Андрій Любка/Noize Mc/Special-K - А я ненавиджу ранки
Вставка
- Опубліковано 6 бер 2013
- Слухай, - зовсім несподівано сказала вона,
раптом відвернувшись від холодильника, гола,
розпатлана, як правда. - Я хочу зробити з тобою
інтерв'ю, що ти на це?
Я похолов, але за кілька секунд таки зміг
вдати зацікавлення і навіть підняв брови.
А я ненавиджу ранки і думав у той момент саме про це.
Мабуть, чесніше було б було їй про це так прямо
й сказати, попросити, щоб не заважала думати,
відчепилася, дала спокій, попиздувала, зрештою,
на свою роботу, або просто замовкла, словом,
повестися, як справжній чоловік, але ні, ця дурна вихованість,
я не міг собі цього дозволити, особливо у неї вдома,
та ще й на третій день знайомства. А я ненавиджу ранки.
І думаю про це кожного ранку. Жаль, що вона не вміє читати
моїх думок, жаль, що ранок, і що вона продовжує:
Ти перекладений на десять мов, а такий молодий,
і широка громадськість має дізнатися про тебе,
твої погляди, твоє життя, давай, буде цікаво!
А я ненавиджу ранки. Але ще більше ненавиджу
широку громадськість. Особливо зранку.
А вона навіть не розуміє, що перекладений зовсім
не я, а вірші, а вірші - це власність мови, нічого більше;
я ж перекладений хіба мовою доторків, та й то
насправді тільки однією жінкою, і вона
чекає на мене в іншому місті, я ж перекладений
тільки мовою доторків, полохливих нічних пробуджень,
коли прокидаєшся тільки для того, щоб переконатися,
що вона тут, поруч, спить, я ж перекладений, як провина,
за яку ніхто і ніколи не вибачиться. Широка громадськість,
для чогось ще раз наголосила вона, має дізнатися про твоє
існування. Я глянув на неї й подумав, що деякі речі вдаються
їй краще, ніж журналістика. Уявив, що широка громадськість
із зацікавленням може дізнатися про те, що мене надихає,
які в мене творчі плани, над чим зараз працюю і кого із
письменників ціную, бо про що ще могла вона запитати?
А я ненавиджу ранки. Можливо, якраз за такі пропозиції
інтерв'ю, за свою безпорадність і розгубленість, ніякість,
цілковиту нульовість. То що скажеш? - забила вона останній цвях
у мою симпатію до себе. Я зачерпнув ложкою кукурудзяних
пластівців під йогуртом з горішками, шматочками банану
і полуниці, і відповів правду:
Ця твоя здорова їжа колись мене вб'є.
Чудове мистецтво ,підтримую і творіть більше
Це геніально! Слава Україні
Вірші це власність мови !
Так, він офіційно дозволив піратити свої збірки. 😂
Знаю цю локацію що на фото)) живу поруч)))
Як гарно! )
Нє, все таки класно.
Чому так мало переглядів та лайків...
Мені подобається!
А я люблю ранки.)
P.S. Якщо попросять заплатити за придбання книги, скажу його словами, що "вірші - то власність мови". 😂
Клас!
Було. Нове треба!
Не роби СОЦреалізм, Можеш більше!
РОБОТА: мікс голосу померлого (ретрозапиши розшукати) поета + ти. Поговори із померлим поетом + аранжування (до слова, воно тут непогане)
Письменник Андрій Любка говорить про необхідність читання книжок в бібліотеці ім. Петра Панча м. Київ
ua-cam.com/video/XGyvqzAsR_c/v-deo.html