По суті відео виявляється, що не важливо пам’ятати все. Адже, все що було це минуле. А сенс життя у теперішньому, у творенні свого «зараз». Тому мозок пам’ятає лише «важливі» моменти, які нам можуть знадобитися у створенні теперішнього 👌🏼
Файний відос )) дякую а ще давай відос про сни!!! про те, що деякі сни: - здійсьнюються; - повторюються; - мають продовження; це до всирачки цікаво, що про це говорить наука
@@chernyak_blog Дякую-дякую🤗🤗🤗 У мене є кілька версій: 1. Є якийсь зв'язок з "вищими силами", які дають інформацію про майбутнє. 2. Наш мозок, коли ми спимо, обробляє побаченне, пережите за останній час і все на чому ми зосереджується і за що сильно хвилюється. Тоді під час сну, наша підсвідомість обробляє всі фактори і всі дані які ми маємо щодо конкретної ситуації, моделює максимально кількість всіх можливих варіантів розвитку подій і показує нам у снах найбільш вірогідний розвиток подій. 3. Ми просто надінтерпретуємо сни... 3.1 типу підтягємо значення того що відбулося до того, що ми побачили у сні (це якщо сон як прообраз, алегорія). 3.2 просто збіг у випадку, коли нам сняться конкретні ситуації, конкретні діалоги і деталі, про які ми не могли знати наперед, а це потім забувається (з теоретичної і математичний точки зору, вірогідність такого співпадіння існує). 4. Це дежавю (але думаю про дежавю треба окремо знімати відео😅). 5. Сни, це життя в паралельних світах 😁 (що, коли ми спимо, то так насправді живемо, а наше "справжнє" життя це сон у матриці)
@@margaritamarinyuk3225 не згоден, ті що повторювалися або продовжувалися, якраз НЕ здійснилися, але ви весь час ходите по тим темам навколо та не отримали ще кінцевого результату/ відповіді або ж не позбавились тих страхів/ не змінили рід діяльності який їх продукує і т.д.;) ( імхо)
Хочу поділитись своїм досвідом. У мене мозок запам'ятовує усе більш на візуальному рівні, ніж на словесному, або на рівні відчуттів. Саме тому я пам'ятаю деякі спогади з річного, дворічного і трирічного віку, але, нажль, усі ці спогади були травмуючі або неприємні, лише декілька позитивних. Можливо вони змінились за 28 років, але я їх пам'ятаю. Мінус такої хорошої пам'яті в тому, що короткочасну постійно треба тренувати, бо вона слабша за довготривалу. І так, Дякую за цікаве відео♥
В мене є один спогад, з раннього дитинства, я лежу в колясці і роздивляюсь її зсередини, пам'ятаю кольори і навіть місце, куди ми з мамою прийшли, чи приїхали, не впевнена як правильніше😅, я запитувала у мами про це, вона сказала, що ми часто туди їздили, це була поліклініка, в якій працювала моя тітка, і про коляску сказала, що вона була саме таких кольорів, як я пам'ятаю. От мені тепер цікаво, чи дійсно я це пам'ятаю, чи я це придумала в дитинстві на основі якихось розповідей батьків
Іноді давні події згадуються у снах. Правда мозок каже що то його вигадка 😊 Ніякі ключі не допоможуть, мозок постійно змінює замки. Цікава тема і гарно викладена. Дякую!
Пам'ятаю себе десь з 1,5 року.При чому дуже гарно пам'ятаю.Звісно що це окремі епізоди,але доволі яскраві спогади в деталях.Не негативні.Просто побутові.
Дропнув учора відео про Ейлін Франклін(жінку, що згадала вбивство), в коментарях декілька раз згадали твій канал та це відео, стало цікаво, відшукав. Топ, підписався 🙂↔️
Я памʼятаю ще час коли була в животі, я чула для прикладу свого тата голос і як він розмовляв з животом, коли я дуже копалася. Пізніше моя мама цю історію мені розказувала. Ще один момент це коли тато носив мене в пелюшках на руках, і підніс мене до вікна і я це дуже чітко запамʼятала. Та багато інших спогадів з раннього дитинства.
Дякую за цікаве відео. Маю спогад з раннього дитинства, а мені зараз майже п'ятьдесят. Цей спогад, можливо разом з якимись іншими подібними ранніми, я пам'ятав у дошкільному віці, і тоді ж постарався саме його не забути. Не знаю з якою метою. Так би мовити зробив собі у пам'яті "копію" спогада. Спогад такий : я лежу у колисці, дивлюсь на височенну недосяжну стелю , на бильця колиски, а моя бабця сидить на сусідньому ліжку і мене колише, щоб я заснув. Не знаю на скільки я був малий, але бабця мені тоді видавалася за теперішніми асоціаціями висотою на рівні вікон другого поверху. Думок ніяких не було, я не знав, що це моя бабця. Я просто дивився на звичні мені речі.
Досить цікаве відео, я на певно з того відсотка, які не входять в категорію "більшість". У мене образна пам'ять, я маю багато спогадів з раннього дитинства (зі слів батьків з 1.5 років). При бажанні можу досить детально відтворити певні фрагменти, але без звуку. Слова запам'ятовуються, лише якщо вони в зв'язку з сильними емоціями. Мені навіть сьогодні (уже за 30) важко запам'ятати імена людей, обличчя досттатньо один раз побачити і я уже не забуду, а от ім'я....
Це досить легко пояснити тому що в ранньому дитинстві та дошкільному віці переважає образне та емоційна пам'ять, але не словесно логічна. Як мінімум тому що вона ще не так розвинена, а також до трьох років дитина в принципі не усвідомлює себе як окрему особистість, та й після цього формування її самосвідомості ще продовжується, і не можна сказати що в три роки дитина вже має чітку самосвідомість
Майже так само. Перший спогад десь з 7 місяців. Пам'ятаю купу всього, легше згадати правда також з якихось негативних моментів - коли чимось засмучений був. Але також можу пригадати й моменти які не були емоційні. Також погано запам'ятовую імена та назви. І людей запам'ятовую не по обличчю, а більше по рухам та поведінці - хоча зір хороший. Якщо пригадувати моменти з минулого то дуже добре пам'ятаю свої дії, думки та все що бачив, але обличчя людей, слова та надписи відтворити не зміг би.
Дуже цікаве відео, дякую вам! Є, над чим подумати і подискутувати. От наприклад , для мене зрозуміло, чому люди вважають, що завжди бачили монокль або підтяжки. Бо ми всі дивились +/- однакові мультики, фільми, та й асоціації грають велику роль. Таких прикладів є ще дуже багато. По суті, як ви і сказали, люди просто інтерпретували це. Але досі не можу пояснити для себе ситуацію з Манделою. Якщо він помер у 2013, а революціонер у 80-их, то це дуже великий інтервал, за цей час уже зʼявилось нове покоління людей. Чому люди не задумались про це в проміжку між 80-ми і 2013 роком, а тільки після смерті Мандели? Та чому всі обрали один і той самий рік? Є здогадка, що, можливо, хтось один посіяв сумніви, а інші підхватили. Але все ж, ситуації з зображеннями і смертю Мандели дуже відрізняються. Тому розумію людей, які пояснюють це існуванням паралельних всесвітів. Обов’язково поцікавлюсь цією темою ще) Дякую за цікавий контент і приєднуюсь до коментарів нижче - було б цікаво подивитись відео про сни, а особливо про усвідомлені сни)
Ще з цікавого, те що кожен раз згадуючи якійсь події ми потрохи змінюємо їх, тому не дивуйтесь якщо через 20 років ви будете пам'ятати 24 лютого не так, як воно було, а так як було в якійсь іншій людини, де ви щось почули. Спогоди з війни також у ветеранів часто будуть пересікатись так наче вони були саме там, хоча насправді це було в іншому місті.
з 2007 (мені було 13) по 2024 пам'ятаю мінімум 1 "подію року" в моєму житті. Окремо пам'ятаю що було в 2004, і є короткий спогад про 2001, коли я прийшов зі школи, а по телевізору показували теракт ВТЦ 11 вересня. В ідеалі хочу запам'ятовувати кожен рік свого життя, пов'язуючи його з якоюсь подією.
Я памʼятаю, як коли я була дуже маленькою, ще в оцьому ліжечку з перекладинами, я відідрала шматок шпалери і мені на ранок було соромно, бо бабуся і мама підбирали шматок шпалер, щоб заклеїти те, що я нашкодила. Мама казала, що я не могла цього памʼятати, бо я була занадто мала для цього.
Мій самий ранній спогад - про момент який відбувся коли мені було 4 місяці - я пам'ятаю що прокинулася від голосів, один з них мамин, і що я побачила над собою клеїнчату підкладку капюшона коляски в якому мама вивезла мене на прогулянку, і що я не могла зрозуміти чи цей візерунок низько, що можна дотягнутися до нього рукою, чи він занадто високо від мене знаходиться. Коли я, років у 6, розповіла мамі про визерунок який я все життя пам'ятала і чи могла я його десь бачити, вона дуже вразилася, бо пригадала що цей визерунок був з внутрішньої сторони коляски з капюшоном, яку вона віддала якійсь родичці в селі, коли мені було 5-6 місяців, через те що коляска була важка, і в ліфт не поміщалася, і тому вона скористалася нею лише декілька разів, коли поруч був хтось хто міг її винести на двір поки вона несла сонну мене. Наступний спогад в мене з моїх 6 місяців - і в моєї сім'ї є фото яке доводить що те що я пам'ятаю дійсно відбулося, і що мені тоді дійсно було лише півроку. Цікаво що з глибоко дитинства я пам'ятаю не події, а свої почуття, включаючи звуки, запахи, ставлення до оточуючих істот та предметів, загальну атмосферу момента який засів в пам'яті. І основуючись на своїх спогадах, можу затвердити що, принаймні в мене, відчуття запахів у віці до 18-24 місяців було набагато сильнішим ніж зараз, і що запахи мали набагато більше значення тоді.
Тільки на днях сперечалась з мамою про те, що по моїй версії у нас ніколи не було ялинки вдома на Різдво, а вона з мене тільки посміялась і сказала, що вона завжди була. А я абсолютно цього не памʼятаю. Тому не довіряю тепер своїй памʼяті) Дякую за відео❤️ як завжди дуже цікаво.
18:25 - Ха, в цьому місці моя реакція була: "Так, це точно пастка - слово "спати" асоціюється зі словами зі списку, тож, мабуть, насправді його не було 😆" Але це спрацьовує, коли знаєш, що тебе намагаються обдурити. А коли не знаєш, імовірно помилишся. Мій перший візуальний спогад - як я лежу в дитячому візочку й бачу його білу стінку зсередини. Це точно було до 4 років. Але, можливо, це фейковий спогад. Що точно було фейковим - моє подальше уявлення про дім, в якому ми тоді жили. Мені здавалося, що він стоїть окремо, на узліссі, і таким я бачила його здалека. Насправді ж він був частиною вулиці, надто вузької, щоб побачити його з далекої відстані. Але за будинком справді починався темний ліс, тому такий спогад вийшов.
Дуже класно, що авторка відео надає всі посилання звідки вона бере цю інформацію. Одразу зрозуміло, що це не вигадка самої авторки. Саме завдяки тому, що є посилання на джерела інформації я дивлюсь це відео. Бо годі вірити всьому, що нам кажуть не надаючи цьому хоча б будь-яких підтверджень
Прекрасне відео, таке приємне відчуття після, очі горять, а мозок прагне ще більше знань! Згадала чому підписалась на вас раніше) Побільше б такої цікавої інформації! ☺️
Я пам'ятаю момент, коли я ще добре не вміла ходити. А топала, тримаючись за меблі, щоб помахати бувай своєму родичу. Мене завжди дивував цей мій спогад. Скільки там мало би бути мені? Близко року ....
Щоправда в моєму дитинстві був ще такий нонсенс: я мала феноменальну пам'ять. Мені достатньо було один раз почути цілу розповідь, аби переказати її слово в слово, з усіма паузами. Мама згадує як у 2-ох річному віці я тримала в руках велику книгу й проговорювала кожне слово. Так, що можна було подумати, що я читаю. Але я не вміла читати тоді. Я просто пам'ятала. Зараз я вже не можу похвалитися такими навичками. В якийсь момент це просто зникло...
Мій перший спогад - коли ми з дідусем чекали маму з роддому ,вона народила мого брата. Мені було 1 рік і 8-9 місяців, я ходила по бортику зламаного фантану і гралась з плюшевим зайцем. Згодом ми махали у вікно мамі. Цей спогад не фейковий,бо мама пам'ятає мене з зайцем. Мені казали,що такого не буває,щоб запам'ятовувалось щось в настільки ранньому віці
дякую за відео. Мені зараз 31 і я пам'ятаю себе лише з 7 класу(це десь 13 років), за період до того лише шт5 спогадів й більшість думаю частково фейкові(типу новий рік у бабусі,хоча ми не святкували в неї жодного разу це свято, а спогад є сукупченням і щось середнім з інших) ну і за дитинство це просто якісь картинки як кадри схоже мій мозок вирішив, що ця частина мого життя була безтолковою
@@НатальяХодорова-н7о думаю 2в1, доволі суворий батько, мама то на роботі то в домашніх клопотах, а я постійно в уроках. Гуляти з друзями почала також десь в цьому віці, і то з ними познайомилась молодша сестра. А до того школа-дім-школа
Я вважаю що людину визначає характер, а характер визначає генетика, тому пам'ять не визначає ні людину, ні особистість. У людини буде інше ім'я, інша історія, але людина буде та сама. До речі, псевдо спогади будуть ті ж самі.
Але також ще досвід є важливою складовою створення особистості, якщо зникне пам'ять, то разом з нею весь пережитий досвід, який роками нас будував, через це частина нашої особистості теж зникне)))
@XMAPA-0 я так не думаю. Наприклад, досвід з користування та ремонту магнітофона, сд-двд приводів не має значення, десь як і полювання на динозаврів. Думаю, думка зрозуміла.
Чому генетика, якщо так само можна стверджувати, що на характер впливає виховання та навколишня середа. Можливо людина, що виросла умовно в кримінагенній атмосфері і не буде злісним порушником, але вона точно буде поводитись інакше, мати інші звички, страхи та переконання.
@@MichelleFreebird не можна. Характер визначає базову поведінку: якщо людина спокійна, вона буде спокійною і в бойових умовах, а якщо тривожна, буде тривожною і десь в бункері. Купа інших нейромедіаторів буде впливати на інші аспекти характеру, а їх кількість - це генетика.
@ibrag2012 це все НЕ постійне. І одна і та ж сама людина в різних умовах різна, наприклад в рідному місті та закордоном, але і на це потрібен час, в людини може бути безсоння наприклад і при переїзді, зміні країни, сім'ї (при розлучені з домашнім тираном наприклад), зміні оточення це буде інша людина.
Клаааас! Іро, відео настільки цікаве, що мені потрібно йти збиратись, а я не можу відірватись від перегляду😂 Дякую за пророблену тобою роботу - це дуже якісно, науково та доступно подано) Окремий лайк монтажу - дуже гарно ілюструє все, про що ти розповідаєш, просто естетичне задоволення🔥 Задумалась ще про ефект дежавю (можливоб ти згадувала про нього в одному з відео) - це теж трюки нашого мозку (або саме пам’яті конкретно)?
18:39 єєєє я правильно сказала що жодного слова там не було я запам'ятовувала візуалізацією і через це одразу змогла сказати правильно дуже цікаве відео, пам'ять це справді дуже цікава річ
Я саме та людина,яка має спогади (уривчасті) з моменту перебування у материнській утробі та у момент народження,а більш-менш триваліші з півтора-двохрічного віку.Ці спогади не фальшиві і не набуті,бо я ще з тих древніх часів,коли ні у журналах,ні у телевізорі не можна було побачити зображення внутрішньоутробного перебування дитини,або процесу народження,а ці спогади були мною озвучені моїм рідним багато років тому.До того ж події моєї пам'яті з півтора-двохрічного дитинства теж були багато років тому обговорені і засвідчені моїми рідними після моєї розповіді про них.Але от цікава річ - на жаль,цей факт ніяк не допоміг мені у вмінні навчатись і запам'ятовувати нецікаву мені,але потрібну інформацію.Тому,все ж таки,не так важливо,що ми пам'ятає мо з раннього часу життя,як важливо,- що саме нам потрібно пам'ятати у будь-які часи нашого життя.
про пам'ять прям влучно. я задовбався пам'ятати купу фігні, яка мені не потрібна... хочу тиші в голові а не оця мішанина з постійних флешбеків про те, як я на велосипеді катався в дитинстві...
Так, ну я виявиляється дещо ненормальний. Я пам'ятаю своє дуже раннє дитинтво, коли я не вмів і мабуть не планував вчитись ходити, тому разом з братом близнюком мене катали в калясці. Пам'ятаю приблизний сенс розмови моєї матері з бабцею тоді, і частинку сну, який мені приснився в той період
Я не памʼятала слово спати, бо його не було. І в мене немає фейкових спогадів тому, що гарна памʼять на події мого життя. Дуже цікаво було послухати, як це все відбувається у інших людей.
У мене перші спогади повʼязані чи з моментом фотографування 😅 Я у дитинстві дивилась на фото, які були зроблені місяць назад скажімо і згадувала, як мене фоткали у студії, чи біля фонтану на Хрещатику і як я злякалась фотоапарату 😂🥲 Також памʼятаю, як до мене приїзжала швидка через біль у вухах і робили укол. Це все відбувалось коли мені було десь 2-2,5 роки. Реально дуже багато якихось побутових спогадів є з того часу і навіть батьки мені кажуть, що я не можу це памʼятати 😅
Втикав я вчора в стелю і тут в моїй голові нейрон з цим відео врізався в нейрон з моєю квартирою, і я зрозумів, у чому кайф однокімнатної квартири. У ній мало дверей))
Це фігово (. Постав дверь* перед диваном, щоб з неї видно було тільки диван - як хочеш спати але...заходиш через ті двері* і вирубає зразу). Дверь, кроватьь- спать; дверь, унітаз- ..ать; це ж прості битові маніпуляції
Уривок відео, де вказано дослідження про те, що мозок наче сейф, де зберігаються всі спогади, але не кожний можна відновити схожий на мультик "Думками навиворіт( або Головоломка", а інший момент, де авторка каже, що вчені шукають спосіб позбуватись негативних спогадів це фільм "Вічне сяйво чистого розуму". Це може комусь, якщо не буде чого прдивитись ввечері❤ Також на цю тему "Щоденник пам'яті"
В сенсі у Пікачу не чорний кінчик хвоста?😨 Насправді тема дуже крута. Чула що якось проводили експеримент щодо свідків злочинів: кілька злочинців увірвалися і "пограбували" банк. Людей опитували по одному і свідчення були дууууже різні щодо кількості злочинців, їх одягу і чи були постріли та коли саме. Не памʼятаю як цей експеримент називався, але думаю що тобі буде цікаво почитати😉
Я памятаю себе з 3х років, в садочку дуже багато моментів від того як я збирала фіалки і їла сосульки з подругою за кущами в садочку до того як ця ж сама подруга скинула мене з гірки в грязюку😬😬😂
Ви теж використали прийом з «ти ж пам‘ятаєш?». Коли побачила слова не була певна що якесь було, а коли спитали яке слово БУЛО в попередньому списку - хаотично обрала «спати»))
Багато друзів-хлопців сказали що пам’ятають себе ясно з років 10ти. Була в шоці. Почала всіх питати який їх найранішний спогад. В кожного своє. Зрозуміла що мозок блокує багато чого.
Круте відео, наша пам'ять - підробка. А тепер задумайтеся над судовою системою всіх країн де опитують людей про те, що вони пам'ятають про події злочину 😅 це тупо фарс Чорт, я написав це перед тим як подивився останню секцію 😂
Мозок нічого не забуває. Вся інформація знаходиться ніби на поличках, шляхи до яких іноді забуваються. Але дуже часто,слово чи жест,чи погляд,чи будь-яка дія,відкриває шлях саме до тієї полички, саме з тією інформацією, яка потрібна в дану секунду. Як би наша свідомісь тримала всю інформацію відкритою,ви би опинилися в дурдомі. Можливо через це люди там і опиняються,хто ж знає.....
По суті відео виявляється, що не важливо пам’ятати все. Адже, все що було це минуле. А сенс життя у теперішньому, у творенні свого «зараз». Тому мозок пам’ятає лише «важливі» моменти, які нам можуть знадобитися у створенні теперішнього 👌🏼
Гарна думка🥹🩵
Цілковито правильна Думка
Нажаль, мозок не такий розумний, як здається саме "зараз".
@ чому мозок не такий розумний?
Файний відос )) дякую
а ще давай відос про сни!!! про те, що деякі сни:
- здійсьнюються;
- повторюються;
- мають продовження;
це до всирачки цікаво, що про це говорить наука
та та таааа! справді, було б цікаво)
Так! Особливо про ті що втілюються в життя, бо це ще те випробування …
По факту, ті що повторювались ті й здійснились …
Дякую!😊 про сон в планах! Теж цікава мені ця тема!
@@chernyak_blog Дякую-дякую🤗🤗🤗
У мене є кілька версій:
1. Є якийсь зв'язок з "вищими силами", які дають інформацію про майбутнє.
2. Наш мозок, коли ми спимо, обробляє побаченне, пережите за останній час і все на чому ми зосереджується і за що сильно хвилюється. Тоді під час сну, наша підсвідомість обробляє всі фактори і всі дані які ми маємо щодо конкретної ситуації, моделює максимально кількість всіх можливих варіантів розвитку подій і показує нам у снах найбільш вірогідний розвиток подій.
3. Ми просто надінтерпретуємо сни...
3.1 типу підтягємо значення того що відбулося до того, що ми побачили у сні (це якщо сон як прообраз, алегорія).
3.2 просто збіг у випадку, коли нам сняться конкретні ситуації, конкретні діалоги і деталі, про які ми не могли знати наперед, а це потім забувається (з теоретичної і математичний точки зору, вірогідність такого співпадіння існує).
4. Це дежавю (але думаю про дежавю треба окремо знімати відео😅).
5. Сни, це життя в паралельних світах 😁 (що, коли ми спимо, то так насправді живемо, а наше "справжнє" життя це сон у матриці)
@@margaritamarinyuk3225 не згоден, ті що повторювалися або продовжувалися, якраз НЕ здійснилися, але ви весь час ходите по тим темам навколо та не отримали ще кінцевого результату/ відповіді або ж не позбавились тих страхів/ не змінили рід діяльності який їх продукує і т.д.;) ( імхо)
Хочу поділитись своїм досвідом. У мене мозок запам'ятовує усе більш на візуальному рівні, ніж на словесному, або на рівні відчуттів. Саме тому я пам'ятаю деякі спогади з річного, дворічного і трирічного віку, але, нажль, усі ці спогади були травмуючі або неприємні, лише декілька позитивних. Можливо вони змінились за 28 років, але я їх пам'ятаю. Мінус такої хорошої пам'яті в тому, що короткочасну постійно треба тренувати, бо вона слабша за довготривалу. І так, Дякую за цікаве відео♥
Перше,що я пам'ятаю в своєму житті, це дуже яскраве світло і за мить добрі очі акушера...😊
В мене є один спогад, з раннього дитинства, я лежу в колясці і роздивляюсь її зсередини, пам'ятаю кольори і навіть місце, куди ми з мамою прийшли, чи приїхали, не впевнена як правильніше😅, я запитувала у мами про це, вона сказала, що ми часто туди їздили, це була поліклініка, в якій працювала моя тітка, і про коляску сказала, що вона була саме таких кольорів, як я пам'ятаю. От мені тепер цікаво, чи дійсно я це пам'ятаю, чи я це придумала в дитинстві на основі якихось розповідей батьків
Іноді давні події згадуються у снах. Правда мозок каже що то його вигадка 😊 Ніякі ключі не допоможуть, мозок постійно змінює замки.
Цікава тема і гарно викладена. Дякую!
*Ахуєть недавно я задавався питанням, чому я не памятаю дитинство, а тут ви взяли цю тему Велике Вам Спасибі*
рада, що вгадала з темою!🥰
Або тебе там ніХ не навчило або було щасливе дитинство😊
Пам'ятаю себе десь з 1,5 року.При чому дуже гарно пам'ятаю.Звісно що це окремі епізоди,але доволі яскраві спогади в деталях.Не негативні.Просто побутові.
Однозначно Ваш контент до душі. 🙌🏼🤗
Бажаю Вам натхнення, сил, наснаги та нових звершень у Вашій справі ✨
Дропнув учора відео про Ейлін Франклін(жінку, що згадала вбивство), в коментарях декілька раз згадали твій канал та це відео, стало цікаво, відшукав. Топ, підписався 🙂↔️
Оце синхрон цікавий!🤌 навзаєм!😉
Я памʼятаю ще час коли була в животі, я чула для прикладу свого тата голос і як він розмовляв з животом, коли я дуже копалася. Пізніше моя мама цю історію мені розказувала. Ще один момент це коли тато носив мене в пелюшках на руках, і підніс мене до вікна і я це дуже чітко запамʼятала. Та багато інших спогадів з раннього дитинства.
Дякую за цікаве відео.
Маю спогад з раннього дитинства, а мені зараз майже п'ятьдесят. Цей спогад, можливо разом з якимись іншими подібними ранніми, я пам'ятав у дошкільному віці, і тоді ж постарався саме його не забути. Не знаю з якою метою. Так би мовити зробив собі у пам'яті "копію" спогада. Спогад такий : я лежу у колисці, дивлюсь на височенну недосяжну стелю , на бильця колиски, а моя бабця сидить на сусідньому ліжку і мене колише, щоб я заснув. Не знаю на скільки я був малий, але бабця мені тоді видавалася за теперішніми асоціаціями висотою на рівні вікон другого поверху. Думок ніяких не було, я не знав, що це моя бабця. Я просто дивився на звичні мені речі.
Досить цікаве відео, я на певно з того відсотка, які не входять в категорію "більшість". У мене образна пам'ять, я маю багато спогадів з раннього дитинства (зі слів батьків з 1.5 років). При бажанні можу досить детально відтворити певні фрагменти, але без звуку. Слова запам'ятовуються, лише якщо вони в зв'язку з сильними емоціями. Мені навіть сьогодні (уже за 30) важко запам'ятати імена людей, обличчя досттатньо один раз побачити і я уже не забуду, а от ім'я....
Це досить легко пояснити тому що в ранньому дитинстві та дошкільному віці переважає образне та емоційна пам'ять, але не словесно логічна. Як мінімум тому що вона ще не так розвинена, а також до трьох років дитина в принципі не усвідомлює себе як окрему особистість, та й після цього формування її самосвідомості ще продовжується, і не можна сказати що в три роки дитина вже має чітку самосвідомість
Майже так само. Перший спогад десь з 7 місяців. Пам'ятаю купу всього, легше згадати правда також з якихось негативних моментів - коли чимось засмучений був. Але також можу пригадати й моменти які не були емоційні. Також погано запам'ятовую імена та назви. І людей запам'ятовую не по обличчю, а більше по рухам та поведінці - хоча зір хороший. Якщо пригадувати моменти з минулого то дуже добре пам'ятаю свої дії, думки та все що бачив, але обличчя людей, слова та надписи відтворити не зміг би.
Лайк без перегляду. Обожнюю всі ваші відео. Скоро будемо підводити підсумки постановки цілей на 2024 рік)
Дякую!
Дуже цікаве відео, дякую вам! Є, над чим подумати і подискутувати. От наприклад , для мене зрозуміло, чому люди вважають, що завжди бачили монокль або підтяжки. Бо ми всі дивились +/- однакові мультики, фільми, та й асоціації грають велику роль. Таких прикладів є ще дуже багато. По суті, як ви і сказали, люди просто інтерпретували це.
Але досі не можу пояснити для себе ситуацію з Манделою. Якщо він помер у 2013, а революціонер у 80-их, то це дуже великий інтервал, за цей час уже зʼявилось нове покоління людей. Чому люди не задумались про це в проміжку між 80-ми і 2013 роком, а тільки після смерті Мандели? Та чому всі обрали один і той самий рік? Є здогадка, що, можливо, хтось один посіяв сумніви, а інші підхватили. Але все ж, ситуації з зображеннями і смертю Мандели дуже відрізняються. Тому розумію людей, які пояснюють це існуванням паралельних всесвітів. Обов’язково поцікавлюсь цією темою ще)
Дякую за цікавий контент і приєднуюсь до коментарів нижче - було б цікаво подивитись відео про сни, а особливо про усвідомлені сни)
Ще з цікавого, те що кожен раз згадуючи якійсь події ми потрохи змінюємо їх, тому не дивуйтесь якщо через 20 років ви будете пам'ятати 24 лютого не так, як воно було, а так як було в якійсь іншій людини, де ви щось почули. Спогоди з війни також у ветеранів часто будуть пересікатись так наче вони були саме там, хоча насправді це було в іншому місті.
Дякую за випуск. Є над чим подумати
Як завжди почуваюсь краще після перегляду вашого відео! Дякую! Спогади про те, який цей блог класний та цікавий, зі мною точно надовго ;)
обожнюю цей формат☺☺☺☺☺
Дякую)завжди хотіла,шоб ви зняли відео про пам'ять❤
з 2007 (мені було 13) по 2024 пам'ятаю мінімум 1 "подію року" в моєму житті. Окремо пам'ятаю що було в 2004, і є короткий спогад про 2001, коли я прийшов зі школи, а по телевізору показували теракт ВТЦ 11 вересня.
В ідеалі хочу запам'ятовувати кожен рік свого життя, пов'язуючи його з якоюсь подією.
Ми забуваємо, бо у нас по три контузії😂
Кращий коментар ❤
Як ти їх порахував😊
Дуже цікаве відео!
Так дивно, що ми маємо такий великий об’єм памʼяті, але такий ненадійний 💔
Як завжди мега цікаво! Сьогодні вперше звернула увагу на музичний фон - дуже заспокійливо і елегантно, хочеться щоб відео ніколи не закінчувалося✨
Дякую!🥹
Там була музика?
@@Life-xq2qu якщо слухати в навушниках, то її чути)
Я памʼятаю, як коли я була дуже маленькою, ще в оцьому ліжечку з перекладинами, я відідрала шматок шпалери і мені на ранок було соромно, бо бабуся і мама підбирали шматок шпалер, щоб заклеїти те, що я нашкодила.
Мама казала, що я не могла цього памʼятати, бо я була занадто мала для цього.
Мама казала правду, а бабуся раз 100% розповіла про той кусок шпалер...і тільки вік зберіг вас))
Можливо мама та бабуся згадували про цей момент пізніше, то і запам'яталось
Мій самий ранній спогад - про момент який відбувся коли мені було 4 місяці - я пам'ятаю що прокинулася від голосів, один з них мамин, і що я побачила над собою клеїнчату підкладку капюшона коляски в якому мама вивезла мене на прогулянку, і що я не могла зрозуміти чи цей візерунок низько, що можна дотягнутися до нього рукою, чи він занадто високо від мене знаходиться. Коли я, років у 6, розповіла мамі про визерунок який я все життя пам'ятала і чи могла я його десь бачити, вона дуже вразилася, бо пригадала що цей визерунок був з внутрішньої сторони коляски з капюшоном, яку вона віддала якійсь родичці в селі, коли мені було 5-6 місяців, через те що коляска була важка, і в ліфт не поміщалася, і тому вона скористалася нею лише декілька разів, коли поруч був хтось хто міг її винести на двір поки вона несла сонну мене. Наступний спогад в мене з моїх 6 місяців - і в моєї сім'ї є фото яке доводить що те що я пам'ятаю дійсно відбулося, і що мені тоді дійсно було лише півроку. Цікаво що з глибоко дитинства я пам'ятаю не події, а свої почуття, включаючи звуки, запахи, ставлення до оточуючих істот та предметів, загальну атмосферу момента який засів в пам'яті. І основуючись на своїх спогадах, можу затвердити що, принаймні в мене, відчуття запахів у віці до 18-24 місяців було набагато сильнішим ніж зараз, і що запахи мали набагато більше значення тоді.
Дякую вам за відео!) Вас слухати дуже цікаво😊
Тільки на днях сперечалась з мамою про те, що по моїй версії у нас ніколи не було ялинки вдома на Різдво, а вона з мене тільки посміялась і сказала, що вона завжди була. А я абсолютно цього не памʼятаю. Тому не довіряю тепер своїй памʼяті) Дякую за відео❤️ як завжди дуже цікаво.
Мама просто знає психологію і знає як працює пам'ять...у тебе було щасливе дитинство з ялинкою , фотки просто загубилися в аеропорту
18:25 - Ха, в цьому місці моя реакція була: "Так, це точно пастка - слово "спати" асоціюється зі словами зі списку, тож, мабуть, насправді його не було 😆" Але це спрацьовує, коли знаєш, що тебе намагаються обдурити. А коли не знаєш, імовірно помилишся.
Мій перший візуальний спогад - як я лежу в дитячому візочку й бачу його білу стінку зсередини. Це точно було до 4 років. Але, можливо, це фейковий спогад. Що точно було фейковим - моє подальше уявлення про дім, в якому ми тоді жили. Мені здавалося, що він стоїть окремо, на узліссі, і таким я бачила його здалека. Насправді ж він був частиною вулиці, надто вузької, щоб побачити його з далекої відстані. Але за будинком справді починався темний ліс, тому такий спогад вийшов.
Тільки вчора з дівчатами задавались цими питаннями,люблю колективну свідомість випуск пушка
Дякую!😊
Дуже класно, що авторка відео надає всі посилання звідки вона бере цю інформацію. Одразу зрозуміло, що це не вигадка самої авторки. Саме завдяки тому, що є посилання на джерела інформації я дивлюсь це відео. Бо годі вірити всьому, що нам кажуть не надаючи цьому хоча б будь-яких підтверджень
Цікаво і пізнавально. Вподобайка цьому, чарівному автору!
Дякуємо за контент!
Цей випуск це розй….ob❤
Чудова тема відео, багато нового для себе відкрила) Дуже дякую, як завжди корисно❤
Дякую!🥰🙏🏻
Прекрасне відео, таке приємне відчуття після, очі горять, а мозок прагне ще більше знань! Згадала чому підписалась на вас раніше) Побільше б такої цікавої інформації! ☺️
гарно, гарно
Я пам'ятаю момент, коли я ще добре не вміла ходити. А топала, тримаючись за меблі, щоб помахати бувай своєму родичу. Мене завжди дивував цей мій спогад. Скільки там мало би бути мені? Близко року ....
Щоправда в моєму дитинстві був ще такий нонсенс: я мала феноменальну пам'ять. Мені достатньо було один раз почути цілу розповідь, аби переказати її слово в слово, з усіма паузами. Мама згадує як у 2-ох річному віці я тримала в руках велику книгу й проговорювала кожне слово. Так, що можна було подумати, що я читаю. Але я не вміла читати тоді. Я просто пам'ятала. Зараз я вже не можу похвалитися такими навичками. В якийсь момент це просто зникло...
Мені такі теми набагато більш цікаві) а ще задумалася про те, як перевіряли правдивість спогадів отих людей, які пам’ятають кожен свій день 🤔
Дякую красуня
Дякую за таке цікаве відео 🩷було неймовірно пізнавально
Іра, це 🔥 дякую ❤
Початок відео це - вау 🤩
Дякую, за цікавий і корисний контент ❤
Мій перший спогад - коли ми з дідусем чекали маму з роддому ,вона народила мого брата. Мені було 1 рік і 8-9 місяців, я ходила по бортику зламаного фантану і гралась з плюшевим зайцем. Згодом ми махали у вікно мамі. Цей спогад не фейковий,бо мама пам'ятає мене з зайцем. Мені казали,що такого не буває,щоб запам'ятовувалось щось в настільки ранньому віці
Відео дуже класне,нереально цікаво! Навіть мало було,випускай ще про мозок!
Ще один чудовий і захоплюючий випуск. Скучила ❤
Я теж за такими сумувала🥹 рада, що сподобався🙏🏻
Дякую за такий цікавий контент 💜
Дякую, що дивитесь😊
Дякую за чудесне відео. Це цікава тема❤
Круто і цікаво!
Дуже крута інформація , дякую , ви чудова ❤
Дуже цікавий випуск і гарна подача! Дякую Вам!
Дуже цікавий випуск) дякую ❤
дякую за відео. Мені зараз 31 і я пам'ятаю себе лише з 7 класу(це десь 13 років), за період до того лише шт5 спогадів й більшість думаю частково фейкові(типу новий рік у бабусі,хоча ми не святкували в неї жодного разу це свято, а спогад є сукупченням і щось середнім з інших)
ну і за дитинство це просто якісь картинки як кадри
схоже мій мозок вирішив, що ця частина мого життя була безтолковою
В мене так само. В вас було тяжке дитинство чи навпаки, в клітці ?
@@НатальяХодорова-н7о думаю 2в1, доволі суворий батько, мама то на роботі то в домашніх клопотах, а я постійно в уроках. Гуляти з друзями почала також десь в цьому віці, і то з ними познайомилась молодша сестра. А до того школа-дім-школа
Ви неймовірна!! Дякую за випуск❤️❤️
Дякую🥰
Згадую ту дівчину, ну яка «свідок еволюції» і її розбір в на вас, і так пишаюсь, що ви продовжуєте свою справу ❤
Я вважаю що людину визначає характер, а характер визначає генетика, тому пам'ять не визначає ні людину, ні особистість. У людини буде інше ім'я, інша історія, але людина буде та сама. До речі, псевдо спогади будуть ті ж самі.
Але також ще досвід є важливою складовою створення особистості, якщо зникне пам'ять, то разом з нею весь пережитий досвід, який роками нас будував, через це частина нашої особистості теж зникне)))
@XMAPA-0 я так не думаю. Наприклад, досвід з користування та ремонту магнітофона, сд-двд приводів не має значення, десь як і полювання на динозаврів. Думаю, думка зрозуміла.
Чому генетика, якщо так само можна стверджувати, що на характер впливає виховання та навколишня середа. Можливо людина, що виросла умовно в кримінагенній атмосфері і не буде злісним порушником, але вона точно буде поводитись інакше, мати інші звички, страхи та переконання.
@@MichelleFreebird не можна. Характер визначає базову поведінку: якщо людина спокійна, вона буде спокійною і в бойових умовах, а якщо тривожна, буде тривожною і десь в бункері. Купа інших нейромедіаторів буде впливати на інші аспекти характеру, а їх кількість - це генетика.
@ibrag2012 це все НЕ постійне. І одна і та ж сама людина в різних умовах різна, наприклад в рідному місті та закордоном, але і на це потрібен час, в людини може бути безсоння наприклад і при переїзді, зміні країни, сім'ї (при розлучені з домашнім тираном наприклад), зміні оточення це буде інша людина.
Захищаємо Україномовне населення!! Слава Україні!!
Вааа, який цікавий випуск❤
Коментар на підтримку відео, канала та авторки.
❤❤❤❤❤
Яке цікаво відеооооо!!! Дякую ❤
Дякую, що дивитесь🥰
Клаааас! Іро, відео настільки цікаве, що мені потрібно йти збиратись, а я не можу відірватись від перегляду😂 Дякую за пророблену тобою роботу - це дуже якісно, науково та доступно подано) Окремий лайк монтажу - дуже гарно ілюструє все, про що ти розповідаєш, просто естетичне задоволення🔥 Задумалась ще про ефект дежавю (можливоб ти згадувала про нього в одному з відео) - це теж трюки нашого мозку (або саме пам’яті конкретно)?
Будь-ласка, більше
Круте відео, гарна дівчина, підписався)
У всіх чітка хороша пам'ять. Всі спогади власні та реальні. Те, що людина хоче забути - забувається, а те , що хоче запам'ятати- запам'ятовується.
Відео і монтаж чудові. В деяких моментах я б додала музику, щоб викликати ще більше зацікавленості (в інтро з представленням теми, наприклад) 💓
18:39 єєєє я правильно сказала що жодного слова там не було
я запам'ятовувала візуалізацією і через це одразу змогла сказати правильно
дуже цікаве відео, пам'ять це справді дуже цікава річ
О_о старий формат дрескоду) цікавенько
Я саме та людина,яка має спогади (уривчасті) з моменту перебування у материнській утробі та у момент народження,а більш-менш триваліші з півтора-двохрічного віку.Ці спогади не фальшиві і не набуті,бо я ще з тих древніх часів,коли ні у журналах,ні у телевізорі не можна було побачити зображення внутрішньоутробного перебування дитини,або процесу народження,а ці спогади були мною озвучені моїм рідним багато років тому.До того ж події моєї пам'яті з півтора-двохрічного дитинства теж були багато років тому обговорені і засвідчені моїми рідними після моєї розповіді про них.Але от цікава річ - на жаль,цей факт ніяк не допоміг мені у вмінні навчатись і запам'ятовувати нецікаву мені,але потрібну інформацію.Тому,все ж таки,не так важливо,що ми пам'ятає мо з раннього часу життя,як важливо,- що саме нам потрібно пам'ятати у будь-які часи нашого життя.
Дуже цікаво. В мене гарна пам'ять. Я багато помічала, що у чоловіків пам'ять сильно гірша. Цікаво, чому.
про пам'ять прям влучно. я задовбався пам'ятати купу фігні, яка мені не потрібна... хочу тиші в голові а не оця мішанина з постійних флешбеків про те, як я на велосипеді катався в дитинстві...
У Ковальського сьогодні теж вийшло відео про Ейлін Франклін😮
Підписався на канал з першого відео. Дякую
Спочатку лайк - потім перегляд
Впевнена, що буде цікаво👌
До речі, я помітила, що слова «спати» в списку не було 😊
Так, ну я виявиляється дещо ненормальний. Я пам'ятаю своє дуже раннє дитинтво, коли я не вмів і мабуть не планував вчитись ходити, тому разом з братом близнюком мене катали в калясці. Пам'ятаю приблизний сенс розмови моєї матері з бабцею тоді, і частинку сну, який мені приснився в той період
Я не памʼятала слово спати, бо його не було. І в мене немає фейкових спогадів тому, що гарна памʼять на події мого життя. Дуже цікаво було послухати, як це все відбувається у інших людей.
Але завдяки хорошій памʼяті я нікого не прощаю так, як памʼятаю травматичні спогади до деталей
Не у всіх людей є фейкова пам'ять .
У мене перші спогади повʼязані чи з моментом фотографування 😅 Я у дитинстві дивилась на фото, які були зроблені місяць назад скажімо і згадувала, як мене фоткали у студії, чи біля фонтану на Хрещатику і як я злякалась фотоапарату 😂🥲 Також памʼятаю, як до мене приїзжала швидка через біль у вухах і робили укол. Це все відбувалось коли мені було десь 2-2,5 роки. Реально дуже багато якихось побутових спогадів є з того часу і навіть батьки мені кажуть, що я не можу це памʼятати 😅
Зі словом "Спати" підловили,я саме його і назвав😅
Давай відео про те як побудувати здорові стосунки?
Не в тієї ви відповіді про це шукаєте....
На 300 років пам'яті - додаємо третину, 100 років сну, людина має жити 400 років. ЛОГІКА.
Я з 2005 і я пам'ятаю час до пандемії і сам пташиний гриб. Тобто я пам'ятаю з чотирьох років
Про Пікачу мені теж здавалось що в нього хвіст чорнуватий вкінці. Треба буде якось перевірити
Втикав я вчора в стелю і тут в моїй голові нейрон з цим відео врізався в нейрон з моєю квартирою, і я зрозумів, у чому кайф однокімнатної квартири. У ній мало дверей))
Це фігово (. Постав дверь* перед диваном, щоб з неї видно було тільки диван - як хочеш спати але...заходиш через ті двері* і вирубає зразу). Дверь, кроватьь- спать; дверь, унітаз- ..ать; це ж прості битові маніпуляції
коментар для просування🤫
Дякую!😊
Уривок відео, де вказано дослідження про те, що мозок наче сейф, де зберігаються всі спогади, але не кожний можна відновити схожий на мультик "Думками навиворіт( або Головоломка", а інший момент, де авторка каже, що вчені шукають спосіб позбуватись негативних спогадів це фільм "Вічне сяйво чистого розуму". Це може комусь, якщо не буде чого прдивитись ввечері❤
Також на цю тему "Щоденник пам'яті"
Дякую вам за чудове відео. В мене є питання. Чи може бути таке, що мені треба подивитись на щось: фото, слово, будь що і я його пригадаю одразу ж?
Зробіть будь ласка відео на тему дереалізація, деперсоналізація
Хочу поділитись своїм досвідом. У мене мозок запам'ятовує усе більш на візуальному рівні
В сенсі у Пікачу не чорний кінчик хвоста?😨 Насправді тема дуже крута. Чула що якось проводили експеримент щодо свідків злочинів: кілька злочинців увірвалися і "пограбували" банк. Людей опитували по одному і свідчення були дууууже різні щодо кількості злочинців, їх одягу і чи були постріли та коли саме. Не памʼятаю як цей експеримент називався, але думаю що тобі буде цікаво почитати😉
слово "спати" так і просилося, пле я пригадала, що саме його там не було, хоча був контекст сну)
Мої 3 перші спогади за період з 1,5 до 2 років
З трьох років до семи я пам'ятаю все майже так само, як і після 7
🔥
Я памятаю себе з 3х років, в садочку дуже багато моментів від того як я збирала фіалки і їла сосульки з подругою за кущами в садочку до того як ця ж сама подруга скинула мене з гірки в грязюку😬😬😂
Ви теж використали прийом з «ти ж пам‘ятаєш?». Коли побачила слова не була певна що якесь було, а коли спитали яке слово БУЛО в попередньому списку - хаотично обрала «спати»))
Багато друзів-хлопців сказали що пам’ятають себе ясно з років 10ти. Була в шоці. Почала всіх питати який їх найранішний спогад. В кожного своє. Зрозуміла що мозок блокує багато чого.
4:43 Повністю можу. Тварини ж не розуміють мови, але можуть щось запам'ятати.
Слово дня:
К О Р А Б Л Е Т Р О Щ А 😊
Плюс одне слово в мій український словничок😊
Круте відео, наша пам'ять - підробка.
А тепер задумайтеся над судовою системою всіх країн де опитують людей про те, що вони пам'ятають про події злочину 😅
це тупо фарс
Чорт, я написав це перед тим як подивився останню секцію 😂
❤️🔥🤯🤓
Ррполтттт і не було в них може бути що це не так вже і багато інших питань що належать до сфери
Вставка з mindfield, який є просто розважальним шоу з вигаданими фактами
Мозок нічого не забуває. Вся інформація знаходиться ніби на поличках, шляхи до яких іноді забуваються. Але дуже часто,слово чи жест,чи погляд,чи будь-яка дія,відкриває шлях саме до тієї полички, саме з тією інформацією, яка потрібна в дану секунду. Як би наша свідомісь тримала всю інформацію відкритою,ви би опинилися в дурдомі. Можливо через це люди там і опиняються,хто ж знає.....