Жаль, що так мало коментарів. Невже українці не люблять поезію і тим більше філософську? А вірш складний по змісту, який вимагає кожен день буденний знаходити Гідні Вчинки.
Словесна ляпанина, що не має нічого спільного з поезією. Такий «вірш» можна написати за кілька хвилин, не маючи поетичного хисту і не докладаючи великих зусиль. А замість професійної, виразної декламації - непотрібне нагнітання напруженості і жестикуляція, як при розмові з корешами біля бочки з пивом. Таким способом спритний кололітературний ділок досягає популярності серед невибагливих, здебільшого молодих слухачів. Мені прикро за них. Спочатку пропоную прочитати одну з написаних мною пародій на «вірші» Жадана: Напевне, щось трапилось, друже, з тобою, Мабуть, ти вдарився об щось тверде головою. Хороший ти хлопець, але скажу тобі чесно: Вірші твої - це якась діарея словесна. Годі тобі вже безвинний папір псувати! Справжні вірші ти, друже, не вмієш писати. Краще знайди собі жінку молоду і кльову, Випийте спершу вина - і далі все пройде чудово! А тепер - вірш, написаний мною за всіма правилами і канонами. Можливо, він допоможе декому відрізняти фуфло від поезії: Слухав, читав твої вірші, Сергію, Дивно й незвично було їх читать. Це - не поезія. Не розумію, Як можна віршами їх називать. Вірш написати - складна це наука: Наголос, розмір і риму тримать. Тісно сплітаються творчість і мука. Творчість і мука!.. Ти маєш це знать! Вірш має бути простий, зрозумілий, Той, що до розуму й серця дійде. Знай: хто береться за справу невміло, Той нісенітницю часто плете. Можна, звичайно, накидати фрази Легко, недбало, забувши про суть. Хтось прочитає, та жодного разу Справжнім поетом тебе не назвуть.
ТАК сильно! ТАК чесно!
Жаль, що так мало коментарів. Невже українці не люблять поезію і тим більше філософську?
А вірш складний по змісту, який вимагає кожен день буденний знаходити Гідні Вчинки.
Молодець ✍️🏡🕊🇺🇦
Це геній сучасності.
❤
Словесна ляпанина, що не має нічого спільного з поезією. Такий «вірш» можна написати за кілька хвилин, не маючи поетичного хисту і не докладаючи великих зусиль. А замість професійної, виразної декламації - непотрібне нагнітання напруженості і жестикуляція, як при розмові з корешами біля бочки з пивом. Таким способом спритний кололітературний ділок досягає популярності серед невибагливих, здебільшого молодих слухачів. Мені прикро за них.
Спочатку пропоную прочитати одну з написаних мною пародій на «вірші» Жадана:
Напевне, щось трапилось, друже, з тобою,
Мабуть, ти вдарився об щось тверде головою.
Хороший ти хлопець, але скажу тобі чесно:
Вірші твої - це якась діарея словесна.
Годі тобі вже безвинний папір псувати!
Справжні вірші ти, друже, не вмієш писати.
Краще знайди собі жінку молоду і кльову,
Випийте спершу вина - і далі все пройде чудово!
А тепер - вірш, написаний мною за всіма правилами і канонами. Можливо, він допоможе декому відрізняти фуфло від поезії:
Слухав, читав твої вірші, Сергію,
Дивно й незвично було їх читать.
Це - не поезія. Не розумію,
Як можна віршами їх називать.
Вірш написати - складна це наука:
Наголос, розмір і риму тримать.
Тісно сплітаються творчість і мука.
Творчість і мука!.. Ти маєш це знать!
Вірш має бути простий, зрозумілий,
Той, що до розуму й серця дійде.
Знай: хто береться за справу невміло,
Той нісенітницю часто плете.
Можна, звичайно, накидати фрази
Легко, недбало, забувши про суть.
Хтось прочитає, та жодного разу
Справжнім поетом тебе не назвуть.
@@ВикторКуб-к3ь Упоротий) ботяро),відсмокчи