Мої книжкові "НІ" | чому я не хочу це читати?
Вставка
- Опубліковано 6 лис 2023
- Привіт усім. Розповідаю про речі, які мене бентежать у книжках так сильно, що я волію їх уникати.
Підписуйтеся на мій телеграм канал - t.me/grumpy_readerka
Телеграм "Довго і щасливо": t.me/+fPE9i4Go1ngzNzhi
Промокод readerka:
📖 віват: bit.ly/451rXgD
#ЧитаюДляЗСУ
💙 реквізити, де відбувається збір:
Моно: send.monobank.ua/jar/3Jo6sLcFeT
Приват: 5168 7450 2229 0750 (Дмитрук Людмила Ігорівна)
PayPal: ludakurys@gmail.com
💛 звіти і благодійний розпродаж книжок:
t.me/ukr_booktube
💙 Ми тут💛
/ mytytsumy
/ mytytsumy
4149 6090 03931575 Гніденко Лариса Валентинівна
#буктюб_українською - Розваги
тільки зараз помітила, що написала sci-fi з помилкою, перепрошую
Нестрашно. Страшно, коли людина дає урок англійської і пише з помилкою.
абсолютно погоджуюся з першим пунктом. Я не хочу спонсорувати надекватних людей і створювати на них попит... Виключення можу розглядати тільки для авторів з інших сторіч (бажано років за 200, бо вже 100 років тому були гуманістичні ідеї...)
ну якщо автори вже мертві, то це простіше, принаймні вони точно не отримають моїх грошей + очікувань від людей іншої епохи в мене точно менше, ніж від сучасників :)
Дякую за відео❤ цікаво було послухати про ваші "ні". Тепер буду чекати на ваші "так" 😉
я вже написала список, буде через одне відео ✨
Дякую вам! Дуже цікаво дізнаватися про вас щось нове, чекаю на відео про "так" тепер) Люблю вас слухати❤
дякую, відео про "так" обов'язково буде!
Дякую за цікаве відео👍
дякую, що подивилися :)
дякую за відео!
абсолютно підтримую ваш перший пункт, всі перелічені вами автори теж співпали)
щодо хард сай-фай, я дуже раджу спробувати першу частину трилогії "Проблема трьох тіл" Лю Цисіня. Я була супер-упереджена щодо будь-якої наукової фантастики, але ця трилогія мене сильно захопила і вразила, прям сииильно вразила. Там трапляються всякі складні теорії та слова, але їх не треба гуглити, бо все одно ясно що відбувається і нащо :)
Я велика фанатка цієї серії! Але недавно про автора випливли не дуже приємні факти :( Виявилось, що він підтримує концентраційні табори для уйгурів в Китаї (принаймні так він сказав в інтерв'ю). Хоча в "Проблемі" я й не помітила таких його поглядів.
@@TheNastia2506 та бліііін 🫠 дякую, почитаю про це.
дякую, я думала про цю книгу, але мені загалом не дуже імпонує сучасне китайське мистецтво, бо, мені здається (може я помиляюсь), китайські митці, творчість яких виходить за межі країни, члени комуністичної партії і оце все не дуже приємне, в тому числі й з уйгурами((
@@GrumpyReaderka там дуже мало про сам Китай і дуже багато про цілу вселенську драму. я читала давно і, на жаль, була не в курсі щодо коментарів автора про табори, але в самій роботі нічого про-китайсько/комуністичного не помітила. в будь-якому разі розумію вашу позицію, мейкс сенс.
@@chiclitще раз дякую вам і за пораду, і за порозуміння ❤
дякую за відео! так цікаво: мої смаки з вашими майже ніколи не перетинаються, ані "ні" співпадають ледь не усі :)
дякую вам! справді цікаво, але, схоже, для того аби любити одне і те саме, недостатньо НЕ любити одне і те саме 🤭
❤🌹🥰
Вітаю🙂Завжди радію вашим новим відео, наші "книжкові ні" дуже навіть схожі, у мене так лежать обидві частини Франчески куплені до скандалу з Доржем Бату, та і решту прізвищ, що ви згадали, теж уникаю😅
Стосовно тварин - дуже тригерна тема, я зазвичай просто пропускаю такі моменти, не читаючи цілі абзаци(Кінг дуже любить вбивати собак у своїх книгах, через це і бажання знайомитись далі з його творчістю зникає).
Ну і мотиваційна література теж не моє, хоча чоловік полюбляє час від часу принести якусь таку книгу до хати, але мені ніколи до неї не тягнеться рука🙂
дякую, приємно, що у нас споглядають погляди. я читала вже кілька книг Бату до скандалу, але більше не хочеться, бо теж є осад неприємний.
я у Кінґа точно омину оту книжку про цвинтар тварин, впевнена, там буде щось некласне, я це відчуваю
@@GrumpyReaderka насправді, як це не дивно, саме в "Кладовищі домашніх тварин" страждань тварин особливо не описують. Єдина тваринка, що гине - це кіт Черч, якого збиває машина. Герой знайшов його вже мертвим і саме з цього почалась вся історія. А от чого справді рекомендую уникати, так це "Куджо". Я від цього роману ревіла і мною трусило кілька днів, ніколи не стану його перечитувати.
@@Kateryna_khmдуже вдячна вам за поради, я це запам'ятаю, ніякого Куджо!
Дякую за відео. Єдиний момент, що було б класно, якщо б ще озвучувалось те, що "друкується" на др. машинці.
я не подумала про це, дякую, наступного разу врахую!
Дякую, цікаво) у мене з вами схожі смаки. Мої книжкові "ні" співпадають з вашими. Я не буду читати щось на кшталт Хатіко, Як заробити мільйон і Війна інопланетних роботів. Щодо жорстокості в книгах у мене трохи інший погляд. Я читала Жінка в Берліні і Ніби мене нема (є). До речі, Жінка більш лайтовіша ніж друга книга. У мене під час прочитання виникала думка: як же чудово змогли розказати про страшні речі і при цьому душа у мене не виверталася. Але можливо, це через те, що це історії інших країн. Про події України (репресії, війна, Голодомор і т.д.) мені теж дуже важко читати і тому я часто уникаю таких книг.
Ще після книг Люко Дашвар я уникаю книг з позначкою "Коронація слова".
І не люблю певні видавництва. Наприклад, Фоліо я не читаю.
я згодна щодо видавництв, теж уникаю деяких. Коронація слова колись, мені здається, була хорошим стартом, але ті часи минули(
Таке враження, наче про мене відео 😁 все співпало, крім, мабуть, "від дружби до кохання", бо я нечасто читаю любовні романи і не маю пов'язаних із ними уподобань. Але ваше обґрунтування мені також близько
дякую, мені приємно, що наші смаки співпадають :)
Сердечко вам за позицію щодо Винничука, бо якось навіть незручно зустрічати його в буктюберок як улюбленого автора. Завжди думаю в такому випадку, де ж їх очі і вуха. Нарешті хтось про його особистість сказав прямо.
дякую, що підтримуєте ❤️
Теж була упереджена до українських любовних романів, точніше ніколи не зустрічала якісь хвалені чи без обкладинки в стилі Байрак) але зараз читаю "Перші" Марії Олекси і мені поки дуже дуже подобається! Дуже ностальгічно і мило, і в стількох ситуаціях я побачила себе. Я б не назвала це прямо класичним любовним романом, але це точно роман про любов)
я читала Перші, але в мене з ними не дуже склалися, бо я волію, аби в любовному романі все ж хоч трохи герої спілкувалися один з одним не лише в минулому часі. мене трохи бентежила вся оця історія з шантарамом, але загалом я згодна, це крок уперед для української романтичної прози
о, нове відео, роблю каву і сідаю дивитися, законна робоча перерва
смачного вам!
я улюблениця долі, бо я сіла вечеряти, і побачила, що є нове відео від вас!
у нас дуже багато схожих книжкових "ні":
мелодрами з 1+1 само собою
з жорстокістю в мене завжди дилема, бо часто це важливі книжки, і написані добре, але буває, що невдалий час для них. я почала читати "світло в серпні" фолкнера, і мені дуже подобається письмо, але там так багато абʼюзу, зокрема над жінками, що я прочитала трохи менше половини, і важко продовжувати, бо я не хочу проживати зараз весь цей біль.
щодо самвидаву в мене точно такі самі думки, видавництва існують не просто так, це якась мінімальна гарантія, що книжку до цього бачили принаймні кілька людей.
супергеройська тема для мене абсолютно незрозуміла і в книжках, і в кіно (мені щоразу погано від трейлерів у кіно)
мачо-хлопчача кайфохата теж не сприймаю, мені банально нецікаво читати про таких чоловіків, тому що вони ще якось так змальовані, що не додають мені до розуміння чоловіків, вони там так само закриті й видно якісь зовнішні прояви їхнього життя, а коли я хочу почитати про чоловіків, то мені більше цікаві процеси всередині в них, якісь думки, емоції.
я читала два жахи в підлітковому віці, і мені було страшно потім засинати, тому теж не мій жанр абсолютно.
ну і книжки з саморозвитку теж не моє, і стало ще більше не моє, коли я прочитала про них у книжці про концентрацію. там автор чесно сказав, що простих відповідей не буде, і що така література завжди ще більше тисне. хоча в підлітковому віці я прочитала одну книжку дейла карнегі.
вибачте за твір-роздум, просто дуже цікава тема! мені було дуже цікаво послухати, ще й у нас багато збіглося
у нас з вами match, це приємно ❤️
з саморозвитку, хоча може це більше про селфхелп, аніж про успіх, я читала книгу про інтровертів, вона дала мені розуміння, що втомлюватися від людей нормально, і можна не йти на вечірку тільки тому, що тобі не хочеться, а не вигадувати якісь причини, але цей текст можна було вмістити в дві сторінки, а не розмазувати на велетенську книгу
Плюсую про тварин😢 колись розревілась просто від трейлера фільма про собаку, який шукав господаря
тому я виперджую на крок такий контент і не дивлюсь фільми про собак теж!
Жахи і sci-fi мені норм. Все інше співпало.
Травма дитинства це, звичайно, білий бім чорне вухо.
Ще не люблю твори, де страждають діти. Про сиріт, біженців, дітей у зонах конфліктів, дитячі будинкі з ізвергами вихователями тощо. Взагалі твори де є ті, хто знаходиться в залежному положені і не може відповісти (діти , тварини, люди з різними вадами, над якими знущаються). Ці теми - це простий, швидкий і дешевий спосіб вивести на емоції, що, як на мене, не дуже добре говорить про автора.
Дякую за контент і хай квітне український ютуб!
дякую за коментар, я згодна з вами, історії про жорстокість над безпомічними, бувають дуже важкі.
В нас з вами не співпадають читацькі смаки, але читацькі "ні" співпали майже повністю 😂
Особливо про нон-фікшн з успішним успіхом. Теж маю такий грішок, що трошки інакше починаю ставитись до людей, які полюбляють цей жанр)
ви не перша пишете в коментарях про такий феномен, цікаво, що так виходить :)
мені здається, що мотиваційна література буває ще дуже неактуальною, коли вона перекладна, бо тоді не враховується контекст
@@GrumpyReaderka справді, місцевий контекст дуже важливий.
Колись пробувала читати таку літературу, що переконатись чи не дарма я упереджена і помітила ще дратуючу деталь. Там частенько дуже розжовують та розтягують думку, повторюють її без кінця. Хочеться сказати автору вже десь на третьому повторі "Я зрозуміла, досить!"))
Додивившись відео до кінця можу сказати, що маю співпадіння майже за усіма пунктами❤ Дуже сміялася з мачо-хлопчачої-кайфо-хати😂
Єдиною відмінністю, мабуть, буде моя беззаперечна любов до жахів та деякої депресивності, чорноти чи-то химерності, до якої я іноді тяжію, особливо тоді, коли в реальному житті цього стає забагато) Мені здається це та сама історія з true crime документалками, коли хочеться зловити ту саму думку «не так все в мене й погано»😅 (саме тому я читала Жінку в Берліні, коли за вікном гучно волала сирена і думала що щось зі мною точно не так)) Виключенням, мабуть, будуть історії про поточну війну, адже книжки для мене часто про втечу від реальності.
Із персональних 🙅🏼♀️, мабуть, буде література, де якісь людоненависницькі сюжети з купою насильства та жорстокості присутні чисто заради самого насильства, коли автор не воліє показати щось більше за це.
Ще зловила себе на думці, що в разі якщо я вже переглянула екранізцію сучасного твору і лише потім дізналася, що це саме екранізція, я майже гарантовано не буду зацікавлена в прочитанні оригінальної історії🤷♀
дякую, що поділилися. так, сприйняття може різнитися, це точно не означає, що з вами щось не так.
з екранізаціями буває по-різному, але я дивлюсь надто мало фільмів, аби вивести якусь статистику 🤭
Рекомендую "Історію твого життя" Теда Ченга. По ній Вільньов "Прибуття" зняв. Дуже прикольна штука
Або "Марсіянин" Енді Вейра. Робінзонада в принципі безпрограшний варіант ну а тут робінзонада на Марсі просто топ
Майже всі «ні» співпали, окрім sci-fi і жахів)
Особливо мачо-хлопчачі кайфо-хати і мотиваційний нон-фікшн це прям фу)
І про тварин боюся читати/дивитися, я дуже сильно за них переживаю.. А коли жорстокість до них - це одразу ред флег і ніколи-ніколи.
рада, що у нас співпадають смаки, дуже розумію вас про тварин 🫂
Дякую за відео! Хотіла прокоментувати, що Азімов для мене надзвичайний фантаст, а потім задумалась, чи він писав hard sci-fi О_о Здається, скоріш "соціальну фантастику", як Урсула Ле Гуїн. Чи ні? Заплуталась :)
дякую вам! до речі, я читала першу книгу Фундації, мені дуже сподобалося, але далі чомусь вирішила не продовжувати, можливо, дарма. утім, якщо я не помиляюсь, головний акцент у нього був на змінах у суспільстві, а не технологіях, ні?
@@GrumpyReaderka так, згодна. Він писав про еволюцію людства. Це навіть і не соціальна - еволюційна фантастика, виходить :)
Дякую за чудове цікаве відео! А як щодо Роулінг в контексті 1 пункту?
цікаве питання, я думала над ним теж у контексті як раз першого пункту. я належу до покоління, що виросло з Гаррі Поттером, це важлива частина моєї персональної читацької історії, ніяк не можу цього заперечити. мені не зрозуміла ненависть Ролінґ до транс-людей, чесно кажучи, не дуже хочеться заглиблюватися в цей її хрестовий похід, тож останні книги я не купувала.
Мені теж сподобалась Експансія - захоплюючий цикл, спробуйте Фіаско, Лема, чи Марсіанина, Вейра.
дякую. я забула сказати у відео, що Вейра читала, Марсіанина і Артеміду :) тому може і справді це не таке вже й читацьке "ні"...
у нас співпадають деякі ні, я б теж не читала книг неприємних авторів чи про реальну жорстокість, але сай-фай мені подобається
може щось порадите тоді?
Спробуйте "Морську Зірку" Воттса, одна з найкращих книг прочитаних цього року.
занотовую ✍🏻✍🏻
Ще один доказ, що відео я дивлюсь не за книжкові смаки, а за особистість блогерки ❤ відсоток співпадінь мінімальний 😅
так, я теж помітила, що у нас разюче відрізняються смаки, але мені так само важливіші вайби людини ❤️
*відсоток ЗБІГІВ...
@@karpenka мммм, непрохані поради - все, як я люблю 🤗
@@sepagraf це НЕ ""поради", це делікатна вказівка на помилку.
Ти згадувала наукову фантастику, а в мене чомусь упередження саме до коспоопер. Не знаю чому 🙂
а ти пробувала якусь? чи це інтуїтивне упередження. я забула згадати, що читала ще "Марсіанина" і "Артеміду", мені було загалом норм, якщо перекладуть колись останню книжку його, то теж, мабуть, читатиму
Стосовно тварин у книгах, в Кідрука і в "Не озирайся і мовчи" теж є епізод з смертю тварини, і якби я читала, а не слухала в аудіо, то певно б перестала - зрештою, шкода, що не перестала. А от серіал "Чорнобиль" так і не подивилася, бо мені трохи проспойлили певні епізоди з тваринами там.
Мачо-хлопчача кайфохата - це ж і про книжки Винничука й Андруховича теж. А ще трохи - Любки.
я читала "Не озирайся і мовчи", але не дуже пригадую вже про тварину, а от в "Де немає бога" мені прям закарбувалося в голові, розумію вас.
я зробила крок на випередження і ніколи не читала Любку, бо він мені не подобається на рівні вайбів 🤭
@@GrumpyReaderka на початку збили когось машиною, вже не пам'ятаю, кого.
@@teplipetli точно, я пригадала! борсука чи когось такого
@@GrumpyReaderka це вже старість чи шо, в голові крутився і скунс, і єнот - чого там не могло бути, а про існування борсука як тварини забула взагалі 🙈
А читали книги Світлани Талан? Бо описах до її книг там точно сімейні мелодрами. Ще в коледжі викладачка оспівувала її книги. По тому, що вона переказала, мені видалось, що доволі непогано. Драматично, можливо нереалістично, але кажуть, що захопливо і до сліз 😅
я читала в неї три книжки: перша, "Невурдалаки" загалом лишила стерпні враження, це не любовний роман, а сімейна сага, але я читала давно. друга була про Голодомор, і книга мене дуже виснажила, не хочу її ніяк оцінювати, і третя була любовним романом про медсестру зі СНІДом, мені не сподобалася геть. вирішила, що більше не пробуватиму :)
але я цілком можу уявити її авдиторію, добре, що для них є контент українською. не знаю, де Світлана Талан зараз, але знаю, що вона до повномасштабного вторгення жила в Сєверодонецьку, сподіваюсь, в неї все нормально.
Жиза про книги про успіх, теж не моя чашка чаю, але можливо це пов'язано з тим, що більшість написана нейротиповими людьми для інших нейротипових, а я до них не відношусь ¯\_(ツ)_/¯
так, я думаю ви праві про нейротиповість і автора, і авдиторії. з іншого боку я не думаю, що ви багато втрачаєте без цих книг :)
А в "від друзів до коханців" теж зазвичай троп, що хтось один був закоханий, але не казав?
Мені подобається концепція, коли у людей одночасно розвиваються стосунки в напрямку любові, але не коли хтось приховував почуття.
Мені не заходить "від ворогів до коханців" саме тому, що там хтось весь час був закоханий, але не міг про це сказати і ворогував
мені здається, що буває по-різному. "від друзів до коханців" люди теж можуть бути взаємно закохані все своє життя, але боятися зруйнувати дружбу, тому не робити крок уперед чи щось таке.
"від ворогів до коханців" інколи дратує, справді, але мені все ще краще, ніж із друзями, бо я завжди тоді повертаюся думками до тези, що "жінка не може дружити з чоловіком", надто часто її чула в реальному житті.
А ваша улюблена K.J.Charles - це не самвидав?
це рідкісне виключення! але наразі вона вже у видавництві 🤭
@@GrumpyReaderka Зрозуміло. :) Бо я пригадую, коли почала у вас в Goodreads бачити відгуки на її твори, то в мене трохи брова піднялася, бо я теж з самвидавом не теє)) Але буває так, що у видавництво важко пробитися, і потрібно спочатку створити собі хоч якусь фан-базу через самвидав, а далі вже тебе починають і видавництва помічати.
@@NastasiyaOsidach я помічала, що подекуди люди з готовою фанбазою, набраною, наприклад, лайфстайл блогерством, видають книги самі, бо вони так можуть більше заробити, ніж якби звернулися до видавництва. тут вже хтось користується послугами редактора, хтось думає, що його текст вже ідеальний
Ух ти, всі ваші "ні" я теж розділяю. Тільки я жахи читаю, але лише реалістичні, містичні історії не люблю і не можу повірити
а які ваші улюблені жахастики?
@@GrumpyReaderkaскладне питання, бо жанр специфічний, але спробую)
По-перше і головне - Кінг. Королем жахів його звуть не просто так. Я не люблю містику, тому рекомендую Мізері, Необхідні речі, Здібний учень, Долорес Клейборн
Блох "Психо", ну і "Будинок психопата" можна. Ще цікавий Ґрабінський, в нього яскраво виражений містицизм, проте він несхожий на інших авторів)
"Щури" Герберта для мене просто жахлива і огидна книга за описане, але налякала шо рятуйте)
Ще Рю Муракамі "Кінопроби" лякаючий, проте в книзі є важливе для вас книжкове "ні", і там описане багатенько гидливого
Лавкрафт, Едгар По для знайомства, це класика жахів
Те, що нижче, рекомендувала б з оглядом на жанр і при бажанні саме жахастиків. Мені добре читалися "Любов Гіка" Данн, "Маленька зірка" Ліндквіста (не перекладена правда). "Пожежник" Гілла в пандемію зайшов на ура)
Ще в рамках жанру подобається Генрі Хендрікс, наприклад "Група підтримки дівчат, які вижили", теж не перекладена. він іронічний і висміює хоррорні шаблони)
@@draconaffair8218о, ви написали дуже серйозний список, дякую за нього. у мене є "Необхідні речі", буду пам'ятати про них! і зацікавила "Група підтримки дівчат, які вижили", додам собі у to-read, аби не згубити
Схоже, вам не тверда наукова фантастика не подобається, а тверда наукова фантастика, автори якої забивають на все, крім своїх коханих фантастичних допущень. Раджу "Сімміс" Стівенсона: він хоча б намагався в характери, екшн та інше, мені навіть головна героїня сподобалась (одна з, бо там багато ліній).
дякую, я занотувала собі цю книжку, придивлюся до неї! мені подобається як ви сформулювали, що саме не так буває з твердою науковою фантастикою, мабуть, я справді так сприймаю тексти
Читайте Лєма. Powrót z gwiazd. Wizja lokalna.
дякую за пораду, але польською точно не читатиму, бо не потягну 😄 насправді мені б хотілося більше сучасних авторів, але подумаю і про Лєма теж
@@GrumpyReaderkaзахоплююсь вашою френдлі-стриманою відповіддю на стандартну чоловічу невиховану пораду без запиту)
Ви мабуть відео не дивились, "без запиту"
@@MykolaChyslinтак, я справді питала пораду, все добре :)
@@user-bu5zm2ly9nсексистка
«Чорноморець, матінко - Андрій Криштальський
Василь Шкляр - Маруся
================
До Вашої позиції про книжки, де сильно виділяють чоловіків.
Дві книжки з героїзацією протилежних статей.
Цікаво, чи Вам би вони сподобалися.
я не читала Чорноморця, але читала Марусю, мені просто не подобається як пише Шкляр 🙈
додам ще, що у Шкляра я читала й інші книги, це безумовно важливий автор для багатьох, я особисто знаю людей, яким історія про повстанців з Холодного Яру поставила клепку на місце і навернула до українства. поважаю його за відмову від Шевченківки в часи Януковича, але тексти мені самй не подобаються(
@@GrumpyReaderka Так тут якраз сенс у книжці "Маруся", де головна героїня і беззаперечний авторитет - жінка.
@@GrumpyReaderkaГм, а як щодо стилю писання Кокотюхи. Цікаво було б почути Вашу думку.
А я от щойно зловив себе на думці, що НЕ дуже зважаю на стиль автора, а більше на сюжет.
@@karpenka я не можу сприймати його всерйоз, людина творить собі імідж комедійного персонажа на межі з алкоголізмом вже багато років, читала колись пару детективів, шось гірше, шось краще, але загалом не мій контент