мені вже відгукнулося не раз, Що зраджений і проданий братами.
Я сином був. Скотився до раба,
Бо ви мені позаздрили, як люди.
Ще трохи, мені б голову знесла Цих коливань смертельна амплітуда.
Я став ніким. Та вчитися хотів, А мудрий раб отримує заслугу,
Сам Потіфар узяв мене у дім, Зробивши управителем і другом.
1 знову там підставило життя,
На блуд штовхало. Я не спокусився.
Дружина пана - жінка хтива й зла, Та я не впав і не занапастився.
Хотів зламати. Але попри все Душа набула віри, сили волі.
Прижився навик підніматись, йти,
1 не зважаючи на те, що втратив, За гратами тягнувся до мети
Молитвою сформований характер.
Там чашник й пекар розповіли сни.
Я розтлумачив. Чули, що говорю.
Усе збулося: пекар - не живий,
А чашнику подарували волю.
Тож маю владу і сім", і слуг,
Чудову репутацію, освіту.
Для фараона я найкращий друг
А він один із сильних цього світу.
Він править всім, я відданий слуга,
1 кажуть, що виходить непогано:
Лежить уся єгипетська земля,
Недавно придбана, для мого пана.
Мені було відкрито: голод йде.
Ми запаслися, і зерна багато
Лежить в коморах, можемо тепер,
Наш урожай народам продавати.
Т не хвалюся. Справа не у тім.
Будила дух мій сивими ночами
Надія ще побачити братів
1 батька, і поплакати із вами.
1 ось ви тут. Так, мовби не було,
Років поневіряння і розлуки.
Я вільним чувся, хоч і був рабом,
во взяв мене Всевишніи на поруки.
Усе-таки це сталось недарма -
Велика доля почалася з ями.
Відтоді не страшна мені тюрма, Ані стежки, закурені пісками.
Я вперше там з Творцем поговорив.
А ваша справа була - яму рити,
Щоб я міг прориватися, рости
Хтось місію узяв - мене гнобити.
Здавалось, серце трісне від тривог,
Коли мене продали, як худобу.
Та що мене тримало? Тільки Бог,
В якого буду вірити до гробу.
Земного тата трохи призабув,-
Якого кольору його зіниці...
Але Небесний Батько поруч був
1 говорив до мене у темниці.
Якби ж то тільки в мені була плоть, То я би міг помститись спересердя.
Мій дух народжений згори. Господь
Не раз на мене вилив милосердя.
Води живої спрагнені уста,
Могли щоразу, скільки треба, пити.
1 ця велика рема, відкриття Допомагає ворога простити.
Хтось має вмерти, щоби інший жив,
1 я конав у молодому віці.
В душевних ямах - як же я палив,
Непрощення, суху траву амбіцій.
Бо не хотів слабким зі світу йти, Піддатися безвиході, безодні.
Померти з болю - легше, ніж рости...
Тому смиренно плачу я сьогодні.
Дивлюсь на хмари, бо воно мені Були тоді опорою і тилом,
Коли сидиш так низько, аж на дні - То поглядом черпаєш з неба силу.
Чи можу я розгніватись тепер?
Я сповнений такої благодаті...
Прийміть житло і їжу, і се,
Що зробить вас причетними до знаті.
Вертайтеся і Якову скажіть,
Син Йосип його кличе. Він не мертвий,
Бо зберігав дві риси у душі:
Він був смиренний, водночас упертий.
Упертий, наче Яків. Його кров..
Не раз помітив в собі його гени.
Покірний, бо Всевишнього любов
Тече тепер до людства через мене.
Згоріли в мені цінності марні,
Я не до них прорубував дорогу...
Свобода, успіх були не в мені, А в тім, що усиновлений я Богом.
Я Йосип. Маю славний родовід.
Син Якова, ридаю, як дитина.
Творець уклав зі мною Заповіт,
1 я навіки став для Нього Сином.